Постанова

від 25.10.2016 по справі 910/5368/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 910/5368/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач ) , Стратієнко Л.В., Корнілова Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЗММ Максполь" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2016 у справі № 910/5368/16 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ЗММ Максполь" до: 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна", 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова", простягнення 256 006, 11 грн., за участю представників

позивача: Головського І.П.,

відповідача-1: Малиновської В.А.,

відповідача-2: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЗММ Максполь" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" про стягнення 256 006, 11 грн., з яких: 168 226, 44 грн. основного боргу, 81 461, 84 грн. інфляційних втрат, 6 317, 83 грн. 3% річних за договором купівлі-продажу № 161/01ВD2007 від 06.02.2007.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2016 залучено до участі у справі в якості іншого відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова".

У травні 2016 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій останній просив суд стягнути солідарно з відповідачів 168 226, 44 грн. основного боргу, 81 461, 84 грн. інфляційних втрат, 6 317, 83 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між товариством з обмеженою відповідальністю "ЗММ Максполь" (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (Практікер) 06.02.2007 укладено договір купівлі-продажу (національний) № 161/01ВD2007, порядковий номер якого додатком № 5 від 13.02.2013 змінено на № 016111 (далі за текстом - договір № 016111).

За загальними умовами поставки та надання послуг № 0161/03ВD2007 (далі за текстом - Загальні умови), укладеними між постачальником та Практікер, ці спеціальні умови поставки та надання послуг регулюють спеціальні умови поставок товарів Практікер постачальником та надання послуг постачальнику з боку Практікер на основі договору купівлі-продажу та договору про умови, укладеного між сторонами, і є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу.

Також між позивачем та Практікер укладено договір про умови, п. 4 якого погоджено строк платежу з 01.01.2013 - 90 днів з моменту надходження товарів/рахунку.

В подальшому між товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (Практікер), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова", товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" (новий покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЗММ Максполь" (постачальник) 20.03.2015 укладено додаткову угоду № 1 (далі за текстом - додаткова угода), за умовами п. 1 якої сторони вирішили замінити одну із сторін у зобов'язанні за договором № 016111 від 06.02.2007, таким чином, всі права та обов'язки, якщо іншого не передбачено цією угодою, за договором переходять від Практікер до нового покупця, починаючи з 20.03.2015.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди з моменту фіксації суми зобов'язань, які утворились на момент її укладання, Практікер та постачальник укладають акт звірки взаєморозрахунків.

Пунктом 5 додаткової угоди сторони погодили, що сплата зобов'язань Практікер, які виникли за договором у якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання п. 4 додаткової угоди, з моменту укладання додаткової угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється Практікер до їх повного виконання. При цьому, новий покупець поручається за виконання Практікер визначених зобов'язань. В разі невиконання Практікер визначених зобов'язань, Практікер та новий покупець несуть солідарну відповідальність за їх виконання. Всі взаємовідносини між Практікер та новим покупцем стосовного вказаного регулюються окремою угодою між ними.

Згідно з п. 6 додаткової угоди зобов'язання зі сплати вартості товарів, поставлених після укладення додаткової угоди за замовленнями нового покупця, виконується новим покупцем в порядку та на умовах, визначених договором.

Листом № 64 від 22.10.2015 позивач повідомив відповідача-1 про припинення поставки товарів до повного погашення заборгованості та звернувся до останнього з проханням сплатити заборгованість у сумі 168 226, 44 грн., посилаючись на те, що відповідачем-1 не оплачені накладні з липня 2014 року по 20.01.2015, що є порушенням п. 4 договору № 016111 та додаткової угоди. Також позивачем на цю ж суму на адресу відповідача-1 надіслано претензію від 14.12.2015 № 70, у якій зазначено, що сума заборгованості за поставлену продукцію підтверджена актом звірки взаєморозрахунків.

Проте відповідач-1 заборгованість за поставлений товар не сплатив, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що додатковою угодою не встановлено строку закінчення поруки, тому, враховуючи приписи ст. 559 Цивільного кодексу України, порука за додатковою угодою припинилась 19.10.2015, тобто через шість місяців від дати вчинення поруки, а лист позивача про сплату 168 226, 44 грн. датований 22.10.2015, тобто з пропуском шестимісячного строку. Також за висновком судів попередніх інстанцій, позивачем пропущено як шестимісячний строк для звернення з вимогою до відповідача-1, так і однорічний строк для звернення до суду з даним позовом, передбачений ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували поставку позивачем та прийняття відповідачем-2 товару, у зв'язку з чим відсутня можливість встановити факт поставки та дійсну суму заборгованості.

Проте колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки попередніх судових інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України (в редакції станом на час звернення позивачем до суду) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Так, суди обох інстанцій посилаючись на те, що порука за додатковою угодою відповідно до приписів ст. 559 Цивільного кодексу України припинилась 19.10.2015, тобто через 6 місяців від дати її вчинення, дійшли висновку, що позивачем пропущено строк для звернення до відповідача-1 з вимогою, викладеною в листі від 22.10.2015, щодо сплати 168 226, 44 грн. заборгованості.

Водночас такого висновку суди дійшли не надавши належної правової оцінки умовам укладеної між сторонами додаткової угоди та не дослідивши її правової природи, оскільки за своїм змістом вказана угода містить положення як щодо поруки, так і щодо заміни однієї із сторін в зобов'язанні за договором № 016111. Відповідно, суди не встановили, ким у даному випадку є відповідач-1, за умовами додаткової угоди, боржником чи поручителем відповідача-2 перед позивачем. Таким чином суди попередніх інстанцій не здійснили дослідження та не надали оцінки, у тому числі за допомогою належних доказів, доводам позивача стосовно того, що він звертався до відповідача-1 не як до поручителя, а як до нового покупця (боржника) за договором № 016111 в порядку ст. 520 Цивільного кодексу України. Також судами не досліджувалося питання щодо укладання додаткових угод щодо поруки з урахуванням тристоронньої угоди від 20.03.2015 № 1.

Крім цього, вирішуючи спір суди дійшли висновку щодо неможливості встановити розмір заборгованості, оскільки матеріали справи не містять акта звірки взаєморозрахунків, складення якого передбачено п. 4 додаткової угоди з метою фіксації суми зобов'язань, які утворились на момент її укладання. Проте в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем-1, підписаний обома сторонами, за реалізований товар станом на 22.10.2015. Даним актом охоплено взаємовідносини за період з 01.01.2015 по 22.10.2015, тобто за період як до укладення додаткової угоди, так і після.

Таким чином, передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що сума боргу не узгоджена сторонами за актом.

Слід також зазначити, що апеляційний господарський суд приймаючи рішення жодним чином не навів правового обґрунтування і фактичних обставин, з огляду на які відмовлено в задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова". При цьому відповідач-2 у письмовому відзиві на позов, висловлюючи заперечення стосовно вимоги позивача про солідарне стягнення боргу, визнав позов в частині стягнення боргу з нього у розмірі 168 226, 44 грн.

Вказуючи на відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували поставку позивачем та прийняття відповідачем-2 товару, апеляційний господарський суд, всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не надав жодної оцінки копіям видаткових накладних та банківських виписок, поданих позивачем разом з апеляційною скаргою, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи.

Враховуючи, що відповідно до приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідити умови додаткової угоди з метою встановлення її правової природи і взаємовідносин сторін, встановити факт наявності чи відсутності поставки позивачем та прийняття відповідачем-2 товару, укладання інших угод до тристоронньої угоди від 20.03.2015 № 1, та в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2016 у справі № 910/5368/16 скасувати.

Справу № 910/5368/16 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Могил С.К. Судді: Стратієнко Л.В. Корнілова Ж.О.