Рішення

від 18.10.2016 по справі 906/838/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" жовтня 2016 р. Справа № 906/838/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 17.10.2016

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 10.05.2016

від третьої особи - 1: ОСОБА_3 - довіреність № 05.09.2016 № 4275/30/2-16

від третьої особи - 2: не з'явився

від третьої особи - 3: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комета" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

до Коростишівської районної державної адміністрації (м. Коростишів Житомирської області)

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Житомирська обласна державна адміністрація (м. Житомир)

2) Торчинська сільська рада (с. Торчин Коростишівського району Житомирської області)

3) Коростишівська районна рада (м. Коростишів Житомирська область)

про зобов'язання вчинити певні дії

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача винести на розгляд Коростишівської районної ради питання щодо укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки, що розташована с. Торчин Коростишівського району Житомирської області, площею 6,56 га та прийняти рішення щодо укладення з позивачем договір оренди земельної ділянки, параметри якої є:

- адреса: с.Торчин Коростишівського району Житомирської області,

- кадастровий номер: 1822587600:03:000:0002,

- площа 6,56 га,

- призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами,

- власник: Держава Україна в особі Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області (код ЄДРПОУ 04053524),

- номер запису про право власності: 13033951,

- зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 22.01.2016.

Позовні вимоги до відповідача щодо укладанні договору оренди вищевказаної земельної ділянки обгрутовані тим, що, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування та рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання), а надання у користування даної земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Коростишівською районною державною адміністрацією, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою, то остання повинна внести на розгляд Коростишівської районної ради питання щодо укладання з ТОВ "Комета " договору оренди спірної земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду від 23.08.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирську обласну державну адміністрацію та Торчинську сільську раду.

Ухвалою господарського суду від 04.10.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коростишівську районну раду Житомирської області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав. викладених у позовній заяві. Зокрема зазначив, що позов поданий до Коростишівської районної державної адміністрації на тій підставі, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 січня 2016 зазначена земельна ділянка зареєстрована на праві власності за Коростишівською РДА. Також, у зв'язку з тим, що позивач має спеціальний дозвіл на користування надрами від 19.04.1999 № 1839, на підставі якого Коростишівська РДА як власник зобов'язана винести на розгляд Коростишівської районної ради питання щодо укладення з позивачем договору оренди вказаної земельної ділянки та, відповідно, прийняття рішення такого рішення. Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач надав суду копію договору оренди земельної ділянки від 16.02.2006, укладеного між Торчинською сільською радою та "Українсько -Кіпрське виробничо - торговельно акціонерним товариством "Комета" з іноземними інвестиціями" про приймання в строкове платне користування земельної ділянки для видобутку природного каменю в межах населеного пункту с. Торчин Коростишівського району Житомирської області, загальною площею 6,56 га, строком на 11 років з переважним правом поновлення його на новий строк. (а.с.80,81)

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у запереченнях від 30.09.2016 № 02-38/3419 (а.с. 49-50). Зокрема зазначив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель промисловості, а тому Коростишівська районна державна адміністрація згідно ст.122 Земельного кодексу України не наділена повноваженнями розпоряджатись землями промисловості.

Представник третьої особи - Житомирської ОДА в судовому засіданні надала письмові пояснення, згідно яких вказано, що вони не наділені повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, дана земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту Торчинської сільської ради, а тому саме сільська рада наділена повноваженнями розпоряджатись землями територіальних громад (а.с. 89).

Торчинська сільська рада свою позицію по суті спору суду не подала, про причини неявки представника в судове засідання суд не повідомила, про час і місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином (а.с.76).

18.10.2016 на адресу суду від Коростишівської районної ради надійшов лист від 17.10.2016 № 02-30/02-09/608 про розгляд справи без участі їх представника. Також, в листі зазначено, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель спільної власності територіальних громад сіл, міста, району, відповідно, питання щодо укладення договору оренди даної земельної ділянки не відноситься до компетенції районних рад (а.с. 78-79).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Комета" (позивач) у зв'язку з отриманням спеціального дозволу на користування надрами № 1839 від 19.04.1999 звернулось до Коростишівської районної державної адміністрації (відповідача) з заявою від 13.06.2016 про укладення договору оренди земельної ділянки площею 6,56 га, кадастровий номер: 1822587600:03:000:0002 без зміни її меж та цільового призначення з ТОВ "ТД Комета" (а.с.11).

На підставі наказу від 19.12.2013 № 630 Державною службою геології та надр України позивачу до 19.04.2017 подовжено спеціальний дозвіл на користування надрами № 1839 від 19.04.1999 для видобування незмінних габро-анортозитів, придатних для блоків та виробництва облицювальних виробів з них, відходи придатні для виробництва щебеню будівельного і каменю бутового (а.с.15).

Оскільки жодної відповіді від Коростишівської РДА позивач на свою заяву від 13.06.2016 щодо включення до порядку денного чергової сесії Коростишівської районної ради та його розгляду питання укладання договору оренди земельної ділянки, площею 6,56 га, кадастровий номер: 1822587600:03:000:0002 без зміни її меж та цільового призначення з ТОВ "ТД Комета з прийняттям відповідного рішення з товариством, останнє звернулось з позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права про зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення та класти договір оренди.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 визначено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно ч.2 ст.327 ЦК України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відносини землекористування врегульовані Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998, який є спеціальним законом стосовно відносин, пов'язаних з орендою землі, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом про зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки, а також зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: с.Торчин Коростишівського району Житомирської області.

З відомостей інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.01.2016 вбачається, що власником земельної ділянки за кадастровим номером 1822587600:03:000:0002 та адресою: с.Торчин Коростишівського району Житомирської області є Коростишівська РДА (а.с.18-19).

Згідно матеріалів справи та пояснень представників відповідача і третіх осіб судом встановлено, що спірна земельна ділянка має цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, тобто відноситься до земель промисловості.

Згідно частин 1, 2 ст.116 ЗК України, яка визначає підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності, встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.3 ст.122 ЗК України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Тобто, районна державна адміністрація не наділена повноваженнями розпоряджатись землями промисловості.

Відповідно до технічної документації та викопіювання, спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту села Торчин Коростишівського району Житомирської області, тобто в межах розпорядчих повноважень Торчинської сільської ради (а.с.17).

Згідно ч.ч.1,2 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Згідно пояснень від Коростишівської районної ради від 17.10.2016 спірна земельна ділянка не відновиться до земель спільної власності територіальних громад сіл,міста,району.

Відповідно до ст.127 Земельного кодексу України, органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.18 Кодексу України про надра, надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Вказана норма не передбачає обов’язку розпорядників земельних ділянок приймати відповідні рішення та укладати договори оренди земельних ділянок з користувачами надр.

Відтак, позивач безпідставно посилається на ст.18 Кодексу України про надра, зазначаючи, що наявність у нього спеціального дозволу на користування надрами № 1839 від 19.04.1999 зобов'язує власника земельної ділянки укласти з ним договір оренди.

Відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору, які не суперечать положенням цього кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарських договорів. Зокрема, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

В свою чергу, примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 ГК України та статтею 649 ЦК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно з ч.1 ст.649 ЦК України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Отже, виходячи із змісту зазначених норм та принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна із сторін ухиляється від його укладення та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов. При цьому, можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов'язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акту органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом).

Таким чином, необхідною підставою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідного переддоговірного спору між сторонами.

Всупереч зазначеним нормам, позивач не дотримався переддоговірного порядку.

Крім того, позивачем не доведено суду, що існують обставини або факти, які прямо зобов'язують відповідача - Коростишівську РДА прийняти відповідне рішення та укласти договір оренди з позивачем лише на тій підставі, що він отримав спеціальний дозвіл на користування надрами. Адже, вищенаведені норми чинного законодавства встановлюють певний порядок для того, щоб органом місцевого самоврядування було прийняте певне рішення та укладений певний договір.

Господарський суд вважає, що позивачем не дотримані вищенаведені норми чинного законодавства та безпідставно заявлені вимоги саме до Коростишівської РДА про зобов'язання останньої вчинити ті дії, які вона не має права вчиняти.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.04.2016, залишеного без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та Вищого господарського суду України від 11.08.2016 у справі № 906/129/16, встановлено, що сесією сільської ради прийняті рішення від 15.03.2016 № 33 та № 34 щодо надання позивачу в оренду земельної ділянки площею 6,5618 га строком до 19.04.2017 для розробки кар’єру Торчинського родовища габро-анортозитів.

Жодних доказів того, з яких підстав за відповідачем зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, відповідач не надав.

Відповідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Також, п. "в" ч.1 ст. 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Отже, питання надання земельних ділянок у користування, в тому числі на умовах оренди, а також вирішення інших питань, що входять до правомочностей власника земельної ділянки, належить до виключної компетенції місцевої ради. Господарський суд не повноважний зобов'язувати місцеву раду здійснити вказані дії, оскільки це не виходить до його компетенції.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

За таких обставин, дослідивши у сукупності надані позивачем в обґрунтування поданого позову докази, господарський суд дійшов висновку про відмову в позові.

Згідно ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.10.16

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2 - позивачу (рек.з повід.)

3,4,5 - третім особам (рек. з повід.):