Постанова

від 26.02.2021 по справі 817/76/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року

м. Київ

справа №817/76/16

касаційне провадження №К/9901/24876/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року (головуючий суддя - Сало А.Б.)

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Моніч Б.С.; судді - Жизневська А.В., Котік Т.С.)

у справі № 817/76/16

за позовом Приватного акціонерного товариства Рокитнівський скляний завод

до Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Приватне акціонерне товариство Рокитнівський скляний завод (далі - ПрАТ Рокитнівський скляний завод ; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Сарненська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 січня 2016 року № 0000012200, від 04 січня 2016 року № 0000032200, від 04 січня 2016 року № 0000022200.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 14 червня 2016 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 04 січня 2016 року № 0000032200, від 04 січня 2016 року № 0000022200, від 04 січня 2016 року № 0000012200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 748486,50 грн, у тому числі 498991,00 грн за основним платежем та 249495,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував у частині відмови в задоволенні позову. Прийняв у цій частині нову постанову, якою позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2016 року № 0000012200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1707639,00 грн, у тому числі 1138426,00 грн за основним платежем та 569213,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Сарненська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року в частині задоволення позовних вимог щодо здійснення фінансово-господарських операцій із Публічним акціонерним товариством Кримський содовий завод та Товариством з обмеженою відповідальністю Рент енд Трейд і прийняти в цій частині нове рішення.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на тому, що позивач не мав підстав для включення сум податку на додану вартість за наслідками здійснення операцій із придбання соди кальцинованої технічної в Публічного акціонерного товариства Кримський содовий завод протягом травня - серпня 2014 року до складу податкового кредиту, у зв`язку із тим, що вказаний суб`єкт господарювання не задекларував та не сплатив до Державного бюджету України належні суми податку. Також звертає увагу на неправомірність непроведення платником визначення частки податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю Рент енд Трейд у грудні 2014 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Сарненської ОДПІ.

31 липня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування, зокрема судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при оцінці господарських операцій із Публічним акціонерним товариством Кримський содовий завод та Товариством з обмеженою відповідальністю Рент енд Трейд .

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну перевірку ПрАТ Рокитнівський скляний завод за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року з питань, викладених у скарзі, поданої до Державної фіскальної служби України, за результатами якої складено акт від 18 грудня 2015 року № 255/17-14/22/00293462.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.2, 199.3, 199.4, 199.5 статті 199, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку із завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання соди кальцинованої технічної в Публічного акціонерного товариства Кримський содовий завод , що мотивовано неподанням контрагентом податкової звітності з податку на додану вартість, невідображенням податкових зобов`язань за наслідками господарських операцій із ПрАТ Рокитнівський скляний завод , несплатою податку на додану вартість до Державного бюджету України, відсутністю відповідно до підпункту 3 пункту 12.3 статті 12 Закону України від 12 серпня 2014 року № 1636-VII Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України (далі - Закон № 1636-VII) права на складання з 01 червня 2014 року податкових накладних, а також неправомірним непроведенням розподілу податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками реалізації частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Рент енд Трейд у розмірі 788813,37 грн, що складає 100 відсотків статутного капіталу вказаної юридичної особи, шляхом укладення договору купівлі-продажу на суму 4074700,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 04 січня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000022200, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 161919,00 грн; № 0000032200, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 274671,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 137336,00 грн; № 0000012200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмір 1637417,00 грн за основним платежем та 818708,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії в частині, щодо якої подано касаційну скаргу, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій із придбання позивачем соди кальцинованої технічної в Публічного акціонерного товариства Кримський содовий завод , суд апеляційної інстанції встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; залізничних накладних; платіжних доручень; паспортів якості.

Всупереч вимогам статті 201 ПК України постачальником не надано ПрАТ Рокитнівський скляний завод належним чином оформлені податкові накладні, у зв`язку з чим позивачем відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України при поданні декларацій з податку на додану вартість за червень - вересень 2014 року оформлювався та подавався відповідачу додаток 8 разом із документами, що підтверджують порушення Публічним акціонерним товариством Кримський содовий завод порядку заповнення податкової накладної, та, відповідно, надають право платнику на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість й за відсутності реєстрації податкових документів в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Посилання відповідача на невідповідність сформованого ПрАТ Рокитнівський скляний завод податкового кредиту податковим зобов`язанням його постачальника, як на підставу для висновку про правомірність здійсненого донарахування за цим епізодом, Житомирський апеляційний адміністративний суд цілком об`єктивно відхилив.

Адже податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах: від 01 червня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства Армавір до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; від 31 січня 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; від 31 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ВІК до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, які мають враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується посилання контролюючого органу на обґрунтування своєї позиції на положення підпункту 3 пункту 12.3 статті 12 Закону № 1636-VII, відповідно до якого суб`єкти господарювання, які зареєстровані на території вільної економічної зони Крим та не перереєструвалися на іншу територію України, з 01 червня 2014 року втратили статус платників податку на додану вартість та не мають права на складання податкових накладних, то судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначений закон прийнято 12 серпня 2014 року та набрав чинності 27 вересня 2014 року, натомість всі оспорювані операції, за наслідками яких ПрАТ Рокитнівський скляний завод сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, здійснені до набрання чинності Законом № 1636-VII.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про правомірність формування платником у розглядуваній ситуації податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання соди кальцинованої технічної в Публічного акціонерного товариства Кримський содовий завод ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо посилання Сарненської ОДПІ на порушення позивачем вимог пункту 199.1 статті 199 ПК України внаслідок непроведення в грудні 2014 року визначення частки податкового кредиту у зв`язку із продажем корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю Рент енд Трейд , то за правилами цієї норми у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Отже, для розподілу податкового кредиту придбані товари/послуги обов`язково повинні частково використовуватися в оподатковуваних операціях, а частково - ні.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що в грудні 2014 року позивачем здійснено продаж корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю Рент енд Трейд , що відповідно до статті 196 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відтак платником не відображено жодні показники у зв`язку з таким продажем у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2014 року

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За правилами підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ названого Порядку в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

В порушення наведених приписів Сарненською ОДПІ під час здійснення контрольного заходу не досліджено напрями використання ПрАТ Рокитнівський скляний завод товарів та послуг, за наслідками придбання яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у грудні 2014 року, а тому висновок суду першої інстанції, підтриманий у цій частині Житомирським апеляційним адміністративним судом, про те, що розрахунки відповідача не є достовірними, оскільки не ґрунтуються на дійсних показниках, є цілком об`єктивним.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Сарненської ОДПІ без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова