Ухвала

від 24.10.2016 по справі 922/4118/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"24" жовтня 2016 р. Справа № 922/4118/14 вх. № 260

Суддя господарського суду: Ємельянова О.О.

при секретарі судового засідання: Малихіна М.П.

розглянувши матеріали скарги № б/н від 23.08.2016 року (вх. № 260) на дії та бездіяльність органів Державної виконавчої служби у справі № 922/4118/14

за позовом Приватного підприємства "Євробуд", м. Харків

до Державного підприємства "Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України", м. Київ

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від скаржника (стягувача-позивача): ОСОБА_1 (дов. № б/н від 01.03.2016 року);

від боржника(відповідача): не з'явився;

від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

23.08.2016 року від Приватного підприємства "Євробуд" через канцелярію суду надійшла скарга на дії та бездіяльність органів Державної виконавчої служби у якій скаржник просить суд: - визнати неправомірними дії Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві по поверненню наказу господарського суду Харківської області від 05.01.2015 року у справі № 922/4118/14, які оформлені листом № 05-08/1583-9240 "Про повернення виконавчого документу без виконання " від 09.08.2016 року; - зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві виконати наказ господарського суду Харківської області від 05.01.2015 року у справі № 922/4118/14 про стягнення з Державного підприємства "Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України" на користь Приватного підприємства В«ЄвробудВ» : 261 417,60 грн. суму основної заборгованості, 16 379,78 грн. пені, 35 198,57 грн. інфляційних витрат, 6 359,97 грн. 3 % річних та 6 387,12 грн. витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду від 25.08.2016 року прийнято скаргу № б/н від 23.08.2016 року (вх. № 260) до розгляду та призначено на 20.09.2016 року.

У межах строків визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги неодноразово відкладався.

26.09.2016 року Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві через канцелярію суду надало відзив вх. № 31644 у якому зазначає, що Державне підприємство "Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України2 у 2014 році не зареєстроване в Єдиному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та не включене до мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевого бюджетів, тобто дана установа не обслуговується в територіальних органах казначейської служби як розпорядник (одержувач) бюджетних коштів. Відповідно, щодо рахунків боржника, відкритих у банківських установ, то чинним законодавством не передбачено повноваження Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на здійснення списання коштів з таких рахунків. Натомість, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" таким правом наділені органи Державної виконавчої служби. Тому просить суд відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

19.09.2016 року скаржник (стягувач-позивач) через канцелярію суду надав пояснення вх. № 30714 у яких просить суд задовольнити скаргу у повному обсязі.

19.09.2016 року скаржник (стягувач-позивач) через канцелярію суду надав пояснення вх. № 30715 року щодо прохальної частини скарги.

Боржник (відповідач) у призначене судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи відповідно до пункту 3.9.1. Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Уповноважений представник Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Розглянувши скаргу № б/н від 23.08.2016 року (вх. № 260) та наявні у матеріалах справи письмові докази, вислухавши пояснення скаржника (стягувача-позивача), дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування скарги, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/4118/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства В«Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук УкраїниВ» на користь Приватного підприємства В«ЄвробудВ» 261 417,60 грн. суму основної заборгованості, 16 379,78 грн. пені, 35 198,57 грн. інфляційних витрат, 6 359,97 грн. 3 % річних та 6 387,12 грн. витрат зі сплати судового збору.

05.01.2015 року на виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015 року видано відповідний наказ.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Законом України "Про виконавче провадження", крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів, а саме частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Як зазначає скаржник, для виконання рішення судом було видано наказ від 05.01.2015 року, який скаржник (стягувач-позивач) отримав поштою 15.01.2015 року.

15.01.2015 року скаржник (стягувач-позивач) направив до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києва заяву про виконання вказаного судового наказу від 05.01.2015 року та оригінал наказу суду (т. 2, а.с. 18-21).

На зазначену заяву скаржника (стягувача-позивача) отримано відповідь від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києва № 05-08/134-1261 від 28.01.2015 року у якій Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києва зазначає, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників". Пунктом 24 Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, у якому обслуговується боржник, документи зазначені у пункті 6 цього Порядку. Враховуючи що боржник не обслуговується у Головному управлінні Казначейства, наказ господарського суду Харківської області від 05.01.2015 року у справі № 922/4118/14 повертається без виконання (т. 2, а.с. 22).

30.03.2015 року скаржник (стягувач-позивач) направив заяву про виконання судового наказу до управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва, в якій просив виконати рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2014 року у справі № 922/4118/14. До заяви було додано оригінал наказу суду. (т. 2, а.с. 24-25).

03.04.2015 року від Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва надійшла відповідь за № 02-18/375 у якій зазначено, що виконавчий документ не підлягає виконанню у зв'язку із відсутністю будь-яких відкритих рахунків боржника в Управлінні казначейства із посиланням на пп.1 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845. У зв'язку із чим було повернуто виконавчий документ стягувачеві без виконання (т. 2, а.с. 26-27).

09.04.2015 року скаржник (стягувач-позивач) направив до Відділу державної виконавчої слу жби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві заяву про відкриття виконав чого провадження (т. 2, а.с. 28-30).

18.06.2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження № 47899097 по виконанню наказу Господарського суду Ха рківської області від 05.01.2015 року на виконання рішення суду від 18.12.2014 року у справі № 922/4118/14 (т. 2, а.с. 34).

15.12.2015 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві із посиланням на пункт 2 частини 1 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження.

05.02.2016 року скаржникам (стягувачем-позивачам) на зазначену постанову направлено скаргу на ім’я начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 37-43).

За твердженнями скаржника (стягувача-позивача) відповіді щодо результатів розгляду скарги скаржником не отримано.

04.05.2016 року скаржником (стягувачем-позивачем) на адресу начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві направлено скаргу за вих. № 0504/2 на бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (т. 2, а.с. 49-53).

16.06.2016 року заступником начальника Головного територіального управління юстиції у м. Києві управління державної виконавчої служби надано відповідь за № 1349107 (т. 2, а.с. 54-55). Як зазначено у тексті відповіді, Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві було встановлено, що станом на 10.06.2016 року оригінал виконавчого документу стягувачеві не повернуто.

15.04.2016 року та 11.02.2016 року начальником відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві надано відповідь, у якій скаржнику роз'яснено право на звернення до органів Державного Казначейства у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року за № 845. (т. 2, а.с. 56-59).

Як зазначає скаржник (стягувач-позивач) 21.06.2016 року з відділу державної виконавчої служби Шевчен ківського районного управління юстиції у м. Києві отримало оригінал наказу господарського суду Харківської області від 05.01.2015 року (без супровідного листа). Факт отримання на казу суду 21.06.2016 року підтверджується відміткою на конверті, копія якого додасться до скарги.

20.07.2016 року скаржником (стягувачем-позивачем) направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києва заяву про виконання судового рішення (т. 2, а.с. 8-12).

09.08.2016 року начальником головного управління Державної казначейської служби України у м. Києва повернено виконавчий документ без виконання із посиланням на механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників якій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 та пункт 24 Порядку. Також повідомлено, що у боржник відсутній у єдиній базі даних мереж розпорядників та одержувачів коштів державного та місцевого бюджетів на 2016 рік у Головному управлінні Казначейства та Управліннях Державної казначейської служби у районах м. Києва, рахунки закриті 01.01.2014 року (т. 2, а.с. 13-15).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам із урахуванням фактичних та правових підстав, вимог скарги, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Ця норма є відтворенням норми статті 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Обов’язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід’ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами (в редакції станом на 12.06.2016 року).

05.06.2012 року прийнятий Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з метою вирішення проблеми невиконання рішень судів на національному рівні, який набрав чинності з 1.01.2013 року.

В силу статті 1 Закону України "Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень" цей закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Статтею 2 Закону України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 (далі - Порядок), згідно пункту 3 якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3.08.2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 р. № 45) передбачено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України В«Про гарантії держави щодо виконання судових рішеньВ» Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Пунктом 1 Указу Президента України від 13.04.2011 року №460/2011 "Про Положення про Державну казначейську службу України" встановлено, що Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр). Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 1 пункту 4 Указу Президента України від 13.04.2011 року, №460/2011 "Про Положення про Державну казначейську службу України" казначейство України відповідно до покладених завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів.

З приписів пунктів 7 та 8 Положення вбачається, що Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення). Казначейство України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, з органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами, організаціями.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Положеннями Закону України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ визначено, що виконання вищезазначеного наказу суду, за яким стягуються кошти з боржника (державного підприємства), повинен здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, (про відповідне зазначено державним виконавцем т. 2, а.с. 36, 58), а також відсутність рахунків, що вбачається з листа органу державної казначейської служби (т. 2, а.с. 13) за таких обставин, виконання наказу господарського суду від 05.01.2015 року виданого на виконання рішення суду від 18.12.2014 року у справі №922/4118/14 повинно бути здійснено саме Державною казначейською службою України, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.

Суд приймає доводи скаржника викладені у наданій до суду скарзі № б/н від 23.08.2016 року (вх. № 260) щодо неправомірних дій Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві з виконання наказу господарського суду від 05.01.2015 року у справі № 922/4118/14 як обґрунтовані.

З урахуванням викладеного, скарга № б/н від 23.08.2016 року (вх. № 260) на дії та бездіяльність органів Державної виконавчої служби у справі № 922/4118/14 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу № б/н від 23.08.2016 року (вх. № 260) на дії та бездіяльність органів Державної виконавчої служби у справі № 922/4118/14 задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві по поверненню наказу господарського суду Харківської області від 05.01.2015 року у справі № 922/4118/14, які оформлені листом № 05-08/1583-9240 "Про повернення виконавчого документу без виконання " від 09.08.2016 року.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві виконати наказ господарського суду Харківської області від 05.01.2015 року у справі № 922/4118/14 про стягнення з Державного підприємства "Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України" на користь Приватного підприємства В«ЄвробудВ» : 261 417,60 грн. суму основної заборгованості, 16 379,78 грн. пені, 35 198,57 грн. інфляційних витрат, 6 359,97 грн. 3 % річних та 6 387,12 грн. витрат зі сплати судового збору.

Суддя Ємельянова О.О.