Постанова

від 24.10.2016 по справі 817/76/16

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"24" жовтня 2016 р. Справа № 817/76/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Єрикалової О.О.,

представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод", Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" червня 2016 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській №№0000012200, 0000032200, 0000022200 від 04.01.2016, якими позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області форми "В1" №0000032200 від 04.01.2016.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області форми "В4" №0000022200 від 04.01.2016.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області форми "Р" №0000012200 від 04.01.2016 в частині збільшення Приватному акціонерному товариству "Рокитнівський скляний завод" суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 748486 грн. 50коп. в тому числі: 498991 грн. основного зобов'язання та 249495грн. 50коп. штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Присуджено на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 19816, 50 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, сторони звернулися з апеляційними скаргами.

Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області, посилаючись на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод", посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі, що мають значення для її вирішення, ненадання належної оцінки усім наданим доказам та обґрунтуванням, просить скасувати постанову в частині відмови позовним вимогам та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно плану-графіка на III квартал 2015 року, відповідно до направлень від 02.06.2015 №№78/22, 79/22, 80/22, 81/17, Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області проведена перевірка Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод", за результатами якої складено Акт "Про результати планової документальної перевірки Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" код ЄДРПОУ 00293462 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014" від 21.07.2015 №125/17-14/22/00293462 (далі -Акт перевірки від 21.07.2015). (а.с. 21-119 том 1).

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки від 21.07.2015, позивач 31.07.2015 подав до фіскального органу письмові заперечення до Акта перевірки.(а.с. 120-151 том 1).

За результатами розгляду письмових Заперечень до Акта перевірки, фіскальний орган надав письмову відповідь від 07.08.2015 №6233/17-14-22 про відсутність згоди з позицією платника податків (а.с. 152-174 том 1).

У зв'язку із чим, на підставі Акта перевірки від 21.07.2015 фіскальним органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.08.2015 форми "П" №0000492200, форми "Р" №0000442200, форми "В1" №0000472200, форми "В4" №0000482200 (а.с. 175-178 том 1).

Вказані податкові повідомлення рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку (скарга від 20.08.2015 №01-03/2499) (а.с. 179-193 том 1).

Проте скарги позивача рішенням Головного управлінням ДФС у Рівненській області від 16.10.2015 №338/10с/17-00-10-04-04/173 залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.08.2015 - залишено без змін.(а.с. 194-207 том 1).

У подальшому, позивач звернувся зі скаргою від 29.10.2015 №01-03/3122 до ДФС України (а.с. 208-222 том 1) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2015 форми "П" №0000492200, форми "Р" №0000442200, форми "В1" №0000472200, форми "В4" №0000482200.

За результатами розгляду вказаної скарги ДФС України прийнято рішення про проведення на підприємстві документальної позапланової перевірки з питань, що стали предметом оскарження (а.с. 223 том 1).

На виконання рішення ДФС України від 03.12.2015 №25845/6/99-99-10-01-01-25, фахівцями Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області проведена перевірка Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод", за результатами якої складено Акт "Про результати позапланової документальної перевірки Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" код ЄДРПОУ 00293462 за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 з питань, викладених у скарзі, поданої до ДФС України" від 18.12.2015 №255/17-14/22/00293462 (далі - Акт перевірки від 18.12.2015) (а.с. 1-64 том 2).

Перевіркою ПАТ "Рокитнівський скляний завод" встановлено порушення позивачем:

підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.3 статті 138, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі іменується - ПК України), а саме: платником податків завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток у розмірі 42628015 грн. 00 коп., у тому числі: II квартал 2012 року - 2248836 грн. 00 коп., III квартал 2012 року - 3414079 грн. 00 коп., IV квартал 2012 року - 4026671 грн. 00 коп., 2013 рік - 7787192 грн. 00 коп., 2014 рік - 25151237 грн. 00 коп.;

пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.2, 199.3, 199.4, 199.5 статті 199, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, а саме: завищено залишок від'ємного значення в рядку 24 у розмірі 161919 грн. 00 коп.: за липень 2012 року - 105179 грн. 00 коп., за серпень 2012 року - 15571 грн. 00 коп., за вересень 2012 року - 40384 грн. 00 коп., за жовтень 2012 року - 785 грн. 00 коп.; завищено суму бюджетного відшкодування рядку 23 у розмірі 274671 грн. 00 коп.: за жовтень 2012 року - 130187 грн. 00 коп., за листопад 2012 року - 144484 грн. 00 коп.; донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 1637417 грн. 00 коп.: грудень 2012 року - 56233 грн. 00 коп., січень 2013 року - 50495 грн. 00 коп., червень 2014 року - 314834 грн. 00 коп., липень 2014 року - 243109 грн. 00 коп., серпень 2014 року - 377911 грн. 00 коп., вересень 2014 року - 202572 грн. 00 коп., жовтень 2014 року - 65272 грн. 00 коп., грудень 2014 року - 326991 грн. 00 коп.

На підставі Акта перевірки від 18.12.2015 фіскальним органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.01.2016

форми "В4" №0000022200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 161919 грн. 00 коп. (а.с. 65 том 2);

форми "В1" №0000032200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 274671 грн. 00 коп. - сума завищення, в тому числі: 137336 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції (штраф) (а.с. 66 том 2);

форми "Р" №0000012200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2456125 грн. 50 коп., в тому числі: 1637417 грн. 00 коп. - за основним платежем; 818708 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 67 том 2);

форми "П" №0000082200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 42628015 грн. 00 коп. (а.с. 68 том 2).

Рішенням ДФС України від 28.12.2015 №27829/6/99-99-10-01-01-25 (а.с. 110 том 2) скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.08.2015 №№0000492200, 0000442200, 0000472200, 0000482200 в частині порушень, встановлених актом планової перевірки, які не підтверджені актом позапланової перевірки, і у відповідній частині скасовано рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а в іншій частині зазначені рішення та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу платника податків - частково задоволено.

В ході проведення перевірки ПАТ "Рокитнівський скляний завод" в частині повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 фіскальним органом встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 2103215грн., зокрема завищення позивачем залишку від'ємного значення ряд. 24 в сумі 161 919 грн. 00 коп., завищення ряд. 23 в сумі 274 671 грн. 00 коп. та не правомірно віднесено до податкового кредиту по ПДВ в сумі 1 637 417 грн. 00 коп.

На переконання контролюючого органу до зазначених порушень призвело безпідставне включення ПАТ "Рокитнівський скляний завод" до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з ПАТ "Кримський содовий завод", суми ПДВ, які підлягають коригуванню у зв'язку з перерахунком частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, та суми ПДВ по взаєморозрахунках із ТОВ "Укрсклотрейд", та по взаєморозрахунках з ТОВ "Перша українська скляна компанія".

Не погоджуючись з висновками фіскального органу про порушення платником податків норм податкового законодавства, платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2016 форми "Р" №0000012200, форми "В1" №0000032200, форми "В4" №0000022200 (а.с. 65 том 2).

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позову та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області від 04.01.2016 "В1" №0000032200, "В4" №0000022200 та "Р" №0000012200 в частині збільшення Приватному акціонерному товариству "Рокитнівський скляний завод" суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 748486 грн. 50 коп. в тому числі: 498991 грн. основного зобов'язання та 249495 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, та правомірність податкового повідомлення-рішення "Р" №0000012200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 1138426 грн. 00 коп. по взаємовідносинам з ПАТ "Кримський содовий завод".

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі ПК України).

В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог статті 201.10 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарських операцій.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо безпідставного включення ПАТ "Рокитнівський скляний завод" до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з ПАТ "Кримський содовий завод" виходячи з наступного.

Визначальним фактором для висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках з ПАТ "Кримський содовий завод" слугувало встановлення відповідачем неподання ПАТ "Кримський содовий завод" податкової звітності з ПДВ та невідображення податкових зобов'язань по господарських операціях з позивачем, відсутність факту сплати ПДВ до Державного бюджету України.

З такими доводами відповідача погодився і суд першої інстанції, зазначивши, що з 01.06.2014 року ПАТ "Кримський содовий завод" не мало права на складання податкових накладних, оскільки не було платником зазначеного податку, в розумінні податкового законодавства України.

Проте, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, зазначені висновки спростовуються наступним.

ПАТ "Кримський содовий завод" з 03.08.1998 року та є по сьогодні зареєстроване юридичною особою за законодавством України та перебуває на податковому обліку в Генічеській ОДПІ (ВЕЗ Крим. м. Красноперекопськ) індивідуальний податковий номер - 054445401075, що також підтверджується Листом Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області (ВЕЗ Крим, м. Красноперекопськ) від 22.04.2016 року № 1082/10/21-10-080-009.

Свою діяльність із вказаним контрагентом позивач здійснював відповідно до договору №40005068 від 29.01.2014 на поставку товару - соди кальцинированої технічної ГОСТ 5100-85 марки "А".

Тобто, на момент укладення Договору № 40005068 від 29.01.2014 р., та на момент виникнення спірних правовідносин ПАТ "Кримський содовий завод" було юридичною особою, створеною відповідно до законодавства України із місцезнаходженням на території Автономної Республіки Крим, а відповідно до ст. 134 Конституції України, Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України.

Відповідач в Акті перевірки № 255/17-14/22/00293462 від 18.12.2015 року (стор. 44) зазначив: "На момент нарахування зобов'язання та виписки податкової накладної ПАТ "Кримський содовий завод" був платником ПДВ."

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що ПАТ "Кримський содовий завод", який зареєстрований на території Автономної Республіки Крим не є належно зареєстрованою юридичною особою, оскільки не стало на податковий облік на території України, тобто припинив виконання обов'язків платників податків відповідно до статті 16 ПК України.

Згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 14.03.2014 № 525/5 "Про проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб- підприємців", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.03.2014 за № 385/25135, встановлено, що проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та міісця проживання фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, здійснюється державними реєстраторами юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції в областях та місті Києві.

Тобто, Наказом Міністерства юстиції України від 14.03.2014 № 525/5 "Про проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб- підприємців", затверджено ряд реєстраційних дій щодо сприяння зміни місцезнаходження юридичних осіб, місцезнаходженням яких є Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, а не обов'язок щодо перереєстрації місцезнаходження всіх юридичних осіб Автономної Республіки Крим та міста Севастополь на території інших областей України та місті Києві.

Відповідно до п.12.3 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ "Крим" діють з урахуванням того, що особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов'язку подання до контролюючих органів декларацій (крім митних декларацій), звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів протягом строку такої тимчасової окупації та після її завершення.

Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року №1207-VІІ.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції і законів України.

Згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" господарська діяльність українських підприємств і їх підрозділів в Автономній Республіці Крим не знаходиться під забороною, якщо вона буде здійснюватися за законодавством України. Це означає, що здійснені операції не можуть бути визнані такими, що суперечать інтересам держави.

Згідно з положеннями п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України встановлено, що податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

На момент здійснення господарських операцій по поставці соди у період травень - серпень 2014 року ПАТ "Кримський содовий завод" був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відтак постачальник ПАТ "Кримський содовий завод" є належно зареєстрованою юридичною особою і такий факт відповідачем не спростовано.

Укладений між ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" та ПАТ "Кримський содовий завод" Договір № 40005068 від 29.01.2014 року передбачав зобов'язання поставити для ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" соду кальциновану технічну ТОСТ 5100-85 марки "А" та зобов'язання останнього оплатити поставлену ПАТ "Кримський содовий завод" соду кальциновану в порядку та на умовах, що визначені договором. Крім того, за змістом договору, специфікацій та доповнень до нього ціна соди кальцинованої, яка поставляється, включає ПДВ в розмірі, що відповідає визначеному пп. "а" п. 193.1 ст. 193 ПК України.

Як випливає із змісту п. 4.4 та п. 5.4. зазначеного вище договору, поставку соди мають супроводжувати залізничні накладні. Копії таких залізничних накладних були надані до перевірки та додані до позовної заяви.

Всупереч вимогам ст. 201 ПК України ПАТ "Кримський содовий завод" не було надано ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" належним чином оформлені податкові накладні. У зв'язку з цим ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" згідно з вимогами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при поданні декларації з ПДВ за червень - вересень 2014 року оформив та подав Відповідачу додаток 8 разом із документами, що підтверджують порушення ПАТ "Кримський содовий завод" порядку заповнення податкової накладної (залізничними накладними).

Також, відповідно до договору укладеного між ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" та ПАТ "Кримський содовий завод", первинним бухгалтерським документом, який посвідчує господарську операцію з передачі ПАТ "Кримський содовий завод" продукції Позивачу є залізнична накладна, а рахунок-фактура є документом, на підставі якого здійснюється оплата за поставлену продукцію.

Проте всупереч вимогам ст, 193 Податкового кодексу України та умовам договору ПАТ "Кримський содовий завод" у таких рахунках-фактурах (на одну - дві партії, які були надані по факсу) вказано розмір ставки ПДВ 4%.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що рахунки-фактури, які взяті за основу при прийнятті судом першої інстанції рішення, не підтверджують вчинення господарської операції із поставки ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" продукції від ПАТ "Кримський содовий завод", а тому рахунки-фактури, навіть не зважаючи на допущені ПАТ "Кримський содовий завод" порушення, у цьому випадку для набуття ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" права на податковий кредит з ПДВ братись не можуть.

Позивачем було надано платіжні доручення про перерахування ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" коштів на рахунок ПАТ "Кримський содовий завод" в яких зазначена сума коштів, що перераховувалася, визначена ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" з розрахунку - кількість поставленої соди кальцинованої згідно залізничної накладної помноженої на ціну соди кальцинованої за змістом договору, специфікацій та доповнень до нього, яка включає ПДВ в розмірі 20%, що відповідає визначеному пп.а п.193.1ст. 193 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження взаємовідносин позивача з ПАТ "Кримський содовий завод" в матеріалах справи наявна необхідна первинна документація, зокрема, копія договору, видаткові накладні, паспорти якості та ін.

Долучені ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" документи мають усі необхідні реквізити та відомості та відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Відтак, ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" набуло права на віднесення сум податку до податкового кредиту у відносинах із ПАТ "Кримський содовий завод" за звітний податковий період.

Що стосується висновків суду про неподання ПАТ "Кримський содовий завод" декларацій з податку на додану вартість і відсутність сплати податкових зобов'язань контрагента до бюджету України, то жодною нормою законодавства України, в тому числі ПК України, для платників податків (покупців) не передбачено обов'язку вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо достовірності їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності, реєстрації платником ПДВ, стану їх "податкових взаємовідносин" з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією придбання або продажу товарів, кількості та наявності робочого персоналу, підтвердження та перевірка виробничих можливостей, визначення осіб, від яких походять дані товари.

Щодо тверджень про анулювання реєстрації ПАТ "Кримський содовий завод", як платника ПДВ з 01.06.2014 року на підставі Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" колегія суддів зазначає наступне.

Норми Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", якими встановлено, що з 1 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя, набрав чинності лише 27.09.2014 року, в той час як господарські операції по поставці соди кальцинованої між ПАТ "Кримський содовий завод" та ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" відбувались в період травень-серпень 2014 року.

Таким чином, ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" був позбавлений можливості знати, що реєстрацію платника ПДВ ПАТ "Кримський содовий завод" буде анульовано.

В Рішенні про анулювання реєстрації платником ПДВ від 12.11.2014 року Генічеська ОДПІ ТУ Д(ФС у Херсонській області зазначає, що підставою для анулювання є п. З ст. 12 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", а дата анулювання реєстрації платником ПДВ ПАТ "Кримський содовий завод" є 01.06.2014 року, що суперечить нормам ПК України, законам та іншим нормативним актам та порушує права ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" відповідно до ст. 58 Конституції України.

Судом першої інстанції не було взято до уваги те, що в п. З ст. 12 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" зазначено про анулювання з 01.06.2014 року податкової реєстрації, а не реєстрації платника ПДВ.

Також, не взято до уваги, що в ПК України та Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість № 26 відсутні підстави анулювання реєстрації платником ПДВ, які зазначені в Рішенні Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області про анулювання реєстрації платником ПДВ ПАТ "Кримський содовий завод" від 12.11.2014 року.

Таким чином, позивач мав всі підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ПАТ "Кримський содовий завод".

З цих підстав судове рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості та протиправності висновків фіскального органу про завищення податкового кредиту позивачем у зв'язку з визначенням частки в оподатковуваних операціях з урахуванням продажу корпоративних прав та з перерахунком частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях в сумі 326991 грн. при реалізації частки у статутному капіталі ТОВ "Рент енд Трейд".

Перевіркою встановлено, що позивач у червні 2014 році реалізував частку у статутному капіталі ТОВ "Рент енд Трейд" у розмірі 788813 грн. 37 коп., що складає 100% статутного капіталу вказаної юридичної особи, шляхом укладення договору купівлі-продажу на суму 4074700 грн.

Згідно Акту перевірки від 18.12.2015, відповідач вважає, що позивач в зв'язку з продажем корпоративних прав TOB "Рент енд Трейд" у грудні 2014 року неправомірно не проведено визначення частки податкового кредиту.

Відповідно до вимог п. 199.1 ст. 199 ПК України (в редакції чинній станом на 31.12.2014), у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Тобто, підставою для розподілу податкового кредиту, є виконання обов'язкової умови: придбані товари/послуги обов'язково повинні частково використовуватись в оподатковуваних операціях, а частково - ні.

В грудні 2014 року позивачем здійснено продаж корпоративних прав TOB "Рент енд Трейд", який відповідно до вимог статті 196 ПК України підпадає під визначення операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Оскільки підприємство не понесло жодних витрат, які були відображені в податковому кредиті грудня 2014 року в зв'язку з таким продажем, позивачем правомірно не розподілено вхідний податковий кредит грудня 2014 року у зв'язку з продажем корпоративних прав.

Фіскальним органом не було досліджено напрямки використання товарів та послуг, по яких було сформовано податковий кредит грудня 2014 року, а тому розрахунки відповідача є недостовірними, оскільки не ґрунтуються на дійсних показниках.

Крім того, судом встановлено, що під час здійснення позапланової виїзної перевірки, що проводилась відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України за дорученням Державної фіскальної служби України № 25845/6/99-99-10-01-01-25 від 03.12.2015, посадовими особами відповідача дане питання повторно не розглядалось.

Отже, вимоги відповідача щодо розподілу податкового кредиту грудня 2014 року у зв'язку з продажем корпоративних прав є такими, що суперечать нормам ПК України.

Щодо права на податковий кредит по господарських операціях із TOB "Укрсклотрейд" в розмірі 543 321 грн. ПДВ., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий кредит позивача по взаємовідносинах з TOB "Укрсклотрейд" підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та сформовано позивачем правомірно.

В Акті перевірки від 18.12.2015 зазначено: По контрагенту TOB "Укрсклотрейд" код ЄДРПОУ 37962383 встановлено завищення ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" податкового кредиту по придбанню товарно-матеріальних цінностей - склобою, повернення тари на суму 543321 грн., в т.ч.: липень 2012 року на суму ПДВ - 105179 грн., серпень 2012 року на суму ПДВ - 15571 грн., вересень 2012 року на суму ПДВ - 40385 грн., жовтень 2012 року на суму ПДВ - 130972 грн., листопад 2012 року на суму ПДВ - 144485 грн., грудень 2012 року на суму ПДВ - 56233 грн., січень 2013 року на суму ПДВ - 50496 грн.

Зі змісту Акту перевірки від 18.12.2015 по господарських операціях із TOB "Укрсклотрейд" вбачається, що його висновки зроблені на підставі Акту перевірки №198/22/00293462 від 22.04.2014 та на висновках Акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Укрсклотрейд" №1389/26-57-22-06-09/37962383 від 09.09.2013. В даному акті ДПІ у Святошинському районі м. Києва зроблено висновки, що "оскільки на TOB "Укрсклотрейд" не встановлені достатні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників".

Як вірно зазначив суд першої інстанції, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є достатнім і належним доказом на підтвердження доводів податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та TOB "Укрсклотрейд".

За своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не повинен містити висновки щодо реальності здійснення господарської діяльності. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій повинно досліджуватись податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку, а не відображатись в акті про неможливість проведення зустрічної звірки.

Зустрічна звірка може бути проведена податковим органом в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, позаяк за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчується лише факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Тобто такий акт не може містити жодних інших висновків, окрім висновку про неможливість проведення зустрічної звірки.

Акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Укрсклотрейд" № 1389/26-57-22-06-09/37962383 від 09.09.2013 підтверджує лише факт неможливості проведення перевірки, тому він не є джерелом отримання податкової інформації, яка положеннями статті 83 ПК України визначена як підстава для висновків під час проведення перевірок, та не є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог чинного законодавства (або їх відсутність), а тому не може слугувати підставою для висновків про безтоварність господарських операцій Позивача з TOB "Укрсклотрейд".

Сама по собі неможливість реалізації податковими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагента не може вважатися доказом вчинення певним платником податку порушень податкового законодавства.

Згідно із статтею 61 Конституції України, відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

В Акті перевірки №198/22/00293462 від 22.04.2014 зазначено, що позивачем за період з 01.11.2011 по 31.07.2013 для проведення перевірки були надані первинні документи. При цьому, в даному акті стверджується, що "фактів невідповідності наданих ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" документів вимогам чинного законодавства не виявлено".

Судом встановлено, що між ТОВ ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" та ТОВ "Укрсклотрейд" склалися фінансово-господарські відносини на умовах домовленості відповідно до укладеного договору поставки №82 від 20.02.2012 (доповнення до договору №2 від 03.05.2012, №3 від 01.07.2012, №4 від 02.07.2012).

На виконання умов вищевказаного договору та доповнень до нього ТОВ "Укрсклотрейд" поставило товарно-матеріальні цінності - склобій змішаний очищений, листовий очищений , змішаний брудний, для ПрАТ "Рокитнівський скляний завод". Крім того, на виконання умов договору купівлі-продажу №101/04 від 01.12.2011 ТОВ "Укрсклотрейд" здійснено поставку піддонів, листів поліпропіленових гофрованих для позивача.

Розрахунки між сторонами проводилися частково у безготівковому порядку та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до підписаних угод від 30.06.2012 (на суму 2512478,26 грн.), 30.09.2012 (на суму 1465822,10 грн.), 31.10.2012 (на суму 242308,06 грн.), 31.12.2012 (на суму 1744195,27 грн.).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалося згідно вищевказаних договорів та проводилося за рахунок ТОВ "Укрсклотрейд", а саме автомобільним транспортом, що підтверджено товарно-транспортними накладними, наявність яких не заперечується відповідачем.

Приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" є підприємство, діяльність якого полягає у виробництві склотари. Тому, поставка на підприємство - склобою, піддонів, листів поліпропіленових гофрованих від ТОВ "Укрсклотрейд" безпосередньо пов'язана з діяльністю позивача.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необгрунтованості висновків фіскального органу по господарських операціях позивача із TOB "Укрсклотрейд", викладених в Акті перевірки від 18.12.2015 року, оскільки констатація фактів порушень законодавства, окрім як на висновках акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Укрсклотрейд" №1389/26-57-22-06-09/37962383 від 09.09.2013, ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях відповідача, що є неприпустимим при складанні офіційного документу органу ДФС (акту позапланової перевірки).

Судом встановлено, що первинні бухгалтерські документи щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Укрсклотрейд", що були досліджені контролюючим органом при перевірках, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо нереальності зазначених господарських операцій.

Відповідно до ч. З ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки правочини вчинені між позивачем та TOB "Укрсклотрейд" не визнані судом недійсними як фіктивні, відсутні правові підстави для застосування по відношенню до позивача будь-яких санкцій.

Крім того, Сарненською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області вже була проведена перевірка господарських відносин Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" з TOB "Укрсклотрейд", за результатами якої складено акт перевірки № 198/22/00293462 від 22.04.2014 року.

Дії фіскального органу щодо коригування показників позивача з ПДВ в електронній базі даних податкової інспекції за наслідками перевірки, які стосувалися саме правовідносин позивача з ТОВ "Укрсклотрейд" за період з 01.11.2011 по 31.07.2013, були визнані протиправними відповідно до постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 у справі № 817/1643/14, яка залишена в силі апеляційною та касаційною інстанціями (т. ІІ а.с.170-195).

Кримінальне провадження №32013110000000246 (на яке посилається фіскальний орган в акті перевірки) було об'єднане в одне провадження та присвоєно номер № 32013110000000174, у якому проводилося досудове розслідування за фактом умисного ухилення від сплати податків за ч.2 ст. 212 Кримінального кодексу України відносно службових осіб ТОВ "Укрсклотрейд", за результатом чого прийнято постанову від 25.07.2014 про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212, ч.2 ст. 212, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України (т. ІІІ а.с.1-4).

Отже, оскільки відповідачем не доведено, що господарські операції між ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" та ТОВ "Укрсклотрейд" вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та були спрямовані на реальне настання правових наслідків, податковий кредит сформовано позивачем правомірно.

Колегія суддів також вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо права на податковий кредит по придбанню склобою у TOB "Перша українська скляна компанія" в розмірі 65 272 грн. ПДВ зважаючи на таке.

В Акті перевірки від 18.12.2015 зазначено: По контрагенту TOB "Перша українська скляна компанія" (код 38578030) встановлено завищення декларування податкового кредиту за жовтень 2014 року ПДВ в сумі 65 272 грн.

Між ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" та ТОВ "Перша українська скляна компанія" укладений договір №890 від 27.06.2014 з додатковими угодами №1 від 24.09.2014, №2 від 14.10.2014, № 3 від 29.10.2014,№4 від 03.11.2014, відповідно до чого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю - ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" склобій змішаний очищений.

На виконання умов договору ТОВ "Перша українська скляна компанія" здійснило поставку склобою на загальну суму 326362 грн., що підтверджено дослідженими під час перевірок видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами вхідного контролю поставленої (привозної) сировини, картками надходження товарно-матеріальних цінностей, зауважень до яких у перевіряючих не виникало.

За результатами господарської діяльності за жовтень 2014 року із ТзОВ "Перша українська скляна компанія" в бухгалтерському обліку ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" оприбуткування склобою відображено проводками: Д-т 201 К-т 631 на суму 326362,08 грн., Д-т 641.5 К-т 631 на суму 65272,42 грн. У системі "Податковий блок" підсистеми "Аналітична система" не встановлено розбіжностей по результатах співставлення ПЗ та ПКза жовтень місяць 2014 року по даному контрагенту.

Факт надходження товару та якості товару підприємством надано акти вхідного контролю поставленої (привозної) сировини, які затверджені начальником виробничої лабораторії заводу. ПАТ "Рокитнівським скляним заводом" було надано товаротранспортні накладні.

Судом встановлено, що під час перевірки на підтвердження господарських операцій позивача з TOB "Перша українська скляна компанія" були надані всі необхідні первинні документи, зокрема, договір та додаткові угоди до нього, видаткові накладні, податкові накладні, акти вхідного контролю поставленої (привозної) сировини, про що відповідачем зазначено в Акті перевірки від 18.12.2015, та інші підтверджуючі документи такі як: рахунки-фактури, приходні накладні, картки надходження товарно-матеріальних цінностей, лабораторні аналізи, картки складського обліку та комісійні акти по переробці сировини для приготування шихти, які в повній мірі містять відомості щодо надходження до позивача від TOB "Перша українська скляна компанія" склобою за кількістю та якістю, документальне оформлення яких відповідними актами передбачене Інструкціями П-6 та П-7

Посилання контролюючого органу в Акті перевірки від 18.12.2015 на ненадання позивачем певних документів, таких як актів приймання матеріалів, закупівельних актів, квитанцій, лімітно-забірних карток і т.д., суперечить вимогам законодавства про необхідність підтвердження факту придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей певними документами, передбаченими Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Належним доказом передачі товару є якраз видаткова накладна, товарно-транспортні накладні, які є належними первинними документами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей. Вимога про підтвердження валових витрат, понесених на придбання товарів, іншими документами, є незаконною, оскільки встановлює додатковий перелік документів, які не передбачені податковим законодавством.

Що стосується реєстрації податкових накладних по господарських операціях між позивачем та TOB "Перша українська скляна компанія" за жовтень 2014 року, то згідно норм ПК України (чинного на дату подання декларації за жовтень 2014 року) податкові накладні з сумою ПДВ до 10 тис, грн. не підлягали обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 11. розділу 2 Перехідних положень Податкового Кодексу України № 2755- VI від 02.12.2010 року, окрім операцій з постачання підакцизних та імпортованих товарів).

Обов'язкова реєстрація в ЄРПН всіх без виключення податкових накладних запроваджена лише з 01.02.2015 (п. 11. розділу 2 Перехідних положень Кодексу).

Отже, податкові накладні, виписані TOB "Перша Українська скляна компанія" в жовтні 2014 року, в яких суми ПДВ не перевищують 10 тисяч гривень, не підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до норм Кодексу.

Із системного аналізу положень норм законодавства України, що регулюють порядок формування податкового кредиту вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка є усі обов'язкові реквізити.

Таким чином, позивач мав право на формування податкового кредиту по придбанню товару - склобою у TOB "Перша українська скляна компанія" в розмірі 65 272 грн.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, несе тягар доказування правомірності здійснених податкових донарахувань, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано достатніх та належних доказів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом із тим, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та приймає в цій частині нову про задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З цих підстав суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" задовольнити, апеляційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" червня 2016 р. скасувати, прийняти нову постанову, якою скасувати в частині відмови у задоволенні позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сарненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області форми "Р" №0000012200 від 04.01.2016 в частині збільшення Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 1 707 639,00 грн., в тому числі 1 138 426,00 грн. основного зобов'язання та 569 213,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в розмірі 75 630,12 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: А.В. Жизневська

Т.С. Котік

Повний текст cудового рішення виготовлено "31" жовтня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" вул.Пролетарська,18,смт.Рокитне,Рокитнівський район, Рівненська область,34240

3- відповідачу/відповідачам: Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області вул. Широка,18,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500

4-третій особі: - ,