Ухвала

від 07.07.2016 по справі 815/5998/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року м. Київ К/800/544/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікова О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі №810/5826/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ексімтрейд" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю „Ексімтрейд" звернулося в суд з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товару від 02.12.2015 р. №100000011/2015/000176/2

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому підстав для прийняття рішення, що оскаржується, у відповідача не було.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02.12.2015 року №100000011/2015/000176/2.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Київська митниця Державної фіскальної служби України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між продавцем - Prominvest Union, LLC (Ньюарк, США) та покупцем - ТОВ „Ексімтрейд" був укладений контракт №804-002 від 01.07.2005 р., згідно якого продавець зобов'язувався поставити покупцю товар відповідно додатків до контракту, що є невід'ємною його частиною.

Згідно додаткової угоди №1221 від 21.09.2015 р. до контракту №804-002 від 01.07.2005 продавець (Prominvest Union, LLC ) зобов'язувався поставити на користь позивача каву в зернах, несмажену, з кофеїном в мішках вагою 50 кг, всього 384 мішка по ціні 2,24 дол. США за 1 кг. Загальна сума поставки 43008,00 дол. США.

Позивачем 2 грудня 2015 року пред'явлено до митного оформлення на Київській міській митниці товар за кодом 0901110010 - кава в зернах не смажена з кофеїном для промислового виробництва компонентів кавових напоїв і кави натуральної, смаженої в зернах, меленої, розчинної.

Для проведення митного оформлення товару ТОВ „Ексімтрейд" до Київської митниці була подана митна декларація від 02.12.2015 року №100250001/2015/016066 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем разом із вказаною митною декларацією були подані наступні документи: контракт №804-002 від 01.07.2005 р. з додатковими угодами №1 від 01.07.2008 р., №2 від 08.07.2008 р., № 3 від 01.02.2009 р., № 4 від 30.12.2010 р., № 5 від 30.06.2011 р., №6 від 20.04.2012 р., № 7 від 28.08.2012 р., №8 від 11.06.2014 р., №9 від 15.11.2014 р., №11 від 22.12.2014 р., додаток №1221 від 21.09.2015 р. до Контракту №804-002 від 07.07.2005, інвойс № SLN 194/2015-16 від 21.09.2015 р., коносамент № ZIMUCOK6008208 від 06/10/2015 р., міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 288 від 28.11.2015 р., сертифікат походження № ЕІ 45496629 від 05.10.2015 р..

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Київської міської митниці Державної фіскальної служби України було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме: страховий поліс та документи, що містять відомості про вартість страхування; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, інформацію біржових організацій про вартість товару, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписки з бухгалтерської документації щодо продажу оцінюваних товарів на території України; митну декларацію країни відправлення, інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

На виконання вказаних вимог митного органу позивач листом №01-4815 від 02.12.2015 надав додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару: прайс-лист виробника від 06.10.2015 р. та висновок ДП „Держзовнішінформ" №4.4/342 від 26.11.2015 та зазначив, що позбавлений можливості надати щодо цієї партії товару інші документи.

Київською міською митницею Державної фіскальної служби України за результатами розгляду поданих позивачем документів прийняте рішення про коригування митної вартості товару №100000011/2015/000176/2 від 02.12.2015 р., згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу. Згідно змісту рішення №100000011/2015/000176/2 від 02.12.2015р. митним органом здійснене коригування митної вартості товарів з підстав відсутності у поданих позивачем документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки до митної вартості товару не включена вартість страхування товару та не додано документів, які б підтверджували чи спростовували наявність страхових платежів та документів на підтвердження вартості навантаження.

Крім цього, Київською міською митницею Державної фіскальної служби України складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України №100250001/2015/00167.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів ТОВ „Ексімтрейд" звернулося в суд з даним позовом.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що заявлена позивачем митна вартість товару була визначена за основним методом, належним чином підтверджена наданими декларантом до митного оформлення документами. Митним органом не обґрунтована наявність сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо законності прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості товару. при цьому відповідач посилається на не включення до складової митної вартості товарів витрат на страхування, а також не врахування вартості навантаження.

Відповідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч.3 ст.52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч.1,2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п1ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем для визначення митної вартості товару за ціною контракту подані до митного органу документи відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що підставами для витребування додаткових документів та в подальшому для прийняття оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару були за твердженням відповідача наявність в поданих документах розбіжностей, які не містять відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товару та відомостей, що була фактично сплачена та підлягає сплаті, а саме: відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, тобто до митної вартості товару не включені вартість страхування та навантаження. При цьому поставка товару відбувалася згідно Інкотермс 2000 на умовах СІР UA Київ.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до положень Інкотермс 2000 за умовами СIР продавець зобов'язаний застрахувати товар, нести всі витрати з навантаженням і вивантаженням товару в місці призначення, тобто вказані витрати входять до ціни товару відповідно умов Контракту та додаткової угоди.

Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що в даному випадку підтвердження страхування та його вартості, а також вартість навантаження не впливає на кінцеву вартість товару для позивача, оскільки витрати по страхуванню за умовами поставки СIР та вартість навантаження входять до вартості товару зазначеної в інвойсі і не відокремлюються.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України . Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митниця має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, разом з тим, такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено обставин про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у відповідача щодо вартості імпортованого товару.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу , або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу .

Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу ; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Отже, з викладених законодавчих норм вбачається, що єдиною правовою підставою для неприйняття митним органом митної декларації, складання відповідної картки відмови та винесення рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є одночасна сукупність наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України ; 2) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару ані за основним методам (за ціною договору), ані за жодним з інших чотирьох методів, застосування яких повинно передувати обранню шостого (резервного) методу; 3) направлення митним органом декларанту письмової вимоги щодо необхідності подання конкретних додаткових документів та надання йому строку протягом десяти днів для виконання таких вимог митниці.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає обґрунтованим висновки судів першої та апеляційної інстанції, що у Київської міської митниці Державної фіскальної служби України були відсутні підстави для застосування резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки подані позивачем документи не містять розбіжностей, тоді як включають в себе всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари з урахуванням умов поставки.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач разом з МД подав усі необхідні документи для визначення ціни митної вартості товару за основним методом, які не містять розбіжностей та містять відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення Київської митниці Державної фіскальної служби та наявності підстав для його скасування.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: