Постанова

від 21.12.2016 по справі 922/4118/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р. Справа № 922/4118/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Фоміна В. О.;

при секретарі Марченко В.О.,

за участю представників сторін :

апелянта - Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві - не з'явився,

позивача - ОСОБА_1 (дов.№б/н від 01.03.2016),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві (вх.№3335Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.10.2016 у справі №922/4118/14 щодо скарги на дії та бездіяльність органів ДВС

за позовом Приватного підприємства В«ЄвробудВ» , м. Харків

до Державного підприємства В«Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук УкраїниВ» , м. Київ

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.2016 у справі №922/4118/14 (суддя Ємельянова О.О.) скаргу б/н від 23.08.2016 (вх.№260) на дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби у справі №922/4118/14 задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління державної казначейської служби України у м.Києві по поверненню наказу господарського суду Харківської області від 05.01.2015 у справі №922/4118/14, які оформлені листом №05-08/1583-9240 В«Про повернення виконавчого документу без виконанняВ» від 09.08.2016. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві виконати наказ господарського суду Харківської області від 05.01.2015 у справі №922/4118/14 про стягнення з Державного підприємства В«Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук УкраїниВ» на користь Приватного підприємства В«ЄвробудВ» : 261417,60 грн суму основної заборгованості, 16379,78 грн пені, 35198,57 грн інфляційних витрат, 6359,97 грн 3% річних та 6387,12 грн витрат по сплаті судового збору.

Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.10.2016 у справі №922/4118/14 та прийняти іншу, якою відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що ГУ ДКСУ у м.Києві на підставі п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, повернуло наказ господарського суду Харківської області від 05.01.2015 у справі №922/4118/14 про стягнення з Державного підприємства «Управління капітального будівництва національної академії медичних наук України» на користь приватного підприємства «Євробуд» 261417,60 грн суми основної заборгованості, 16359,97 грн витрат пені, 35198,57 грн інфляційних витрат, 6359,97 грн витрат зі сплати судового збору, оскільки вказаний виконавчий документ підлягає виконанню органом державної виконавчої служби, а в разі неможливості виконання рішення протягом 6 місяців, - за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Також, апелянт зазначає, що ДП «Управління капітального будівництва національної академії медичних наук» з 2014 року не зареєстроване в Єдиному державному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та не включене до мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевого бюджетів, а відтак дана установа не обслуговується в територіальних органах казначейської служби як розпорядник (одержувач) бюджетних коштів. Щодо рахунків боржника, відкритих у банківських установах, апелянт зазначає, що чинним законодавством ГУ ДКСУ у м.Києві не наділено повноваженнями стосовно списання коштів з таких рахунків, натомість, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» такими правами наділені органи Державної виконавчої служби України.

У судове засідання 21.12.2016 апелянт та відповідач не з'явилися, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 про прийняття апеляційної скарги до провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться у матеріалах справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з підстав, зазначених у відзиві (вх.№12912) на апеляційну скаргу. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, належне повідомлення сторін у даній справі про час та місце розгляду справи, апелянтом в апеляційній скарзі викладені доводи, з яких він не погоджується з винесеною ухвалою суду першої інстанції, а також те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними у ній матеріалами, оскільки відсутність апелянта та відповідача у судовому засіданні не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши оскаржуваний судовий акт щодо застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його винесенні, колегія суддів встановила.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2014 замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 установу "Інститут неврології, психіатрії та наркології національної академії медичних наук України" на належного відповідача - ОСОБА_2 підприємство «Управляння капітального будівництва Національної академії медичних наук України».

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2015 у справі №922/4118/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України на користь Приватного підприємства «Євробуд» 261417,60 грн суму основної заборгованості, 16379,78 грн пені, 35198,57 грн інфляційних витрат, 6359,97 грн 3 % річних та 6387,12 грн витрат зі сплати судового збору.

05.01.2015 на виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015 видано відповідний наказ, який позивач отримав 15.01.2015.

15.01.2015 стягувач направив до Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві заяву про виконання вказаного судового наказу від 05.01.2015 та оригінал наказу суду (а.с.18-21, том 2).

На зазначену заяву стягувача отримана відповідь Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві №05-08/134-1261 від 28.01.2015, у якій управління зазначає, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників". Пунктом 24 Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, у якому обслуговується боржник, документи зазначені у пункті 6 цього Порядку. Враховуючи, що боржник не обслуговується у Головному управлінні казначейства, наказ господарського суду Харківської області від 05.01.2015 у справі № 922/4118/14 повернуто без виконання (а.с.22, том 2).

30.03.2015 стягувач направив заяву про виконання судового наказу до управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва, в якій просив виконати рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2014 у справі № 922/4118/14. До заяви додано оригінал наказу суду (а.с.24-25, том 2).

03.04.2015 Управлінням Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва надано лист-відповідь за №02-18/375, у якому зазначено, що виконавчий документ не підлягає виконанню у зв'язку із відсутністю будь-яких відкритих рахунків боржника в Управлінні казначейства із посиланням на підпункт 1 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. У зв'язку із чим повернуто виконавчий документ стягувачеві без виконання (а.с.26-27, том 2).

09.04.2015 стягувач направив до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві заяву про відкриття виконавчого провадження (а.с.28-30, том 2).

18.06.2015 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження №47899097 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.01.2015 на виконання рішення суду від 18.12.2014 у справі № 922/4118/14 (а.с.34, том 2).

15.12.2015 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_3 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві із посиланням на пункт 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.36, том 2)..

05.02.2016 стягувачем на зазначену постанову направлено скаргу на ім'я начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції ОСОБА_4О.(а.с.37-43, том 2).

Як стверджує скаржник, відповіді щодо результатів розгляду скарги скаржником не отримано.

04.05.2016 стягувачем на адресу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві направлено скаргу за вих.№ 0504/2 на бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (а.с.49-53, том 2).

16.06.2016 заступником начальника Головного територіального управління юстиції у м. Києві управління державної виконавчої служби надано відповідь за №1349107, в якій зазначено, що за результатами вжитих державним виконавцем заходів встановлено відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, державним виконавцем 15.12.2015 на підставі пункту 2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа до виконання. Крім того повідомлено, що 10.06.2016 державним виконавцем направлено на адресу стягувача оригінал виконавчого документу (а.с.54-55, том 2).

15.04.2016 та 11.02.2016 начальником відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві скаржнику роз'яснено право на звернення до органів Державного Казначейства у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за № 845 (а.с.56-59, том 2).

21.06.2016 з відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві стягувач отримав оригінал наказу господарського суду Харківської області від 05.01.2015 (без супровідного листа), що підтверджується відміткою на конверті, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с.61, том 2).

20.07.2016 стягувачем направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві заяву про виконання судового рішення (а.с.8-12, том 2).

09.08.2016 Головним управлінням Державної казначейської служби України у м.Києві повернено виконавчий документ без виконання із посиланням на механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 та пунктом 24 Порядку. Також, повідомлено, що боржник відсутній у єдиній базі даних мереж розпорядників та одержувачів коштів державного та місцевого бюджетів на 2016 рік у Головному управлінні Казначейства та Управліннях Державної казначейської служби у районах м. Києва, рахунки закриті 01.01.2014 року (а.с.13-15, том 2).

23.08.2016 Приватне підприємство "Євробуд" звернулось до господарського суду Харківської області зі скаргою на дії та бездіяльність органів Державної виконавчої служби, у якій скаржник просить: - визнати неправомірними дії Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві по поверненню наказу господарського суду Харківської області від 05.01.2015 у справі №922/4118/14, які оформлені листом №05-08/1583-9240 «Про повернення виконавчого документу без виконання» від 09.08.2016; -зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві виконати наказ господарського суду Харківської області від 05.01.2015 у справі №922/4118/14 про стягнення з Державного підприємства "Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України" на користь Приватного підприємства «Євробуд»: 261417,60 грн суму основної заборгованості, 16379,78 грн пені, 35198,57 грн інфляційних витрат, 6359,97 грн 3% річних та 6387,12 грн витрат зі сплати судового збору.

Скаржник посилається на те, що Головним управлінням державної казначейської служби безпідставно не виконується рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2014 щодо стягнення коштів з державного підприємства.

24.10.2016 господарським судом Харківської області у справі №922/4118/14 винесено ухвалу, що є предметом оскарження.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Ця норма є відтворенням норми статті 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Законом України "Про виконавче провадження" крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів, а саме: частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами (в редакції станом на 12.06.2016).

У силу статті 1 Закону України "Про гарантії ОСОБА_2 щодо виконання судових рішень" (чинний з 01.01.2013) закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Статтею 2 Закону України «Про гарантії ОСОБА_2 щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про гарантії ОСОБА_2 щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, згідно з пунктом 3 якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45), передбачено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

ОСОБА_2 казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Пунктом 1 Указу Президента України від 13.04.2011 №460/2011 "Про Положення про ОСОБА_2 казначейську службу України" встановлено, що ОСОБА_2 казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр). Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 1 пункту 4 Указу Президента України від 13.04.2011 №460/2011 "Про Положення про ОСОБА_2 казначейську службу України" казначейство України відповідно до покладених завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів. З приписів пунктів 7 та 8 Положення вбачається, що Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення). Казначейство України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, з органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами, організаціями.

Відповідно до частини 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Положеннями Законів України «Про гарантії ОСОБА_2 щодо виконання судових рішень», «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ визначено, що виконання вищезазначеного наказу суду, за яким стягуються кошти з боржника (державного підприємства), повинен здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно зазначив, що у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, (про що зазначено державним виконавцем у постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 15.12.2015 (а.с.36, а.с.58, том 2), а також відсутність відкритих рахунків у боржника, що убачається з листа органу державної казначейської служби (а.с.13, том 2), за таких обставин, виконання наказу господарського суду від 05.01.2015, виданого на виконання рішення суду від 18.12.2014 у справі №922/4118/14, здійснюється саме ОСОБА_2 казначейською службою України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що казначейство повернуло стягувану наказ господарського суду Харківської області від 05.01.2015 у справі №922/4118/14 на підставі пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.

Відповідно до пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 орган Казначейства повертає: 1) виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: виконавчий документ: - не підлягає виконанню органом Казначейства; - подано особою, що не має відповідних повноважень; - пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; - видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки; 2) документи та відомості, зазначені у пункті 7 цього Порядку, органу державної виконавчої служби у разі, коли: рішення про стягнення коштів не підлягає виконанню Казначейством; документи та відомості подано особою, що не має відповідних повноважень, або не у повному обсязі.

Матеріали справи свідчать, що, повертаючи виконавчий документ стягувачеві, листом №05-08/1583-9240 Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві не навело передбачених чинним законодавством підстав щодо повернення виконавчого документу, при цьому, казначейство посилається на те, що боржник не обліковується у базі даних як розпорядник або одержувач бюджетних коштів у 2016 році, рахунки боржника закриті 01.01.2014, тобто зазначає, що у ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» відсутні кошти для повернення боргу (а.с.13, том 2).

Колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність коштів на рахунках боржника, що є державним органом, чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань, не є підставою для повернення з цих мотивів виконавчого листа стягувачеві та невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Отже, посилання апелянта на пункт 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 як на підставу повернення виконавчого документа є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо доводів апелянта про те, що ДП «Управління капітального будівництва національної академії медичних наук» з 2014 року не зареєстроване в Єдиному державному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та не включене до мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевого бюджетів, а відтак дана установа не обслуговується в територіальних органах казначейської служби як розпорядник (одержувач) бюджетних коштів колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до пункту 2.1 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №1407 від 24.12.2012 головний розпорядник (розпорядник нижчого рівня) включає до мережі установи, які на кінець попереднього бюджетного періоду перебували у його мережі і мали бюджетну заборгованість, та здійснює заходи щодо впорядкування бюджетної заборгованості минулих років відповідно до бюджетних призначень поточного бюджетного періоду (з дотриманням вимог частини другої статті 57 Бюджетного кодексу України). У разі якщо до 1 березня поточного бюджетного періоду головним розпорядником (розпорядником нижчого рівня) не включені до мережі поточного бюджетного періоду установи, які на кінець попереднього бюджетного періоду перебували в його мережі і мали бюджетну заборгованість та для яких у кошторисах (планах використання бюджетних коштів) не передбачені бюджетні асигнування для погашення такої заборгованості, головний розпорядник (розпорядник нижчого рівня) несе відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Згідно з пунктом 2 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для будівництва, реконструкції, капітального ремонту та придбання обладнання для об'єктів, які перебувають у віданні Національної академії медичних наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2012 №1112 головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем бюджетної програми є Національна академія медичних наук. Одержувачами бюджетних коштів за об'єктами, будівництво, реконструкція та капітальний ремонт яких розпочинається, є визначені Академією підприємства, що перебувають у її віданні і, є замовниками робіт з будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів, які перебувають у віданні Академії. Визначення та заміна замовника робіт з будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів, що перебувають у віданні Академії, у тому числі передача проектно-кошторисної документації від одного замовника до іншого, здійснюється за рішенням Академії.

ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» підпорядковане Національній академії медичних наук України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що не включення боржника до мережі установ та організацій, що отримають фінансування з державного бюджету, є підставою для притягнення до відповідальності розпорядника бюджетних коштів, який не включив боржника, що мав бюджетну заборгованість, до мережі поточного бюджетного періоду, а не підставою для повернення виконавчого документу стягувачеві.

Крім того, згідно з даними, що розміщені на офіційному «Єдиному веб-порталі використання публічних коштів» ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» зареєстровано у Єдиному реєстрі розпорядників зі статусом, що з 2014 року цьому розпоряднику не створювався кабінет, тобто було відсутнє бюджетне фінансування.

Стосовно посилання апелянта на те, що вказаний виконавчий документ підлягає виконанню органом державної виконавчої служби, а в разі неможливості виконання рішення протягом 6 місяців, - за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», колегія суддів зазначає таке.

Матеріали справи свідчать, що органи державної виконавчої служби у межах своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», здійснили відповідні заходи щодо відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу суду, розшуку майна боржника, з'ясування інформації про наявність рахунків боржника та повернення виконавчого документу стягувачеві у зв'язку з безрезультатністю заходів щодо розшуку такого майна.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників органи казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку ; під час виконання виконавчих документів органи казначейства мають право: звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання.

Таким чином, орган казначейської служби, не здійснивши дій на виконання наказу суду, та не надавши доказів неможливості виконання рішення суду іншим шляхом, ніж за рахунок бюджетної програми, дійшов передчасного висновку, що виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2014 у справі №922/4118/14 можливо лише за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що Головним управлінням державної казначейської служби України у м.Києві безпідставно не виконано рішення господарського суду Харківської області у справі №922/4118/14 щодо стягнення коштів з державного підприємства, державною казначейською службою, не вчинено усіх можливих вичерпних заходів, спрямованих на виконання судового рішення, доводи апелянта спростовуються матеріалами справи, а висновки господарського суду Харківської про задоволення скарги №б/н від 23.08.2016 (вх.№260) на дії та бездіяльність органів Державної виконавчої служби у справі №922/4118/14 відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм діючого законодавства, з дотриманням процесуальних норм.

У силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд Харківської області при винесенні ухвали у повній мірі з'ясував, правильно оцінив обставини, ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали з підстав, зазначених у ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.85, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105, п.21 ч.1 ст.106, ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.10.2016 у справі №922/4118/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2016 року .

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя В.О.Фоміна