Ухвала

від 05.10.2016 по справі 705/2741/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ухвала

іменем україни

05 жовтня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Ткачука О.С., Гримич М.К., Умнової О.В., Іваненко Ю.Г., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Оксанина» про стягнення боргу за договором оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 06 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 20 серпня 2009 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Оксанина» (далі - ТОВ «Агрофірма «Оксанина») та ОСОБА_8, яка була власником земельної ділянки площею 8,3282 га, що розташована в адміністративних межах Оксанинської сільської ради Уманського району, за межами с. Оксанина, укладено договір оренди строком на п'ять років, починаючи з 08 жовтня 2009 року по 30 жовтня 2014 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла. Позивач є спадкоємцем останньої, у встановленому законом порядку прийняв спадщину і оформив право власності на спадкове майно - вказану земельну ділянку.

Вважаючи, що набув прав та обов'язків за договором оренди, він звертався до відповідача із заявами про виплату заборгованості з орендної плати, однак такі вимоги залишилися без задоволення. Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 06 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_6 звернувся до суду 13 травня 2015 року, а строк виконання зобов'язання за договору оренди землі від 20 серпня 2009 року встановлено до 01 грудня поточного року, а тому на час винесення рішення судом першої інстанції будь-яких боргів за укладеним договором оренди не існувало.

Крім того, виходили з того, що пеня за невнесення орендної плати у строки, визначені договором, у розмірі 0,3 %, 3 % річних та інфляційні нарахування не підлягають стягненню, оскільки товариство не мало інформації, хто є спадкоємцем ОСОБА_8 та кому саме необхідно сплачувати орендну плату, тобто за відсутності вини відповідача.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна виходячи з наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 07 червня 2004 року ОСОБА_8 була власником земельної ділянки площею 8,3282 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Оксанинської сільської ради Уманського району Черкаської області.

20 серпня 2009 року між ОСОБА_8 та ТОВ «Агрофірма «Оксанина» було укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2 строком на п'ять років, починаючи з 08 жовтня 2009 року по 30 жовтня 2014 року.

Даний договір 04 січня 2010 року зареєстрований в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за НОМЕР_3.

Згідно з п. 9 вказаного договору оренди орендна плата становить 4 050 грн 00 коп. та повинна вноситися у строк до 01 грудня поточного року (п. 11 договору).

Крім того, п. 14 договору встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня в розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого 13 січня 2010 року Оксанинською сільською радою Уманського району Черкаської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 4.

06 квітня 2010 року ОСОБА_6 подав приватному нотаріусу Уманського районного нотаріального округу Востриковій О.І. заяву за № 165 про прийняття спадщини після ОСОБА_8

Однак свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1358, отримав лише 23 грудня 2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕВ № 501919 від 23 грудня 2014 року.

ОСОБА_8 жодного разу не отримувала орендної плати за землю. Протягом строку дії договору ТОВ «Агрофірма «Оксанина» орендна плата нараховувалась, однак спадкоємці за її отриманням не звертались.

ОСОБА_6 як спадкоємець ѕ частини майна ОСОБА_8 за виплатою орендної плати звернувся лише 16 березня 2015 року.

Відповідно до розрахунку орендної плати ТОВ «Агрофірма «Оксанина» та копії платіжного доручення від 01 жовтня 2015 року № 5303, товариством було здійснено виплату орендної плати на користь позивача в розмірі 6 265,77 грн за період в межах строку позовної давності з 12 травня 2012 року по 30 жовтня 2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Крім того, згідно з ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції викладеного не врахував: не з'ясував фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не взяв до уваги того, що відповідачем порушено право позивача як спадкоємця, а також невиконання товариством обов'язку зі сплати орендної плати, та дійшов передчасного висновку про необґрунтованість вимог.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг та помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Таким чином, оскільки суди не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 06 січня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук Судді: М.К. Гримич Ю.Г. Іваненко О.В. Умнова І.М. Фаловська