Рішення

від 24.10.2016 по справі 333/201/16-ц

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/201/16-ц

Провадження № 2/333/781/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 р. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Кулик В.Б.,

при секретарі Довгаль А.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, компенсацію за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України про стягнення заборгованості по грошовій компенсації за невикористані щорічні відпустки в сумі 15 983 грн. 33 коп.; стягнення компенсації за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку в сумі 57 540 грн., стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював у Запорізькій обласній організації ТСО України з 13.05.2004 року Звільнений 05.08.2013 року по п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією підприємства. За період роботи у підприємства перед позивачем виникла заборгованість по грошовій компенсації за невикористані щорічні відпустки за період з 13.05.2009 року по 05.05.2012 року в кількості 175 днів. Відповідач в день звільнення не провів із позивачем повний розрахунок.

Заявою від 28.04.2016 року позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 65 212 грн., заборгованість по грошовій компенсації за невикористані щорічні відпустки в сумі 17 143 грн. 15 коп., моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Заявою від 23.09.2016 року позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 74 802 грн., заборгованість по грошовій компенсації за невикористані щорічні відпустки в сумі 17 143 грн. 15 коп., моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Відповідач ЗОО ТСО України проти позову заперечив, надавши письмові заперечення. Зазначив, що позивач не перебував в трудових відносинах із відповідачем та не обліковувався як співробітник ЗОО ТСО України, у зв'язку з чим останнє не є належним відповідачем по справі. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2013 року у справі № 333/6925/13-ц визнано незаконним та скасовано наказ № 200 від 05.08.2013 року, а отже, позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки ґрунтуються на скасованому наказі. Позивачем не доведено наявності моральної шкоди. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судових засіданнях позивач та представники відповідачів підтримали доводи, викладені в позовній заяві та в запереченнях на неї.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані суду докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 на підставі наказу № 109 від 13.05.2004 року був прийнятий в Запорізьку обласну організацію сприяння обороні України на посаду директора Запорізької радіотехнічної школи. Контракт з ним не укладався. Запорізька радіотехнічна школа являється юридичною особою, засновником її є Запорізька обласна організація товариства сприяння обороні України.

29.05.2013 року голова Запорізької обласної організації товариства сприяння обороні України видав наказ № 110 «Про реорганізацію Запорізької радіотехнічної шкоди шляхом приєднання до Жовтневого районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України м. Запоріжжя, з яким позивач був ознайомлений 03.06.2013 року.

05.08.2013 року ОСОБА_1 на підставі наказу № 200 було звільнено з посади директора Запорізької радіотехнічної школи ТСО України за п. 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією підприємства.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2013 року у справі № 333/6925/13-ц, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11.06.2014 року (провадження № 22-ц/778/2179/14), визнано незаконним та скасовано наказ № 200 від 05.08.2013 року голови Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією Запорізької радіотехнічної школи Товариства сприяння обороні України. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Запорізької радіотехнічної школі Товариства сприяння обороні України (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 31, ЄДРПОУ 02722737). Стягнуто з Запорізької обласної організації товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.08.2013 року до дня поновлення на роботі у розмірі 5 145 грн. 80 коп.

Згідно з поясненнями сторін, ОСОБА_1 не був поновлений на посаді директора Запорізької радіотехнічної школі Товариства сприяння обороні України на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2013 року у справі № 333/6925/13-ц.

В пункті 2 наказу № 200 від 05.08.2013 року голови Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України «Про звільнення ОСОБА_1.» вказано про необхідність бухгалтерії здійснити кінцевий розрахунок з ОСОБА_1, виплатити компенсацію за 175 днів невикористаної відпустки за період роботи з 13.05.2009 року по 13.05.2010 року - 42 календарних дні, з 13.05.2010 року по 13.05.2011 року - 42 календарних дні, з 13.05.2011 року по 13.05.2012 року - 42 календарних днів, з 13.05.2012 року по 13.05.2013 року - 42 календарних дні, з 13.05.2013 року по 05.05.2013 року - 7 днів. Підстава - наказ № 110 від 29.05.2013 року.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідачем не надано доказів того, що позивачу в день звільнення або в іншу дату було виплачено компенсацію за 175 днів невикористаної відпустки за вищевказаний період часу.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем по виплаті компенсації за 175 днів невикористаної відпустки.

Щодо розрахунку суми компенсації за 175 днів невикористаної відпустки, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно зі штатним розписом Запорізької радіотехнічної школи Товариства сприяння обороні України від 24.01.2013 року, заробітна плата директора становить 1 918 грн.

Позивача було звільнено з посади директора з 05.08.2013 року (наказ № 200 від 05.08.2013 року).

Розрахунок компенсацій по щорічним відпусткам проводиться за період з 01.08.2012 року по 31.07.2013 року, тобто за останні 12 календарних місяців роботи, що передують виплаті компенсації за невикористані відпустки.

За вказаний період часу кількість робочих днів - 251.

Заробітна плата позивача за рік становить: 1 918 грн. х 12 місяців = 23 016 грн.

Заробітна плата за 1 робочий день становить: 23 016 грн./251 робочих днів на рік = 91,6972 грн.

Розмір грошової компенсації за 175 днів невикористаних щорічних відпусток становить: 91,6972 грн. х 175 днів = 16 047 грн. 01 коп.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 16 047 грн. 01 коп. заборгованості по грошовій компенсації за невикористані щорічні відпустки.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до абз. 3 п.2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п. 5 названого Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

В п. 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата позивача перед звільненням, згідно приписів пунктів 2, 5, 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», становила 91 грн. 33 коп. (розрахунок: 1 918 грн. х 2 місяці/42 робочі дня за липень, червень 2013 року = 91 грн. 33 коп.).

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 05.08.2013 року по день прийняття судового рішення (24.10.2016 року) становить: 91 грн. 33 коп. х 1067 днів затримки = 106 490 грн. 78 коп.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 106 490 грн. 78 коп. компенсації за затримку розрахунку, але позивач просить стягнути середній заробіток за весь час компенсації за затримку розрахунку в сумі 74 802 грн., згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України суд не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає саме сума середнього заробітку, про яку просить позивач - 74 802 грн.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України не є належним відповідачем по справі. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, записів з трудової книжки та наказів, позивач приймався на роботу та звільнявся з роботи саме Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України.

Запорізька радіотехнічна школа, на посаду директора якої приймався позивач, є юридичною особою, засновником її є Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України.

Окрім того, між сторонами вже розглядався судовий спір з приводу поновлення на роботі (справа № 333/6925/13-ц) і рішенням суду від 22.10.2013 року, де відповідачем виступала Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України, позивача було поновлено на посаді директора Запорізької технічної школи.

Таким чином, Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України є належним відповідачем по справі.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на наказі № 200 від 05.08.2013 року, який судовим рішенням визнано незаконним та скасовано, у зв'язку з чим позивачу на цій підставі слід відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд вважає, що визнання незаконним та скасування в судовому порядку наказу Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України № 200 від 05.08.2013 року не спростовує викладену в такому наказі інформацію (пункт 2) щодо обов'язку підприємства по виплаті позивачеві компенсації за 175 днів невикористаної відпустки.

Щодо позовних вимог про стягнення сум 10 000 грн. моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п. 5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 Постанови).

Як на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, останній посилається на те, що не проведення повного розрахунку при звільненні заподіяло позивачеві моральні страждання і призвело до переживань з приводу існування своєї сім'ї, у зв'язку з чим позивач та його сім'я були позбавлені нормального життєвого спілкування з близькими людьми.

Суд не знаходить підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки останнім, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не доведено наявності такої шкоди, її розміру та дій відповідача, спрямованих на завдання позивачу моральних страждань.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4 , 10 , 11 , 59 , 60 , 88 , 208 , 209 , 212 , 214-215 , 292, 294 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, компенсацію за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_1 суму 16 047 (шістнадцять тисяч сорок сім) грн. 01 коп. заборгованості по грошовій компенсації за невикористані щорічні відпустки, 74 802 (сімдесят чотири тисячі вісімсот дві) грн. компенсації за затримку розрахунку.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України в дохід Державного бюджету України суму 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Б. Кулик