Постанова

від 17.10.2016 по справі 903/397/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"17" жовтня 2016 р. Справа № 903/397/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області

на рішення господарського суду Волинської області від 22.08.2016 р.

у справі № 903/397/16 (суддя Слободян О.Г.)

за позовом першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури, поданого в інтересах держави

до відповідачів:

1) Володимир - Волинського агротехнічного коледжу

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт- Волинь"

про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельні ділянки

за участю представників сторін:

від позивача - Марщівська О.П.

від відповідачів:

1) Володимир-Волинського агротехнічного коледжу - Сафулько С.С.

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт- Волинь" - Красун В.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.08.2016 р. у справі № 903/397/16 було відмовлено в задоволені позову першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури, поданого в інтересах держави до відповідачів: Володимир-Волинського агротехнічного коледжу; Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Волинь" про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельні ділянки.

При винесені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Хобултівської сільської ради народних депутатів від 27.09.2000р. № 13/4 було надано у постійне користування Володимир-Волинському сільськогосподарському технікуму землю площею 288,16 га., що підтверджується державним актом на право користування землею серії ІІ-ВЛ № 001949 від 25.02.2002р., у подальшому даний заклад освіти реорганізовано у Володимир-Волинський агротехнічний коледж.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно витягів із Державного земельного кадастру від 13.06.2013р. та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані земельні ділянки площею відповідно 90,8159 га і 173,6494 га відносяться до земель сільськогосподарського призначення і належать до державної форми власності, щодо них право постійного користування зареєстровано за Володимир-Волинським агротехнічним коледжем.

05.01.2016 р. між ТОВ "Агросвіт-Волинь" (Виконавць) та Володимир-Волинським агротехнічним коледжем (Замовник) було укладено договір про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом № 05-01/2016 (далі - Договір).

Проаналізувавши умови Договору суд першої інстанції встановив, що виконавець зобов'язується на земельних ділянках замовника (кадастрові номери 0720586600:00:001:2266 та 0720586600:00:001:2267) надати послуги, а замовник зобов'язується прийняти послуги та здійснити розрахунок. Послуги за даним договором надаються з метою забезпечення здобуття студентами замовника професійних практичних знань, навичок та вмінь.

Розрахунки за даним договором здійснюються в негрошовій натуральній формі, шляхом передання замовником виконавцю 70 відсотків продукції, зібраної в результаті надання послуг за даним договором. Продукція передається за актом про здійснення розрахунків, який є невід'ємною частиною даного договору. Розрахунки за цим договором здійснюються протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунків на оплату за надані послуги. Продукція, яка залишилась після оплати вартості наданих послуг, залишається у власності замовника та використовується замовником на власний розсуд.

Дослідивши Статут Володимир-Волинського агротехнічного коледжу, суд першої інстанції встановив наступне.

Відповідно до п. 3.2. Статуту Коледж має право у встановленому порядку укладати договори про співпрацю, встановлювати прямі зв'язки з навчальними закладами, науковими установами системи освіти зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами та іншими організаціями, сприяти в організації дослідницької роботи та за її результатами отримувати документи міжнародного зразка; інші права, що не заборонені законодавством України;

Пунктом 3.3 Статуту передбачено, що Коледж зобов'язаний забезпечити на належному рівні навчально-виховний процес для підготовки фахівців з вищою освітою, створювати належні умови для якісної організації навчально-виховного процесу студентів, забезпечувати економне і раціональне використання фінансових та матеріальних ресурсів, здійснювати матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу, творчої та інформаційної діяльності.

Окрім того, суд першої інстанції вказав, що згідно п. п 7.2, 7.7 Статуту функції управління майном, що закріплене за навчальним закладом, контроль за ефективністю його використання і зберігання, здійснює уповноважений орган управління. Володимир-Волинський агротехнічний коледж здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до головних завдань своєї діяльності та законодавства України.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про вищу освіту», безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов'язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом вищого навчального закладу. Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень: організовує діяльність вищого навчального закладу, вирішує питання фінансово-господарської діяльності вищого навчального закладу, є розпорядником майна і коштів а також забезпечує виконання фінансового плану (кошторису), укладає договори. Такі права керівника вищого навчального закладу Володимир-Волинського агротехнічного коледжу зазначені також і у п.4.3 Статуту.

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції встановив, що законодавством України та Статутом Володимир-Волинського агротехнічного коледжу закріплене право коледжу на ведення господарської діяльності та укладення договорів. Їх укладення відноситься до компетенції директора коледжу.

Суд першої інстанції вказав, що договір не містить жодних умов щодо оплати коштів Виконавцем Замовнику,а навпаки, виходячи з його змісту, а саме розділу 3 «Ціна та розрахунки за Договором», Агротехнічний коледж зобов'язаний оплатити надані Виконавцем послуги. Окрім того, в п.1.1 Договору вказано, що Замовник зобов'язаний прийняти послуги та здійснити розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції зробив висновок, що земельні ділянки залишаються у власності держави та в постійному користування коледжу, нікому не відчужуються та не передаються. При цьому коледж зберігає землю у своєму користуванні, не передає жодних прав на неї, має право самостійно обробляти землю і збирати урожай, сам на власний розсуд господарює на власній землі, а тому дійсною і реальною метою укладення договору про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом №05-01/2016р. від 05.01.2016 р. є надання таких послуг коледжу, а як наслідок про відсутність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, заступника прокурора Волинської області звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Волинської області від 22.08.2016 р. у справі №903/397/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

На підтвердження своїх доводів, скаржник зважає, зокрема, на таке:

згідно п. 4.1 Статуту Коледжу, автономія та самоврядування коледжу реалізується відповідно до законодавства України і передбачає право на підставі відповідних угод проводити спільну діяльність з іншими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями. В той же час, оспорюваний договір стосується ніби то надання послуг, і не є договором про спільну діяльність;

відповідно до п. 4.3 Статуту Коледжу директор вказаного навчального закладу в межах наданих йому повноважень зобов'язаний попередньо погоджувати з уповноваженим органом управління (Міністерством освіти та науки України) питання щодо вилучення чи добровільної відмови від користування земельною ділянкою, укладання договорів про спільну діяльність (спільний обробіток земельних ділянок) та інших видів договорів, що можуть призвести до вилучення земельних ділянок або їх частин, які закріплені за коледжем на праві постійного користування;

в силу вимог ст. 92 Земельного кодексу України, замовник Володимир-Волинський агротехнічний коледж не мав повноважень на укладення договору оренди землі, не погоджував його укладення із центральним органом виконавчої влади, до сфери якого належить можливість укладення саме договору оренди землі, а тому діяв з перевищенням господарської компетенції, що є порушенням ст. 203 ЦК України та ст. 207 ГК України, тому є підставою для визнання цього договору недійсним. Також, внаслідок укладення даного договору навіть за відсутності акту прийому передачі земельних ділянок відповідач ТзОВ «Агросвіт-Волинь» фактично набуло права володіння та користування землею всупереч вимог ст. ст. 116, 123, 124,134 Земельного кодексу України, що відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, вказує на необхідність припинення даного зобов'язання на майбутнє;

сторони даного договору формально дотримались положень ст. 638 ЦК України щодо досягнення істотних умов, необхідних для укладення договорів про надання послуг. В той же час, даний договір не був спрямований на досягнення реальної мети - здобуття студентами замовника професійних практичних знань. Із листа Володимир-Волинського агротехнічного коледжу від 26.05.2016 р. № 106 та наказу вказаного вищого навчального закладу № 47 від 23.05.2016 р. вбачається, що з 05.01.2016 р. по нинішній час проведено на виконання договірних умов навчальні заняття лише 26.05.2016 для студентів 3 курсу відділення «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва» на матеріально-технічній базі ТзОВ «Агросвіт-Волинь». Проте, додатком № 1 до договору від 05.01.2016 р. не передбачені роботи у травні місяці. Тобто, фактично з дня укладення вказаного договору (05.01.2016 р.) до дня звернення із позовною заявою (06.06.2016 р.) студенти лише один раз мали можливість ознайомитись із технікою, яка використовується ТзОВ «Агросвіт-Волинь». Причому згідно п. 2 наказу «Про проведення навчальних занять на виробництві» № 47 від 23.05.2016 р. заступнику директора з начально-виховної роботи необхідно забезпечити доставку студентів на базу ТзОВ «Агросвіт-Волинь», в с. Заріччя. В той же час, як згідно додатку та п. 2.1 вказаного договору послуги за даним договором надаватимуться на земельних ділянках замовника, що розташовані на території навчально-дослідного господарства (с.Житані). Відстань між вказаними населеними пунктами становить близько 12 км;

також не може слугувати підтвердженням того, що даний договір від 05.01.2016 р. спрямований на досягнення реальної мети - здобуття практичних навичок студентами у відповідності до умов договору те, що студенти із 25.01.2016 р. по 12.02.2016 р. та з 12.04.2016 р. по 12.05.2016 р. проходили навчальну практику на базі ТзОВ «Володимир-Волинське АТП 10762» із посиланням на знаходження даного суб'єкта господарювання у власності ТзОВ «Агросвіт Волинь», однак згідно витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань це різні господарській товариства, які зареєстровані за однією адресою. В той же час, ТзОВ «Володимир-Волинське АТП 10762» (код ЄДРПОУ 05461071) не є стороною оспорюваного договору;

Земельний кодекс України, а також інші нормативні акти не передбачають право постійного користувача землі розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування. Проте, в порушення зазначених вимог Земельного кодексу України, Володимир-Волинський агротехнічний коледж, будучи лише постійним користувачем, неправомірно розпорядився земельними ділянками площею 264,4653 га, власником яких є держава;

укладення договору про "надання послуг" на двох земельних ділянках площами 90,8159 га та 173,6494 га дає підстави вважати, що сторонами навмисне обумовлено приховати дійсну площу орендованої земельної ділянки;

неможливо погодитись із висновком суду про те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ТзОВ «Агросвіт-Волинь» здійснювало оплату коштів Володимир-Волинському агротехнічному коледжу;

судом не звернуто уваги та не надано оцінки в мотивувальній частині рішення, що є порушенням норм процесуального на твердження прокурора про те, що ціною договору є саме та умова, що коледж передає у користування ТзОВ "Агросвіт-Волинь" земельну ділянку, приховуючи це договором про надання послуг, а товариство, в свою чергу зобов'язується передати коледжу частину вирощеної продукції;

згідно п. 3.1 ціною договору є загальна вартість наданих послуг та затрати виконавця, зазначені в актах про фактичні надані послуги. Вартість послуг за даним договором не перевищує 100 тис. грн. Однак, у додатку № 1 до договору від 05.01.2016 р. передбачена вартість сільськогосподарських робіт за 1 га. Так, вартість робіт з культивації становить - 200 грн. за 1 га., тобто 28 000 грн. за 140 га, оранки - 400 грн. за 1 га (56 000 грн., за 140 га), посів зернових - 180 грн. за 1 га (25200 грн. га 140 га), обмолот зернових - 900 грн. за 1 га (126000 грн. за 140 га). За таких обставин, загальна вартість послуг складає 235,2 тис. грн. (28000 грн. + 56000 грн. + 25200 грн.+126000 грн. = 235200 грн.), що значно перевищує вартість послуг, обумовлених у п. 3.1 договору;

навіть незважаючи на те, що вказаний договір містить ознаки удаваного правочину, а саме договору оренди землі, він ще й не відповідає вимогам Закону України "Про здійснення державних закупівель", в редакції чинній на момент його укладення. Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень. Таким чином, вказаний договір необхідно було укладати в порядку, передбаченому Законом України "Про здійснення державних закупівель". Вказане також дає підстави у відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України визнати оспорюваний договір недійсним.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, прокурор вважає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Волинь" надійшов відзив на апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне:

05.01.2016 р. між Володимир-Волинським агротехнічним коледжем та ТзОВ «Агросвіт- Волинь» укладено Договір №05-01/2016 про надання послуг пов'язаних із навчальним процесом. Предметом договору є надання послуг власною сільськогосподарською технікою ТзОВ «Агросвіт-Волинь», яка проводитиме сільськогосподарські роботи на земельній ділянці Агротехнічного коледжу, в процесі надання яких студенти навчального закладу матимуть змогу отримати практичні знання з конкретних спеціальностей, за надання даних послуг Агротехнічний коледж розраховується з ТзОВ «Агросвіт-Волинь» в грошовій або натуральній формах;

єдиною метою, яку мало на меті ТзОВ «Агросвіт-Волинь» при укладенні даного Договру було отримання прибутку за надані послуги. Умовами договору передбачена можливість розрахунків в натуральній формі, однак це не означає, що ТзОВ «Агросвіт-Волинь» стає власником продукції, виробленої в процесі виконання Договору. Єдиним власником даної продукції є Агротехнічний коледж, що відповідає законному праву землекористувача на урожай. ТзОВ «Агросвіт-Волинь» погодилось на можливість розрахунків в натуральній формі, оскільки усвідомлює недостатність фінансування державою освітньої галузі, складність фінансового становища, в якому опинились навчальні заклади України;

при укладенні даного договору ТзОВ «Агросвіт-Волинь» не мало наміру будь-яким чином заволодіти майном Агротехнічного коледжу, зокрема земельними ділянками. В процесі виконання даного договору правовий статус земельних ділянок не змінювався, власником земельних ділянок є держава, а користувачем - Володимир-Волинський агротехнічний коледж. ТзОВ «Агросвіт-Волинь» жодним чином не використовувало земельні ділянки Агротехнічного коледжу для задоволення власних потреб, усі роботи, які проводились на земельних ділянках, узгоджувались з коледжем;

в матеріалах справи наявні накази Володимир-Волинського агротехнічного коледжу про направлення студентів на практику, які підтверджують ту обставину що умови оспорюваного договору реально виконувались і виконуються сторонами;

твердження апелянта про невідповідність оспорюваного договору вимогам Закону України «Про здійснення державних закупівель» не заслуговують на увагу оскільки позивач не заявляв про таку підставу позову при розгляді справи по суті в суді першої інстанції. Крім того, згідно п. 3.1. Договору від 05.01.2016 p., вартість послуг за даним договором не перевищує 100000,00 грн. В додатку № 1 до договору визначено вартість окремих послуг. Позивач безпідставно розраховує вартість цих окремих послуг на загальну суму 235200,00 грн. виключно на основі даних, наведених в додатку № 1, оскільки кінцевий обсяг послуг визначається сторонами у відповідних актах виконаних робіт, яких наразі ще не укладено;

Враховуючи вищевикладене ТзОВ «Агросвіт-Волинь» вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 22.08.2016 р. прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені на підставі належних і допустимих доказів. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції спростовують, а тому підстави для скасування рішення від 22.08.2016 р. - відсутні.

Від Володимир-Волинського агротехнічного коледжу надійшов відзив на апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне:

Статут коледжу передбачає право укладати договори про спільну діяльність, однак це право коледжу договори не обмежується виключно договорами про спільну діяльність. Відповідно до п.3.2 Статуту Володимир-Волинського агротехнічного коледжу, коледж має право визначати зміст освіти відповідно до державних стандартів та освітньо-професійних програм, розвивати власну соціальну базу, у встановленому законодавством порядку укладати договори про співпрацю, встановлювати прямі зв'язки з навчальними закладами, науковими установами системи освіти зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами, фірмами та іншими організаціями, а також інші права, що не заборонені законодавством України;

згідно із ст. 32 Закону України «Про вищу освіту», вищі навчальні заклади мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі мають право самостійно визначати форми навчання та форми організації освітнього процесу, провадити фінансово-господарську та іншу діяльність відповідно до законодавства та статуту;

відповідно до ст. 34 Закону України «Про вищу освіту», безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов'язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом вищого навчального закладу. Керівник вищого навчального закладу діє в межах наданих йому повноважень: організовує діяльність вищого навчального закладу, вирішує питання фінансово-господарської діяльності вищого навчального закладу, є розпорядником майна і коштів а також забезпечує виконанні фінансового плану (кошторису), укладає договори. Такі права керівника вищого навчального закладу Володимир-Волинського агротехнічного коледжу зазначені також і у п.4.3 Статуту. Таким чином, законодавством України та Статутом Володимир-Волинського агротехнічного коледжу, закріплене право коледжу на ведення господарської діяльності та укладення договорів. Їх укладення відноситься до компетенції директора Коледжу;

відповідно до Статуту Володимир-Волинський агротехнічний коледж повинен погоджувати укладення договорів про спільну діяльність, а не будь-яких договорів. В даному ж випадку, як стверджує і сам позивач, оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність, відтак він не підлягає жодному додатковому погодженню;

прокурор звернувся безпосередньо до суду, попередньо не повідомляючи про таке звернення жоден орган, до компетенції якого віднесені повноваження щодо управління державним майном Коледжу та контролю за його фінансово-господарською діяльністю, такі дії Позивача не є процесуально вірними, що і було зазначено у відповідних клопотаннях та запереченнях наданих суду;

з одного боку позивач вказує у своїй позовній заяві на те, що оспорюваний ним договір мав бути погоджений із уповноваженим органом управління (Міністерством освіти і науки України), проте в додаткових поясненнях зазначає, що орган, до повноважень якого відноситься погодження договорів щодо майна відсутній;

згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором;

як вказується у п.1.2 Договору, послуги за даним Договором надаються з метою забезпечення здобуття студентами Замовника професійних практичних знань, навичок та знань. Відповідно до п.3.1 Договору, ціною Договору є загальна вартість наданих послуг та Виконавця. Розрахунки здійснюються в негрошовій натуральній формі, шляхом передання Замовником Виконавцю частини продукції, зібраної результаті надання послуг за даним договором (п.3.3 Договору). Як зазначено у п.1.3, п.2.2 Договору, конкретний перелік, кількість послуг, строк їх надання безпосередньо залежить від навчального процесу Замовника та погоджується сторонами додатково. Виконавець надає послуги власного сільськогосподарською технікою згідно переліку, кількості, графіку та/або строку, визначеному в Додатку;

в даному випадку ТзОВ «Агросвіт-Волинь» зобов'язалась вчинити певні конкретні дії з метою забезпечення здобуття студентами Коледжу професійних навичок, зокрема, провести культивацію, оранку, посів та обмолот сільськогосподарських культур на земельній ділянці коледжу, а студенти матимуть змогу бути присутніми при їх проведенні та брати в них безпосередню, а Агротехнічний коледж зобов'язався оплатити надання таких послуг. Отже, сторонами досягнуто згоди з приводу всіх необхідних істотних умов договору про надання послуг, визначено тип послуг і їх суть, термін та спосіб їхвиконання, вид і розмір оплати за їх надання, відтак, твердження позивача про формальний підхід відповідачів до положень ст. 638 України, та відсутність істотних умов у правочині не відповідає дійсності;

відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. З ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. За удаваного правочину настають інші права та обов'язки, ніж ті, що передбачені правочином. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини;

внаслідок укладення такого договору не було завдано жодних збитків державі, а навпаки - здійснюється підтримка державних навчальних закладів, гарантується якісне навчання студентів та забезпечується раціональне і ефективне земельних ділянок Володимир-Волинським агротехнічним коледжем;

Володимир-Волинський агротехнічний коледж ніколи не відчужував чи передавав іншим особам у користування земельні ділянки з кадастровими номерам № 0720586600:00:001:2266 та № 0720586600:00:001:2267, що належать йому на постійного користування, як і не відмовлявся від такого свого права, ділянки залишаються у повному володінні та користуванні коледжу, як і залишаються у власності держави. Жодних доказів, що б суперечили вказаному позивачем не надано.

Враховуючи вищевказане, відповідач-1 вважає, що апелянт не зазначає достатніх підстав для скасування рішення, а тому просить рішення господарського суду Волинської області від 22.08.2016 р. у справі № 903/397/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області - без задоволення.

07.10.2016 р. Володимир-Волинського агротехнічного коледжу було подано клопотання про доручення до справи копії Акту позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності Володимир-Волинський агротехнічний коледжу за період з 01.04.2013 р. по 01.09.2016 р. № 070-22/12 від 04.10.2016 р. (т.2 а.с.22-32). В клопотанні представник вказує, що ревізія проводилася з 14.09.2016 р. по 27.09.2016 р. відповідно до ухвал Володимир-Волинського міського суду, а тому вказаний акт не міг бути поданий до суду першої інстанції.

Відповідач з посиланням на вказаний Акт, вказує наступне:

в ході проведення ревізії встановлено, що вищезазначеними договорами про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом, які були укладені Володимир-Волинським агротехнічним коледжем із ТзОВ «Агросві-Волинь» не передбачено надання земельних ділянок Володимир-Волинського агротехнічного коледжу в оренду, користування, чи володіння Товариству. Ревізією порушень, при укладанні договорів про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом № 21-03/2014 від 21.03.2014 року, № 12-01/2015 від 12.01.2015 року, № 05-01/2016 від 05.01.2016року, не виявлено;

за результатами проведеної ревізії повноти відображення Коледжем по розрахунках із Товариством вартості реалізованої сільськогосподарської продукції, проведеної шляхом звіряння даних бухгалтерського обліку Володимир-Волинського агротехнічного Коледжу та ТзОВ «Агросвіт-Волинь» та представлених в ході ревізії та зустрічної звірки складських звітів та первинних документів, розбіжностей не встановлено, всі первинні документи відображені у бухгалтерському обліку у повному обсязі

згідно представлених до ревізії та зустрічної звірки документів, фактів передачі Коледжем протягом ревізійного періоду земельних ділянок Товариству в оренду, користування чи спільну діяльність не встановлено;

відповідно до представлених Коледжем до ревізії та Товариством до зустрічної звірки документів, фактів використання протягом ревізійного періоду земельних ділянок Коледжу для власних цілей Товариства не встановлено;

відповідно до укладених договорів про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом від 21.03.2014 р. № 21-03/2014, від 05.01.2016 р. № 05-01/2016 та від 12.01.2015 р. № 12-01/2015 та представлених до ревізії та зустрічної звірки у ТзОВ «Агросвіт-Волинь» актів виконаних робіт протягом 2014-2015 року та січня-серпня 2016 року Товариством надавались послуги щодо обробітку землі, посіву та

обмолоту сільськогосподарських культур на земельних ділянках Коледжу площею 140 га.

крім того, згідно представлених Товариством до зустрічної звірки документів, фактів здійснення обробітку землі, посіву та обмолоту сільськогосподарських культур, перевезення зернових протягом 2014-2015 років та січня-серпня 2016 року на земельних ділянках Коледжу на більших площах, ніж вказані у актах виконаних робіт, не встановлено.

ревізією та зустрічною звіркою фактів зарахування коштів на розрахункові рахунки Коледжу або внесення готівки в касу Коледжу протягом ревізійного періоду, за оренду або спільне користування майном (в тому числі за земельні ділянки) від ТзОВ «Агросвіт-Волинь» не виявлено.

Підсумовуючи вищевикладене, Володимир-Волинський агротехнічний коледж вважає, що відомості котрі містяться у наданому Акті повністю спростовують твердження Позивача про те, що між Володимир-Волинським агротехнічним коледжем та ТзОВ „Агросвіт-Волинь" існують відносини з приводу оренди землі, що Коледж передав у користування та володіння належні йому на праві постійного користування земельні ділянки, що ТзОВ „Агросвіт-Волинь" сплачувало якісь кошти Коледжу за користування землею, що ТзОВ „Агросвіт-Волинь" користувалось земельними ділянками Агротехнічного коледжу на власний розсуд та задля задоволення власних потреб, що не обумовлені оспорюваним Договором, а також доводи Позивача про те, що послуги надавались на більших площах, ніж це передбачено Договором чи що студенти Володимир-Волинського агротехнічного коледжу не мали змоги покращувати свої знання у відповідності до умов Договору, тобто про його спрямованість на настання реальних наслідків, а не на встановлення відносин оренди землі.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги прокурор вказує, що в ході позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Володимир-Волинського агротехнічного коледжу ТзОВ «Агросвіт-Волинь» надало коледжу послуги оранки, культивації та посіву озимої пшениці на площі 140 га на суму 109200 грн.

Ревізією встановлено, що станом на 01.01.2016 р. по даним бухгалтерського обліку коледжу по розрахункам із ТзОВ «Агросвіт-Волинь» рахувалася кредиторська заборгованість в сумі 688111 грн. 09 коп.

Згідно даних бухгалтерського обліку та представлених до ревізії та зустрічної звірки первинних документів протягом січня-серпня 2016 року відповідач-2 реалізував відповідачу-1 товарно-матеріальних цінностей на суму 56800 грн.

Відповідно до представленого для ревізії звірки акту виконаних робіт від 29.07.2016 р. № 181 відповідач-2 надав відповідачу-1 послуги обмолоту пшениці на площі 140 га на суму 126000 грн.

Також, згідно з представленого для ревізії та зустрічної звірки акту виконаних робіт від 31.08.2016 р. № 210 відповідач-2 надав відповідачу-1 послуги перевезення пшениці з поля на склад в с. Хмелівка на суму 3079 грн. 72 коп.

Згідно з представлених до ревізії та зустрічної звірки даних бухгалтерського обліку та первинних документів коледж реалізував відповідачу-2 сою в кількості 77,28 тонни на суму 550932 грн. та пшеницю в кількості 160 тонн на суму 488000 грн., а всього на суму 1038932 грн.

Як вбачається із даних бухгалтерського обліку відповідача-1та відповідача-2 та первинних документів протягом березня-липня 2016 року ТзОВ «Агросві-Волинь» перерахувало колежу кошти за поставлене зерно на загальну суму 158000 грн.

Крім того через касу коледжу на підставі прибуткового касового ордеру від 13.05.2016 р. № 684 від відповідача-2 було прийнятно 10000 грн.

На підставі вищевикладеного, прокурор вважає, що ТзОВ «Агросвіт-Волинь» надавало послуги Володимир-Волинському агротехнічному коледжу та при цьому здійснювало їх оплату.

В судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду прокурор підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 22.08.2016 р. у справі №903/397/16 належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представник Володимир-Волинського агротехнічного коледжу в судових засіданнях заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Прелдставник ТзОВ «Агросвіт-Волинь» в судових засіданнях пояснив, що з доводами прокурора не погоджується, вважає їх необґрунтованими, а оскаржене рішення законним таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, з огляду на таке.

Рішенням Хобултівської сільської ради народних депутатів від 27.09.2000 р. № 13/4 землю площею 288,16 га надано у постійне користування Володимир-Волинському сільськогосподарському технікуму, що підтверджується державним актом на право користування землею серії ІІ-ВЛ № 001949 від 25.02.2002р., у подальшому даний заклад освіти реорганізовано у Володимир-Волинський агротехнічний коледж.

Відповідно до витягів із Державного земельного кадастру від 13.06.2013 р. (т.1 а.с. 33,35), дані земельні ділянки площею відповідно 90,8159 га і 173,6494 га відносяться до земель сільськогосподарського призначення і належать до державної форми власності, щодо них право постійного користування зареєстровано за Володимир-Волинським агротехнічним коледжем.

05 січня 2016 року між ТзОВ "Агросвіт-Волинь" (Виконавць) та Володимир-Волинським агротехнічним коледжем (Замовник) укладено договір про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом № 05-01/2016 (т. 1 а.с. 11-12).

Як вбачається із п.п. 1.1-1.3 договору в порядку та на умовах, визначених даним договором, виконавець зобов'язується на земельній ділянці замовника надати послуги, а замовник зобов'язується прийняти послуги та здійснити розрахунок. Послуги за даним договором надаються з метою забезпечення здобуття студентами замовника професійних практичних знань, навичок та вмінь. Конкретний перелік, кількість послуг, строк їх надання безпосередньо залежить від навчального процесу Замовника та погоджується сторонами додатково. Виконавець надає послуги власною сільськогосподарською технікою згідно переліку, кількості, графіку та/або строку, визначеному в Додатку.

Пунктами 2.1-2.4 договору сторони погодили, що послуги за даним договором надаються на земельних ділянках замовника з кадастровими номерами 0720586600:00:001:2266 і 0720586600:00:001:2267, що розташовані на території навчально-дослідного господарства (с. Житані). Виконавець надає послуги власною сільськогосподарською технікою згідно переліку, кількості, графіку та/або строку, визначеному в додатку № 1. Остаточний обсяг наданих послуг зазначається в акті про фактично надані послуги, який є невід'ємною частиною даного договору. Вартість, фактичний обсяг наданих послуг та всі затрати виконавця зазначаються в актах про фактично надані послуги.

Згідно п.п. 3.1-3.5 договору ціною договору є загальна вартість наданих послуг та/затрати виконавця, зазначені в актах про фактично надані послуги. Вартість відповідних послуг, що надаватимуться виконавцем на підставі даного договору, зазначається в додатку № 1. Розрахунки за даним договором здійснюються в негрошовій натуральній формі, шляхом передання замовником виконавцю 70 відсотків продукції, зібраної в результаті надання послуг за даним договором. Продукція передається за актом про здійснення розрахунків, який є невід'ємною частиною даного договору. Розрахунки за цим договором здійснюються протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунків на оплату за надані послуги. Продукція, яка залишилась після оплати вартості наданих послуг, залишається у власності замовника та використовується замовником на власний розсуд.

В додатку № 1 до Договору про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом № 05-01/2016, сторонами було погоджено про обробіток 140 га пшениці озимої, а також культивацію, оранку, посів та обмолот зернових.

Пунктом 7 ст. 27 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що вищий навчальний заклад діє на підставі власного статуту.

Як вбачається із копії Статуту Володимир-Волинського агротехнічного коледжу (т. 1 а.с. 90-116) затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України 18.02.2012 р. № 95 та погодженого Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, а саме п.1 Статуту, Володимир-Волинський агротехнічний коледж заснований на державній формі власності і відносився до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

15 квітня 2015 року було проведено державну реєстрацію змін до Статуту коледжу на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 87-р від 04.02.2015р. «Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки", після чого коледж перейшов до сфери управління Міністерства освіти і науки України».

Відповідно до п. 3 Загальної частини Статуту, головними завданнями Коледжу є здійснення освітньої діяльності з ліцензованих спеціальностей, яка забезпечує підготовку фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, забезпечення набуття студентами професійних знань відповідно до освітніх стандартів професійно-технічної та вищої освіти, підготовка їх до професійної діяльності та ін.

Пунктом 3.2 Статуту передбачено, що коледж має право у встановленому порядку укладати договори про співпрацю, встановлювати прямі зв'язки з навчальними закладами, науковими установами системи освіти зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами та іншими організаціями, сприяти в організації дослідницької роботи та за її результатами отримувати документи міжнародного зразка; інші права, що не заборонені законодавством України.

Згідно із п. 3.3 Статуту, коледж зобов'язаний забезпечити на належному рівні навчально-виховний процес для підготовки фахівців з вищою освітою, створювати належні умови для якісної організації навчально-виховного процесу студентів, забезпечувати економне і раціональне використання фінансових та матеріальних ресурсів, здійснювати матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу, творчої та інформаційної діяльності.

Пунктом 4.3 Статуту передбачено, що директор коледжу в межах наданих йому повноважень зобов'язаний попередньо погоджувати з уповноваженим органом управління питання щодо вилучення чи добровільної відмови від користування земельною ділянки, укладання договорів про спільну діяльність (спільний обробіток земельних ділянок) та інших видів договорів, що можуть призвести до вилучення земельних ділянок, зміни цільового призначення земельних ділянок або їх частин.

Відповідно до п.6.1, п.6.4 Статуту, організація навчально-виховного процесу здійснюється на основі навчальних планів. Навчальні плани визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять тощо.

Згідно п. п 7.2, 7.7 Статуту функції управління майном, що закріплене за навчальним закладом, контроль за ефективністю його використання і зберігання, здійснює уповноважений орган управління. Володимир-Волинський агротехнічний коледж здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до головних завдань своєї діяльності та законодавства України.

Переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення чинного законодавства.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинитися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 6. ч. 1 сі. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов оспорюваного Договору, його метою є надання ТзОВ «Агросвіт- Волинь» послуг Володимир-Волинському агротехнічним коледжу на земельних ділянках останнього, з метою забезпечення здобуття студентами Володимир-Волинського агротехнічного коледжу практичних знань, навичок та вмінь.

Проаналізувавши спірний договір, судом апеляційної інстанції встановлено, в розділі 3 «Ціна та розрахунки за Договором» Володимир-Волинський агротехнічний коледж здійснює розрахунок шляхом передання ТзОВ «Агросвіт-Волинь» 70 відсотків продукції зібраної в результаті надання послуг за даним Договором. Тобто, Договір не містить жодних умов щодо оплати коштів Виконавцем Замовнику.

Посилання прокурора що в акті ревізії вказано факт перерахування ТзОВ «Агросвіт- Волинь» коштів Володимир-Волинському агротехнічному коледжу, а також внесенням готівки через касу, свідчить про оплату за надану Коледжем сільськогосподарську продукцію.

Окрім того, в самому Акті позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності Володимир-Волинський агротехнічний коледжу за період з 01.04.2013 р. по 01.09.2016 р. № 070-22/12 від 04.10.2016 р. вказано, що ревізією та зустрічною звіркою фактів зарахування коштів на рахунки Коледжу або внесення готівки в касу Коледжу протягом ревізійного періоду, за оренду або спільне користування майном від ТзОВ «Агросвіт-Волинь» не виявлено.

Враховуючи вищевикладене прокурором не було надано належних доказів на підтвердження того, що ТзОВ „Агросвіт-Волинь" здійснювало оплату Володимир-Волинському агротехнічному коледжу за оренду земель. Взаємовідносини за договором надання послуг, пов'язаних із навчальним процесом, що укладений між сторонами, не передбачають оплати такого роду, і повністю відповідають вимогам цивільного та господарського законодавства щодо правочинів про надання послуг.

Нормами статті 32 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що вищі навчальні заклади мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі мають право самостійно визначати форми навчання та форми організації освітнього процесу, провадити фінансово-господарську та іншу діяльність відповідно до законодавства та статуту вищого навчального закладу, здійснювати інші права, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про вищу освіту», безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов'язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом вищого навчального закладу. Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень: організовує діяльність вищого навчального закладу, вирішує питання фінансово-господарської діяльності вищого навчального закладу, є розпорядником майна і коштів а також забезпечує виконання фінансового плану (кошторису), укладає договори.

Згідно з п. 4.3 Статуту директор коледжу в межах наданих йому повноважень зобов'язаний попередньо погоджувати з уповноваженим органом управління питання щодо вилучення чи добровільної відмови від користування земельною ділянки, укладання договорів про спільну діяльність (спільний обробіток земельних ділянок) та інших видів договорів, що можуть призвести до вилучення земельних ділянок, зміни цільового призначення земельних ділянок або їх частин.

Таким чином, твердження прокурора, що директор Коледжу зобов'язаний був погодити спірний договір з уповноваженим органом спростовуються, оскільки Договір про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом № 05-01/2016 від 05.01.2016 р. не являється договором про спільну діяльність та його укладання не призвело до вилучення земельних ділянок, зміни цільового призначення земельних ділянок або їх частин. Земельні ділянки з кадастровим номерами 0720586600:00:001:2266, №0720586600: 00:001:2267, не були передані у користування ТзОВ «Агросвіт-Волинь», а залишаються у володінні та користуванні коледжу.

Внаслідок укладення оспорюваного договору у ТзОВ „Агросвіт-Волинь" не виникло жодних прав на майно коледжу, крім того, що безпосередньо передбачене договором - права на оплату за надані послуги. Коледж не передавав жодного майна, він зберігає у своєму постійному користуванні та володінні все своє майно, в т.ч. і земельні ділянки. Тобто, на земельних ділянках Агротехнічного коледжу ні техніка, ні працівники ТзОВ "Агросвіт-Волинь" постійно не перебувають. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, Володимир-Волинський агротехнічний коледж не розпорядився земельними ділянками, а лише реалізував своє право постійного користувача використовувати корисні властивості землі, при цьому скориставшись послугами ТзОВ "Агросвіт-Волинь" надавши доступ до цих земельних ділянок, у тому числі з метою набуття студентами професійних знань.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. З ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору.

Доводи прокурора, що спірний Договір є удаваним і має на меті приховати інший договір, а саме договір оренди спростовується наступним.

Так, відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону України "Про оренду землі").

У відповідності до положень ст. 8 Закону України "Про оренду землі", орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За своїм змістом інститут оренди передбачає перехід предмета оренди в користування орендаря, у якого виникає зустрічне зобов'язання сплачувати орендну плату за користування ним.

Позивачем не було доведено, що між сторонами оскаржуваного ним договору встановились правовідносини оренди. Жодне майно не було фактично передане на виконання цього договору, плата за передачу майна не здійснювалась. Відсутність даних фактів повністю спростовує твердження позивача про удаваність правочину.

Між тим, виходячи зі змісту вищенаведених норм цивільного законодавства та матеріалів справи, враховуючи те, що умовами спірного договору не визначено усіх істотних умов, встановлених законодавством, які є обов'язковими для договорів оренди землі, колегія суду констатує, що спірний договір за своєю правовою природою не є договором оренди та не містить ознак удаваного правочину, тобто не вчинений сторонами для приховування договору оренди землі, як це вважає прокурор.

Більше того, матеріали справи не містять також доказів того, що земельні ділянки за спірним договором були передані Володимир-Волинським агротехнічним коледжем за плату у володіння і користування на певний строк ТзОВ «Агросвіт-Волинь» зі складанням будь-яких актів приймання-передачі із визначенням її меж в натурі. Таким чином, фактичного переходу земельних ділянок або прав на них до ТзОВ «Агросвіт-Волинь» за даним договором не відбулося.

Окрім цього, оспорюваний договір не можна вважати удаваним правочином, оскільки, останній фактично виконувався, що підтверджується матералами справи.

За таких умов, суд апеляційної вважає за необхідне відмітити, що умови спірного договору є взаємопов'язаними та орієнтованими на досягнення тієї мети, яку визначила для себе кожна із сторін цього правочину, виходячи із предмету цього договору, у зв'язку з чим укладення наведеного договору не має на меті приховати інший правочин, зокрема, договір оренди землі, як це стверджує прокурор.

Доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі щодо того, що Договір про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом № 05-01/2016 не відповідає вимогам Закону України «Про здійснення державних закупівель», не приймається до уваги судом оскільки, при поданні позову прокурор, як підставу для визнання оспорюваного договору недійсним (підставу позову) не зазначав те, що вказаний договір не відповідає вимогам Закону України «Про здійснення державних закупівель». Вказане доповнення підстав позову фатично є їх зміною.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті .

В матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження того, що прокурор звертався до суду із письмовою заявою про зміну підстави позову а також прийняття такої заяви господарським судом Волинської області. Зміна підстав позовних вимог в суді апеляційної інстанції не допускається.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

З огляду на наведені вище висновки, здійснені за результатами апеляційного провадження у даній справі, судова колегія відзначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не віднайшли свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Вінницької області від 02.12.2015 р. у справі №902/1496/15 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Волинської області від 22.08.2016 р. у справі № 903/397/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області - без задоволення.

2. Матеріали справи № 903/397/16 повернути в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.