Постанова

від 07.06.2016 по справі 804/2300/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 р. Справа № 804/2300/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О, при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представника позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецолива» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецолива» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2015 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при винесенні податкового повідомлення-рішення відповідач зробив неправомірні та необгрунтовані висновки про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити позов за викладених у ньому підстав та наданих у судовому засіданні доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, тому винесене рішення є такими, що відповідає вимогам діючого законодавства, а, отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

ТОВ «Укрспецолива» зареєстроване Криворізьким міським управлінням юстиції від 27.10.2004 року №12271020000000778 та перебуває на податковому обліку в Криворізькій північній ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На підставі направлення від 06.10.2015р. № 177/04-83-22-03, виданого Криворізькою північною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, завідувачем сектору аудиту фінансових установ та валютного контролю управління податкового аудиту ОСОБА_3 на підставі ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.85, ст.86 Податкового кодексу від 02.12.10 № 2755-У1 та згідно з наказом Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.10.2015р. № 393 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецолива» (далі - ТОВ «Укрспецолива») з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Монолитід» (код ЄДРПОУ 39030713) по факту придбання товарів (робіт, послуг) за період з 01.06.2015р. по 30.06.2015р., за результатами якої складено акт № 385/04-83-22-02/33264625 від 16.10.2015р. (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого у червні 2015р.: - завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ - 593520,83 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, відповідно до якого з ТОВ «УКРСПЕЦОЛИВА» підлягає стягненню сума 890 281,24 грн., з них: 593520,83 грн. - за основним платежем (податок на додану вартість), 296 760,41 грн. - штрафна санкція.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно p п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті І93 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Укрспецолива» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Монолитід» на підставі договору про надання послуг № 30/05 від 29 травня 2015року.

ТОВ «Укрспецолива» відповідно до наданих до перевірки договору про надання послуг №30/05 від 29 травня 2015 року, податкових накладних, актів надання послуг відображено у податковому та бухгалтерському обліку придбання у ТОВ «Монолитід» послуг з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання на загальну суму 3561125,00 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 593520,83 грн., який включено до складу податкового кредиту червня 2015 року).

Відповідач у акті перевірки зазначає, що згідно наявної у відповідача податкової інформації (інформації з АІС «Податковий блок»), контрагент ТОВ «Монолитід» на думку ДПІ не мав можливості надавати послуги ТОВ «УКРСПЕЦОЛИВА» у червні 2015 р., через маніпулювання податковою звітністю, незнаходження за місцезнаходженням, відсутністю основних фондів та недостатністю трудових ресурсів.

Суд зазначає, що відповідно ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер. Тобто, Конституцією України чітко відокремлено відповідальність кожної особи лише за ті порушення, ще було вчинено виключно цією особою. Таким чином, жодних правових наслідків у тому числі відмова у формуванні податкового кредиту, за порушенні податкової дисципліни підприємством ТОВ «Монолитід» для ТОВ «УКРСПЕЦОЛИВА» не може бути. Такий висновок узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен відповідати з наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку та своєчасного декларування ПДВ.

Також, податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від наявності чи відсутності його контрагентів за юридичною адресою, кількості співробітників, від звітування чи фактичної сплати останніми податку до бюджету.

Суд зазначає, що на момент укладання угод та проведення господарських операцій, позивачем з контрагентом, ТОВ «Монолитід» перебувало в Єдиному реєстрі, та було зареєстровано платником податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому підстав не укладати договори купівлі-продажу, а також не здійснювати фінансово-господарські операції з підприємством контрагентом у позивача не було.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивачем надано наступні документи: договір про надання послуг, банківські виписки, оборотно - сальдової відомості по бухгалтерському рахунку № 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», податкові накладні, рахунки - фактури, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), реєстри отриманих податкових накладних.

На думку відповідача, головним документом, який підтверджує законність формування податкового кредиту з ПДВ та підтверджує виконання робіт є технічна документація щодо виконаних робіт, дефектні відомості, акти списання обладнання та запчастин, документів, які підтверджують придбання запчастин, кошторисів (калькуляції) щодо здійснених послуг, але при цьому відповідачем жодної уваги не приділяється базовим для податкового та бухгалтерського обліку документам - податковим накладним, рахункам - фактурам, актам здачі-прийняття робіт (послуг). Саме вищевказані первинних документів відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують виконання робіт (надання послуг) та саме наявність належним чином оформленої податкової накладної відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України надає платнику податків право на віднесення зазначених в ній сум до податкового кредиту з ПДВ.

Щодо відсутності калькуляції (кошторису) робіт, суд зазначає, що згідно ч.1 ст. 844 ЦК України «ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі», тобто згідно норм ЦК України наявність кошторису не є обов'язковою, а тільки можливою умовою договору.

Таким чином, суд вважає, що усі необхідні первинні документи були надані відповідачу під час проведення перевірки у повному обсязі, та описані відповідачем в акті перевірки, однак при прийняті не враховані. А саме наявність зазначеної первинної документації є умовою для визнання права на податковий кредит платника податків.

Суд зазначає, що всі первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують надання робіт (послуг) було залучено до матеріалів справи під час судового засідання. Документи, які підтверджують перепускний режим, облік відряджень та робочого часу працівників ТОВ «Монолитід» та інші документи внутрішнього обігу, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт виконання робіт/отримання послуг, оскільки містять виключно інформацію стосовно визначених в них направлень. Крім цього, зазначені документи є внутрішніми документами контрагента, які він не зобов'язаний надавати покупцю навіть на його вимогу.

Також, посилання відповідача на інформацію з баз даних податкового органу по контрагенту позивача, базуються лише на підставі аналізу баз даних ДПІ без наявності відповідних актів перевірок контрагента (з узгодженими податковими зобов'язаннями), а можливі порушення податкової дисципліни з боку контрагента підприємства не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з ПДВ позивачу.

Зазначену правову позицію підтримано Вищим адміністративним судом України у своєму листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» згідно якого не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. А при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції., на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того, відповідно до ст.204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Однак в акті перевірки немає жодного посилання на судове рішення щодо визнання угод недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання та правомірності прийняття спірного рішення.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 94, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецолива» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 17 листопада 2015 року № НОМЕР_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецолива» витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 13354,22 грн. (тринадцять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні двадцять дві копійки).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено 13.06.2016 р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 13.06.2016р. Помічник судді З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_5