Ухвала

від 13.10.2016 по справі 826/11107/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11107/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

13 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

судді: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі: Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приозерне 1" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України, третя особа - державне підприємство "Енергоринок" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Національної комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є виробником електричної енергії, що підтверджується ліцензією серія АЕ № 194746 (вид діяльності - виробництво електричної енергії), виданої відповідачем на підставі рішення від 28 березня 2013 року № 339.

Постановою Національної комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі - НКРЕКП) від 18 квітня 2013 року № 437 позивачу затверджено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01 січня 2030 року.

05 червня 2013 року між позивачем та ДП «Енергоринок» був укладений договір купівлі-продажу електричної енергії № 9666/09.

Згідно з абз. 2 п. 2.3 вказаного договору НКРЕКП встановлює тариф на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року помноженого на коефіцієнт 4.8 (коефіцієнт відповідно до Закону України «Про електроенергетику» ). Для малих гідроелектростанцій та суб'єктів господарювання, які виробляють електроенергію з енергії сонячного випромінювання, роздрібний тариф для споживачів другого класу напруги визначається із застосуванням тарифного коефіцієнта, що застосовується для пікового періоду часу (для тризонної тарифної класифікації).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що велична тарифу на електроенергію, яку позивач продає третій особі ДП «Енергоринок», не може бути меншою за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується в національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату. Фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для позивача установлюється шляхом перерахування в євро величини «зеленого» тарифу, розрахованого відповідно до положень п. 2.3 Договору.

Однак, у період з вересня 2014 року по січень 2015 року перегляд «зелених» тарифів по курсу Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів позивачу не здійснювався. Оплата за продану електричну енергію за період з вересня 2014 року по січень 2015 року здійснювалася за «зеленим» тарифом встановленим постановою НКРЕКП від 31 липня 2014 року № 1072 на серпень 2014 року, тобто «зелений» тариф по курсу Національного банку України на кожен наступний місяць не був перерахований станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці визначає Закон України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР (далі - Закон України № 575/97-ВР), який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Державне управління в електроенергетиці здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в електроенергетичному комплексі (ст. 8 Закону України № 575/97-ВР).

Відповідно до ст. 11 Закону України № 575/97-ВР державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики, відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно з ст. 12 Закону України № 575/97-ВР, основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, є забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством.

Статтею 1 Закону України № 575/97-ВР встановлено, що «зелений» тариф - це спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Відповідно до ст. 17-1 Закону України № 575/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), величина «зеленого» тарифу для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, визначеного із застосуванням тарифного коефіцієнта, що застосовується для пікового періоду часу (для тризонної тарифної класифікації), помноженого на коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання. Фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для суб'єктів господарювання встановлюється шляхом перерахування у євро «зеленого» тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату. «Зелений» тариф не може бути менший за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується у національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату. Держава гарантує законодавче закріплення на весь строк застосування «зеленого» тарифу вимоги щодо закупівлі всієї електроенергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), і не проданої за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим «зеленим» тарифом, а також щодо розрахунків за таку електроенергію у повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами у порядку, встановленому законом.

Порядок встановлення та перегляду «зеленого» тарифу регулюється порядком встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу для суб'єктів господарської діяльності, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1421 від 02 листопада 2012 року (із змінами та доповненнями).

Так, відповідно до ст. 17-1 Закону України № 575/97-ВР та пунктів 1.4 - 1.7 порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу для суб'єктів господарської діяльності, «зелений» тариф встановлюється для кожного суб'єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об'єкта електроенергетики (або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу).

«Зелений» тариф для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії вітру, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, помноженого на коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з енергії вітру.

Фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для суб'єктів господарювання встановлюється шляхом перерахування у євро «зеленого» тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату.

«Зелений» тариф не може бути менший за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується у національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату.

Пунктами 1.8, 1.9 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу для суб'єктів господарської діяльності передбачено, що «зелений» тариф перераховується на кожний розрахунковий місяць, яким для цілей Порядку є календарний місяць, на який перераховується «зелений» тариф.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов'язаний перераховувати «зелений» тариф на кожний розрахунковий місяць за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць.

Не перегляд тарифів на кожний календарний місяць, призводить до відсутності перерахованого «зеленого» тарифу, що в свою чергу, не дозволяє встановити загальну вартість виробленої електричної енергії за договором, укладеним між позивачем та ДП «Енергоринок», та отримати позивачу повну оплату за вироблену електроенергію, що порушує права та інтереси останнього.

З матеріалів справи вбачається, що фактично у період з серпня 2014 року по січень 2015 року перегляд «зелених» тарифів по курсу Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів позивачу не здійснювався. Оплата за продану електричну енергію за період з вересня 2014 року по січень 2015 року здійснювалася за «зеленим» тарифом встановленим постановою НКРЕКП від 31 липня 2014 року № 1072 на серпень 2014 року, тобто «зелений» тариф по курсу Національного банку України на кожен наступний місяць не був перерахований станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць.

Водночас, відповідно до встановленого наведеними вище правовими положеннями порядку, «зелений» тариф повинен був бути перерахований по курсу Національного банку України за курсом євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць, а саме:27 серпня 2014 року - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на вересень 2014 року (постанова НКРЕКП № 1149 від 27 серпня 2014 року); 24 вересня 2014 року - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на жовтень 2014 року (постанова НКРЕКП № 24 від 24 вересня 2014 року); 28 жовтня 2014 року - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на листопад 2014 року (постанова НКРЕКП № 181 від 28 жовтня 2014 року); 25 листопада 2014 року - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на грудень 2014 року (постанова НКРЕКП № 380 від 25 листопада 2014 року); 24 грудня 2014 року - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на січень 2015 року (постанова НКРЕКП № 919 від 24 грудня 2014 року).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач в порушення вимог чинного законодавства України не здійснював щомісячного перерахунку позивачу «зеленого» тарифу на електричну енергію на кожний розрахунковий місяць, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невстановлення «зеленого» тарифу позивачу на кожний розрахунковий місяць протягом періоду з вересня 2014 року по січень 2015 року за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України, розрахованого відповідно до ст. 17-1 Закону України № 575/97-ВР, підлягає задоволенню.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою ним, зокрема, в ухвалі від 24 листопада 2015 року по справі № К/800/31053/15.

Стосовно розміру «зеленого» тарифу у лютому 2015 року та в березні 2015 року, датою встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на лютий 2015 року є 26 січня 2015 року (постанова НКРЕКП № 68 від 26 січня 2015 року), а на березень - 26 лютого 2015 року (постанова НКРЕКП № 224 від 26 лютого 2015 року).

При цьому, як зазначає сам позивач, постановою НКРЕКП від 31 січня 2015 року № 105 «зелений» тариф для позивача на лютий 2015 року був встановлений в повному розмірі, а постановою НКРЕКП від 27 лютого 2015 року № 492 установлено «зелені» тарифи на березень 2015 року на рівні 1584, 29 коп/кВт-год (без ПДВ), тобто також у повному розмірі.

Враховуючи фактичне вчинення відповідачем дій щодо встановлення позивачу «зеленого» тарифу у відповідності до наведеного вище законодавчого порядку на лютий і березень 2015 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не встановлення позивачу на лютий і березень 2015 року «зеленого» тарифу на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, розрахованого згідно статті 17-1 Закону України № 575/97-ВР станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів на електроенергію для споживачів.

Враховуючи наведене, зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму Оптового ринку електричної енергії, що передбачають здійснення ДП «Енергоринок» перерахувань позивачу, як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої останніми електроенергії, за «зеленими» тарифами встановленими відповідно до постанови НКРЕ № 1072 є необхідним заходом повного та дієвого захисту прав позивача, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність такого зобов'язання.

При цьому, задоволення позовних вимог саме у такий спосіб не є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача та спрямовано на адекватний захист порушених законних прав позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 18 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.