Постанова
від 14.12.2016 по справі 2/229
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа № 2/229

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С. М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Фака С.,

за участі представників сторін:

від позивача за первісним позовом - не з'явився;

від відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2 - представник (довіреність № 17-08 від 17.08.2016р.);від позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 - представник (довіреність № 17-08 від 17.08.2016р.);від відповідача за зустрічними позовом - не з'явився;

від органу ДВС - не з'явився;

розглянув апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м.Львів №02.1-31/120/В-6 від 09.11.2016

на ухвалу господарського суду Львівської області від 17.10.2016, суддя - Мазовіта А.Б.

за скаргою приватного підприємства В«БірюзаВ» , м.Львів на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м.Львів, у справі № 2/229

за позовом (стягувач) публічного акціонерного товариства В«УкрСиббанкВ» , м.Харків

до відповідача (боржник) приватного підприємства В«БірюзаВ» , м.Львів

про стягнення 4893236,50грн.

та за зустрічним позовом приватного підприємства В«БірюзаВ» , м.Львів

до публічного акціонерного товариства В«УкрСиббанкВ» , м.Харків

про визнання незаконними дій,

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Львівської області від 17.10.2016 в справі № 2/229 скаргу приватного підприємства «Бірюза» на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області задоволено частково.

Визнано недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 19 лютого 2015 р. про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП №44545743). В задоволенні решти вимог скарги, а саме в частині визнання недійсними постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46703839 від 27.02.2015 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ПП «Бірюза» в дохід державного бюджету 440 874,82 грн. виконавчого збору; постанови ВП №46703839 від 17.03.2015 про накладення арешту на все майно ПП «Бірюза» у межах суми звернення стягнення 440 874,82 грн.; постанови ВП №46703839 від 26.03.2015 про накладення арешту на кошти ПП «Бірюза» у межах суми звернення стягнення 440 874,82 грн. - відмовлено.

Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець не мав правових підстав для стягнення з боржника виконавчого збору за наявності лише підстави невиконання боржником рішення у строк, наданий для добровільного виконання. Наказ №2/229 виданий 24.12.2010 повернутий стягувачу за його заявою без виконання. Заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державним виконавцем вжито не було.

В апеляційній скарзі відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 17.10.2016.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено єдиний випадок, за наявності якого виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій з боржника не стягуються, а саме отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, а тому сплив строку наданого для добровільного виконання не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору. Також апелянт зазначає, що державним виконавцем вчинено відповідні виконавчі дії, а саме арештовано кошти, описано й арештовано майно, з метою визначення вартості описаного майна призначено експерта, що свідчить про вжиття заходів спрямованих на примусове виконання рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу приватне підприємство В«БірюзаВ» просить залишити ухвалу господарського суду Львівської області від 17.10.2016 в справі №2/229 без змін, а апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинна на момент порушення прав) виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово. Також зазначає, що скаржником не було фактичного вчинення в межах виконавчого провадження ВП №44545743 заходів примусового виконання рішення, рішення було виконано позивачем у добровільному порядку, а тому не було достатніх правових підстав для стягнення виконавчого збору.

Представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (апелянт) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 17.10.2016 в справі №2/229.

Представник приватного підприємства В«БірюзаВ» (відповідач за первісним позовом/боржник) в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, посилався на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та в додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу, просив залишити ухвалу господарського суду Львівської області від 17.10.2016 в справі №2/229 без змін, а апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області без задоволення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та часткове скасування ухвали господарського суду Львівської області від 17.10.2016 в справі № 2/229, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 17.06.2010 р. у справі №2/229 стягнуто з приватного підприємства «Бірюза» на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 3 645 914 грн. заборгованості по кредиту, 325 747,75 грн. заборгованості по сплаті процентів, 392 766,15 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 16 255,70 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 5 000 грн. 00 коп. неустойки, 22 853,10 грн. державного мита та 211,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

24.12.2010 р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2010 р. господарським судом Львівської області видано наказ №2/229 (а.с.176, Т.8).

01.09.2014 р., державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову(ВП №44545743) про відкриття виконавчого провадження (а.с.136-137, Т.8) щодо виконання наказу від 24.12.2010 р. у справі №2/229 та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення до 08.09.2014 р. Дії державного виконавця узгоджуються із вимогами ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час вчинення виконавчих дій).

У визначений ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час вчинення виконавчих дій) та наданий державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення суду, боржником в добровільному порядку не вчинені дії на виконання наказу від 24.12.2010 р. у справі №2/229.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час вчинення виконавчих дій) державним виконавцем правомірно 01.09.2014 р. винесено постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми боргу (а.с.184, Т.8).

Постановою від 10.09.2014 р. державний виконавець відклав провадження виконавчих дій до 19.09.2014 р. (а.с.182, Т.8), що відповідає вимогам ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час вчинення виконавчих дій).

20.10.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.185, Т.8), оскільки боржником не виконано рішення суду в строк наданий для добровільного виконання, що відповідає вимогам ст.ст. 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час вчинення виконавчих дій).

16.02.2015 р. стягувач звернувся до державного виконавця із заявою про повернення виконавчого документу без виконання.

19.02.2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.138-139, Т.8), що відповідало вимогам п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час вчинення виконавчих дій) після вчинення заходів про примусове виконання рішення наказу №2/229 від 24.12.2010.

19.02.2015 р. державним виконавцем, у зв'язку із невиконанням боржником добровільно рішення суду в строк до 19.09.2014 р., було винесено постанову про стягнення з приватного підприємства «Бірюза» виконавчого збору в розмірі 440 874 грн. 82 коп. (а.с.140, Т.8).

27.02.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №46703839) (а.с.141, Т.8) щодо виконання постанови від 19.02.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП №44545743).

17.03.2015 р. державним виконавцем винесено постанову (ВП №46703839) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.144, Т.8).

26.03.2015 р. державним виконавцем винесено постанову (ВП №46703839) про арешт коштів боржника (а.с.145, Т.8).

Предметом оскарження приватного підприємства «Бірюза» є визнання недійсними постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №44545743 від 19.02.2015 про стягнення з ПП «Бірюза» виконавчого збору в розмірі 440 874,82 грн.; постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46703839 від 27.02.2015 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ПП «Бірюза» в дохід державного бюджету 440 874,82 грн. виконавчого збору; постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46703839 від 17.03.2015 про накладення арешту на все майно ПП «Бірюза» у межах суми звернення стягнення 440 874,82 грн.; постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46703839 від 26.03.2015 про накладення арешт коштів ПП «Бірюза» у межах суми звернення стягнення 440 874,82 грн..

Положеннями ст.1 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 25 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний виконавець протягом 3 робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до 7 днів з моменту винесення постанови та зазначає, що в разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом.

Апеляційним господарським судом встановлено, що постановою від 01.09.2014 р. (а.с.136-137, Т.8) про відкриття виконавчого провадження (ВП №44545743) боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення суду до 08.09.2014 р., що узгоджується з вимогами вищенаведеної норми закону про добровільне виконання рішення суду.

Постановою від 10.09.2014 р. (а.с.182, Т.8) строк самостійного виконання рішення суду було продовжено до 19.09.2014 р., оскільки боржник заявив про несвоєчасне (05.09.2016) отримання останнім постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2014, однак в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виконання боржником рішення суду, яке було відстроченого до 19.09.2014. Вказані дії державного виконавця відповідають вимогам ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час вчинення виконавчих дій).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 20.07.2014, чинній на момент винесення постанови від 20.10.2014 про арешт коштів боржника), у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Отже, апеляційним судом встановлено, що боржник у визначений строк Закону України «Про виконавче провадження» та винесеною постановою державного виконавця не виконав самостійно рішення суду.

Внаслідок того, що боржником не виконано рішення суду в строк самостійного виконання та з метою примусового виконання рішення суду 20.10.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. (а.с.185, Т.8), що відповідає вимогам ст.ст. 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час вчинення виконавчих дій) та правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі №6-785цс15 , за змістом якої вбачається, що одним з заходів примусового виконання рішення є винесення постанови про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 20.07.2014, чинній на момент винесення постанови від 20.10.2014 про арешт коштів боржника), заходами примусового виконання рішення є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 20.07.2014, чинній на момент винесення постанови від 20.10.2014 про арешт коштів боржника), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Окрім того, з повідомлення №09.1-45/547/В611125 від 30.10.2014 (а.с.186, Т.8) про проведення виконавчих дій, вбачається, що державний виконавець у відповідності до вимог ст. 57 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повідомив ПП «Бірюза» та ПАТ «УкрСиббанк» про проведення 13.11.2014 виконавчих дій щодо опису та арешту майна. Про проведення 13.11.2014 виконавчих дій щодо опису та арешту майна свідчить акт опису й арешту майна ВП №547 від 13.11.2014 (а.с. 187,Т.8).

Також, апеляційним судом встановлено, що постановою державного виконавця від 18.11.2014 (а.с.188, Т.8) призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Таким чином, винесення державним виконавцем постанови від 20.10.2014 про арешт коштів боржника (а.с.185, Т.8), проведення виконавчих дій щодо опису та арешту майна та винесення постанови від 18.11.2014 (а.с.188, Т.8) про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - свідчить про вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду та спростовує висновки суду першої інстанції про невжиття державним виконавцем заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача.

Як встановлено пп. 3.7.1. п.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду України від 28 січня 2015 року в справі №3-217гс14, від 6 липня 2015 року в справі №6-785цс15: В«Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.»

Отже, з системного аналізу Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час вчинення виконавчих дій) та правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі №6-785цс15 та від 28.01.2015 у справі №3-217гс14 про те, що заходами примусового виконання рішення суду є звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації, апеляційний суд приходить до висновку, що постанови державного виконавця після закінчення строку для добровільного виконання рішення суду, зокрема постанови про арешт коштів, про арешт та опис майна є заходами примусового виконання рішення суду в розуміння вимог ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 20.07.2014.

Апеляційним судом встановлено, що державно виконавчою службою були вчинені дії, що є заходами примусового виконання рішення, а отже винесення постанови від 19.02.2015 р. про стягнення з приватного підприємства «Бірюза» виконавчого збору в розмірі 440 874 грн. 82 коп. (а.с.140, Т.8) є правомірним, які відповідають вимогам закону, а тому відсутні правові підстави для її скасування. А тому висновок місцевого суду про незаконність постанови про стягнення виконавчого збору не знайшов підтвердження при розгляді справи в судів апеляційної інстанції.

Щодо оскарження постанови державної виконавчої служби, які приймалися на виконання постанови про стягнення виконавчого збору, а саме про визнання недійсною постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46703839 від 27.02.2015 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ПП «Бірюза» в дохід державного бюджету 440 874,82 грн. виконавчого збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 06.02.2015, чинній на момент винесення постанови від 27.02.2015 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ПП «Бірюза» в дохід державного бюджету 440 874,82 грн. виконавчого збору), відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 06.02.2015, чинній на момент винесення постанови від 27.02.2015 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ПП «Бірюза» в дохід державного бюджету 440 874,82 грн. виконавчого збору), державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Таким чином, державним виконавцем дотримано вимоги чинного законодавства, які регулювали вказані правовідносини на момент прийняття оскаржуваної постанови від 27.02.2015 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ПП «Бірюза» в дохід державного бюджету 440 874,82 грн. виконавчого збору, а тому остання є правомірною та відсутні правові підстави для визнання її недійсною.

Що стосується решти вимог заявленої приватним підприємством «Бірюза» скарги №17-08 від 17.08.2016 (а.с. 124-132, Т.8), а саме про: визнання недійсною постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46703839 від 17.03.2015 (а.с.197, Т.8) про накладення арешту на все майно ПП «Бірюза» у межах суми звернення стягнення 440 874,82 грн.(виконання стягнення виконавчого збору) та оголошення заборони на його відчуження; визнання недійсною постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46703839 від 26.03.2015 про накладення арешт коштів ПП «Бірюза» у межах суми звернення стягнення 440 874,82 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 08.03.2015, чинній на момент винесення постанови від 20.10.2014 про арешт коштів боржника), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах та винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Таким чином, державним виконавцем дотримано вимоги чинного законодавства, які регулювали вказані правовідносини на момент прийняття вищенаведених оскаржуваних постанов, а тому останні є правомірними та відсутні правові підстави для визнання їх недійсними.

Отже, враховуючи вищенаведене, винесення державним виконавцем постанови від 19.02.2015 про стягнення з ПП «Бірюза» виконавчого збору в розмірі 440 874,82 грн., постанови від 27.02.2015 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ПП «Бірюза» в дохід державного бюджету 440 874,82 грн. виконавчого збору, постанови від 17.03.2015 про накладення арешту на все майно ПП «Бірюза» у межах суми звернення стягнення 440 874,82 грн., постанови від 26.03.2015 про накладення арешт коштів ПП «Бірюза» у межах суми звернення стягнення 440 874,82 грн. - є правомірним, відповідають вимогам норм матеріального права, що діяли на час виникнення правовідносин, а тому дії державного виконавця з винесення вказаних постанов є законними та не підлягають визнанню недійсними.

Отже, судом першої інстанції помилково не враховано, що державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, а тому висновок в даній справі щодо скасування постанови державного виконавця від 19.02.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору не відповідає встановленим обставинам по справі.

З наведених вище підстав апеляційна скарга відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області №02.1-31/120/В-6 від 09.11.2016 підлягає частковому задоволенню, оскільки в апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції повністю, а ухвала господарського суду Львівської області від 17.10.2016 в справі № 2/229 скасуванню в частині визнання недійсною постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 19.02.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП №44545743), в решті оскаржувана ухвала суду першої інстанції щодо відмови у визнанні підлягає залишенню без змін.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на суперечливість висновків суду першої інстанцій в тій частині, що суд першої інстанції визнає неправомірною постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору, проте відмовляє у визнанні недійсними заходів вчинених державним виконавцем щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно та кошти, які спрямовані на виконання скасованої місцевим господарським судом постанови про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з платіжного доручення №14579 від 07.12.2016 апелянтом сплачено 1378,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області №02.1-31/120/В-6 від 09.11.2016 з відповідача (боржника) на користь апелянта слід стягнути 1378,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 106, 121-2 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області №02.1-31/120/В-6 від 09.11.2016 частково задоволити.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 17.10.2016 у справі № 2/229 в частині визнання недійсною постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 19.02.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору - скасувати.

Відмовити в задоволенні скарги приватного підприємства В«БірюзаВ» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в частині визнання недійсною постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 19.02.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору.

В решті ухвалу господарського суду Львівської області від 17.10.2016 у справі № 2/229 залишити без змін.

Стягнути з приватного підприємства В«БірюзаВ» (м. Львів, вул. Зелена, 44, код 13795679) на користь відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (м. Львів, вул. Шашкевича, 1, код 34942940) 1378,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Бонк Т.Б.

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлено 19.12.2016

Дата ухвалення рішення14.12.2016
Оприлюднено28.12.2016

Судовий реєстр по справі —2/229

Постанова від 19.10.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Козир Т.П.

Ухвала від 27.09.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Козир Т.П.

Ухвала від 28.04.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Козир Т.П.

Ухвала від 20.02.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Козир Т.П.

Постанова від 14.12.2016

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Бойко С.М.

Ухвала від 07.12.2016

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Бойко С.М.

Ухвала від 28.11.2016

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Бойко С.М.

Ухвала від 28.11.2016

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Бойко С.М.

Ухвала від 17.10.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мазовіта А.Б.

Ухвала від 10.10.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мазовіта А.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні