Постанова

від 06.10.2016 по справі 810/1609/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 року           810/1609/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Груп" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-Груп" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій щодо винесення податкової вимоги від 03.02.2016 №202-23 та скасування податкової вимоги від 03.02.2016 №202-23.

Ухвалою суду від 29.08.2016 залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

У зв'язку з проведеною реорганізацією деяких територіальних органів Державної фіскальної служби та зміною назви відповідача у справі, Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області замінено на Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії податкового органу щодо прийняття податкової вимоги від 03.02.2016 №202-23 є протиправними та вчинені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, оскільки підприємство не отримувало Акт перевірки та податкові повідомлення-рішення, на підставі яких було здійснено нарахування податкового боргу, визначеного в оскаржуваній податковій вимозі.

У додаткових письмових поясненнях позивач зазначив, що лише 24.05.2016 він отримав від ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Акт перевірки від 29.01.2015 №35/26-57-22-01/37163885, на підставі якого відповідачем було здійснено нарахування податкового боргу за податковою вимогою від 03.02.2016 №202-23. При цьому, позивач зауважив, що будь-які податкові повідомлення-рішення, які були прийняті за результатами такої перевірки, підприємство не отримувало, тому визначені у них податкові зобов'язання є неузгодженими.

Таким чином позивач вважає, що податковий орган дійшов передчасних висновків про наявність у нього податкового боргу та безпідставно склав оскаржувану податкову вимогу.

Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надала суду письмові заперечення та просила суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач у 2015 році знаходився на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві та якою в січні 2015 року було проведено документальну перевірку ТОВ "Лідер-Груп". Так, за результатами такої перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві було складено Акт перевірки від 29.01.2015 №35/26-57-22-01/37163885 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015 №0000592202, згідно з яким позивачу було визначено суму грошового зобов'язання на загальну суму 385 625,00 грн. Відповідач зауважив, що вказане податкове повідомлення-рішення було направлено засобами поштового зв'язку, проте поштова кореспонденція повернулась до податкового органу у зв'язку з закінченням строку зберігання. Оскільки конверт з податковим повідомленням-рішенням не було вручено позивачу з причин, що не залежали від податкового органу, відповідач вважає, що визначене податкове зобов'язання є узгодженим. Відтак, враховуючи те, що станом на 02.02.2016 сума податкового боргу у ТОВ "Лідер-Груп" за узгодженими податковими зобов'язаннями становила 526956,94 грн., то податковим органом було правомірно прийнято оскаржувану податкову вимогу.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві будь-які письмові пояснення та заперечення проти позову до суду не надала.

У судове засідання сторони, які належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.

Разом з цим, через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-Груп" зареєстроване як юридична особа 24.06.2010 та перебувало на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, а з 01 січня 2016 року перебуває на податковому обліку у Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області 03 лютого 2016 року було сформовано та направлено ТОВ "Лідер-Груп" податкову вимогу №202-23, відповідно до якої за позивачем обліковується узгоджена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3946,87 грн., у тому числі за основним платежем - 2746,27 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 0,0 грн. та пенею - 3,07 грн., та з податку на додану вартість у розмірі 523010,07 грн., у тому числі за основним платежем - 480041,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 12084,73 грн. та пенею - 30884,34 грн.

Проте, не погоджуючись із вказаною податковою вимогою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Отже, передумовою для складання та надіслання податкової вимоги є наявність у платника податків узгодженого, але не сплаченого податкового зобов'язання, тобто податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг у розмірі 526956,94 грн. виник, зокрема, на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.02.2015 №0000592202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 385625,00 грн., у тому числі 308500,00 грн. за основним платежем та 77125,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лідер-Груп" (код ЄДРПОУ 37163885) з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Ігл Груп" (код ЄДРПОУ 38807300), ТОВ "Стронг Альянс" (код за ЄДРПОУ 39192588) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, оформленої Актом від 29.01.2015 №35/26-57-22-01/37163885.

При цьому, з'ясовуючи чи набуло визначене у вказаному податковому повідомленні-рішення грошове зобов'язання статусу узгодженого, суд виходить з наступного.

Згідно з п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Отже, визначене контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні грошове зобов'язання набуває статусу податкового боргу зі спливом 10 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення за умови, що платник податків не оскаржив таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку.

Загальні вимоги та правила направлення платнику податків рішень контролюючого органу визначені у статті 42 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 42.1 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

У відповідності до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно з п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Аналогічні за змістом вимоги містив й чинний на момент виникнення спірних правовідносин (станом на момент складання Акту перевірки від 29.01.2015 та прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.02.2015 №0000592202) Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за № 2135/22447 (далі - Порядок направлення), відповідно до п. 3.7 якого податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 3.10 Порядку направлення, якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У той же час п. 3.11 Порядку направлення передбачено, що у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при направленні податкового повідомлення-рішення помилок та направляє його повторно протягом наступного робочого дня від дня отримання відповідного повідомлення поштової служби.

Таким чином, за загальним правилом податкові повідомлення-рішення платникам податку надсилаються за місцезнаходженням такого платника, відомості які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та вважаються врученими йому навіть у випадку, коли фактично поштове відправлення повернулось на адресу контролюючого органу, за умови, що неможливість вручення поштового відправлення не спричинена помилкою контролюючого органу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що підприємство не отримувало Акт перевірки та податкові повідомлення-рішення, на підставі яких було здійснено нарахування податкового боргу, визначеного в оскаржуваній податковій вимозі.

Перевіряючи такі доводи позивача, судом встановлено наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач 01.04.2016 звернувся до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області із запитом на отримання публічної інформації від 31.03.2016 вих. №20160331-02, в якому просило надати Акт про проведення перевірки, за результатами якого ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було здійснено нарахування податкового боргу, визначеного у податковій вимозі від 03.02.2016 №202-23.

ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області листом від 06.04.2016 №2818/10/13-23-00 повідомило позивача про те, що станом на 06.04.2016 у ТОВ "Лідер-Груп" рахується податкова заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 531512,65 грн. та по податку на прибуток у розмірі 1046,10 грн.

Також, в даному листі зазначено, що відповідно до даних АІС Податковий блок підприємство перейшло із Святошинського району м. Києва та знаходиться на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі з 01.01.2016.

При цьому, податковий орган повідомив позивача про те, ДПІ у Києво-Святошинському районі не має можливості надати Акт про проведення перевірки ТОВ "Лідер-Груп", оскільки перевірок не проводила та нарахування не здійснювала.

В подальшому, з метою отримання Акту перевірки, на підставі якого ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було здійснено нарахування податкового боргу, визначеного у податковій вимозі від 03.02.2016 №202-23, позивач 08.04.2016 звернувся до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві із запитом на отримання публічної інформації від 08.04.2016 вих. №20160408-01.

Позивач зазначив, що за результатами розгляду вказаного запиту ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві надіслала на адресу позивача лише Акт від 29.01.2015 №35/26-57-22-01/37163885 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лідер-Груп" (код ЄДРПОУ 37163885) з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Ігл Груп" (код ЄДРПОУ 38807300), ТОВ "Стронг Альянс" (код за ЄДРПОУ 39192588) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014", яке було отримано 24 травня 2016 року.

В той же час, як стверджує позивач, будь-які податкові повідомлення-рішення, які були прийняті за результатами такої перевірки, підприємство не отримувало.

При цьому, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять докази на спростування таких доводів позивача, а відповідачі під час розгляду справи такі докази не надали.

Водночас, беручи до уваги, що Податковий кодекс України обов'язок сплати нарахованої податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання пов'язує з фактом одержання такого рішення, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 23.02.2015 №0000592202 грошове зобов'язання у розмірі 385625,00 грн. не набуло статусу податкового боргу.

За таких обставин податкова вимога від 03.02.2016 №202-23, в яку було включено суму у розмірі 385625,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 23.02.2015 №0000592202, була сформована контролюючим органом передчасно.

Відтак, враховуючи те, що грошове зобов'язання у розмірі 385625,00 грн. є неузгодженим, суд приходить до висновку, що контролюючий орган не мав правових підстав для формування та направлення податкової вимоги від 03.02.2016 №202-23, у зв'язку з чим вона підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області щодо винесення податкової вимоги від 03.02.2016 №202-23, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом в ході розгляду справи, оскаржувана податкова вимога від 03.02.2016 №202-23 була прийнята Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області у зв'язку з тим, що станом на 01.01.2016 за позивачем рахувалась податкова заборгованість, яка була нарахована Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Отже, з викладеного слідує, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Так, відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Зважаючи на ту обставину, що судом встановлено протиправність прийнятого рішення та скасовано його, з метою належного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо порушення права Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Груп" на оскарження податкового повідомлення-рішення від 23.02.2015 №0000592202, яке було прийнято на підставі висновків Акту від 29.01.2015 №35/26-57-22-01/37163885 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лідер-Груп" (код ЄДРПОУ 37163885) з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Ігл Груп" (код ЄДРПОУ 38807300), ТОВ "Стронг Альянс" (код за ЄДРПОУ 39192588) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014".

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій (рішення).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищевказане та враховуючи, що судом задоволено одну позовну вимогу до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та одну позовну вимогу до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2900,00 грн. підлягають стягненню з відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 70-72, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо порушення права Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Груп" на оскарження податкового повідомлення-рішення від 23.02.2015 №0000592202, яке було прийнято на підставі висновків Акту від 29.01.2015 №35/26-57-22-01/37163885.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 03.02.2016 №202-23.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Груп" (код ЄДРПОУ 37163885) судові витрати у сумі 1450 (одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Груп" (код ЄДРПОУ 37163885) судові витрати у сумі 1450 (одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39513550).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Василенко Г.Ю.