Рішення

від 19.12.2016 по справі 910/5368/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016Справа №910/5368/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗММ Максполь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» та

Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Відбудова»

про стягнення 256 006,11 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Головський І.П., директор

від відповідача - 1: не з'явився

від відповідача - 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗММ Максполь" (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" (далі - Торговий дім): 168 226,44 грн. основного боргу, який утворився в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 06.02.2007 №161/0BD2007 (номер даного договору змінено на №016111 відповідно до додатку від 13.02.2013 №5; далі - Договір); 81 461,84 втрат від інфляції; 6 317,83 грн. 3 % річних, а всього 256 006,11 грн.

Позов мотивовано тим, що 06.02.2007 товариством з обмеженою відповідальністю "ЗММ Максполь" та товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" укладено Договір, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а останній зобов'язався прийняти та оплатити поставлений позивачем товар згідно з Договором; на виконання умов Договору позивач поставило відповідачу продукцію в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях.

Відповідно до додаткової угоди від 20.03.2015 №1 до Договору (далі - Додаткова угода) в зв'язку із заміною сторони у зобов'язанні всі договірні зобов'язання ТОВ "Схід Відбудова" перейшли до Торгового дому, у тому числі зобов'язання щодо розрахунків за товар, який відповідно до умов Договору був поставлений позивачем ТОВ "Схід Відбудова"; станом на 01.01.2015 сальдо дебіторської заборгованості Торгового дому перед позивачем становить 227688,79 грн.; в доповнення на замовлення ТОВ "Схід Відбудова" позивачем поставлено товар за видатковою накладною від 20.01.2015 №М-20011501 на суму 6543,16 грн.

Торговий дім здійснив ряд оплат за товар одержаний від Товариства в 2014 році, а саме: 06.01.2015 - 30152,27 грн.; 27.01.2015 - 4466 грн.; 30.01.2015 - 837,04 грн.; 28.02.2015 - 458,02 грн., а всього 35913,33 грн.; після підписання Додаткової угоди Торговий дім оплатив позивачу в період з 07.04.2015 по 15.09.2015 - 26040,48 грн., а також здійснив повернення товару на суму 4051,70 грн.; останню оплату Торговий дім здійснив 15.09.2015, сплативши 10306,24 грн., після чого заборгованість за поставлений за Договором товар склала 168226,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 залучено до участі у справі в якості іншого відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова".

У травні 2016 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій останній просив суд стягнути солідарно з відповідачів 168226, 44 грн. основного боргу, 81461, 84 грн. інфляційних втрат, 6317, 83 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2016 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 у справі № 910/5368/16 скасовано, справу № 910/5368/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 910/5368/16 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2016 справа № 910/5368/16 була прийнята до свого провадження суддею Грєховою О.А., розгляд справи призначено на 28.11.2016.

22.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення.

У судове засідання 28.11.2016 представник позивача з'явився, представники відповідачів не з'явились.

Враховуючи неявку представників відповідачів в судове засідання, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, розгляд справи було відкладено на 19.12.2016.

У судовому засіданні 19.12.2016 представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів у судове засідання 19.12.2016 не з'явились, про час, дату та місце судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.12.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗММ Максполь" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" ( (далі - відповідач - 2, практікер) укладено Договір купівлі-продажу (національний) № 161/01ВD2007, порядковий номер якого додатком № 5 від 13.02.2013 змінено на № 016111 (далі - Договір № 016111).

За загальними умовами поставки та надання послуг № 0161/03ВD2007 (далі за текстом - Загальні умови), укладеними між постачальником та практікер, ці спеціальні умови поставки та надання послуг регулюють спеціальні умови поставок товарів практікер постачальником та надання послуг постачальнику з боку практікер на основі договору купівлі-продажу та договору про умови, укладеного між сторонами, і є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 5.1 Загальних умов строк оплати визначається згідно зі ст. 4 Договору про Умови і залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за даною Угодою, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом практікер.

Також між позивачем та практікер укладено договір про умови, п. 4 якого погоджено строк платежу з 01.01.2013 - 90 днів з моменту надходження товарів/рахунку.

За змістом наявної в матеріалах справи копії статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова", затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" № 02/15 від 07.04.2015 (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 21.04.2015 державним реєстратором номер запису № 10671050048013092), виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" (ідентифікаційний код юридичної особи: 33938302) створено внаслідок зміни найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" на підставі протоколу загальних зборів учасників № 01/15 від 18.03.2015; Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" є повним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна".

В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (Практікер), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" ( далі - відповідач - 1, новий покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗММ Максполь" 20.03.2015 укладено Додаткову угоду № 1 (далі - Додаткова угода), за умовами якої сторони вирішили замінити одну із сторін у зобов'язанні за договором № 016111 від 06.02.2007, таким чином, всі права та обов'язки, якщо іншого не передбачено цією угодою, за договором переходять від практікер до нового покупця, починаючи з 20.03.2015.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди з моменту фіксації суми зобов'язань, які утворились на момент її укладання, практікер та постачальник укладають акт звірки взаєморозрахунків.

Пунктом 5 додаткової угоди сторони погодили, що сплата зобов'язань практікер, які виникли за договором у якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання п. 4 додаткової угоди, з моменту укладання додаткової угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється практікер до їх повного виконання. При цьому, новий покупець поручається за виконання практікер визначених зобов'язань. В разі невиконання практікер визначених зобов'язань, практікер та новий покупець несуть солідарну відповідальність за їх виконання. Всі взаємовідносини між практікер та новим покупцем стосовного вказаного регулюються окремою угодою між ними.

Згідно з п. 6 додаткової угоди зобов'язання зі сплати вартості товарів, поставлених після укладення додаткової угоди за замовленнями нового покупця, виконується новим покупцем в порядку та на умовах, визначених договором.

Листом № 64 від 22.10.2015 позивач повідомив відповідача-1 про припинення поставки товарів до повного погашення заборгованості та звернувся до останнього з проханням сплатити заборгованість у сумі 168 226,44 грн., посилаючись на те, що відповідачем-1 не оплачені накладні з липня 2014 року по 20.01.2015, що є порушенням п. 4 договору № 016111 та додаткової угоди.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем-1, підписаний обома сторонами, за реалізований товар станом на 22.10.2015. Даним актом охоплено взаємовідносини за період з 01.01.2015 по 22.10.2015, тобто за період як до укладення додаткової угоди, так і після.

Також позивачем на цю ж суму на адресу відповідача-1 надіслано претензію від 14.12.2015 № 70, у якій зазначено, що сума заборгованості за поставлену продукцію підтверджена актом звірки взаєморозрахунків.

Проте відповідач-1 заборгованість за поставлений товар не сплатив, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (пп. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов даного договору, постачальник поставив, а відповідач - 2 прийняв товар на загальну суму 189 300,54 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № М-04081407 від 04.08.2014, № М-29071405 від 29.07.2014, № М-17091402 від 17.09.2014, № М-07101404 від 07.10.2014, № М-16101405 від 16.10.2014, № М-20101402 від 20.10.2014, № М-31071407 від 20.10.2014, № М-20101404 від 20.10.2014, № М-02121402 від 02.12.2014, № М-02121401 від 002.12.2014, № 30121401 від 30.12.2014, № М-20011501 від 20.01.2015, які підписані повноважними представниками сторін без заперечень.

Відповідач-1, заперечуючи проти заявлених вимог, зазначає, що позивачем пропущений строк, протягом якого він мав право звернутися до нього як поручителя із вимогою про стягнення боргу, який не підлягає поновленню чи перериванню, а тому в задоволені позову має бути відмовлено.

Відносини, пов'язані з порукою врегульовані в Україні нормами Цивільного кодексу, зокрема в статті 553 якого міститься поняття поруки, згідно якого договір поруки є договором, за яким поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Договір поруки має бути укладений в письмовій формі, оскільки відповідно до ч.2 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин якщо його недійсність встановлена законом, ця ж стаття в ч.3 передбачає якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна іх сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину в свою чергу є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи І та II кн. 5 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Виходячи з характеру поруки істотними умовами даного договору є:

визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір,

зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання, тощо;

обсяг відповідальності поручителя, відомості про сторони: кредитора, поручителя і боржника.

Згідно зі ст. 626 ЦК України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються і не змінюється.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.02.2012 року у справі №6-51цс11.

Пунктом 5 додаткової угоди сторони погодили, що сплата зобов'язань практікер, які виникли за договором у якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання п. 4 додаткової угоди, з моменту укладання додаткової угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється практікер до їх повного виконання. При цьому, новий покупець поручається за виконання практікер визначених зобов'язань. В разі невиконання практікер визначених зобов'язань, практікер та новий покупець несуть солідарну відповідальність за їх виконання. Всі взаємовідносини між практікер та новим покупцем стосовного вказаного регулюються окремою угодою між ними.

Після укладення Додаткової угоди № 1 до Договору №016111, відповідач-1 проводив з позивачем розрахунки, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Крім того, сторони провели звірку взаємних розрахунків, про що склали акт, з якого вбачається, що відповідач визнав борг в сумі 168 226,44 грн. станом на 22.10.2015.

З аналізу Додаткової угоди № 1 до Договору № 016111 вбачається, що відповідач-1 взяв на себе зобов'язання як "Новий покупець" і заміна сторони у зобов'язанні відбулась відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України.

Посилання у Додатковій угоді № 1 до Договору №016111 на те, що "Новий покупець" поручається за виконання практікер визначених зобов'язань, свідчить про те, що сторони уклали угоду відповідно до норм ст. 520 ЦК України.

Посилання на будь-які норми, що регулюють відносини поруки, дана Додаткова угода № 1 до Договору № 016111 не містить.

Таким чином, суд вважає, що Додаткова угода № 1 до договору № 016111 не містить елементів договору поруки, а правовідносини відповідачів пов'язані з порукою могли виникнути на підставі окремого правочину. Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу - 2 узгодженого товару та факт порушення відповідачем - 1 своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 168 226,44 грн.

В свою чергу, вимоги про стягнення з відповідача-2 основного боргу в сумі 168 226,44 грн. задоволенню не підлягають, у зв'язку з укладенням Додаткової угоди № 1 до Договору № 016111 від 06.02.2007 та відповідно заміною боржника у зобов'язанні.

Крім основної заборгованості, позивач також просить суд стягнути з відповідачів 6 317,83 грн. трьох відсотків річних та 81461,84 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» N 14 від 17 грудня 2013 року (далі - Постанова) за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Провівши власний перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що з відповідача-1 на користь позивача підлягають стягненню 81990,34 грн. інфляційних втрат та 6 359,31 грн. 3 % річних, тобто у більших сумах, ніж просить позивач.

У матеріалах справи міститься заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗММ Максполь», у якій він просить вийти за межі позовних вимог у разі встановлення судом сум інфляційних втрат та 3 % річних у більшому розмірі.

При цьому пунктом 2 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Відповідно до п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 р. № 02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" господарський суд, приймаючи рішення про відшкодування збитків, на підставі пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України може, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів потерпілої особи, виходити за межі позовних вимог і стягувати збитки у розмірі, обчисленому на день вирішення спору.

Отже, згідно з пунктом 2 статті 83 ГПК господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони (п. 11 Інформаційного листа від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року")

Таким чином, з метою захисту прав та законних інтересів позивача, враховуючи право суду на вихід за межі позовних вимог та подане позивачем відповідне клопотання, суд стягує з відповідача-1 інфляційні втрати в розмірі 81 990,34 грн. та 3 % річних у сумі 6 359,31 грн.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач-1 під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити отриману відповідачем-2 від позивача продукцію в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача-1 в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" (02094, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, будинок 14, офіс 32; ідентифікаційний код: 39320208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗММ Максполь" (81300, Львівська обл., Мостиський район, місто Мостиська, вулиця Полуботка, будинок 5, корпус Т; ідентифікаційний код: 33356862) заборгованість в розмірі 168 226 (сто шістдесят вісім тисяч двісті двадцять шість) грн. 44 коп., інфляційні втрати в розмірі 81 990 (вісімдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто) грн. 34 коп., 3 % в розмірі 6 359 (шість тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 31 коп., витати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 840 (три тисячі вісімсот сорок) грн. 10 коп., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 224 (чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 4 608 (чотири тисячі шістсот вісім) грн. 12 коп.

3. В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" (02094, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, будинок 14, офіс 32; ідентифікаційний код: 39320208) у дохід Державного бюджету України (одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу 22030001) судовий збір у розмірі 8 (вісім) грн. 55 коп.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.12.2016.

Суддя О.А. Грєхова