Ухвала

від 25.10.2016 по справі 910/4286/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

25.10.2016Справа № 910/4286/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши заяву Житлово-будівельного кооперативу В«Оболонь-2В» про надання розстрочки виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року

у справі № 910/4286/16

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Акціонерна компанія В«КиївводоканалВ»

до Житлово-будівельного кооперативу В«Оболонь-2В»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство В«КиївенергоВ»

про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 137 906,61 грн.

Представники сторін:

від позивача (стягувача) ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

від відповідача (заявника) ОСОБА_2 (голова правління)

ОСОБА_3 (представник за довіреністю)

від третьої особи не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство В«Акціонерна компанія В«КиївводоканалВ» , 11 березня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою 634/12 від 11.03.2016 року до відповідача, Житлово-будівельного кооперативу В«Оболонь-2В» , про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 137 906,61 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства В«Акціонерна компанія В«КиївводоканалВ» задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу В«Оболонь-2В» на користь Публічного акціонерного товариства В«Акціонерна компанія В«КиївводоканалВ» грошові кошти: основного боргу - 44 881,05 грн., пені - 961,01 грн., 3% річних - 1783,92 грн., індексу інфляції - 49 267,77 грн., штраф - 4488,10 грн. та судовий збір - 1520,73 грн., в іншій частині позову відмовлено.

20.07.2016 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 року № 910/4286/16 та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 року № 910/4286/16 було видано відповідний наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу В«Оболонь-2В» задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2016 р. у справі №910/4286/16 скасовано частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу В«Оболонь-2В» на користь Публічного акціонерного товариства В«Акціонерна компанія В«КиївводоканалВ» 38 881,05 грн. основного боргу, пені - 849,15 грн., 3% річних - 1540,66 грн., індексу інфляції - 37 856,54 грн., штраф - 3965,24 грн. та судовий збір - 1246,39 грн.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства В«Акціонерна компанія В«КиївводоканалВ» на користь Житлово-будівельного кооперативу В«Оболонь-2В» 904,43 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Через відділ діловодства суду 30.09.2016 року від представника Житлово-будівельного кооперативу В«Оболонь-2В» надійшла заява б/н від 29.09.2016 року про надання розстрочки виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року у справі № 910/4286/16.

Заява обґрунтована скрутним фінансовим становищем заявника та невідповідністю тарифів на оплату комунальних послуг економічним витратам, затверджених Київською міською державною адміністрацією, що призводить до несвоєчасної та не в повному обсязі сплати мешканцями рахунків оплати послуг за обслуговування будинків та прибудинкової території, теплової енергії, холодної та гарячої води, що спричинило утворення боргу мешканців, в той час як з державного бюджету не сплачено дотації по різниці в тарифах в частині квартирної плати. Заявник зазначає, що на даний час розстрочення виконання рішення необхідно для добровільного його виконання заявником, оскільки з жовтня 2015 року між сторонами припинено договірні відносини та розірвано договір від 25.04.2003 року № 02340/4-05, тому стягнення даної суми грошових коштів в примусовому порядку призведе до арешту коштів, що надходять на розрахунковий рахунок заявника від мешканців за поточні спожиті житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим заявник не матиме змоги повноцінно вести господарську діяльність, що може призвести до зупинення надання послуг, що призведе до настання значних непередбачуваних екологічних наслідків у кооперативі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.09.2016 року зазначену заяву передано для розгляду судді Комаровій О.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 року розгляд заяви призначено на 11.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 року судом, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 25.10.2016 року.

Через відділ діловодства суду 24.10.2016 року від представника позивача надійшло заперечення на заяву б/н від 24.10.2016 року, в яких позивач проти заяви заперечив, посилаючись на те, що в розумінні ст. 121 ГПК України відсутні виняткові обставини для надання розстрочки виконання постанови суду, оскільки заявником не надано жодного належного доказу наявності обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання постанови суду, як і не надано гарантій щодо підтвердження намірів погашення заборгованості. Крім того, позивач зазначив, що з моменту набрання постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року законної сили відповідачем не здійснено жодної оплати суми боргу, спрямованої на виконання вказаної постанови суду.

В судовому засіданні 25.10.2016 року представник відповідача (заявника) підтримав доводи заяви та дав пояснення по суті заяви. Представник позивача (стягувача) заперечив проти задоволення заяви.

Представник третьої особи в судове засідання 25.10.2016 року не з'явився.

Розглянувши відповідну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу В«Оболонь-2В» про надання розстрочки виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року у справі № 910/4286/16, виходячи з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тобто, підставами задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим.

В обгрунтування поданої до суду заяви, заявник посилається на скрутне фінансове становище заявника та невідповідністю тарифів на оплату комунальних послуг економічним витратам, затверджених Київською міською державною адміністрацією, що призводить до несвоєчасної та не в повному обсязі сплати мешканцями рахунків оплати послуг за обслуговування будинків та прибудинкової території, теплової енергії, холодної та гарячої води, що спричинило утворення боргу мешканців, в той час як з державного бюджету не сплачено дотації по різниці в тарифах в частині квартирної плати. Заявник зазначає, що на даний час розстрочення виконання рішення необхідно для добровільного його виконання заявником, оскільки з жовтня 2015 року між сторонами припинено договірні відносини та розірвано договір від 25.04.2003 року № 02340/4-05, тому стягнення даної суми грошових коштів в примусовому порядку призведе до арешту коштів, що надходять на розрахунковий рахунок заявника від мешканців за поточні спожиті житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим заявник не матиме змоги повноцінно вести господарську діяльність, що може призвести до зупинення надання послуг, що призведе до настання значних непередбачуваних екологічних наслідків у кооперативі.

Частиною 5 статі 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу вимог ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Отже, з правових конструкцій вказаних статей випливає, що судові рішення можуть прийматися у формі: рішень, ухвал, постанов та є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

У підпункті 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що розстрочка це виконання рішення частками з певним інтервалом у часі.

Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України"підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи № 910/4286/16, спір між сторонами виник у зв'язку з наявністю заборгованості Житлово-будівельного кооперативу В«Оболонь-2В» перед Публічним акціонерним товариством В«Акціонерна компанія В«КиївводоканалВ» за порушення умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 02340/4-05 від 25.04.2003 року.

Укладення заявником договору на послуги водопостачання та водовідведення № 02340/4-05 від 25.04.2003 року вважається здійсненням останнім підприємницької діяльності як суб'єкта господарювання. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями ) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку .

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору , а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що відсутність у боржника необхідних коштів , а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності .

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У відповідності з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши подані матеріали та докази в їх сукупності та враховуючи, посилання заявника на обставини, які ускладнюють виконання постанови суду, суд дійшов висновку про відсутність існування конкретних обставин, які ускладнюють та роблять неможливим виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року у справі №910/4286/16, з урахуванням принципів розумності та справедливості.

Крім того, оцінюючи в сукупності доводи заявника, наведені ним у заяві про розстрочку виконання постанови суду, враховуючи при цьому роз'яснення постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9, згідно яких господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи , суд дійшов висновку про те, що при вирішенні питання про розстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року у справі №910/4286/16, необхідно врахувати не тільки матеріальні інтереси та фінансовий стан заявника, а й матеріальні інтереси та фінансовий стан стягувача, слід також враховувати наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Суд також звертає увагу на те, що заявником (боржником) ані у тексті заяви про розстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року у справі №910/4286/16, ані у судовому засіданні 25.10.2016 року не вказано та не подано суду певних доказів того, що через 2 (два) роки закінчиться дія обставин, на які він посилається у заяві про розстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року у справі №910/4286/16, а рівно, що через 2 (два) роки він буде мати змогу виконати постанову суду у справі № 910/4286/16. Також суд звертає увагу на відсутність доказів часткового погашення наявної заборгованості боржника перед стягувачем в добровільному порядку в період після набрання рішенням законної сили.

Крім того, суд зазначає, що наведені в заяві обставини, які на думку заявника свідчать про наявність підстав для розстрочки виконання постанови, є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності, яку заявник здійснює на власний ризик. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності, тому розстрочка виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року у справі №910/4286/16 призведе до надання переваг заявнику (відповідачу) в порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Таким чином, заява Житлово-будівельного кооперативу В«Оболонь-2В» про надання розстрочки виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року у справі № 910/4286/16 задоволенню не підлягає.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу В«Оболонь-2В» про надання розстрочки виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року у справі № 910/4286/16 - відмовити.

2. Копію ухвали направити третій особі у справі № 910/4286/16.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Комарова