Ухвала

від 19.10.2016 по справі 826/20521/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/27846/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Мороза В.Ф.,

Голяшкіна О.В.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю сторін: відповідача: Косинської О.М., позивача: Кобилецького В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу "Віконт" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про скасування наказу,

в с т а н о в и л а:

Обслуговуючий кооператив «Віконт» звернувся до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про скасування наказу від 11.12.2014 №17 «д» «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації».

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваного наказу як такого, що прийнято із порушенням строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, а також на підставі хибних висновків щодо подання позвам недостовірних відомостей.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2015 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено: скасовано наказ Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 11.12.2014 №17 «д» «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації».

У поданій касаційній скарзі Державна архітектурно-будівельна інспекція України із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОК «Віконт» з метою здійснення будівництва житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на АДРЕСА_1 отримано декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована 11.12.2012 № KB 08312243248.

В якості найменування органу, який видав містобудівні умови та обмеження, їх реєстраційного номеру та дати видачі позивачем зазначено: Головне управління містобудування, архітектури і дизайну міського середовища КМДА, 01035-000020329-006, 06.04.2012.

У подальшому позивачем як замовником будівництва «Будівництво житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на АДРЕСА_1» подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована 22.10.2013 № КВ 143132950160.

Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві отримано листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 26.11.2014 №055-4140, на підставі якого відповідачем встановлено факт подання обслуговуючим кооперативом «Віконт» недостовірних даниху декларації про початок виконання будівельних робіт.

Так, згідно з інформацією, зазначеною у вказаному листі, земельну ділянку площею 0,10 га, яка належить Шаповал О.В. на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, відповідно до договору оренди зареєстрованого у Головному управлінні земельних ресурсів від 05.04.2012 року за № 91-6-00956, передано в оренду на три роки ОК «Б.І.П.-2» з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Зазначено, що згідно з даними, наведеними у декларації про початок виконання будівельних робіт, містобудівні умови і обмеження земельної ділянки на АДРЕСА_1, видані Головним управлінням містобудування, архітектури і дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації від 06.04.2012 року № 01035-000020329-006. При цьому, OK «Б.І.П.-2» зверталось до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з відповідною заявою для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Однак замовнику було роз'яснено щодо невідповідності планування структури об'єкту планувальній структурі властивій індивідуальному житловому будинку садибного типу (відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/1804 земельна ділянка належить до території садибної забудови).

У зв'язку із встановленням факту подання недостовірних відомостей в частині зазначення містобудівних умов та обмежень, Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві прийнято наказ № 17 «Д» від 11.12.2014 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації».

Вказуючи на протиправність наказу від 11.12.2014 №17, обслуговуючий кооператив «Віконт» звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного наказу як такого, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, на підставі обґрунтованих висновків щодо зазначення позивачем у декларації про початок виконання будівельних робіт недостовірних даних в частині визначення містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з недотримання судом першої інстанції вимог щодо законності та обґрунтованості судового рішення. Так, судом апеляційної інстанції вказано на відсутність у матеріалах справи листа-відповіді Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), наданого OK «Б.І.П.-2» на його звернення про надання містобудівних умов та обмежень, з якого б вбачалась невідповідність планування структури об'єкту планувальній структурі, властивій індивідуальному житловому будинку садибного типу (відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/1804 земельна ділянка належить до території садибної забудови).

Судом апеляційної інстанції витребувано від відповідача відповідний лист-роз'яснення, у той же час відповідачем зазначених вимог суду не виконано.

Також судом апеляційної інстанції направлявся запит до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання інформації стосовно відповіді на заяву позивача від 06.04.2012 №01035-000020329-006 про отримання містобудівних умов та обмежень, відповідь на який судом не отримано.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач звертався до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про отримання містобудівних умов та обмежень від 06.04.2012 №01035-000020329-006, у той час як відповіді на вказане звернення не отримав, суд апеляційної інстанції, виходячи із принципу мовчазної згоди, дійшов висновку про те, що містобудівні умови та обмеження були отримані позивачем.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності або ж відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваним наказом скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.12.2012 №КВ 08312243248 та реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 22.10.2013 №КВ 143132950160.

Аналізуючи позицію судів попередніх інстанцій щодо правомірності наказу від 11.12.2014 №17 "д" в частині скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.12.2012 №КВ 08312243248, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності " в редакції, чинній на момент реєстрації відповідачем декларації про початок виконання будівельних робіт, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Частиною восьмою статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Законом України від 20.11.2012 №5496-VI Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" доповнено статтею 39-1, відповідно до частини другої якої у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Закон України від 20.11.2012 №5496-VI набрав чинності 05.01.2013.

Положення пункту 14 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, якими відповідач обґрунтовує прийняття спірного рішення та якими встановлено порядок скасування реєстрації декларації, набрали чинності 31.12.2014 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 №918 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 461 і від 13 квітня 2011 р. N 466".

До набрання чинності Законом України від 20.11.2012 №5496-VI " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності" положеннями законодавства, що регулюють містобудівну діяльність не передбачалось повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю на скасування реєстрації декларацій.

Декларація про початок виконання будівельних робіт обслуговуючого кооперативу "Віконт" зареєстрована відповідачем 11.12.2012, тобто до набрання чинності положеннями як Закону України від 20.11.2012 №5496-VI, так і постанови від 30.10.2013 №918.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Таким чином, зважаючи на те, що на момент реєстрації відповідачем декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.12.2012 №КВ 08312243248 чинним законодавством не передбачалось настання для суб'єкта містобудівної діяльності таких негативних наслідків у разі зазначення недостовірних відомостей у такій декларації як скасування її реєстрації, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції щодо правомірності наказу від 11.12.2014 №17 "д" в частині скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Аналізуючи позицію судів попередніх інстанцій щодо правомірності наказу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 11.12.2014 №17 "д" в частині скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 22.10.2013 №КВ 143132950160, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції Закону України від 20.11.2012 №5496-VI, яка була чинною як на момент реєстрації декларації, так і на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що статтею 39-1 встановлено єдину підставі для скасування Інспекцією реєстрації декларації, а саме: подання суб'єктом недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

При цьому такі недостовірні дані повинні відповідати одній із умов: об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об'єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об'єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Як вбачається із наказу від 11.12.2014 №17 "д" скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації з боку відповідача обґрунтовано фактом подання замовником недостовірних даних.

У той же час, ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції не встановлювався факт подання позивачем недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 22.10.2013 №КВ 143132950160, як і не перевірялось, чи є підстави у зв'язку з поданням таких даних, вважати об'єкт самочинним будівництвом у розумінні частини другої статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За вказаних обставин, зважаючи на передчасність позицій як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судових розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року скасувати.

Справу за позовом Обслуговуючого кооперативу "Віконт" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування наказу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: