Рішення

від 13.10.2016 по справі 910/2764/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016Справа № 910/2764/14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем"

про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 р.

за участю представників:

від позивача:Беседін В.І.- представник за довіреністю № 010-01/7331 від 06.11.2014 р. Липська Н.В.- представник за довіреністю № 010-01/5421 від 01.04.2014 р. від відповідача:не з'явився від третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк" (далі - ПАТ "Державний експортно - імпортний банк") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт" (далі - ТОВ "Київський завод "Європласт") про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Атем" (позичальником) умов генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 р., в частині своєчасного погашення заборгованості по сумі кредитів, що надавалися у доларах США та українських гривнях, а також по процентах за користування кредитом, внаслідок чого та в силу договору застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 р., укладеного між банком та ТОВ "Київський завод "Європласт" (майновим поручителем), у позивача виникло право на звернення стягнення на майно, що належить відповідачу (заставодавцю).

У позові банк просить суд в рахунок погашення заборгованості третьої особи - ТОВ "Атем" в сумі 78 757 420, 16 дол. США та 40 715 801,33 грн. за генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 р. звернути стягнення на майно, що є предметом застави, а саме: обладнання - технологічну систему "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, шляхом реалізації предмета застави з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації предмета застави, визначеної під час виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2014 р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем", яке у спірних правовідносинах є позичальником за генеральною кредитною угодою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014 р. у справі призначалась комплексна економічна та судово-товарознавча експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

У зв'язку із несплатою позивачем вартості судової економічної експертизи, а також неможливістю надати експертом висновку по судовій товарознавчій експертизі, справа повернулась до суду з експертної установи та ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2016 р. провадження у справі було поновлено,

У судовому засіданні представники позивача підтримали та обґрунтували свої позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи - ТОВ "Київський завод "Європласт" в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

У минулих судових засіданнях представник відповідача, не заперечуючи факту наявності у позивача права на заставу, позов не визнав з тих підстав, що заборгованість визначена банком невірно, при цьому вказана обставина має бути встановлена у справі про банкрутство ТОВ "Атем", також зазначив про сплив строків позовної давності, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - ТОВ "Атем" у минулому судовому засіданні також вважав, що позов не підлягає задоволенню з підстав, визначених відповідачем.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 16.02.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно - імпортний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем» була укладена генеральна угода № 6407N1/2416 від 16.02.2007 р. (далі - генеральна угода), відповідно до якої банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5 генеральної угоди, на підставі та з врахуванням умов кредитного договору, укладеного в рамках цієї генеральної угоди (п. 4.1 генеральної угоди).

Сторони домовились, що загальний ліміт заборгованості за генеральною угодою поширюється на кредитні договори, укладені до моменту набуття чинності цією генеральною угодою, та є такими, що діятимуть у рамках цієї генеральної угоди і є відповідними додатками до генеральної угоди згідно з додатком 1 до цієї генеральної угоди, а також на всі кредитні договори, які будуть укладені в рамках цієї генеральної угоди протягом її дії (пп. 4.5.1).

Кредит надається у безготівковій формі, у порядку, визначеному у кредитному договорі, в межах наданого забезпечення відповідно до п. 6.9 цієї генеральної угоди (п. 6.1.1). Позичальник зобов'язаний погасити основний борг по кредиту та інші платежі згідно з умовами кредитного договору. Строки, передбачені кредитним договором, є обов'язковими для позичальника (п. 6.2.2).

Методи нарахування та порядок сплати позичальником процентів визначаються у кредитному договорі (п. 6.6.4). Також позичальник сплачує банку плати та інші платежі, які визначені умовами кредитного договору (п. 6.7.1).

У подальшому до умов генеральної угоди сторонами вносились зміни шляхом укладення додаткових угод, якими змінювались ліміт заборгованості за генеральною угодою, умови оплати, графіки погашення заборгованості за основним боргом та процентами за кредитними договорами, строк користування кредитом.

Також судом встановлено, що в рамках генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно - імпортний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем» були укладені наступні кредитні договори: № 6407К2/2416 від 16.02.2007 р.; № 6407К9/2429 від 04.06.2007 р.; № 151107К77 від 10.12.2007 р.; № 151107К78 від 10.12.2007 р.; № 6408К8/2463 від 25.04.2008 р.

Так, за умовами кредитного договору № 6407К2/2416 від 16.02.2007 р. (із змінами і доповненнями) (далі - кредитний договір-1) банк відкрив ТОВ «Атем» відновлювану кредитну лінію, ліміт якої становить 9 000 000 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту - 31.12.2025 р., зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених п.п. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 та п. 3.5 ст. 3 кредитного договору-1 (ставка LIBOR становить 5,37 %, базова ставка LIBOR + 5,12% річних, але не менше 10,5 %), а також зі сплатою плати за управління кредитом в розмірі, встановленому п.п. 3.2.6 п.3.2 ст. 3 кредитного договору-1 (0,1 % від ліміту кредитної лінії, у подальшому додатковою угодою № 5 змінена на ставку у розмірі 1 700,00 грн. щомісяця починаючи з лютого).

За умовами кредитного договору № 6407К9/2429 від 04.06.2007 р. (із змінами і доповненнями (далі - кредитний договір-2) банк відкрив ТОВ «Атем» відновлювану кредитну лінію (надав кредит) ліміт якої становить 15 000 000 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту - 31.12.2025 р., зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених п.п. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 та п. 3.5 ст. 3 кредитного договору-2 (ставка LIBOR становить 5,36 %, базова ставка LIBOR + 5,13% річних, але не менше 10,5 %), а також зі сплатою плати за управління кредитом в розмірі, встановленому п.п. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 кредитного договору-2 (0,1 % від ліміту кредитної лінії, у подальшому додатковою угодою № 5 змінена на ставку у розмірі 1 700,00 грн. щомісяця починаючи з лютого).

За умовами кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007 р. (із змінами і доповненнями) (далі - кредитний договір-3) банк відкрив ТОВ «Атем» невідновлювану кредитну лінію, ліміт якої становить 30 539 722,03 доларів США, в тому числі: невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 4 279 409,70 дол. США, із кінцевим терміном погашення кредиту 09.12.2009 р.; невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 26 260 312,33 дол. США, із кінцевим терміном погашення кредиту 09.12.2016 р., зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених п.п. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 та п. 3.5 ст. 3 кредитного договору-3 (ставка LIBOR становить 4,9675 %, ставка CIRR 5,2 % річних, базова ставка LIBOR + 4,7 % річних для частини кредиту згідно п.п. 3.2.1.а та для частини кредиту згідно п.п. 3.2.1.б - CIRR + 3,5 % річних), а також зі сплатою плати за управління кредитом в розмірі, встановленому п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 кредитного договору - 3 (0,01 % від суми кредиту щомісячно).

За умовами кредитного договору № 151107К78 від 10.12.2007 р. (із змінами і доповненнями) (далі - кредитний договір-4) банк відкрив ТОВ «Атем» відновлювану кредитну лінію (надав кредит) ліміт якої становить 50 000 000, 00 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту - 31.12.2020 р., зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених п.п. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 та п. 3.5 ст. 3 кредитного договору-4 (16,25 % річних, у подальшому за додатковою угодою від 19.02.2010 р. ставка з 01.02.2010 становить 10 % річних), а також зі сплатою плати за управління кредитом в розмірі, встановленому п.п. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 кредитного договору-4 (0,03 % від ліміту заборгованості згідно з графіком зниження ліміту заборгованості за сплатою щомісячно, у подальшому за додатковою угодою від 19.02.2010 р. - 1 500,00 грн. щомісяця).

За умовами кредитного договору № 6408К8/2463 від 25.04.2008 р. (із змінами і доповненнями) (далі - кредитний договір-5) банк відкрив ТОВ «Атем» відновлювану кредитну лінію, ліміт якої становить 18 000 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення кредиту - 31.12.2025 р., зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених п.п. 3.2.6 п. 3.2 ст. З та п. 3.5 ст. 3 кредитного договору-5 (11 % річних), а також зі сплатою плати за управління кредитом в розмірі, встановленому п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 кредитного договору-5 (0,05 % від ліміту кредитної лінії щомісяця, у подальшому за додатковою угодою від 19.02.2010 р. - 1 700,00 грн. щомісяця).

Відповідно до умов зазначених кредитних договорів (1-5) позичальник взяв на себе зобов'язання погасити кредит, сплатити проценти за користування кредитом, плату за управління кредитом, а також виконувати інші зобов'язання за кредитним договором (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 ст. З, п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 та п. 5.1 ст. 5 кредитних договорів).

Судом встановлено, що позивач - ПАТ «Державний експортно - імпортний банк» на виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами-1-5 надав позичальнику - ТОВ "Атем" грошові кошти в межах лімітів відновлювальних ліній, встановлених вказаними кредитними угодами, що підтверджується банківськими виписками з рахунку третьої особи, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Також пунктом 3.6.2 кредитних договорів-1-5 сторони передбачили, що позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом та інших належних до сплати платежів за цими договорами протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення, у разі, якщо відбувся інший, крім зазначеного у пп. (а) - (в) цього пункту договорів випадок, передбачений цими договорами чи гарантійними документами, як підстава дострокового погашення кредиту та/або звернення стягнення на майно позичальника.

У зв'язку з порушенням ТОВ "Атем" умов кредитних договорів-1-5 щодо повернення кредитів у визначений договором строк, сплати відсотків за користування ними, а також плати за управління кредитом, листом № 195-04/7481 від 31.10.2013 р. банк звернувся до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та нарахувань за управління кредитом, які зобов'язав погасити протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї вимоги. Проте, вказана вимога була залишена позичальником без відповіді та задоволення.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення зобов'язань за генеральною угодою № 6408Z16/2416 від 25.04.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно - імпортний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк», (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод «Європласт» (заставодавець) був укладений договір застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 р. (далі - договір застави).

Відповідно до п. 1.1 цього договору заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають, зокрема, з генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 р.

Заставодавець з метою забезпечення, викладених в кредитному договорі зобов'язань, заставляє наступне майно: обладнання - технологічну систему "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4-Б, літ. Ф. При цьому місцем знаходження предмету застави може бути будь-яке місце, де фактично знаходиться заставлене майно, його частина, відповідно до договору, а також в разі зміни місцезнаходження при виникненні ситуації щодо загрози втрати предмету застави.

За домовленістю сторін загальна вартість предмету застави становить 5 081 740,00 грн. (п. 1.2 договору застави).

Згідно з п. 1.5 договору застави у випадку невиконання або неналежного виконання боржником відповідних положень кредитного договору або відповідних положень цього договору заставодавцем, заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами.

Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором (п. 6.3 договору застави).

У подальшому договором про внесення змін № 6408Z16/2463-1 сторони внесли зміни до договору застави, відповідно до якого фінансування боржника здійснюється в межах кредитного договору з загальним лімітом, еквівалентним 100 000 000,00 доларів США, на умовах визначених кредитним договором, строком погашення 31.12.2025 р.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі вищевказаного договору застави, враховуючи, що позичальник (ТОВ "Атем") свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, 31.10.2013 р. ПАТ "Державний експортно - імпортний банк" звернулось до майнового поручителя - ТОВ "Київський завод "Європласт" з вимогою № 195-04/7480 про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами-1-5. Утім, вимоги банку були залишені заставодавцем без відповіді та задоволення, так само, як і позичальником.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Заставою є спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом, якою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо (ст. 1, 3 Закону України "Про заставу").

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Так само згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Крім того, згідно з п. 1.5 договору застави у випадку невиконання або неналежного виконання боржником відповідних положень кредитного договору або відповідних положень цього договору заставодавцем, заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами.

Звернення стягнення на предмет застави та порядок реалізації заставленого майна задійснюється відповідно до чинного законодавства України, в тому числі шляхом вчинення виконавчого напису (розділ 4 договору застави).

Як вже встановлено судом, боржник та його майновий поручитель (відповідач) допустили порушення кредитного зобов'язання, а значить у банку (позивача) виникло право на звернення стягнення на заставлене майно.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

- опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

- початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Вирішуючи питання про суму кредитної заборгованості, що підлягає сплаті позивачу з вартості предмета застави, суд врахував наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за розрахунками банку станом на 07.02.2014 р. заборгованість відповідача та третьої особи за кредитними договорами-1-5 становить 78 757 420, 16 дол. США та 40 715 801,33 грн., що складається:

- за кредитним договором-1 у сумі 7 687 091,57 дол. США та 10 470,55 грн., в тому числі: 6 095 860,50 дол. США - заборгованість за кредитом (основним боргом); 1 310 971,25 дол. США - заборгованість за процентами; 10 200,00 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом; 188 682,30 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 39 527,76 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 220,39 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом; 52 049,76 дол. США - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів; 50,16 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті нарахованої плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-2 у сумі 12 843 258,21 дол. США та 10 470,55 грн., в тому числі: 27 809 693,63 дол. США - заборгованість за кредитом (основним боргом); 2 187 147,00 дол. США - заборгованість за процентами; 10 200,00 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом; 315 336,07 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 65 944,64 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 220,39 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом; 86 961,59 дол. США - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основоного боргу та процентів; 50,16 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів;

- за кредитним договором-3 у сумі 45 148 931,53 дол. США та 1 905 465,46 грн., в тому числі: 10 187 868,92 дол. США - заборгованість за кредитом (основним боргом); 10 725 731,00 дол. США - заборгованість за процентами; 1 385 556,31 дол. США - заборгованість за процентами; 1 499 951,50 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом; 1 893 464,90 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 941 430,96 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 121 653,51 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом; 2 393 054,73 дол. США - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів; 114 299,69 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті нарахованої плати за управління кредитом; 169 560,76 грн. - втрати від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-4 у сумі 38 778 924,21 грн., в тому числі: 25 477 245,36 грн. - заборгованість за кредитом (основним боргом); 11 892 963,59 грн.- заборгованість за процентами; 9 000,00 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом; 790 335,50 грн. - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 348 885,70 грн. - пеня за прострочення сплати процентів; 194,46 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом; 260 299,60 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу, процентів, нарахованої плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-5 у сумі 13 078 138,85 дол. США та 10 470,55 грн., в тому числі: 10 292 033,41 дол. США - заборгованість за кредитом (основним боргом); 2 309 347,62 дол. США - заборгованість за процентами; 10 200,00 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом; 318 562,70 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 69 646,51 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 220,39 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом; 88 548,61 дол. США - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів; 50,16 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті нарахованої плати за управління кредитом.

Однак, у судовому засіданні відповідач та третя особа - ТОВ "Атем" заперечували таку суму заборгованості за кредитними договорами 1-5. У зв'язку з цим та з урахуванням наявності інших питань, що потребували спеціальних знань, суд призначив у справі судову комплексну, зокрема, економічну експертизу, з метою встановлення суми кредитної заборгованості за кредитними договорами № 6407К2/2416 від 16.02.2007 р., № 6407К9/2429 від 04.06.2007 р., № 151107К77 від 10.12.2007 р., № 151107К78 від 10.12.2007 р. та № 6408К8/2463 від 25.04.2008 р. (основного боргу, суми відсотків та суми комісії за управління кредитом), проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Проте, у зв'язку з ненадходженняи оплати за її проведення від ПАТ "Державний експортно - імпортний банк", вказана судово-економічна експертиза проведена не була.

Разом з тим, банк надав суду висновок судово-економічної експертизи № 6907/22259/22263/15-45 від 09.12.2015 р., який був виконаний в межах аналогічної справи № 910/2764/14, яка розглядається у господарському суді міста Києва, за тією ж генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 р., що є предметом спору в даній справі і за той же період, але за участю іншого майнового поручителя.

Оскільки у вказаному висновку експерта містяться відповіді на питання, які були поставлені експертній установі в даній справі згідно з ухвалою суду від 14.04.2016 р., суд вважає висновок експерта № 6907/22259/22263/15-45 від 09.12.2015 р. належним та допустимим доказом, який приймається судом до уваги для правильного вирішення спору.

Так, за результатами проведеного дослідження вказаним висновком підтверджена така заборгованість ТОВ «Атем» за кредитними договорами-1-5 у таких розмірах:

- за кредитним договором № 6407К2/2416 від 16.02.2007 р.: за тілом кредиту в сумі 6 088 255,98 дол. США; за процентами в сумі 30 924,69 дол. США.; заборгованість за платою за управління кредитом у сумі 10 200,00 грн.;

- за кредитним договором № 6407К9/2429 від 04.06.2007 р.: за тілом кредиту в сумі 10 093 864,64 дол. США; за процентами в сумі 59 001,52 дол. США.; заборгованість за платою за управління кредитом у сумі 10 200,00 грн;

- за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007 р.: за тілом кредиту в сумі 27 809 693,63 дол. США; за процентами в сумі 12 111 287,38 дол. США.; заборгованість за платою за управління кредитом у сумі 1 499 951,50 грн.;

- за кредитним договором № 151107К78 від 10.12.2007 р.: за тілом кредиту в сумі 25 477 245,36 грн.; за процентами в сумі 1 168 610,78 грн.; заборгованість за платою за управління кредитом у сумі 9 000,00 грн.;

- за кредитним договором № 6408К8/2463 від 25.04.2008 р. : за тілом кредиту в сумі 10 262 394,76 дол. США; за процентами в сумі 52 631,94 дол. США; заборгованість за платою за управління кредитом у сумі 10 200,00 грн.

У той же час, заявлена банком заборгованість за процентами в загальній сумі 5 671 466,22 дол. США та 10 693 800,22 грн. , яка складається з суми 1 279 754,55 дол. США за кредитним договором-1, суми 2 135 000,00 дол. США за кредитним договором-2, суми 10 693 800,22 грн. за кредитним договором-4 та суми 2 256 711,67 дол. США за кредитним договором-5 висновком експертів не була підтверджена, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи та додатково наданих документах необхідного обсягу бухгалтерських аналітичних документів, тобто за відсутності доказів в матеріалах справи.

Отже, на підставі експертного висновку суд встановив, що у позичальника станом на 07.02.2014 р. наявна заборгованість за кредитними договорами-1-5 з основного боргу (тіла кредиту, нарахованих відсотків на суму кредиту та плати за управління кредитом) у сумах, визначених експертом відповідно до додатку № 16 до експертного висновку на загальну суму 66 508 054,54 дол. США та 28 185 407,64 грн., що підтверджується наявними матеріалами справи.

У стягненні іншої частини основного кредитного боргу суд відмовляє, як у недоведеному та непідтвердженому належними доказами.

Окрім вказаних сум, за прострочення зобов'язань за кредитними договорами-1-5 позивач нарахував пеню:

- за кредитним договором-1 (№ 6407К2/2416 від 16.02.2007 р.): 188 682,30 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 39 527,76 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 220,39 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-2 (№ 6407К9/2429 від 04.06.2007 р.): 315 336,07 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 65 944,64 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 220,39 грн. - пеня за прострочення плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-3 (№ 151107К77 від 10.12.2007 р.): 1 893 464,90 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 941 430,96 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 121 653,51 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-4 (№ 151107К78 від 10.12.2007 р.): 790 335,50 грн. - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 348 885,70 грн. - пеня за прострочення сплати процентів; 194,46 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-5 (№ 6408К8/2463 від 25.04.2008 р.): 318 562,70 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 69 646,51 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 220,39 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з п. 7.2 кредитних договорів-1, 2, у разі невиконання зобов'язань згідно з п.п. 3.4.1, 3.5.1, 4.1 позичальник сплачує банку пеню у гривнях, а за кредними договорами-3, 4, 5 - у валюті кредиту.

На підставі вказаних умов договору позивач нарахував пеню на основну суму заборгованості як в національній валюті - гривні, так і в іноземній - доларах США.

Утім, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, тому пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Вказана позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 01.04.2015 р. у справі № 3-29гс15 та враховується господарським судом міста Києва у даній справі.

До того ж, висновком еспертного дослідження № 6907/22259/22263/15-45 від 09.12.2015 р. (який суд прийняв в якості належного та допустимого доказу по справі) встановлена наступна сума пені за кредитними договорами-1-5:

- за кредитним договором-1 (№ 6407К2/2416 від 16.02.2007 р.): 220,39 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-2 (№ 6407К9/2429 від 04.06.2007 р.): 220,39 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-3 (№ 151107К77 від 10.12.2007 р.): 121 653,51 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-4 (№ 151107К78 від 10.12.2007 р.) : 790 335,50 грн. - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 348 885,70 грн. - пеня за прострочення сплати процентів; 194,46 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-5 (№ 6408К8/2463 від 25.04.2008 р.): 220,39 грн. - пеня за прострочення сплати оплати за управління кредитом.

При цьому експерти зазначили, що підтвердити заявлений банком загальний розмір пені за прострочення зобов'язання за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами в сумі 228 210,06 дол. США за кредитним договором № 6407К2/2416 від 16.02.2007 р.; в сумі 381 280,71 дол. США за кредитним договором № 6407К9/2429 від 04.06.2007 р.; в сумі 2 834 895,86 дол. США за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007 р.; в сумі 388 209,21 дол. США за кредитним договором № 6408К8/2463 від 25.04.2008 р. не видається за можливе, у зв'язку із відсутністю розрахунку банку в національній валюті - гривні.

Наданий позивачем висновок науково економіко-правової експертизи від 28.07.2016 р., виконаний Національною академією правових наук, в якому зазначено, що нарахування пені можливе в іноземній валюті, суд відхиляє, оскільки цей висновок протирічить правовій позиції Верховного Суду України щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій у іноземній валюті, про який зазначалось вище.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що заявлена банком сума пені за кредитними договарами 1-5 підтверджується частково, а саме: за кредитним договором-1 у сумі 220,39 грн. - за прострочення сплати плати за управління кредитом; за кредитним договором-2 у сумі 220,39 грн. - за прострочення сплати плати за управління кредитом; за кредитним договором-3 у сумі 121 653,51 грн. - за прострочення сплати плати за управління кредитом; за кредитним договором-4: 790 335,50 грн. - за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 348 885,70 грн. - за прострочення сплати процентів; 194,46 грн. - за прострочення сплати плати за управління кредитом; за кредитним договором-5 в сумі 220,39 грн. - за прострочення сплати оплати за управління кредитом (згідно з додатком № 16 до експертного висновку).

Крім того, відповідно до позовних вимог за кредитними договорами-1-5 позивач нарахував суму матеріальних втрат, які він поніс від знецінення грошових коштів, а саме:

- за кредитним договором-1: 52 049,76 дол. США - 3% річних за прострочення зобов'язань сплати основного боргу та процентів; 50,16 грн. - 3% річних за прострочення сплати нарахованої плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-2: 86 961,59 дол. США - 3% річних за прострочення сплати основного боргу та процентів; 50,16 грн. - 3% річних за прострочення сплати основного боргу та процентів;

- за кредитним договором-3 : 2 393 054,73 дол. США - 3% річних за прострочення сплати основного боргу та процентів; 114 299,69 грн. - 3% річних за прострочення сплати плати за управління кредитом; 169 560,76 грн. - втрати від інфляції у зв'язку з простроченням плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-4 : 260 299,60 грн. - 3% річних за прострочення зобов'язань сплати основного боргу, процентів, нарахованої плати за управління кредитом.

- за кредитним договором-5 : 88 548,61 дол. США - 3% річних за прострочення сплати основного боргу та процентів; 50,16 грн. - 3% річних у зв'язку з прострочення сплати нарахованої плати за управління кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Разом з тим, визначення 3 % річних у іноземній валюті суд вважає необгрунтованим, оскільки згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві від 01.07.2014 р, правова природа трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК, є особливою мірою відповідальності, а тому правильним є стягнення їх виключно в національній валюті Україні - гривні.

Так само у висновку судового економічного дослідження експерти не підтвердили визначений банком загальний розмір 3 % річних за прострочення зобов'язання за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами в сумі 52 049,76 дол. США за кредитним договором-1; в сумі 86 961,59 дол. США за кредитним договором-2; в сумі 2 393 054,73 дол. США за кредитним договором3; в сумі 88 548,61 дол. США за кредитним договором-5, у зв'язку із відсутністю розрахунку банку в національній валюті.

Отже, експертним дослідженням № 6907/22259/22263/15-45 від 09.12.2015 р. була встановлена така сума матеріальних втрат за кредитними договорами-1-5:

- за кредитним договором-1: 50,16 грн. - 3 % річних за прострочення сплати оплати за управління кредитом;

- за кредним договором-2: 50,16 грн. - 3 % річних за прострочення сплати плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-3: 114 299,69 грн. - 3 % річних за прострочення сплати плати за управління кредитом.

- за кредитним договором-4 : 260 299,60 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу, процентів, нарахованої плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-5: 50,16 грн. - 3% річних за прострочення сплати оплати за управління кредитом.

Окрім цього суд зазначає, що по одному кредитному договору (№ 151107К77 від 10.12.2007 р.) позивач просив стягнути інфляційну складову боргу у сумі 169 560,76 грн., нараховану на суму плати за управління кредитом. Провівши власний перерахунок вказаної суми, суд вважає, що дана сума є обгрунтованою та правильно розрахованою.

За таких обставин суд вважає, що стягненню підлягають матеріальні втрати за кредитним договором-1 у сумі 50,16 грн. - 3 % річних за прострочення сплати плати за управління кредитом; 50,16 грн. - 3 % річних за прострочення сплати оплати за управління кредитом за кредним договором-2; 169 560,76 грн. - втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою плати за управління кредитом та у сумі 114 299,69 грн. - 3 % річних за прострочення сплати оплати за управління кредитом за кредитним договором-3; 260 299,60 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу, процентів, нарахованої плати за управління кредитом за кредитним договором-4; 50,16 грн. - 3% річних за прострочення сплати оплати за управління кредитом за кредитним договором-5.

Таким чином, з урахуванням всього викладеного вище, на підставі зібраних по справі доказів, зокрема висновку судової економічної експертизи № 6907/22259/22263/15-45 від 09.12.2015 р. суд встановив, що загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» за генеральною угодою № 6407141/2416 від 16.02.2007 р., становить 66 508 054,54 дол. США та 29 991 448,51 грн., що складається з:

- 54 254 209,01 дол. США та 25 477 245,36 грн. - заборгованості за кредитом (основним боргом);

- 12 253 845,53 дол. США та 1 168 610,78 грн. - заборгованості за процентами;

- 1 539 551,50 грн. - заборгованості за платою за управління кредитом;

- 790 335,50 грн. - пені за прострочення погашення кредиту (основного боргу) та процентів;

- 348 885,70 грн. - пені за прострочення сплати процентів;

- 122 509,14 грн. - пені за прострочення сплати плати за управління кредитом;

- 260 255,34 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів;

- 114 494,43 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті нарахованої плати за управління кредитом.

- 169 560,76 грн. - втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою плати за управління кредитом.

Посилання відповідача та третьої особи на факти, що не потребують доказування, а саме - на іншу суму заборгованості ТОВ "Атем", яка була встановлена рішеннями господарських судів у справах № 925/281/14 та № 5011-35/2276-2012, суд до уваги не приймає та зазначає, що висновки судів у вказаних справах є такими ж доказами, як і інші докази, що підлягають оцінці судом у відповідності до норм ГПК України. Оцінивши зазначені докази (факти встановлені рішеннями судів) господарський суд вважає їх у даній справі неналежними, оскільки у інших справах досліджувались не всі кредитні угоди, що були укладені в межах генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 р., судами брались до уваги інші періоди заборгованості позичальника, а на дослідження експертам були надані не всі документи, що містяться в матеріалах даної справи.

З огляду на вказане, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення кредитної заборгованості у встановленій судом сумі.

Стосовно способу реалізації предмета застави суд зазначає наступне.

Реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом продажу на публічних торгах у порядку, визначеному законом (ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

При цьому частиною 1 ст. 21 Закону України "Про заставу" передбачено, що реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

З урахуванням вказаних норм чинного законодавства суд встановлює спосіб реалізації предмета застави шляхом його продажу на публічних торгах.

При вирішенні питання про початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації суд виходив з того, що за умовами договору застави оціночна вартість предмета застави становить 5 081 740,00 грн. (п. 1.2 договору застави).

При цьому позивач зі свого боку надав звіт про незалежну оцінку вартості обладнання - технологічної системи "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, яке перебуває на балансі ТОВ "Атем", виконаний суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Експо-Консалтинг», в якому вартість заставного майна визначена у сумі 40 979 600,00 грн.

Оцінивши вказаний звіт суд не приймає його до уваги, оскільки оцінка за ним була виконана станом на 17.06.2006 р., отже, станом на дату прийняття рішення у справі сума ринкової вартості обладнання змінилась.

У свою чергу, на час розгляду справи в суді вартість заставленого майна відповідачем не визнавалась і ця обставина у сторін була спірною. Враховуючи це, суд вважав за необхідне призначити у справі судово-товарознавчу експертизу для визначення ринкової вартості заставленого майна, виконання якої було доручено Київському НДІСЕ.

Однак, у зв'язку з тим, що відповідач та третя особа не надали в розпорядження експертів акту технічного стану обладнання - технологічної системи "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, проведення експертного дослідження виявилось неможливим.

За таких обставин суд приймає до уваги пункт 2.1.6 договору, відповідно до якого сторони передбачили, що реалізація предмета застави здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Згідно зі ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

При цьому суд враховує, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").

Отже, у зв'язку з неможливістю визначити заставну вартість предмета застави у судовому засіданні, суд вважає, що початкова ціна предмета застави має бути визначена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги положення чинного законодавства та встановлені обставини у справі, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ "Державний експортно - імпортний банк" підлягають частковому задоволенню.

Щодо доводів відповідача та третьої особи про пропуск позивачем строків позовної давності на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Отже, за змістом вищевказаних норм початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому суд враховує, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, тобто застава має похідний характер від основного зобов'язання (генеральної угоди № 6408Z16/2416 від 25.04.2008 р.) і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії договору застави.

Таким чином, суд вважає, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду у нього існувало право на звернення стягнення за договором застави, яке виникло внаслідок невиконання відповідачем вимоги банку про дострокове повернення кредиту. При цьому порушення кредитної угоди триває на час вирішення справи по суті, тому доводи відповідача та третьої особи про закінчення строку позовної давності є необгрунтованими.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до частини задоволених позовних вимог, а саме - судовий збір за розгляд позовної заяви від 24.02.2014 р. у сумі 73 080,00 грн., апеляційної скарги позивача від 06.06.2014 р. на ухвалу про зупинення провадження у справі у сумі 609,00 грн., касаційної скарги відповідача від 25.07.2014 р. у сумі 609,00 грн., апеляційної скарги відповідача від 18.09.2014 у сумі 609,00 грн., касаційної скарги відповідача від 17.10.2014 р. у сумі 609,00 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 р. задовольнити частково.

У рахунок погашення кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 19, ідентифікаційний код 21643937) перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, ідентифікаційний код 00032112) за генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 р. в сумі 66 508 054,54 дол. США та 29 991 448,51 грн., яка складається з:

- 54 254 209,01 дол. США та 25 477 245,36 грн. - заборгованості за кредитом (основним боргом);

- 12 253 845,53 дол. США та 1 168 610,78 грн. - заборгованості за процентами;

- 1 539 551,50 грн. - заборгованості за платою за управління кредитом;

- 790 335,50 грн. - пені за прострочення погашення кредиту (основного боргу) та процентів;

- 348 885,70 грн. - пені за прострочення сплати процентів;

- 122 509,14 грн. - пені за прострочення сплати плати за управління кредитом;

- 260 255,34 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів;

- 114 494,43 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті нарахованої плати за управління кредитом.

- 169 560,76 грн. - втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою плати за управління кредитом,

звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 р., а саме: обладнання - технологічну систему "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 22, кім. 8, ідентифікаційний код 31282988), встановивши спосіб реалізації предмету застави шляхом продажу з публічних торгів за ціною, встановленою на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 22, кім. 8, ідентифікаційний код 31282988) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, ідентифікаційний код 00032112) витрати по сплаті судового збору за подачу позову у сумі 61 271 (шістдесят одна тисяча двісті сімдесят одна) грн. 91 коп., судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 510 (п'ятсот десять) грн. 60 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 13 жовтня 2016 року.

Повний текст рішення підписаний 20 жовтня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.