Постанова

від 27.10.2016 по справі 906/349/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2016 р. Справа № 906/349/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації на рішення господарського суду Житомирської області від 29 червня 2016 року у справі № 906/349/16 (суддя Давидюк В.К.)

за позовом публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації

до товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Лайн"

про стягнення 697260 грн 74 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 62 від 31 серпня 2016 року;

відповідача - не з'явився.

Судом роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Лайн" (надалі - Відповідач) 697 260 грн 74 коп. за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-250ю/2014/2-1 з яких: 399 935 грн 84 коп. - сума основного боргу; 56 552 грн 25 коп. - борг за процентами; 6 571 грн 91 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 75 092 грн 22 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 468 грн 75 коп. - 3% річних від простроченої суми процентів; 5 174 грн 72 коп. - 3% річних від простроченої суми кредиту; 1 013 грн 75 коп. - інфляційні за час прострочки по сплаті процентів; 12 451 грн 30 коп. - інфляційні за час прострочки по кредиту; 120 000 грн 00 коп. - штраф за прострочку кредиту та 20 000 грн 00 коп. - штраф за прострочку процентів.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача:

- 394 635 грн 59 коп. - заборгованості за кредитом;

- 6 571 грн 91 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів;

- 61 108 грн 66 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредиту;

- 468 грн 75 коп. - 3% річних від простроченої суми процентів;

- 4 166 грн 50 коп. - 3% річних від простроченої суми кредиту;

- 1 013 грн 75коп. - інфляційних за час прострочки по сплаті процентів;

- 7 366 грн 38 коп. - інфляційних за час прострочки по сплаті кредиту;

- 8 057 грн 76 коп. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

В частині стягнення 56 552 грн 25 коп. заборгованості за процентами та в частині стягнення 5 300 грн 25 коп. заборгованості по кредиту провадження припинено.

Разом з тим, даним рішенням відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 13 983 грн 56 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 1 008 грн 22 коп. 3% річних від простроченої суми кредиту; 5 084 грн 92 коп. інфляційних за час прострочки по сплаті кредиту; 120 000 грн 00 коп. штрафу за прострочку сплати кредиту та 20 000 грн 00 коп. штрафу за прострочку по сплаті процентів.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник акцентує увагу на тому, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, ухвалено з порушенням норм матеріального права та неповно з'ясовано усі фактичні обставини справи, оскільки враховуючи, що Відповідач не погасив кредит та не сплатив проценти за фактичний час використання кредиту, то вимоги щодо сплати інфляційних нарахувань, 3% річних та штрафів є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки нарахування відбувалось в чіткій відповідності до положень чинного законодавства та судової практики та вказані вимоги входять в загальний строк позовної давності.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2016 року апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду - ОСОБА_3 від 16 серпня 2016 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Петухова М.Г. та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторну автоматизовану заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16 серпня 2016 року автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено новий склад, а саме: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2016 року: задоволено клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено забезпечити проведення відеоконференції Шевчінському районному суду м. Києва.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду - ОСОБА_4 від 05 жовтня 2016 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Філіпової Т.Л. та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторну автоматизовану заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05 жовтня 2016 року автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено новий склад, а саме: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Олексюк Г.Є..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 05 жовтня 2016 року Позивач надіслав на адресу суду належним чином завірену копію договору про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-250ю/2014/2-1 від 27 листопада 2014 року.

Відповідач, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 03 серпня 2016 року не виконав.

В судових засіданнях від 05 жовтня 2016 року та 27 жовтня 2016 року в режимі відеоконференції представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Представник Відповідача в судові засідання від 05 жовтня 2016 року та 27 жовтня 2016 року не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, 27 листопада 2014 року, між сторонами був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-250ю/2014/2-1 (надалі - Договір,; а.с.8-18), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (пункт 1.1 договору).

Пунктом 1.1.1 Договору сторони обумовили, що надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами), зі сплатою 22,0% річних та комісій в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 400000,00 грн., з наступним графіком змін максимального ліміту заборгованості:

- з 26 вересня 2015 року максимальний ліміт заборгованості становить 266 666 грн 67 коп.;

- з 26 жовтня 2015 року максимальний ліміт заборгованості становить 133 333 грн 34 коп.;

- з 26 листопада 2015 року максимальний ліміт заборгованості становить 0 грн 00 коп., з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 26 листопада 2015 року на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, кредит надається Відповідачу на наступні цілі: поповнення обігових коштів, закупівля паливно-мастильних матеріалів, запчастин, комплектуючих до автотранспорту.

Видача траншів кредиту на цілі, визначені пунктом 1.2 Договору проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Відповідача з позичкового рахунку №2062.8.106020.001 Позивача в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату оплати.

Пунктом 2.5 Договору сторони визначили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця, за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, на рахунок №2068.4.106020.001 Позивача, а також, відповідно до приписів пункту 2.6 Договору, в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Приписами пункту 2.7 Договору передбачено, що нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

У разі прострочення повернення заборгованості за кредитом понад 90 днів, сплата процентів до моменту її повернення, починаючи з місяця, в якому прострочення перевищило 90 днів, здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в передостанній робочий день відповідного місяця (п. 2.8 договору).

Згідно з пункту 2.13 даного Договору, погашення заборгованості Відповідача за цим Договором здійснюється в наступній черговості:

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами;

- прострочена заборгованість за кредитом;

- строкова заборгованість за нарахованими процентами;

- строкова заборгованість за кредитом;

- пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів;

- штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 3.2.5 Договору, Позивач має право вимагати повернення раніше наданих траншів кредиту, сплати процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, у разі невиконання Відповідачем вимог підпункту 3.2.4 цього Договору протягом трьох робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Позивача.

Пунктами 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7 Договору сторони обумовили наступні зобов'язання Відповідача:

- сплачувати Позивачу проценти та комісії передбачені підпунктом 1.1.1 Договору, в порядку, визначеному підпунктами 2.6, 2.8, 2.9, 2.13 цього Договору;

- повернути Позивачу у повному обсязі транші кредиту в строки визначені підпунктами 1.1.1, 2.4 цього Договору;

- достроково повернути наявну заборгованість за кредитом, та сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції у випадках, визначених підпунктами 2.14.3, 3.2.5, 4.4, 5.4 цього Договору.

Даний Договір, відповідно до пункту 7.3 Договору, набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань

На виконання умов даного Договору, Позивач, шляхом перерахування на поточний рахунок Відповідача, надав останньому кредит (грошові кошти) в сумі 400 000 грн, що підтверджується виписками по особовому рахунку (а.с.20-23).

В свою чергу, Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків в повному обсязі не виконав.

Згідно статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що внаслідок невиконання Відповідачем свого зобов'язання по Договору., станом на день звернення з позовом до суду виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 399 935 грн 84 коп. боргу за кредитом та 56 552 грн 25 коп. боргу за процентами.

Водночас, після порушення провадження у справі, Відповідач сплатив Позивачеві 61 852 грн 50 грн. боргу, про що свідчать платіжні доручення №30405 від 24 травня 2016 року, №602 від 17 червня 2016 року та №613 від 23 червня 2016 року.

Суд констатує, що пунктом 2.13 даного Договору сторони визначили, що погашення заборгованості Відповідача за цим договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами; прострочена заборгованість за кредитом; строкова заборгованість за нарахованими процентами; строкова заборгованість за кредитом; пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів; штрафні санкції.

Таким чином, у відповідності до підпункту 2.13 Договору, яким визначено черговість списання коштів, після подачі позову до суду, Відповідачем погашено заборгованість за процентами в сумі 56 552 грн 25 коп. та частину заборгованості за кредитом в сумі 5 300 грн 25 коп..

Відтак, господарський суд, приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 56 552 грн 25 коп. заборгованості за процентами та 5 300 грн 25 коп. боргу за кредитом за відсутністю предмета спору.

Дане вчинене і місцевим господарським судом. Відтак, апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване рішення в цій частині.

Разом з тим, суд розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 394 635 грн 59 коп. заборгованості за кредитом зазначає наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-250ю/2014/2-1 від 27 листопада 2014 року.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містить і стаття 526 ЦК України.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання.

Як передбачено частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, Відповідач не виконав передбаченого Договором зобов'язання щодо повернення кредиту в повному обсязі та у встановлений договором строк, доказів погашення даної заборгованості суду не надав.

Тому, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 394 635 грн 59 коп. боргу за кредитом є бгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Дане вчинене і місцевим господарським судом. Відтак, апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване рішення в цій частині.

Разом з тим, Позивачем за неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором, нараховано і заявлено позовні вимоги щодо: стягнення 6 571 грн 91 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; 75 092 грн 22 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 468 грн 75 коп. 3% річних від простроченої суми процентів; 5 174 грн 72 коп. 3% річних від простроченої суми кредиту; 1 013 грн 75 коп. інфляційних за час прострочки по сплаті процентів та 12 451 грн 30 коп. інфляційних за час прострочки по кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2 Договору, передбачено, що у разі прострочення Відповідачем строків сплати процентів та комісій, визначених Договором та Тарифами, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених підпунктами 1.1.1., 2.4, 2.14.3, 3.2.6, 4.4, 5.4 даного Договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню з розрахунку 1 (один) процент в національній валюті України, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим Договором.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що у разі порушення Відповідачем вимог, підпунктів 3.3.2 - 3.3.18 Договору, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу штраф у розмірі 5 (п'ять) процентів від суми максимального ліміту кредиту, визначеного пунктом 1.1.1 Договорору, за кожний випадок.

У разі невиконання Відповідачем зобов'язань, відповідно до пункту 4.4 Договору, визначених підпунктами 3.3.2-3.3.17 Договору, порушення Відповідачем або третьою особою, з якою укладено договір забезпечення виконання зобов'язань за Договором, умов договорів, визначених пунктом 1.3. Договору, протягом більше 15 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, Відповідач зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня, погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості Відповідача за даним Договором, дія Договору припиняється.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що сторони, відповідно до приписів статті 627 ЦК України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог даного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних положень, за порушення Відповідачем термінів погашення своїх грошових зобов'язань, передбачених Договором (зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або термінів сплати процентів та/або комісій) Позивач має право вимагати від Відповідача додатково сплатити Позивачу пеню в наступному порядку: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

При цьому, пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення виконання.

Апеляційним судом також встановлено, що пунктом 1.1.1 Договору сторони обумовили, що надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами), зі сплатою 22,0% річних та комісій в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додатку 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 400 000 грн., відповідно до графіку зміни максимального ліміту заборгованості до 26 листопада 2015 року на умовах, визначених цим Договором.

Проаналізувавши даний пункт Договору, суд приходить до висновку, що заборгованість Відповідача перед Позивачем виникла не з 26 листопада 2015 року, як встановлено місцевим господарським судом, а в порядку черговості, передбаченої підпунктами 1.1.1.1, 1.1.1.2 та 1.1.1.3. Відповідно суд констатує, що заборгованість за договором складала: з 26 вересня 2015 року - 133 333 грн 34 коп.; з 26 жовтня 2015 року - 266 666 грн 67 коп.; з 26 листопада 2015 року - 399 935 грн. 84 коп.

Тому, враховуючи усе вищевказане, та те, що в матеріалах справи відсутні докази погашення Відповідачем заборгованості за Договором (за період, в який нарахована пеня, інфляційні та річні), суд (перевіривши розрахунки Позивача), прийшов до висновку, що Позивачем вірно нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 75 092 грн 22 коп. та пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 6 571 грн 91 коп.. Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому колегія апеляційного суду частково скасовує рішення суду першої інстанції в цій частині (в частині відмови в позові щодо стягнення 13 983 грн 56 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту).

Крім того, суд зазначає, що згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не станволений договором або законом.

Постановою Пленуму ВГС України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме підпунктами 6.1 та 6.2, визначено, що проценти річних, про якій йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 ЦК України.

Стягнення річних процентів, відповідно до статті 1214 ЦК України, є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми.

Разом з тим, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є: по-перше, факт користування чужими коштами; по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення частини 2 статті 625 ЦК України, в частині сплати річних процентів, застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Відтак, якщо в Законі або в укладеному сторонами договорі, відповідно до приписів статті 536 ЦК України, передбачено розмір процентів за користування чужими коштами, то це не позбавляє кредитора права звернутись до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і 3% річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Підпунктами 3.1, 3.2 та 3.4 вищевказаної постанови Пленуму ВГС України, передбачено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів, внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Дані нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатись і періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних, входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи факти, встановлені вище у даній постанові (в тому числі щодо порядку виплати заборгованості за Договором), суд перевірив розрахунки річних та інфляційних та погоджується з їх вірністю.

Відтак, суд констатує, що Позовні вимоги Позивача щодо стягнення 468 грн 75 коп. річних від простроченої суми процентів; 5 174 грн 72 коп. річних від простроченої суми кредиту; 1 013 грн 75 коп. інфляційних за час прострочки по сплаті процентів та 12 451 грн 30 коп. інфляційних за час прострочки по кредиту підлягають повному задоволенню. А тому колегія апеляційного суду також частково скасовує рішення суду першої інстанції в частині, в якій місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позову (тобто, в частині відмови в стягненні: 1 008 грн 22 коп. річних від простроченої суми кредиту та 5 084 грн 92 коп. інфляційних за час прострочки по сплаті кредиту).

Крім вищевказаних вимог, Позивач просив суд стягнути з Відповідача штрафи за прострочку сплати кредиту та процентів.

Рівненський апеляційний господарський, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 120 000 грн штрафу за прострочку по сплаті кредиту та 20 000 грн штрафу за прострочку по сплаті процентів, зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини 2 статті 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду від 13 липня 2012 року №01-06/908/2012 роз'яснено, що законодавство не містить обмежень для сторін господарського договору у встановленні в ньому одночасного стягнення штрафу та пені. Що це не суперечить Конституції та відповідає свободі договору, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до підпункту 4.2 Договору, у разі прострочення Відповідачем строків оплати процентів та комісій, визначених даним Договором та тарифами, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених підпунктами 1.1.1, 2.4, 2.14.3, 3.2.5, 4.4,4.5 підпунктом 4.2 Договору визначено, що Відповідач сплачує пеню в розрахунку 1% в національній валюті України від несвоєчасно спланої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за Договором.

Згідно підпунктами 4.1 та 4.3 Договору, сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно правової відповідальності за правопорушення: одне з яких - несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.

Разом з тим, Відповідач зобов'язаний сплатити кредитору штраф з розрахунку 5% від суми максимального ліміту кредиту, визначеного підпунктом 1.1.1 Договору, за кожний випадок.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27 квітня 2012 року у справі №3-24гс12.

При цьому, колегія суду апеляційної інстанції звертає увагу суду першої інстанції на те, що дане судове рішення прийняте Верховним Судом України в господарській справі, а тому застосування до даних правовідносин рішення Верховного Суду України в цивільній справі є безпідставним.

Враховуючи усе вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення позовних вимог Позивача щодо стягнення штрафу за прострочку сплати кредиту та штрафу за прострочку по сплаті процентів.

Відповідно з огляду на усе вищевказане, у даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду в частині відмови в позові щодо стягнення 120 000 грн 00 коп. штрафу за прострочку сплати кредиту, 20 000 грн 00 коп. штрафу за прострочку по сплаті процентів. При цьому, апеляційний господарський суд задовільняє позов у цій частині в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати за розгляд позовної заяви в розмірі 10 458 грн 91 коп. та за розгляд апеляційної скарги в розмірі 11 504 грн 80 коп. покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації - задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 29 червня 2016 року у справі №906/349/16 скасувати в частині відмови в позові щодо стягення: 13 983 грн 56 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 008 грн 22 коп. річних від простороченої суми кредиту, 5 084 грн 92 коп. індексу інфляції за час просторочки по сплаті кредиту, 120 000 грн 00 коп. штрафу за прострочку сплати кредиту, 20 000 грн 00 коп. штрафу за прострочку по сплаті процентів, а також змінити в частині розподілу судових витрат.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, висвітливши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Лайн" (10001, Житомирська область, м. Житомир, вул. Баранова, буд.58, код ЄДРПОУ 37927375) на користь публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, код ЄДРПОУ 20057663) 394 635 грн 59 коп. - заборгованості за кредитом; 6 571 грн 91 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів; 75 092 грн 22 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредиту; 468 грн 75 коп. - 3% річних від простроченої суми процентів; 5 174 грн 72 коп. - 3% річних від простроченої суми кредиту; 1 013 грн 75 коп. - інфляційних за час прострочки по сплаті процентів; 12 451 грн 30 коп. - інфляційних за час прострочки по сплаті кредиту; 120 000 грн - штрафу за прострочку по сплаті кредиту; 20 000 грн - штрафу за прострочку по сплаті процентів.

4. В решті рішення господарського суду Житомирської області від 29 червня 2016 року у справі №906/349/16 залишити без змін.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Лайн" (10001, Житомирська область, м. Житомир, вул. Баранова, буд.58, код ЄДРПОУ 37927375) на користь публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, код ЄДРПОУ 20057663) судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 10 458 грн 91 коп. та за розгляд апеляційної скарги в розмірі 11 504 грн 80 коп..

6. Доручити господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

9. Справу № 906/349/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Олексюк Г.Є.