Постанова

від 11.10.2016 по справі 904/9061/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 904/9061/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В., Мачульського Г.М. за участю представників: позивача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) відповідачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Дніпротехнології" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 у справі№ 904/9061/15 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомКомунального підприємства "Дніпроводоканал" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Дніпротехнології" простягнення 33532,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Дніпротехнології" 33532,18 грн заборгованості із плати за скид підприємством у систему каналізації стічних вод з понаднормативним забрудненням за жовтень-грудень 2014, посилаючись на приписи статей 175, 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України.

Відповідач відхилив позов, вказавши, що відбір проби стічних вод на підприємстві проводився з порушеннями, про що складено відповідний акт; за результатами порівняльного паралельного аналізу показники вмісту стічних вод суттєво відрізняються, невірно визначено обсяг води для розрахунку плати за скид понаднормативних стічних вод.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015 (суддя Забарющий М.І.) позовні вимоги задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 11177,39 грн боргу за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин та 406 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 (судді: Джихур О.В. - головуючий, Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.) рішення суду першої інстанції змінено; резолютивну частину рішення викладено у редакції, згідно з якою позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 33532,18 грн плати за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин та 1218 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1339,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову в даній справі та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки: суд розглянув справу за неявки представника відповідача, не з'ясувавши причини такої неявки та порушивши приписи статті 77 Господарського процесуального кодексу України, не надав відповідачу можливості подати свої заперечення та протилежні докази; порушив приписи статті 65 Господарського процесуального кодексу України, не здійснивши необхідних для вирішення спору дій при підготовці справи до розгляду; всупереч положенням статей 626, 628, 639 Цивільного кодексу України, статей 180, 181 Господарського кодексу України прийняв до уваги як підставу виникнення зобов'язальних правовідносин документ, який не відповідає ознакам укладеного договору; висновки суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи не ґрунтуються на належних доказах.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав; сторони не скористались правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.11.2011 Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" (Водоканал) та Науково-виробничий центр "Дніпротехнології" (Абонент) підписали Абонентську картку особовий рахунок № 8605, відповідно до пункту 1 якої Абонент зобов'язується до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплачувати послуги водопостачання та водовідведення по затвердженим відповідним органом тарифам шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Водоканалу.

Пунктом 2 Абонентської картки передбачено, що Абонент зобов'язується в строк до 07.11.2012 укласти Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення с Водоканалом (надати необхідні документи, отримати та виконати технічні умови тощо). У випадку, якщо до зазначеної дати Абонент не оформить Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення постачання води буде припинене.

Абонент не має права перевищувати витрати води та скидання стоків понад встановлені норми затверджених лімітів. За спожиті воду та скид стоків понад: встановлених затверджених лімітів; норми, передбачені технічними умовами; норми, встановленої в паспорті водоспоживання - оплата здійснюється Абонентом в п'ятикратному розмірі дійсних тарифів на питну воду (пункт 3).

Суд встановив, що договір про надання послуг водопостачання та водовідведення між сторонами не укладався.

На підставі Правил приймання стічних вод рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1895 від 25.12.2012 затверджено Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська.

За змістом акта відбору проб стічних вод від 04.12.2014 представниками Комунального підприємства "Дніпроводоканал" в присутності уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Дніпротехнології" виконано відбір разових проб стічних вод підприємства з метою контролю їх складу та якості (дотримання нормативів допустимих концентрацій). В примітці до акта вказано, що одночасно були відібрані проби стічних вод для проведення аналізу в незалежній лабораторії. Зазначений акт підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень.

Результати проведених досліджень проб стічних вод, відібраних 04.12.2014 з контрольних колодязів Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Дніпротехнології" відображено в протоколі вимірювань показників складу та властивостей стічних вод, складеному 04.12-10.12.2014 фахівцями Лабораторії з контролю якості стічних вод підприємств Комунального підприємства "Дніпроводоканал". Повноваження на проведення таких досліджень підтверджуються сертифікатом Метрологічної служби (ТОВ "Рудмаг") Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про атестацію Лабораторії з контролю якості стічних вод підприємств КП "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради № 57 від 24.12.2012 та чинного до 24.12.2017. Лабораторією встановлено перевищення допустимих концентрацій завислих речовин, БПК 5 в стічних водах відповідача, з огляду на що позивач провів розрахунок величини плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням за жовтень - грудень 2014 року та 31.03.2015 виставив відповідачу рахунок № 28479 на суму 33532,18 грн, в якому нарахував додаткову плату за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах за три місяці за систематичне порушення на підставі пункту 3.6 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України № 37 від 19 лютого 2002 року та пункту 8.5 Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська.

З метою погашення заборгованості позивач направив відповідачу лист від 07.09.2015 № 1587/2806, в якому вимагав від відповідача сплати в місячний строк нарахованої суми; відповідач визнав борг лише в сумі 1049,56 грн., заперечив результати проведених позивачем аналізів, що підтверджується його листами від 26.03.2015, 09.06.2015, 18.06.2015.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи підтверджують порушення відповідачем чинних на час відбору проби Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, однак, вказавши, що позивач не надав доказів системності порушення зі сторони відповідача у 2014 році, суд обмежив стягувану плату, виходячи з обсягу стічних вод за один місяць. Водночас місцевий господарський суд відхилив надані відповідачем у якості доказів допущених позивачем порушень складеного відповідачем акта від 04.12.2014, як такого, що має односторонній характер, та Протокол 136 вимірювань якості зворотної (стічної) води, складений працівниками Дніпропетровської гідрогеолого-меліоративної експедиції, як такого, що не містить дати його складання.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, вказав, що відповідач допускав аналогічні порушення у червні та грудні 2013, за що сплатив 5966,04 грн додаткової плати за скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями, тобто, наявна кваліфікуюча ознака системності допущеного порушення.

Суд апеляційної інстанції також відхилив наданий відповідачем акт від 04.12.2014, як такий, що має односторонній характер; зазначив про порушення відповідачем правил відбору проб стічних вод для паралельного аналізу в незалежній лабораторії та відхилив наданий відповідачем лист про присутність під час відбору представника іншої лабораторії, як неналежний доказ, поданий з порушенням правил перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Судова колегія зазначає, що за приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язано самостійно довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з водопостачання та водовідведення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Недійсність договору з надання відповідних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до законодавства (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 по справі № 916/3566/13).

За пунктом 3 частини першої статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України передбачено, що водоканал має право здійснювати контроль за якістю, кількістю та режимом скидання стічних вод в централізовану каналізацію.

Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року N 37, встановлено, що вони поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів. Дані Правила спрямовані на запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи цих споруд і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод підприємств.

Зазначеними Правилами встановлено загальні вимоги до порядку відбирання проб; методики відбирання передбачено Національними стандартами України.

Відповідно до пункту 2.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, водоканали мають право, зокрема, здійснювати раптовий (у будь-яку годину доби), не погоджений з Підприємством заздалегідь, відбір проб для контролю за якістю стічних вод, що скидаються. Порядок та періодичність відбору проб визначаються в місцевих Правилах приймання.

Згідно з підпунктами 2.1 та 2.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, водоканали мають право пред'являти Підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і місцевих Правил приймання, а Підприємства зобов'язані оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників. Відповідно до пункту 7.8 Правил приймання стічних вод з метою контролю якості стічних вод підприємств Водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.

Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 402/6990, визначено єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скиди промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, що поширюється на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства). Водоканали здійснюють скиди у водні об'єкти очищених стічних вод з умістом забруднюючих речовин у відповідності до лімітів, що встановлюються органами Мінекоресурсів України, та сплачують збір за забруднення навколишнього природного середовища згідно з Порядком та Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки та Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379, із змінами та доповненнями, внесеними наказами Мінекоресурсів та ДПА України від 27.01.2000 № 24/37 та від 28.02.2001 № 75/76; підприємства скидають стічні води в системи комунальної чи відомчої каналізації та сплачують їм за послуги водовідведення відповідно до договорів з водоканалами.

Пунктом 3.2 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів встановлено, що при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах Підприємств, що скидаються у систему каналізації, порівняно з встановленими місцевими Правилами приймання, Підприємства сплачують Водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб. м стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих понаднормативно забруднених стічних вод (Vпз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

Згідно з пунктом 1.5 зазначених вище Правил та Інструкції водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, у яких установлюються допустимі концентрації (ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію. Місцеві Правила приймання стічних вод згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України. Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.

Відповідно до пункту 8.4 Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська № 1895 при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах підприємств, що скидаються у міську каналізацію, порівняно з встановленими допустимими концентраціями забруднюючих речовин, підприємства сплачують Водоканалу додаткову плату за скид понаднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб. м стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій, обсягом скинутих понаднормативних стічних вод та коефіцієнтом кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

В пункті 8.5 Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська № 1895 зазначено про те, що плата за скид понаднормативних забруднень стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих підприємством протягом місяця, коли було зафіксовано перевищення допустимих концентрацій. В окремих випадках (систематичне порушення Правил приймання та скиду, урахування рівня небезпеки скинутих забруднень тощо) - три місяця (місяць, у якому відібрана проба та двох попередніх місяців).

За правилом, яке застосовується до визначення ознак систематичності порушення, систематичним є порушення відповідного законодавства юридичною особою після застосування до неї не менш як двох заходів впливу протягом року.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин сторін положення наведеного вище законодавства, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Правила технічної експлуатації систем водопостачання і каналізації населених пунктів України, Правила приймання стічних вод підприємств в комунальні і відомчі системи каналізації населених пунктів України, Правил приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста (селища), Інструкцію про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів, а також місцеві акти, що регламентують спірні правовідносини.

Також зі змісту судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій розглянули та мотивовано відхилили доводи та докази відповідача, що стосуються недостовірності даних здійсненого позивачем аналізу відібраних проб, чим спростовуються відповідні доводи касаційної скарги щодо порушення судами положень Господарського процесуального кодексу України. Також слід зазначити, що суд апеляційної інстанції відкладав розгляд справи, надавши сторонам рівну можливість для реалізації їх процесуальних прав.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок чого його висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Дніпротехнології" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 у справі №904/9061/15 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Мачульський