Постанова

від 24.10.2016 по справі 910/15285/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2016 р. Справа№ 910/15285/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

ОСОБА_1

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 24.10.2016

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Теххімуніверсал ЛТДВ» на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.09.2016

у справі №910/15285/16 (суддя Марченко О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«ТехдорбудВ»

до товариства з обмеженою відповідальністю В« Теххімуніверсал ЛТД В»

про стягнення 1 622 500 грн та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/15285/16 заяву товариства з обмеженою відповідальністю В«ТехдорбудВ» про забезпечення позову у справі № 910/15285/16 задоволено частково. До прийняття судового рішення по суті даної справи і набрання ним законної сили вжито заходи до забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно - автомобіль марки В« DAFВ» , модель В« CF 75/250В» , державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2001, тип - спеціальний вантажний фургон, шасі №XLRAS75PC0E489561;

- накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю В«Теххімуніверсал ЛТДВ» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 39; ідентифікаційний код 30111940) у сумі 1 622 500 (один мільйон шістсот двадцять дві тисячі п'ятсот) грн., що обліковуються на будь-якому рахунку, виявленому державним виконавцем під час виконання даної ухвали.

У вжитті інших заходів до забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ТОВ В«Теххімуніверсал ЛТДВ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 08.09.2016 скасувати.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що ухвалу суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Коротун О.М., Сулім В.В. прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №910/15285/16 за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.10.2016, у зв'язку перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду справи №910/15285/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.

10.10.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло доповнення до апеляційної скарги, яке долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В. продовжити строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи №910/15285/16 до 24.10.2016.

Представник відповідача брав участь у судовому засіданні та надавав свої пояснення, підтримував доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/15285/16.

Представник позивача брав участь у судовому засіданні, в якому надавав свої пояснення та просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Києва від 08.09.2016 у справі №910/15285/16- без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ТехдорбудВ» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю В«Теххімуніверсал ЛТДВ» 700 000 грн. боргу, який утворився у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору від 22.05.2015 про надання послуг з переобладнання і 922 500 грн. неустойки, а всього 1 622 500 грн., а також зобов'язання ТОВ В«Теххімуніверсал ЛТДВ» повернути транспортний засіб - автомобіль В« DAFВ» , державний реєстраційний номер АІ 7623 FH.

01 вересня 2016 року позивачем подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій ТОВ В«ТехдорбудВ» просить суд накласти арешт на автомобіль В« DAFВ» державний номер AI 7623 FH та на майно і грошові кошти відповідача в межах заявленої до стягнення суми.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, у зв'язку з чим здійснює відчуження своїх активів та не повертає позивачу борг, таким чином, відповідач і в подальшому намагатиметься відчужити належне йому майно або зняти кошти з розрахункових рахунків, що зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Частково задовольняючи вищезазначену заяву місцевий господарський суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно з п.10 ч.1 статті 65 ГПК України та з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суддя в необхідних випадках вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 №16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 вказаної Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

ТОВ В«ТехдорбудВ» обґрунтовує необхідність застосування заходів забезпечення позову тими обставинами, що позивачу стало відомо про те, що ТОВ В«Теххімуніверсал ЛТДВ» знаходиться в скрутному матеріальному становищі, при цьому здійснює відчуження своїх активів та не бажає повертати борг. А також зазначає, що відповідач і в подальшому намагатиметься відчужити належне йому майно або зняти кошти з розрахункових рахунків.

Таким чином, позивач стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, а тому вбачається за необхідне вжити заходів забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали відсутні будь-які докази, які б свідчили про утруднення чи неможливість виконання рішення господарського суду в майбутньому. Так, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Не може бути підставою для забезпечення позову факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань (на час подання позову не є достовірно встановленим фактом), оскільки така обставина є предметом спору, що потребує доведення. Тому не можна розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

Суд першої інстанції також не звернув увагу на недоведеність заяви про вжиття заходів забезпечення позову, так як позивачем не наведено доказів порушення чи можливість порушення його прав, свобод та інтересів, в разі не вжиття відповідних заходів до забезпечення позову.

Отже, заява про забезпечення позову ґрунтується на нічим не підтверджених припущеннях про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а ухвала господарського суду про забезпечення позову не містить переконливу мотивацію щодо наявності підстав застосування заходів забезпечення позову.

Крім того, у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Проте, судом першої інстанції накладено арешт на грошові кошти у сумі 1622500,00 грн, з яких 700000 грн - основного боргу та 922500,00 грн - неустойки. Тобто, більша частина стягуваної суми є штрафною санкцією, передбаченою спірним договором у вигляді пені, але місцевий господарський суд не зазначив чи є розрахунок заявленої пені складено арифметично вірно.

Також слід зазначити, що автомобіль «DAF» державний реєстраційний номер AI 7623 FH, переобладнання якого є предметом спірного договору та на який накладено арешт, позивач, відповідно до акту приймання, передав відповідачу для здійснення відповідних робіт, а не у власність, чи користування. Таким чином, даний автомобіль не знаходиться у відповідача у володінні, однак господарський суд міста Києва накладає арешт на вказане майно.

Отже, такий спосіб забезпечення позову чинним законодавством не передбачено, натомість ст. 67 ГПК України містить імперативну вказівку щодо того, що забезпечення позову заходами, не передбаченими господарським процесуальним кодексом України, не допускається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову є документально необґрунтована.

Апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи, зазначає, що позивачем не надано доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу, які обґрунтовують підстави для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, а припущення і посилання на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення не є підставою для задоволення вказаного клопотання.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевим господарським судом ненадана належна оцінка доказам та обставинам на яких ґрунтується заява про забезпечення позову.

Згідно з ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Пунктом 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013, роз'яснено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду, з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю В«ТехдорбудВ» про забезпечення позову.

Таким чином, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Теххімуніверсал ЛТДВ» слід задовольнити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/15285/16 - скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 106, 111 - 113 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Теххімуніверсал ЛТДВ» задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/15285/16 скасувати.

3.Відмовити в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю В«ТехдорбудВ» про вжиття заходів забезпечення позову.

4.Матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/15285/16 передати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

ОСОБА_1