Рішення

від 25.10.2016 по справі 922/2724/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р.Справа № 922/2724/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "КСТ Груп Україна", м.Київ до ПП "Азфаутд", м. Харків про стягнення коштів в сумі 162 240,00 грн. за участю сторін:

позивача -ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016 року до суду звернулось ТОВ" КСТ ГРУП Україна" (надалі - позивач) та просить стягнути з Приватного підприємства "АЗФАУТД" (надалі - відповідач) заборгованість за надані послуги з експедування вантажу за кордон України до країни Туркменістан ( залізничного тарифу, додаткового збору, інших платежів при перевезенні вантажів по території України та інших держав) в сумі 162240,00 грн. та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на договір № 163-ЗТЕ від 23.07.2015 року на транспортно - експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів.

Відповідач проти заявлених вимог усно заперечує та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, так як сторони не погодили вартість перевезення, оскільки заявка на перевезення від 17.11.2015 року до договору про надання послуг № 163-ЗТЕ-2015 від 23.07.2015 року не містить підпису відповідача ( а.с.12), крім того рахунок на оплату за № 1297 датований 01.06.2016 роком, тобто після спливу більше як 7 місяців від дати укладання договору. ( а.с.13).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.08.16 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.08.2016 р. задоволено клопотання представника позивача про проведення судових засідань у режимі відеоконференцій.

Позивачем додатково надані письмові пояснення ( вх. № 29898 від 12.09.2016 року )( суд зауважує, що дані пояснення не містять підпису уповноваженої особи) в яких останній, зазначив , що відповідач не одноразово звертався до позивача щодо надання транспортно - експедиторських послуг , зауважень щодо виконаних робіт у відповідача не було, натомість по останній заявці позивач організував перевезення та виступив платником залізничного тарифу на повернення яких позивач зараз претендує.

13.10.2016 року позивачем додатково надана ще одна копія експортної накладної за № 34347898 , яка містить штамп в графі 27 "Дата прибуття" вагону 22.12.2015 року та акт за № 5763 про надання послуг за договором 458-ПС від 01.07.2014 року між ЗАТ" РТХ-Логістик" та ТОВ" КСТ Груп Україна" . В графі за № 6 зазначений номер вагону 52015674 , номер накладної 34347898 , дата завантаження 25.11.2015, найменування вантажу, станцію відправлення та призначення та інше.

10.10.2016 рок до суду надійшла відповідь на запит суду від ПАТ " Українська залізниця" Регіональна філія "Південно-Західна залізниця" щодо власника вантажу яким являється ПП " АЗФАУТД".

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Статті 2.4 Статуту залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом; регламентує, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про міжнародні сполучення.

Статтею 1 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту у загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо;

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За ч.2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі, як того вимагає ч.1 ст. 930 ЦК України,

Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до господарського суду, позивач посилався на те, що свої зобов'язання за договором транспортного експедирування № 163-ЗТЕ від 23.07.2015 він виконав належним чином та надав відповідачу послуги в повному обсязі на загальну суму 162240 грн., проте, станом на момент звернення позивача до суду, відповідач не здійснив остаточних розрахунків за отримані послуги в розмірі 162240 грн., а саме за : організацію перевезення в 1напіввагоні за № 52015674 РЖД зі станції УЗ В«ГолубічіВ» до станції В«ДашогузВ» в листопаді 2015 року, що підтверджується Актом виконаних робіт (наданих послуг) № К0001378 від за червень 2016 року на суму 162240 грн. 00 коп.

Для організації вищезазначеного перевезення експедитором були понесені витрати на оплату послуг Державного територіально-галузевого об'єднання В«Південно-Західна залізницяВ» в сумі 8770 грн. 00 коп. на оплату послуг залізниці інші витрати здійснені на оплату послуг інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, а саме:

Сплата за подання рухомого складу у розмірі 15713,10 грн. на користь ТОВ В«РТХЛогістикВ» у сумі 15713,10 грн.

Оплата тарифів по транзиту та декларуванню у розмірі 135890,23 грн. на користь В«Глобалінк ЛоджистіксВ» .

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 липня 2015 р. між ТОВ В«КСТ ГРУП УкраїнаВ» (експедитор) та ППВ«АЗФАУТДВ» (замовник) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів № 163-ЗТЕ відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом.

Згідно з п. 2.1.1 укладеного договору Експедитор на підставі письмового запиту (пропозиції) про перевезення вантажу, надісланого В«ЗамовникомВ» за допомогою факсимільного зв'язку (електронною поштою), погоджувати із В«ЗамовникомВ» маршрут і умови перевезення вантажу.

Відповідно до п. 2.1.2 договору - після надходження оплати (авансових платежів) на рахунок В«ЕкспедитораВ» , надіслати В«ЗамовниковіВ» дозвіл на відправлення вантажів у терміни і в об'ємах, узгоджених з В«ЕкспедиторомВ» , а також інструкцію із заповнення перевізних документів.

За приписами п. 2.1.4 -2.1.6 договору - В«ЕкспедиторВ» зобов'язався надавати транспортно-експедиційні послуги за згодою сторін. Узгоджувати вартість перевезення вантажів по території України, країн СНД та інших держав, повідомляти В«ЗамовникуВ» про зміну вартості, а також про зміни щодо заповнення документів на перевезення.

Узгодження вартості перевезення також передбачено п. 2.2.8 укладеного між сторонами договору.

Так, для виконання замовлених послуг Клієнт забезпечує Експедитора грошовими коштами на умовах 100% попередньої оплати запланованих витрат. Перерахування грошових коштів здійснюється упродовж 3-х банківських днів ( п. 3.1).

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору .

Відповідно до п. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи, видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, для залізничних перевезень таким документом є накладна СМГС (накладна УМВС).

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі.

Дослідженням доказів, наданих позивачем суду в обгрунтування позовних вимог, встановлено наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за організацію перевезення в 1напіввагоні зі станції УЗ В«ГолубічіВ» до станції В«ДашогузВ» в листопаді 2015 року, що підтверджується Актом виконаних робіт (наданих послуг) № К0001378 від за червень 2016 року на суму 162240 грн. 00 коп.

На підтвердження факту надання послуг відповідачу за договором 163-ЗТЕ від 23.07.2015 позивачем наданий суду акт виконаних робіт (наданих послуг) №К0001378 за червень 2016 року.

Дослідженням вказаного акту виконаних робіт (наданих послуг) встановлено, що він підписаний лише з боку виконавця - позивача.

Заявка на перевезення вантажу б/н від 17.11.2015 року залучена позивачем до матеріалів справи не підписана з боку відповідача. Додатково вказана заявка не містить вартості послуг за визначене перевезення.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем не надано доказів узгодження між сторонами вартості послуг Експедитора, передбаченого п. 2.1.4; 2.1.6; 2.2.9 Договору, а також орієнтовного розміру витрат, розміру плати за послуги надання рухомого складу, інших платежів, які необхідно було зробити позивачу для виконання своїх обов'язків за договором.

Також, обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що до виконання свого обов'язку за укладеним між сторонами договором, ним залучалися інші суб'єкти господарювання, на оплату послуг яких позивачем були понесені додаткові витрати, Разом з тим, позивачем до суду не надано доказів, що між ним та вказаними суб'єктами господарювання укладалися договори в інтересах відповідача.

Також, позивачем не надано суду доказів, що ним дійсно понесені заявлені до відшкодування вищевказані витрати.

Для організації вищезазначеного перевезення експедитором були понесені витрати на оплату послуг Державного територіально-галузевого об'єднання В«Південно-Західна залізницяВ» витрати в сумі 8770 грн. 00 коп. на оплату послуг залізниці. Вказані витрати підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Таким чином саме позивач повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 163470 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 163-ЗТЕ від 23.07.2015 підлягають частковому задоволенню в сумі 8770,00 грн. ,як частково доведеними. В іншій частині стягнення суд відмовляє в задоволені.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "АЗФАУТД" (АДРЕСА_1 р/р 26009052339943 в ПАТ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, МФО 351533) на користь ТОВ "КСТ Груп Україна" ( код за ЄДРПОУ 35122124, м. Київ, вул. О.Туманяна, 15 А, 3 поверх, оф. 630 р/р 26008458444800 в ПАТ" Укрсиббанк" МФО 351005) суму основного боргу 8770,00 грн. та судовий збір 1378,00 грн.

В іншій частині відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_3