Постанова

від 26.10.2016 по справі 916/5107/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2016 р.Справа № 916/5107/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_1 (за посвідченням),

від Одеської міської ради - ОСОБА_2 (за довіреністю),

від ТОВ «Кортек» - ОСОБА_3 (за довіреністю),

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - ОСОБА_4 (за довіреністю),

від Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області - ОСОБА_5 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 13 червня 2016 року

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортек» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 02.02.2015 року

по справі № 916/5107/14

за позовом Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортек»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

- Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області

про внесення змін до договору оренди землі

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представниками сторін в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.10.2016 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року заступник прокурора Суворовського району м. Одеси (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі-позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортек» (далі - відповідач, ТОВ «Кортек») про внесення змін до договору оренди землі від 05.11.2005, зареєстрованого в Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.11.2006 за №040650500189, яким Одеською міською радою передано ЗАТ «Кортек» земельну ділянку площею 75513 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 128, виклавши п.2.3, п.4.1 договору в наступних редакціях:

«Пункт 2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки для експлуатації та обслуговування комплексу виробничих, адміністративних будівель та споруд, площею 49 697 кв.м становить 53 694 626,68 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №75/С від 30.09.2013, складеного управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області»;

«Пункт 4.1. Орендна плата за земельну ділянку, для експлуатації та обслуговування комплексу виробничих, адміністративних будівель та споруд, площею 49 697 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 128 розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та становить 1 610 838,80 грн. на рік».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.02.2015 року позов заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ «Кортек» про внесення змін до договору оренди землі задоволено в повному обсязі.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що обставиною, яка стала винятковою для внесення змін в умови договору, є рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 №1267-VI, яким затверджено фіксовані відсотки при визначені орендної плати за землі міста ОСОБА_2 відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 №41-VI, що наводяться у додатку до цього рішення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2015 залишено без змін.

11.05.2016 року до господарського суду від ТОВ «Кортек» надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 02.02.2015 року у справі № 916/5107/14.

Заява обґрунтована тим, що позивач для визначення бази оподаткування та встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку керувався витягом з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, яку було затверджено рішенням Одеської міської ради № 41-VІ від 28.12.2010. Крім того, до вищевказаного рішення рішенням Одеської міської ради № 1268-VІ від 20.09.2011 були внесені зміни, згідно яких затверджену нормативну оцінку земель м. Одеси для розрахунку річної орендної плати введено в дію з 20.09.2011 року. Проте, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду м. Одеси від 12.04.2016 залишено без змін постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014, відповідно до якої вищевказані рішення Одеської міської ради були визнані протиправними та скасовані.

Ухвалою суду від 30.05.2016 в порядку ст. 25 ГПК України було здійснено процесуальне правонаступництво, шляхом заміни третьої особи Управління Держземагентства у м. Одесі Одеської області на його правонаступника - Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.06.2016 заяву ТОВ «Кортек» про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 02.02.2015 року по справі № 916/5107/14 за нововиявленими обставинами - задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 02.02.2015 скасовано, у задоволенні позову заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано, що 10 грудня 2014 року постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/11050/14-а рішення Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_2» та рішення Одеської міської ради №1268-VI від 20.09.2010 «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 №41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міст ОСОБА_2» визнані протиправними та скасовані.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року у справі №522/11050/14-а за апеляційною скаргою Одеської міської ради, постанова Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2014 була залишена без змін, а скарга без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням , Одеська міська рада звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким заяву ТОВ «Кортек» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 02.02.2015 - без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Одеська міська рада зазначає, суд переглядаючи рішення за нововиявленими обставинами не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону. Апелянт посилається на положення ч.6 Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 17, а саме скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили. Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2016 судова колегія у складі: головуючого судді - Колоколова С.І., суддів - Разюк Г.П., Принцевської Н.М., вищевказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 04.08.2016.

03.08.2016 до суду апеляційної інстанції від ТОВ «Кортек» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що твердження апелянта щодо втрати чинності рішень Одеської міської ради лише на майбутнє є помилковим. Адже, судом першої інстанції було вірно зазначено, що скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. У зв'язку з тим, що постановою від 10 грудня 2014 року Приморський районний суд м. Одеси визнав протиправними та скасував рішення Одеської міської ради №41-VІ від 28 грудня 2010 року та №1268- VІ від 20 вересня 2011 року, зазначені акти суб'єкта владних повноважень не продовжують жодних правових наслідків з моменту їх прийняття.

04.08.2016 Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду розгляд даної справи було відкладено на 31.08.2016.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 25.08.2016 склад колегії суддів змінено, у зв'язку з перебування колегії суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Принцевської Н.М, ОСОБА_6 у відпустці, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Головей В.М., судді - Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 апеляційна скарга Одеської міської ради прийнята до провадження новим складом суду у складі: головуючий суддя - Головей В.М., судді - Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф. та призначена до розгляду на 28.09.2016.

02.09.2016 до суду апеляційної інстанції від Одеської міської ради надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до постановлення рішення Вищим адміністративним судом України по справі № 522/11050/14-а.

Крім цього, 13.09.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Кортек» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відпусткою представника.

В судовому засіданні 28.09.2016 представники прокуратури, Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надали пояснення, якими підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити останню. Крім цього представник Одеської міської ради просив задовольнити клопотання про зупинення розгляду справи до постановлення рішення Вищим адміністративним судом України по справі № 522/11050/14-а.

Заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши їх думку щодо клопотання відповідача про відкладення, судова колегія задовольнила клопотання відповідача та ухвалою від 28.09.2016 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 26.10.2016.

Клопотання позивача про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи, судова колегія залишила відкритим.

26.10.2016 в судовому засіданні представники прокуратури, Одеської міської ради та третіх осіб надали нові пояснення, в яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити останню, а також представник Одеської міської ради просила задовольнити клопотання про зупинення розгляду даної справи до розгляду іншим судом пов'язаної справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.10.2016 надав пояснення, в яких проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду від 13.06.2016 - без змін. Крім цього, представник відповідача заперечував проти клопотання позивача щодо зупинення розгляду даної справи.

З'ясувавши думку представників сторін щодо клопотання про зупинення, судова колегія відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Так, за правилами частини 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Відповідно до вищенаведеної процесуальної норми пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Саме по собі зазначення про пов'язаність іншої справи, що розглядається іншим судом, з даною справою не може бути підставою для застосування ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Заявником в клопотанні не обґрунтовано та апеляційним судом не встановлено наявності підстав, які б унеможливлювали перегляд в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у даній справі до вирішення Вищим адміністративним судом України справи №522/11050/14-а, з урахуванням меж перегляду справи в апеляційному порядку та підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Станом на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного судового акту, постанова Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 відповідно до ст. 254 КАС України набула законної сили та скасована не була. Зупинення Вищим адміністративним судом України виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 не впливає на чинність останньої та не перешкоджає розгляду даних апеляційних скарг.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Статті 112 та 113 ГПК України передбачають, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Зокрема, строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється: у випадку, встановленому пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи.

Згідно з п. 2, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться обов'язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно до ст. 20 вказаного Закону за результатами, зокрема, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, складається технічна документація, яка, відповідно до ст. 23 Закону затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до ст. 60 та ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, від імені та в інтересах яких права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою заявленого позову щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати, який було задоволено судом, стало рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року №41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_2» та рішення від 20.09.2011 року №1268-VІ «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.09.2010 №41-VI «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_2», якими було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси та введено її в дію для розрахунку річної орендної плати.

При цьому розмір нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 128, було визначено позивачем на підставі складеного Управлінням Держземагентства у м. Одесі Одеської області витягу з технічної документації від 30.09.2013 № 75/С (т.1 а.с.27).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 у справі № 522/11050/14-а визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 та рішення Одеської міської ради № 1268-VI від 20.09.2011.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 вказану постанову Приморського районного суду м. Одеси залишено без змін.

Вказана ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення.

Отже, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки та, відповідно, розрахунок розміру орендної плати за користування нею були здійснені на підставі «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_2», затвердженої вищевказаними рішеннями, які на теперішній час є не чинними.

Згідно ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якою користується відповідач на умовах оренди, та, відповідно, розрахунок розміру орендної плати за користування нею були здійснені на підставі «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_2», затвердженої рішеннями ОМР, які на теперішній час є не чинними, суд першої інстанції правомірно у задоволенні позову Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортек» відмовив у повному обсязі.

Відповідно до ст. 114 ГПК України за результатами перегляду судового рішення приймається рішення у разі зміни або скасування рішення.

Згідно з п. 8.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно з позицією Європейського суду (Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти «України» (п.72) відповідно до його прецедентної практики, право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів («Брумареску проти Румунії», параграф 61).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності зворотної сили при скасуванні нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення не приймаються до уваги як такі, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснено, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим. Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 10.12.2014, залишеної в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016, рішення Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010 року та рішення Одеської міської ради № 1268-VI від 20.09.2011 року визнані протиправними з моменту прийняття, а не на майбутнє, тому для них не потрібно надавати зворотну силу у часі.

Таким чином, оскільки рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 №1268-VI та від 28.12.2010 №41-VI скасовані з моменту їх прийняття, то неможливо встановлювати новий розмір орендної плати на їх підставі.

Отже, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016 року - без змін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Гладишева Т.Я.

ОСОБА_7