Рішення

від 19.10.2016 по справі 922/2644/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2016 р.Справа № 922/2644/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", м.Київ, до 1) Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області, м.Харків , 2) Сахновщинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, смт.Сахновщина, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 колективне підприємство "Україна", смт.Сахновщина Харківської області, про стягнення 3972,67 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

1-го відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 12-18/717-6935 від 21.09.2016р.);

2-го відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення 3972,67 грн. в рахунок відшкодування втрат (збитків), завданих Відділом державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області, у зв'язку із неналежним, необ'єктивним та несвоєчасним виконанням рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013 року у справі № 911/2921/13.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2016р. до участі у справі № 922/2644/16, порушеної за вищевказаним позовом, в якості відповідача було залучено Сахновщинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

22.08.2016р. до канцелярії господарського суду надійшли письмові пояснення позивача з посиланням на судову практику з розгляду аналогічних справ, позовні вимоги ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" у яких були задоволені, а саме рішення господарського суду Черкаської області від 20.07.2016р. у справі № 925/495/16 та рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2016р. у справі № 914/1320/16.

У додаткових поясненнях у справі, які були надані до суду 05.09.2016р., позивач до вищевказаних рішень послався на судову практику у справі № 910/11858/16 господарського суду міста Києва, за результатами розгляду якої також було задоволено ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (рішення від 19.08.2016р.).

Представник 1-го відповідача у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував повністю, посилаючись на те, що виконання 2-м відповідачем, органом ДВС, виконавчого документу не є зобов'язанням у розумінні ст. 509 ЦК України, оскільки орган ДВС не є ані кредитором, ані боржником при виконанні судового рішення, а тому за несвоєчасне виконання ним судового рішення не можуть нараховуватися індекс інфляції та 3% річних. Стягнення шкоди з рахунків Державного бюджету, які відкриті в Головному управлінні державної казначейської служби України у Харківській області, на думку 1-го відповідача, призведе до їх нецільового використання та буде порушувати норми Конституції України та Бюджетного кодексу України.

26.09.2016р. 2-й відповідач надав до суду через факсимільний зв'язок відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність позовних вимог ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС". При цьому, 2-й відповідач зазначив, що в результаті проведених виконавчих дій з примусового виконання (перевірка майнового стану боржника шляхом направлення запитів до відповідних установ, встановлення банківських рахунків боржника, накладення арешту на виявлені рахунки) рішення господарського суду від 31.10.2013р. у справі № 911/292/13 виконано у повному обсязі, що також підтверджує позивач.

05.10.2016р. 1-й відповідач надав до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких, зокрема, зазначив, що виконання органом ДВС виконавчого документу не є зобов'язанням у розумінні приписів ст. 509 ЦК України, та регулювання даних правовідносин не підпадає під дію ст. 625 ЦК України. В Головному управлінні державної казначейської служби України у Харківській області відсутні призначення на відшкодування шкоди, тому рахунки на зазначені цілі в Головному управлінні не відкриті. Стягнення шкоди з будь-яких інших рахунків Державного бюджету, які відкриті в Головному управлінні, призведе до їх нецільового використання. 1-й відповідач також зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту здійснення боржником підприємницької діяльності. Крім того, при розрахунку ціни позову позивачем не враховано часткового погашення боргу в сумі 500,00 грн., що було встановлено ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2015р. у справі № 911/2921/13.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.10.2016р. за клопотанням 1-го відповідача до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 колективне підприємство "Україна", смт.Сахновщина Харківської області, яке було боржником у виконавчому провадженні по виконанню рішення господарського суду Київської області від 31.10.2013р. по справі № 911/2921/13. також за клопотанням 1-го відповідача даною ухвалою було продовжено строк розгляду справи на 15 днів, відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, - по 23.10.2016р.

У судове засідання, яке відбулося 19.10.2016р., представник позивача не з'явився; про причину неявки суд не повідомив; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник 1-го відповідача проти позову заперечував повністю.

Представник 2-го відповідача у судове засідання не з'явився, але за допомогою факсимільного зв'язку надав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, надав пояснення стосовно причин тривалого виконання рішення суду.

Представник третьої особи на стороні відповідача у судове засідання не з'явився, але 18.10.2016р. подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні через зайнятість у Сахновщинському районному суді Харківської області.

Приймаючи до уваги, що строк розгляду справи, з урахуванням його продовження у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, спливає 23.10.2016р., у задоволенні заяви третьої особи про відкладення розгляду справи судом було відмовлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника 1-го відповідача, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.09.2013р. у справі № 911/2921/13, було частково задоволено позовні вимоги ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та до Малого колективного підприємства "Україна" про стягнення 23337,43 грн. Даним рішенням з МКП "Україна" присуджено до стягнення на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" 3158,87 грн. інфляційних втрат, 2043,10 грн. - 3% річних, 448,11 грн. адвокатських послуг та 385,49 грн. судового збору.

31.10.2013р. на виконання вищевказаного рішення був виданий відповідний наказ.

Постановою відділу державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області від 14.11.2013р. з виконання наказу господарського суду Київської області від 31.10.2013р. № 911/2921/13 було відкрито виконавче провадження № 41670110.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2013р. по справі № 911/2921/13 було задоволено скаргу стягувача - TOB "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 31.10.2013р. по справі № 911/2921/13 та визнано бездіяльність ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 31.10.2013р. по справі № 911/2921/13 незаконною та протиправною.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.08.2014р. по справі № 911/2921/13, було задоволено скаргу TOB "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 31.10.2013р. по справі № 911/2921/13 та визнано бездіяльність ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 31.10.2013р. по справі № 911/2921/13 незаконною та протиправною.

В подальшому, ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2015р. по справі № 911/2921/13, було задоволено скаргу TOB "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 31.10.2013р. по справі № 911/2921/13 та визнано бездіяльність ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області щодо виконання даного наказу незаконною та протиправною.

Ухвалами господарського суду Київської області по справі № 911/2921/13 встановлено, що ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області не вжито належних та об'єктивних заходів виконавчого провадження впродовж шестимісячного строку, починаючи із дати початку примусового виконання - 15.11.2013р., що, як зазначає позивач, є порушенням ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження".

У зв’язку з несвоєчасним виконанням рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013р. по справі № 911/2921/13 внаслідок бездіяльності ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст. 1174 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області 3972,67 грн., в якості понесених втрат (збитків). При цьому, заявлену до стягнення суму збитків позивач розраховує на підставі ст. 625 ЦК України як 3% річних та інфляційні витрати.

Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши усі фактичні обставини справи та надавши їм відповідну правову кваліфікацію, суд, приймаючи рішення у даній справі, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. 34 цього Кодексу, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під доказуванням в судочинстві слід розуміти діяльність осіб, які беруть участь у справі, і суду, що здійснюється у передбаченій процесуальним законодавством формі, по встановленню юридично значущих фактів.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та обов'язків.

У ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", що діяла у редакції на час подання позову до суду, збитки, завдані державним виконавцем фізичним або юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Таким чином для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013р. № 3-72гс12).

Суд погоджуються з твердженнями позивача щодо бездіяльності, порушення норм Закону України "Про виконавче провадження" та винної поведінки відділу державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області під час вчинення дій у виконавчому провадженні № 41670110 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області у справі № 911/2921/13 від 31.10.2013р., що зокрема встановлено ухвалами господарського суду Київської області від 26.12.2013р., 26.08.2014р. та від 13.07.2015р., винесеними за результатами розгляду скарг ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність ВДВС Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області.

Проте, факт тривалого виконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, не є безумовною обставиною для висновку про наявність причинного зв'язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою.

Судом встановлено, що виконавче провадження ВП № 41670110 з виконання рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013р. по справі № 911/2921/13 було приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП № 189136676, відкритого 27.04.2010р. щодо стягнення боргів на користь держави, у тому числі органів Пенсійного фонду України та Державної податкової служби, у якому вже перебувало 37 виконавчих проваджень.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження", при здійсненні виконавчих дій в першу чергу задовольнялися вимоги першої черги, а саме проводилось стягнення заборгованості перед УПФ України, ОДПІ, а вже потім стягнення на користь виконавчих проваджень іншої черги, зокрема, примусового виконання рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013р. по справі № 911/2921/13.

За таких обставин, вбачається, що навіть у разі належного виконання державним виконавцем покладених на нього обов'язків, рішення не могло гарантовано бути виконано державним виконавцем своєчасно.

Докази, які позивач надав суду, не доводять обставини можливого виконання судового рішення у період з листопада 2013 року по лютий 2016 року за рахунок коштів та майна боржника, на які можливо звернути стягнення. А саме, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту здійснення боржником підприємницької діяльності, відомостей про наявність коштів на рахунках та доказів того, чи було майно боржника обтяжено іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника.

З пояснень 2-го відповідача у справі - відділу ДВС Сахновщинського РУЮ у Харківській області вбачається, що під час проведення виконавчих дій з примусового виконання спірного наказу державним виконавцем було здійснено перевірку майнового стану боржника шляхом направлення запитів до відповідних установ, встановлення банківських рахунків боржника, накладення арешту на виявлені рахунки.

Як вбачається з ухвали господарського суду Київської області від 13.07.2015р. у справі № 911/2921/13, на час прийняття даної ухвали заборгованість було частково погашено в сумі 500,00 грн.

За результатами проведених державним виконавцем виконавчих дій рішення господарського суду від 31.10.2013р. у справі № 911/292/13 було виконано у повному обсязі, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 41670110 від 10.02.2016р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України та зазначає, що предметом позовних вимог є стягнення інфляційних втрат та 3% річних як збитків (втрат) позивача у зв'язку із тривалим невиконанням наказу господарського суду Київської області у справі № 911/2921/13 від 30.09.2013р.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011р. у справі № 6-38цс11).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Отже, у даному випадку боржником, у розумінні ст. 609, 625 ЦК України, є Мале колективне підприємство "Україна", з якого відповідно до рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013р. у справі № 911/2921/13 було присуджено до стягнення грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" і яким таке рішення не було виконано у добровільному порядку.

Крім того, відповідно до Аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві (Лист Верховного Суду України від 01.07.2014р.) вбачається, що грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК України, передбачають, насамперед, наявність договірних правовідносин між сторонами зобов'язання, яке є не виконаними.

Однак, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" та відділом державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції у Харківській області існують відносини, що виникли з приводу виконання судового рішення та які, відповідно, регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до зазначеного, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, передбачені статтею 625 ЦК України.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області 3972,67 грн. в рахунок відшкодування втрат (збитків), завданих ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області у зв'язку із неналежним, необ’єктивним та несвоєчасним виконанням рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013р. у справі № 911/2921/13, є необґрунтованими, безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відмовою у позові, витрати з оплати судового збору суд покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 56, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 1166, 1173 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повне рішення складено 20.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_3