Ухвала

від 17.10.2016 по справі 2/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.10.2016 р. Справа№ 2/229

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Юрків М.Г., розглянувши матеріали справи

за скаргою:Приватного підприємства «Бірюза», м. Львів; на дії:Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів; у справі:№2/229 стягувач:Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», м. Харків; боржник:Приватне підприємство «Бірюза», м. Львів;

За участю представників:

від скаржника (боржника): ОСОБА_1, представник (довіреність №17-08 від 17.08.2016 р.);

від стягувача: не з'явився;

від органу ДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Бірюза», м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів у справі №2/229.

В судовому засіданні представник скаржника (боржника) підтримав вимоги поданої скарги, просив її задоволити. Боржник (скаржник) в скарзі зазначив, що 19.02.2015 р. державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з Приватного підприємства «Бірюза» виконавчого збору в розмірі 440874грн. 82 коп. Однак, при винесенні вказаної постанови державним виконавцем на враховано, що Приватним підприємством «Бірюза» борг було сплачено добровільно, державним виконавцем не вживалося жодних дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду. Таким чином, постанова від 19.02.2015 р. про стягнення з Приватного підприємства «Бірюза» виконавчого збору, а також постанова від 27.02.2015 р. про відкриття виконавчого провадження, постанова від 17.03.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, постанова від 26.03.2015р. про арешт коштів боржника підлягають визнанню недійсними.

Стягувач та Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області явку представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області у поданому через канцелярію суду поясненні (вх. 37228/16 від 19.09.2016 р.) проти доводів скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.06.2010 р. у справі №2/229 стягнуто з Приватного підприємства «Бірюза» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 3 645 914 грн. заборгованості по кредиту, 325 747,75 грн. заборгованості по сплаті процентів, 392 766,15 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 16 255,70 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 5 000 грн. 00 коп. неустойки, 22 853,10 грн. державного мита та 211,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

24.12.2010 р. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2010 р. видано наказ.

01.09.2014 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №44545743) щодо виконання наказу від 24.12.2010 р. у справі №2/229 та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення до 08.09.2014 р.

01.09.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми боргу.

Постановою від 10.09.2014 р. державний виконавець відклав провадження виконавчих дій до 19.09.2014 р.

20.10.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

16.02.2015 р. стягувач звернувся до державного виконавця із заявою про повернення виконавчого документу без виконання.

19.02.2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу

19.02.2015 р. державним виконавцем, у зв'язку із невиконанням боржником добровільно рішення суду у строк до 19.09.2014 р., було винесено постанову про стягнення з Приватного підприємства «Бірюза» виконавчого збору в розмірі 440 874 грн. 82 коп.

27.02.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №46703839) щодо виконання постанови від 19.02.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП №44545743).

17.03.2015 р. державним виконавцем винесено постанову (ВП №46703839) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

26.03.2015 р. державним виконавцем винесено постанову (ВП №46703839) про арешт коштів боржника.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. (в редакції, яка була чинною на момент винесення постанови від 19.02.2015 р.) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається із постанови від 01.09.2014 р. про відкриття виконавчого провадження (ВП №44545743) боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення суду до 08.09.2014 р. Постановою від 10.09.2014 р. строк самостійного виконання рішення суду було продовжено до 19.09.2014 р.

19.02.2015 р. державний виконавець на підставі заяви стягувача виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. заходами примусового виконання рішення є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що державний виконавець не мав правових підстав для стягнення з боржника виконавчого збору за наявності лише підстави невиконання боржником рішення у строк, наданий для добровільного виконання, адже виконавчий документ був повернутий стягувачу за його заявою без виконання, заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державним виконавцем вжито не було. З огляду на наведене, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору підлягає визнанню недійсною.

Наведена позиція підтверджується судовою практикою, зокрема постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», постановою Верховного Суду України від 28.01.2015 р . у справі № 924/205/13-г (номер справи у ВСУ - 3-210гс14).

Слід також зазначити, що лише Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12.02.2015 р., який набрав чинності 05.04.2015 р. (після винесення постанови від 19.02.2015 р. про стягнення з боржника виконавчого збору) статтю 28 викладено в новій редакції, відповідно до якої виконавчий збір підлягав стягненню незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені заявником доводи щодо визнання недійсною постанови від 19.02.2015 р. про стягнення з боржника виконавчого збору є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо постанов від 27.02.2015 р. про відкриття виконавчого провадження, 17.03.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 26.03.2015 р. про арешт коштів боржника, то вимога про визнання їх недійсними до задоволення не підлягає з огляду на те що позивачем не наведено доводів щодо їх незаконності, а постанова від 19.02.2015 р. на момент винесення даних постанов була чинною.

Керуючись ст.ст. 25, 28, 32, 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р., ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Приватного підприємства «Бірюза» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області задоволити частково.

2. Визнати недійсною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 19 лютого 2015 р. про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП №44545743).

3. В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Суддя Мазовіта А.Б.