Ухвала

від 13.10.2016 по справі 760/9178/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Заможне-Агро» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08.06.2016 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС другого відділу кримінальних розслідувань СУФР Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 3201600110000062 від 22.02.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «Заможне-Агро» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08.06.2016 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Вказує на те, що 01.06.2016 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Київ, пров. Лукянівський, 6 було вилучене майно статутна та бухгалтерська документація «Заможне-Агро», яке, на думку апелянта, не має відношення до відкритого кримінального провадження. Слідчим при поданні на клопотання на розгляд слідчого судді порушені процесуальні строки, передбачені ч. 5 ст. 171 КПК України, а слідчий суддя застосував норму закону, яка на момент розгляду клопотання слідчого вже не була чинною.

Крім того, враховуючи те, що розгляд клопотання слідчого проводився без повідомлення власника майна, строк на оскарження ухвали слідчого судді відповідно до вимог ч. 3 ст. 395 КПК України апелянтом не пропущено.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не було пропущено і його апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 08.06.2016 року було постановлено без повідомлення власника майна, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Що стосується безпосередньо поданої апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів провадження, другим відділом кримінальних розслідувань СУФР Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу о обслуговування великих платників здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016100110000062 від 22.02.106 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

06.06.2016 року старший слідчий з ОВС другого відділу кримінальних розслідувань СУФР Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучене 20.05.2016 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Київ, провулок Лукянівський, 6, посилаючись на те, що вказане у клопотанні майно є предметом кримінального правопорушення та набуте в результаті його вчинення, що відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, є тимчасово вилученим майном.

08.06.2016 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва вказане клопотання старшого слідчого було задоволено.

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, оскільки це майно у відкритому кримінальному провадженні є доказом вчиненого кримінального правопорушення.

З таким рішенням слідчого судді погодитись неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Зокрема, старший слідчий в клопотанні, ставлячи питання про накладення арешту на майно, вказує, що перелічене майно, вилучене під час проведення обшуку, є предметом кримінального правопорушення, набуте в результаті його вчинення та є тимчасово вилученим майном. При цьому він, як на правову підставу накладення арешту на майно, посилається на ч. 2 ст. 167, ч. 2 ст. 170 КПК України в редакції, яка з 11 грудня 2015 року втратила чинність відповідно до Закону України № 769-VІІІ від 10 листопада 2015 року. В свою чергу, 28 лютого 2016 року ст. 170 КПК України в редакції Закону України № 769-VІІІ від 10 листопада 2015 року теж втратила чинність і з цього числа діє ст. 170 КПК України в редакції Закону України № 1019-VІІІ від 18 лютого 2016 року.

Отже, старший слідчий, який ініціював внесення клопотання про арешт майна, при визначенні правової підстави для арешту майна, завдань та мети такого арешту мав керуватися ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України в редакції, яка вступила в силу 28 лютого 2016 року відповідно до Закону України № 1019-VІІІ від 18 лютого 2016 року, однак він в клопотанні, всупереч п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, керуючись нормою закону, яка втратила чинність, визначив правову підставу і мету арешту майна, які є взаємовиключними, причому, навіть за тією редакцією ст. 170 КПК України, яка втратила чинність з 11 грудня 2015 року.

Таким чином, клопотання старшого слідчого було розглянуто як таке, що не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, а тому слідчий суддя, хоча і послався в оскаржуваній ухвалі на діючу редакцію ст. 170 КПК України, однак, відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, мав повернути це клопотання прокурору для усунення недоліків.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки не дивлячись на те, що кримінальне провадження № 32016100110000062 зареєстроване ще 22.02.2016 року повідомлення про підозру будь-кому із посадових осіб ТОВ «Заможне-Агро» не повідомлено, отже на час розгляду клопотання слідчого та накладення арешту на майно у кримінальному провадженні службові особи вказаних підприємств в статусі підозрюваного не перебували, в зв`язку з чим у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно.

Тобто, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно постановлена без належного об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження.

Разом з тим, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситись з обставинами кримінального провадження.

Однак, в ухвалі слідчий суддя, взагалі не обґрунтував, яким саме чином існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення вказане майно має до розслідування вчиненого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, апеляційний суд вважає, що у даному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України це мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Отже, враховуючи, що за матеріалами клопотання відсутні докази вчинення кримінального правопорушення за участю ТОВ «Заможне-Агро», то наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту вказаного майна взагалі спростовується. Зокрема, слід зазначити, що слідчий суддя жодним чином не проаналізував підстав арешту майна, його завдань та наслідків для конкретної юридичної особи, обмежившись лише посиланням на норму КПК України, що є грубим порушенням процесуальних норм та прав власності гарантованих законом.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Заможне-Агро» ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС другого відділу кримінальних розслідувань СУФР Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 3201600110000062 від 22.02.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС другого відділу кримінальних розслідувань СУФР Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників ОСОБА_8 , погодженого прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про арешт майна, вилученого 20.05.2016 року під час проведення обшуку, за адресою: м. Київ, провулок Лукянівський, 6 - відмовити.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/3373/2016 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1