Рішення

від 13.10.2016 по справі 910/15431/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016Справа № 910/15431/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ «Київенерго») до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТНЕ БЮРО "СТОЛИЦЯ" (далі - ТОВ "ЕКСПЕРТНЕ БЮРО "СТОЛИЦЯ") та товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ" (далі - ТОВ "ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ") про визнання договору недійсним,

за участі представників:

позивача: Кравчика С.М. за довіреністю від 11 листопада 2015 року № 91/2015/11/11-7,

відповідача-1: Стеценка О.В. за довіреністю від 19 липня 2016 року № б/н,

відповідача-2: не з'явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2016 року ПАТ «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 21 червня 2016 року між ТОВ «ЕКСПЕРТНЕ БЮРО «СТОЛИЦЯ» та ТОВ «ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ» було підписано договір про відступлення права вимоги № 21/06/16. Оскільки даний правочин суперечить положенням статей 4, 10, 203, 227, 512, 516, 1077 та 1079 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив суд визнати зазначений договір недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2016 року порушено провадження у справі № 910/15431/16. Розгляд даної справи призначено судом на 15 вересня 2016 року.

30 серпня 2016 року через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від ТОВ «ЕКСПЕРТНЕ БЮРО «СТОЛИЦЯ» надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з перебуванням у провадженні Господарського суду міста Києва справи № 910/13904/16 за позовом ТОВ «ЕКСПЕРТНЕ БЮРО «СТОЛИЦЯ» до ПАТ «Київенерго» про стягнення 47 474,80 грн.

Суд, розглянувши вказану заяву з доданою до неї копією ухвали про порушення провадження в указаній вище справі зазначає, що предмет її розгляду є стягнення грошових коштів, у той час як предметом даної справи є визнання договору недійсним, а відтак підстави для застосування пункту 2 статті 80 ГПК України відсутні. За таких обставин дана заява не підлягає задоволенню.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15 вересня 2016 року відклав розгляд справи на 29 вересня 2016 року.

Ухвалою суду від 29 вересня 2016 року розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2016 року.

Під час судового засідання 13 жовтня 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 в судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини та факти, викладені у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 29 вересня 2016 року. Також представником відповідача 1 заявлено клопотання про колегіальний розгляд даної справи.

Питання щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції врегульовано статтею 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Даною нормою, зокрема, встановлено, що справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово або колегією суддів.

Законодавчий припис щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції кореспондується з частиною 1 статті 4 6 ГПК України, згідно вимог якої справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Таким чином питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом з урахуванням категорії спору та обґрунтованості клопотання про призначення колегіального розгляду справи, а також з огляду на конкретні обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.

Дослідивши матеріали даної справи, оцінивши категорію цього спору, а також розглянувши доводи, які були наведені відповідачем 1 в обґрунтування його клопотання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення колегіального розгляду даної справи, у зв'язку з чим у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

Відповідач 2 у призначені судові засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 Постанови.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 25 серпня 2016 року, про відкладення розгляду справи від 15 вересня 2016 року та 29 вересня 2016 року надіслані відповідачу 2 за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач 2 завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та здійснює її розгляд за без участі представника відповідача 2.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих сторонами документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2008 року між ТОВ «ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ» та ПАТ «Київенерго» було укладено договори № 175 та № 171008-К, за умовами яких останній зобов'язався зберігати мазут, а ТОВ «ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ» - оплатити надані послуги.

Дані правочини підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками. Строк їх дії - з моменту підписання та до 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків - до повного виконання ТОВ «ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ» своїх зобов'язань за даними правочинами (пункти 8.1).

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 вказаних угод повернення майна зі зберігання оформлюється підписаним обома сторонами відповідним актом приймання-передачі (зняття зі зберігання) після настання всіх передбачених пунктом 2.5 обставин протягом 3-х банківських днів.

Згідно з пунктами 8.4 кожного з договорів жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов'язки третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Невиконання ПАТ «Київенерго» договірних зобов'язань щодо повернення зі зберігання майна на вимогу ТОВ «ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ» було підставою для звернення останнього з відповідним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 квітня 2009 року в справі № 41/207 позовні вимоги ТОВ «ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ» було задоволено частково, а саме: зобов'язано ПАТ «Київенерго» повернути йому зі зберігання мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54 179 613,40 грн. Також задоволено позовні вимоги третіх осіб із самостійними вимогами: товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» та дочірнього підприємства «Стальінвест» товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут», та зобов'язано ПАТ «Київенерго» повернути в натурі мазут марки М-100 загальною кількістю 25 381,67 тонн заставною вартістю 55 839 674,00 грн. та кількістю 24 830,305 тонн заставною вартістю 54 626 671,00 грн. відповідно.

Ухвалою суду від 12 травня 2009 року в справі № 41/207 було змінено спосіб та порядок виконання вищевказаного рішення суду шляхом стягнення з ПАТ «Київенерго» на користь зазначених сторін заставної вартості мазуту.

21 червня 2016 року між ТОВ «ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ» та ТОВ «ЕКСПЕРТНЕ БЮРО «СТОЛИЦЯ» було підписано договір про відступлення права вимоги № 21/06/16, за умовами якого останній набув право вимоги до ПАТ «Київенерго» щодо виконання ним всіх своїх зобов'язань за договорами зберігання від 17 жовтня 2008 року № 171008-К та № 175, а саме: щодо сплати суми боргу (на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 12 травня 2009 року в справі № 41/207) за вказаними договорами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми згідно з положеннями статті 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 2.1 цього правочину (у редакції додаткової угоди від 21 червня 2016 року) право вимоги відступається на безоплатній основі.

За пунктом 3.1 договору ТОВ «ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ» відповідає перед ТОВ «ЕКСПЕРТНЕ БЮРО «СТОЛИЦЯ» за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання ПАТ «Київенерго» його обов'язків.

Пунктом 4.2 даного правочину передбачено обов'язок ТОВ «ЕКСПЕРТНЕ БЮРО «СТОЛИЦЯ» протягом десяти днів з моменту укладення цього договору сповістити ПАТ «Київенерго» про відступлення права вимоги шляхом надсилання відповідного письмового повідомлення.

Як вбачається із матеріалів справи, 21 червня 2016 року між сторонами вищевказаного договору було складено та підписано акт приймання-передачі документів № 1 до цього правочину.

22 червня 2016 ТОВ «ЕКСПЕРТНЕ БЮРО «СТОЛИЦЯ» звернулося до ПАТ «Київенерго» з повідомленням про відступлення права вимоги в рамках договору № 21/06/16, яке отримано останнім 2 серпня 2016 року.

Звертаючись із даним позовом до суду, ПАТ «Київенерго», зокрема, вказувало на те, що передача ТОВ «ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ» своїх прав за договорами від 17 жовтня 2008 року № 171008-К та № 175 відбулась за відсутності письмової згоди позивача, обов'язковість якої закріплена в пунктах 8.4 даних угод.

У спростування вищенаведених обґрунтувань позовних вимог ТОВ «ЕКСПЕРТНЕ БЮРО «СТОЛИЦЯ» у відзиві зазначало, що передані вимоги не пов'язані нерозривно з особою кредитора, а ухвалою суду від 12 травня 2009 року в справі № 41/207 не встановлено будь-яких обмежень щодо заміни сторін у цьому зобов'язанні. Разом із цим, на думку відповідача 1, позивачем не доведено порушення або оспорювання його прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок укладення відповідачами договору відступлення права вимоги, що є підставою для відмови в задоволенні даного позову.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Так статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки це не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів. Однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Разом із цим, ураховуючи закріплене приписами статей 6 та 627 ЦК України право на свободу договору та врегулювання правовідносин на власний розсуд, а також передбачене частиною 1 статті 516 ЦК України право на встановлення договором іншого порядку заміни кредитора в зобов'язанні, відсутність передбаченої договором обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року № 3-43гс15.

Виходячи із сутності договору, який є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, недодержання однією із сторін його умов призводить до порушення відповідних прав іншої сторони, за захистом яких остання може звернутися до господарського суду відповідно до статті 1 ГПК України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів письмової згоди позивача на укладення оспорюваного правочину, обов'язковість якої передбачена сторонами в пунктах 8.4 договорів від 17 жовтня 2008 року № 171008-К та № 175, то суд дійшов висновку про невідповідність даного договору про відступлення права вимоги положенням частини 1 статті 516 ЦК України, що зумовлює визнання такого договору недійсним на підставі частини 1 статі 203 ЦК України.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу провосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та в порядку, визначеному статтею 25 ГПК України та статтею 8 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 20154 року № 3-56гс14.

Враховуючи те, що спірний договір про відступлення права вимоги від 21 червня 2016 року № 21/06/16 не відповідає вимогам частини 1 статті 203 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «Київенерго» є законними та обґрунтованими, а тому відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 21 червня 2016 року № 21/06/16, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ» (03057, місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана, будинок 30, ідентифікаційний код 23705915) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТНЕ БЮРО «СТОЛИЦЯ» (02154, місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 1/2, ідентифікаційний код 37936023).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ» (03057, місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана, будинок 30, ідентифікаційний код 23705915) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305) 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТНЕ БЮРО «СТОЛИЦЯ» (02154, місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 1/2, ідентифікаційний код 37936023) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305) 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18 жовтня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко