Постанова

від 17.10.2012 по справі 5011-19/1061-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2012 № 5011-19/1061-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Архітектура і будівництво» на рішення господарського суду м. Києва від 20.06.2012 року № 5011-19/1061-2012 (судді Шаптала Є.Ю., Спичак О.М., Івченко А.М.)

за позовом Приватного підприємства «Спецавтотранс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектура і будівництво»

про стягнення 16 993,59 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, суд.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва №5011-19/1061-2012 від 20.06.2012р. частково задоволений позов ПС «Спецавтотранс» до ТОВ. «Архітектура і будівництво», з відповідача на користь позивача стягнуто 13 783 грн. основного боргу, судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняті нове рішення про відмову з задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, згідно отриманого судом відзиву на апеляційну скаргу щодо її необґрунтованості, сторона просить розглянути справу у відсутності його представника.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 25.02.2011р. позивачем від відповідача було отримано транспортне замовлення на виконання перевезення будівельної суміші за фрахтовою сумою 14 000,00 грн. за 40 тонн по маршруту м. Маріуполь -м. Київ. Транспортне замовлення від 25.02.2011 року погоджено сторонами, підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками без зауважень.

25.02.2011 року ПП «Спецавтотранс» було видано завдання водієві, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля.

З накладної № 248716 від 28.02.2011 р. на відпуск матеріалів на сторону, вбачається, що ВАТ «МК «Азовсталь» м. Маріуполь відпущено ТОВ «Архітектура і будівництво» будівельну суміш в кількості 39,38 тонни.

Згідно листа ПАТ «МК «Азовсталь» № 0104-1/868 від 27.05.2011 р. ПП «Спецавтотранс» повідомлено, що автомобіль НОМЕР_1 державний номерний знак № АЕ 3187 був завантажений ПАТ «МК «Азовсталь» 01.03.2011 року за накладною № 248716 від 28.02.2011 р..

01.03.2011 року ПП «Спецавтотранс» виставлено ТОВ «Архітектура і будівництво» рахунок-фактуру № СФ - 0000019 від 01.03.2011 р. за автотранспортні послуги Маріуполь -Київ на суму 11 485,83 грн., ПДВ 20% - 2 297,17 грн., разом 13 783,00 грн.. Податковою накладною від 01.03.2011 року № 10, підтверджується факт надання послуг, зазначених у накладній.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що30.06.2011р. акт виконання робіт, податкова накладна та рахунок -фактури від 01.03.2011 року направлені відповідачу, та отримані останнім 05.07.2011р.

15.07.2011 року позивачем направлено претензію на суму 14 466,00 грн. з проханням погасити заборгованість протягом 7 днів після отримання претензії, але борг сплачений не був.

Частково задовольняючи первісний позов, господарський суд виходив з того, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13 783,00 грн., індекс інфляції - 330,35 грн., 3% річних - 310,12 грн., а всього в сумі 14 423,47 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, судом відмовлено у задоволенні вимог щодо оплати юридичних послуг, оскільки з договору про надання юридичних послуг № 11/08 від 11.08.2011 р., вбачається, що договір укладено з підприємцем ОСОБА_2, який діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію серія В01 №159104 від 19.10.2005 року, що суперечить ст. 44 ГПК України. Крім того, позивачем не надано доказів, в розумінні ст. 33 ГПК України, підтверджуючих факт проведення оплати за роботу, виконану виконавцем за договором (платіжне доручення тощо).

Заперечуючи проти рішення, апелянт вказує на те, що договір перевезення повинен заключатись виключно у письмовій формі, тому суд необґрунтовано визнав існування між сторонами договірних зобов'язань. Недодержання письмової форми свідчить про недійсність правочину. Позивачем надані лише подорожні листи, які не є первинними бухгалтерськими документами, а отже не є належними та допустимими доказами; не надано доказів здійснення перевезення; сам факт завантаження тягача ПАТ «МК «Азовсталь» не свідчить про заборгованість відповідача перед позивачем..

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, приписи якої кореспондуються зі статтею 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. При цьому, для укладення договору застосовується система єдиного документа. Так, залежно від виду документа розрізняють: а) систему накладної, яка застосується майже на всіх видах транспорту; б) систему коносаменту, яка застосовується на морському транспорті; в) систему чартеру, яка застосовується на морському, річковому і повітряному транспорті. У деяких випадках вказані системи можуть бути комбіновані. До інших перевізних документів також відносять дорожню відомість, вагонний лист, передавальну відомість у разі перевезення у прямому змішаному сполученні та інші. Усі вони є документами первинної звітності і мають доказове значення. Юридичне значення накладної полягає в тому, що: а) вона є обов'язковою письмовою формою договору; б) доводить факт укладення договору і містить його зміст; в) легітимує особу на пред'явлення претензій та позовів до транспортної організації у разі неналежного виконання договору перевезення.

Так, матеріали справи містять транспортний заказ з підписом представника відповідача та печаткою Товариства з замовленням автотранспортного засобу позивача для перевезення будівної суміші. Надані ПАТ « МК «Азовсталь» документи ( а.с.100-105) в повному обсязі підтверджують доводи позивача, якими вин обґрунтовує позовні вимоги.

На автомобільному транспорті основним документом, який визначає взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями є товарно-транспортна накладна. Вона є єдиним для всіх учасників перевізного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі дорожніх листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування) (п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні; п. 47 САТ УРСР). До інших перевізних документів відносять дорожній лист, подорожній лист, передавальну відомість у разі перевезення у прямому змішаному сполученні та інші. Усі вони є документами первинної звітності і мають доказове значення. При цьому, дорожній лист вантажного автомобіля (документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу) є документом, без якого перевезення не допускається. Крім того, залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів на перевезення вантажів автомобільним транспортом додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначаються правилами перевезень зазначених вантажів.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи відповідача про нібито відсутність первинних документів, не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Архітектура і будівництво» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 5011-19/1061-2012 від 20.06.2012р. - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

ОСОБА_1