Постанова

від 17.01.2017 по справі 922/2724/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2017 р. Справа № 922/2724/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.11.2016 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 22.08.2016 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "КСТ Груп Україна" (вх.№3068 Х/3-12) на рішення господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року по справі № 922/2724/16

за позовом ТОВ "КСТ Груп Україна", м. Київ,

до ПП "Азфаутд", м. Харків,

про стягнення 162240,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2016 року по справі № 922/2724/16 (суддя Лаврова Л.С. ) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Азфаутд" на користь ТОВ "КСТ Груп Україна" суму основного боргу 8770,00 грн. та судовий збір 1378,00 грн. В іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "КСТ Груп Україна" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2016 року по справі № 922/2724/16 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

ПП "Азфаутд" відзиву на апеляційну скаргу не надало, однак його представник в судовому засіданні пояснив, що рішення суду є законним, обґрунтованим і таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і матеріалів справи. Просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановила наступне.

Згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.07.2015 року між ТОВ «КСТ Груп Україна» (експедитор - позивач у справі) та ПП «Азфаутд» (замовник - відповідач у справі) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів № 163-ЗТЕ, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом.

Пунктом 2.1.1 договору визначено, що Експедитор на підставі письмового запиту (пропозиції) про перевезення вантажу, надісланого «Замовником» за допомогою факсимільного зв'язку (електронною поштою), погоджувати із «Замовником» маршрут і умови перевезення вантажу.

Відповідно до п. 2.1.2 договору після надходження оплати (авансових платежів) на рахунок «Експедитора» , надіслати «Замовникові» дозвіл на відправлення вантажів у терміни і в об'ємах, узгоджених з «Експедитором» , а також інструкцію із заповнення перевізних документів.

За приписами п. 2.1.4 - 2.1.6 договору «Експедитор» зобов'язався надавати транспортно-експедиційні послуги за згодою сторін. Узгоджувати вартість перевезення вантажів по території України, країн СНД та інших держав, повідомляти «Замовнику» про зміну вартості, а також про зміни щодо заповнення документів на перевезення.

Узгодження вартості перевезення також передбачено п. 2.2.8 укладеного між сторонами договору.

Так, для виконання замовлених послуг Клієнт забезпечує Експедитора грошовими коштами на умовах 100% попередньої оплати запланованих витрат. Перерахування грошових коштів здійснюється упродовж 3-х банківських днів (п. 3.1).

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція (ч. 4 ст. 306 ГК України).

Згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За висновком колегії суддів, укладений між сторонами договір, є рамковим договором, укладеним з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови надання послуг транспортного експедирування.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до умов договору свої зобов'язання за договором експедитор починає виконувати лише після укладення договору на надання послуг експедирування, вказаних у конкретній заявці, виставленій щодо окремого зобов'язання та певної партії вантажу.

За матеріалами справи встановлено, що 17.11.2015 року сформовано заявку на перевезення 1 вагону лісоматеріалів, код вантажу по ЕТСНГ 081135 за маршрутом: Голубичи (Україна) - Дашогуз (Узбекистан).

В силу приписів ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" істотними умовами договору транспортного експедирування є відомості про сторони договору: для юридичних осіб-резидентів України - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для фізичних осіб-громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Колегія суддів зазначає, що заявка № б/н від 17.11.2015 року не містить усіх умов які відповідно до закону є необхідними (істотними) для укладення договору транспортного експедирування.

Крім цього, заявка № б/н від 17.11.2015 року не скріплена печаткою та підписом відповідача.

З огляду на викладене вище, твердження позивача, що фактично між ним та відповідачем було укладено договір транспортного експедирування, яким фактично є вказана заявка № б/н від 17.11.2015 року, є безпідставним та необґрунтованим.

Таким чином, у позивача відсутні належні докази, що підтверджують укладення договору шляхом його підписання сторонами і прийняття до виконання заявки № б/н від 17.11.2015 року відповідачем.

Відповідно до ст. 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.

За приписом наведених правових норм, фактичне надання експедиторських послуг повинно бути підтверджено виконавцем транспортними документами (комплектом документів, які надають змогу ідентифікувати замовлення вантажовідправника, вантаж, призначений для транспортування, маршрут перевезення тощо), які надаються клієнтом, та в подальшому підтверджують виконання таких послуг експедитором.

На думку позивача, рахунок №1297 від 01.06.2016 року на суму 162240,00 грн. та акт №К0001378 виконаних робіт (надання послуг) за червень 2016 року від 09.06.2016 року, вказують на виникнення між сторонами по справі одиничного окремого зобов'язання щодо здійснення послуг по перевезенню вантажу за заявкою від 17.11.2015 року.

На підтвердження факту направлення на адресу відповідача визначених вище документів, позивач надав копію фіскального чеку УДППЗ "Укрпошта" від 20.07.2016 року та копію опису вкладення до цінного листа № 0319001348244.

Однак, дослідженням даних доказів, зокрема копії опису вкладення до цінного листа № 0319001348244, встановлено, що на адресу відповідача був направлений акт №1378, проте у матеріалах справи наявна копія акту №К0001378 виконаних робіт (надання послуг) за червень 2016 року від 09.06.2016 року.

Тобто, позивач в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України не надав ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували, що ним було направлено відповідачу саме акт №К0001378 виконаних робіт (надання послуг) за червень 2016 року від 09.06.2016 року.

Крім того, наявний в матеріалах справи акт №К0001378 виконаних робіт (надання послуг) за червень 2016 року від 09.06.2016 року не містить підпису та відтиску печатки відповідача, скріплений лише з боку позивача.

Посилання апелянта на пункт 3.1 договору колегією суддів визнано безпідставними, оскільки відповідачем протягом необхідного для цього часу не здійснено повну попередню оплату як дію, що свідчить про непогодження останнім істотних умов, викладених у пропозиції на укладення договору.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд, прийшов до обґрунтованого висновку, що договір надання експедиторських послуг на визначену партію вантажу (заявка № б/н від 17.11.2015 року) є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору у формі та порядку, передбаченому договором транспортного експедирування.

Наданий позивачем витяг з електронної пошти (а.с.50, том 1) не є належним доказом, оскільки не містить відомостей щодо змісту направленої кореспонденції. Крім того, за умовами договору сторони узгодили можливість направлення засобами електронної пошти лише заявок, проте щодо здійснення обміну листами між контрагентами - узгодження не було.

Понесені позивачем витрати на оплату послуг Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в сумі 8770,00 грн. визнаються колегією суддів обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2016 року по справі № 922/2724/16 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга ТОВ "КСТ Груп Україна" не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "КСТ Груп Україна" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2016 року по справі № 922/2724/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.