Рішення

від 17.10.2016 по справі 910/11331/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2016Справа № 910/11331/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" простягнення 144 449 грн 02 коп. Представники: від позивача: Хасін І.Б. - представник за довіреністю від відповідача: Сільченко О.А. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" про стягнення 144 449 грн 02 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1603 від 21.03.2005 та договором про відшкодування балансоутримувачу витрати на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 13-03/2005 від 21.03.2005 не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів та відшкодування комунальних витрат та витрат на утримання нерухомого майна за період з червня по грудень 2015 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 117 380 грн 71 коп. Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договорами позивачем нараховано пеню в розмірі 20 652 грн 57 коп., 3 % річних у розмірі 1 485 грн 75 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4 929 грн 99 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11331/16, розгляд справи призначено на 01.08.2016.

20.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення.

29.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

29.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 01.08.2016 розгляд справи було відкладено на 22.08.2016 у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподання витребуваних судом документів.

18.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення.

19.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 зупинено провадження у справі № 910/11331/16 до вирішення справи № 910/6415/16 за позовом за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" про стягнення 37 556 грн 03 коп.

28.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв'язку з тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 910/6415/16 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 поновлено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 17.10.2016.

У судове засідання 17.10.2016 з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про витребування у Державної фінансової інспекції України належним чином засвідчену копію Акту № 02-21/1 від 02.03.2016 ревізії фінансово-господарської Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця за період з 01.10.2012 по 01.12.2015. Суд, розглянувши зазначене клопотання прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, у зв'язку з необґрунтованістю.

Представник відповідача також надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 17.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд" (орендар за договором) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1603 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 224,1 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 39 (далі - майно), що перебуває на балансі Національного медичного університету ім. О.Богомольця (далі - балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою кафе-піцерії без права продажу товарів підакцизної групи.

Строк дії договору оренди сторони визначили у пункті 10.1. договору, а саме - договір укладено строком на 11 місяців і вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Згідно з пунктом 10.5. договору оренди сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Згідно з пунктом 3.1 договору оренди оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - лютий 2005 року - 4 712,48 грн.

Сторонами, додатковим договором № 1 від 08.02.2007 до договору оренди погоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за перший/базовий/місяць розрахунку січень 2007 року 4 520,82 грн. Орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

Сторонами, додатковим договором № 1603/2 від 24.03.2009 до договору оренди погоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2009 року 10 823,64 грн. Орендна плата за березень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2009 року.

Сторонами, додатковим договором № 1603/4 від 19.02.2013 до договору оренди погоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2012 року 13 207,10 грн. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень 2012 року. Вказані умови застосовуються до відносин сторін з 01.10.2012.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.2 договору оренди).

У відповідності до пункту 3.3. договору оренди орендна плата перераховується самостійно орендарем до 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50 % орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету, 50 % орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Пунктом 5.14 договору оренди сторони погодили, що у разі закінчення строку дії договору оренди (його розірвання), орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту приймання-передавання

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1603 від 21.03.2005 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно - загальною площею 224,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 39 та перебуває на балансі Національного медичного університету ім. О.Богомольця, про що між сторонами підписано акт прийму-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 39 від 21.03.2005.

Відповідно до пункту 2.4. договору оренди у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Обов'язок по складанню акта приймання - передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (пункт 2.5 договору оренди).

Договором № 1603/06 від 22.02.16 до договору оренди орендар та орендодавець дійшли згоди та достроково припинили за взаємною згодою сторін договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1603 від 21.03.05 - з 30.12.2015 та актом від 30.12.2015 приймання-передачі (повернення) відповідач повернув орендоване за договором нерухоме майно.

21.03.2005 між Національного медичного університету ім. О.Богомольця (балансоутримувач за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд" (орендар за договором) укладено договір про відшкодування балансоутримувачу витрати на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 13-03/2005 (далі - договір на відшкодування витрат), відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування орендованого приміщення загальною площею 224,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 39. За користування приміщенням орендар не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносить плату на рахунок балансоутримувача щодо відшкодовуння балансоутримувачу комунальних витрат, витрат на утримання та плати за землю, пропорційно зайнятої ним площі в цій будівлі.

Відповідно до пункту 54 договору на відшкодування витрат визначено, що даний договір припиняє дію одночасно з закінченням терміну дії договору оренди від 21.03.2005 № 1603, який укладений між регіональним відділенням Фонда державного майна України та ТОВ "Гранд".

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору оренди, договору на відшкодування витрат та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної сплати орендних платежів за період з червня по грудень 2015 року , у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1603 від 21.03.05 у розмірі 105 820 грн 80 коп., та за договором договір про відшкодування балансоутримувачу витрати на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 13-03/2005 від 21.03.2005 у розмірі 11 559 грн 91 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів на суму 105 820 грн 80 коп., а також відшкодування комунальних витрат та витрат на утримання нерухомого майна на суму 11 559 грн 91 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, оскільки майно за договором оренди було повернуто орендарем 30.12.2015, то вказана дата є останнім днем для нарахування орендної плати за договорами, внаслідок чого суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення орендної плати за договорами по 30.12.2015 включно.

Стосовно доводів відповідача, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву, суд відзначає, що останній не був позбавлений права скористатись своїми правами та звернутись до суду з вимогами про розірвання договорів, про зобов'язання орендодавця/ балансоутримувача прийняти майно за актами приймання-передачі (повернення) майна з оренди за договорами, зобов'язання продовжити строк дії договорів чи укласти їх на новий строк, тощо.

Посилання відповідача на те, що ним було проведено ремонт орендованих приміщень та побудовано стаціонарну терасу, яка прийнята позивачем не баланс, не приймається судом, оскільки наявність чи відсутність від'ємних чи невід'ємних поліпшень орендованого майна не є предметом розгляду даної справи. Крім того, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з окремими позовами про відшкодування вартості ремонту та витрат здійснених на будівництво тераси.

Відповідач посилається на те, що орендованим майном за Договорами він не користувався з 24.06.15., оскільки відповідачем було відключено електроенергію, водопостачання орендованим приміщенням та замкнено останні. На підставі зазначеного відповідач вважає, що він звільнений від сплати орендної плати на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України

Згідно з статтею 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Вказаною статтею унормовано, що обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними, так і фактичними. Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна зі сторін зобов'язання.

Як встановлено частиною 2 статтею 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Вказані приписи кореспондуються зі статті 218 Господарського кодексу України, а також закріплені у частині 1 статті79 Розділу 4 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.80, якою встановлено, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого зі своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.

Відповідачем не доведено, що належне виконання зобов'язань за договорами оренди виявилось неможливим внаслідок надзвичайних і невідвоторних обставин.

Згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо. Якщо у погіршенні цього майна або у створенні гірших умов користування ним винні обидві сторони за договором, розмір орендної плати також може бути зменшений, але лише у частині, яка відповідає вині орендодавця у зменшенні можливості користуватися майном.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Пунктом 7.2 договору передбачено обов'язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись орендованим майном.

Договори не місять положень про обов'язок орендодавця забезпечити водопостачання та освітлення в орендованих приміщеннях, а наданий відповідачем до матеріалів справи акт за підписами директора, головного бухгалтера відповідача та коменданта гуртожитку НМУ ім. О.О.Богомольця не є належним в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказом на підтвердження того, що орендовані за Договорами приміщення були замкнені.

Крім означеного, відповідач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про відшкодування збитків (неотриманих доходів, упущеної вигоди, тощо).

Таким чином, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату за договорами.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів на суму 105 820 грн 80 коп., а також відшкодування комунальних витрат та витрат на утримання нерухомого майна на суму 11 559 грн 91 коп. вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів у розмірі 105 820 грн 80 коп. та відшкодування комунальних витрат та витрат на утримання нерухомого майна у розмірі 11 559 грн 91 коп., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1603 від 21.03.2005, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 20 652 грн 57 коп., 3 % річних у розмірі 1 485 грн 75 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4 929 грн 99 коп.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в пункті 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.5 договору).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 3.5 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1603 від 21.03.2005, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 20 652 грн 57 коп., 3 % річних у розмірі 1 485 грн 75 коп. та інфляційних втрат у розмірі 4 929 грн 99 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Судом не приймається до уваги розрахунок пені з урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України по кожному місяцю, оскільки позивачем не заявлено збільшення позовних вимог з урахування вказаного розрахунку.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, ідентифікаційний код 30181363) на користь Національного медичного університету імені О.О.Богомольця (01601, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, буд. 13, ідентифікаційний код 02010787) заборгованість у розмірі 117 308 (сто сімнадцять тисяч триста вісім) грн 71 коп., пеню в розмірі 20 652 (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн 57 коп., 3 % річних у розмірі 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять) грн 75 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 929 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн 99 коп. та судовий збір у розмірі 2 166 (дві тисячі сто шістдесят шість) грн 73 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.10.2016

Суддя Н.Б. Плотницька