Постанова

від 01.11.2016 по справі 814/343/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/343/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: - Яковлєва О.В.,

суддів: - Бойка А.В., Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівельне підприємство "РЕСПЕКТ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ "Машинобудівельне підприємство "РЕСПЕКТ" звернулось до суду з позовом в якому заявлено вимоги ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002962201 від 02 грудня 2014 року; № 0002972201 від 02 грудня 2014 року; № 0002982201 від 02 грудня 2014 року; № 0003232201 від 14 січня 2015 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким частково закрити провадження у справі та відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як судом проігноровано клопотання сторін у справі про досягнення податкового компромісу, а як наслідок безпідставно не закрито провадження у справі, в частині заявлених позовних вимог.

При цьому, під час перевірки податковим органом виявлено, що господарські операції позивача з контрагентами ПП ТК "АМАДА" та ТОВ "ТАРМА-ГРУП" не підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами, а тому податковим органом правомірно надіслано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Машинобудівельне підприємство "РЕСПЕКТ" з питань правомірності формування витрат, доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ "АТЛАНТ-Д" за жовтень, листопад 2011 року, ТОВ "НОВАТОР-ГРУП" за грудень 2011 року, ТОВ "ГРАДОСТРОЙІНВЕСТ-СВ" за січень, квітень 2012 року, ТОВ "КОМПАНІЯ "ДЕЛЬТА ГРУП ІНВЕСТ" за лютий 2012 року, ТОВ "АЛЬТАІР АЛЬФА ПЛЮС" за березень, квітень, червень 2012 року, ТОВ "АГРОТРАНСТРЕЙД КОМПАНІ" за липень, серпень 2012 року, ПП "ОСТРОВОК" за вересень 2012 року, ПП "КАСКАД-ТЛМ" за жовтень, листопад 2012 року, ТОВ "КАСТОН-ЮГ" за березень 2013 року, ТОВ "ТАРМА ГРУП" за липень 2014 року, ПП Торгівельна компанія "АМАДА" за червень 2014 року, за наслідком якої складено акт від 13 листопада 2014 року № 5614/14-02-22-01/36098796.

Вказаним актом встановлено наступні порушення норм податкового законодавства: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість, на суму 140241 грн., а також завищено відємне значення податкового кредиту, на суму 2675 грн.; п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, на загальну суму 133 373 грн.

За наслідком виявлених порушень податковим органом прийнято та направлено наступні податкові повідомлення-рішення: № 0002962201 від 02 грудня 2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, у сумі 133373 грн. (за основним платежем), у сумі 33343 грн. (за штрафними санкціями), № 0002972201 від 02 грудня 2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, у сумі 140241 грн. (за основним платежем), у сумі 35060 грн. (за штрафними санкціями), № 0002982201 від 02 грудня 2014 року, яким зменшено від'ємне значення ПДВ, у сумі 2675 грн.

В свою чергу, не погоджуючись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з відповідною скаргою до вищестоящих податкових органів.

Так, рішенням ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 25 грудня 2014 року № 274/10/14-29-10-05-10 частково задоволено скаргу позивача та скасовано 3178 грн. штрафних санкцій з податку на прибуток, в іншій частині оскаржувані повідомлення-рішенні залишені без змін.

Внаслідок чого, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року № 0003232201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, у сумі 133373 грн. (за основним платежем), у сумі 30165 грн. (за штрафними санкціями).

Рішенням ДФС України від 23 січня 2015 року № 1324/6/99-99-10-01-01-25 залишено без задоволення повторну скаргу позивача.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, а як наслідок визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення рішення, з чим частково погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Згідно п.1 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 113 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Судовою колегією встановлено, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, між сторонами досягнуто примирення в частині заявлених позовних вимог, шляхом укладання податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Так, на підставі рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області № 720/10/14-02-22-01-13 від 15 квітня 2015 року погоджено застосування процедури податкового компромісу.

На виконання вказаного рішення сторонами у справі подано до суду першої інстанції відповідні клопотання, з проханням закрити провадження у справі, в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0003232201 від 14 січня 2015 року, на суму 133373 грн. (за основним платежем), на суму 30165 грн. (за штрафними санкціями); № 0002972201 від 02 грудня 2014 року, в частині суми 124158 грн. (за основним платежем), в частині суми 31039 грн. (за штрафними санкціями).

При цьому, в порушення вищевказаних норм процесуального права, судом першої інстанції проігноровано отриманні клопотання про закриття провадження у справі в частині заявлених позовних вимог, визнавши протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції фактично нівелює наслідки досягнутого між сторонами у справі податкового компромісу, так як підприємством вже сплачено частину податкових зобов'язань для його досягнення, що безумовно порушує права податкового органу у межах спірних правовідносин.

Більш того, в поданих запереченнях до апеляційної скарги підприємством підтримується необхідність закриття провадження у справі, в частині досягнутого податкового компромісу.

Враховуючи викладене, колегія суддів робить висновок про необхідність закриття провадження у справі, в частині заявлених позовних вимог щодо яких між сторонами у справі досягнуто примирення та які не порушують прав інших осіб.

В даному випадку, податковий орган не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо скасування оскаржуваних повідомлень-рішень, що прийняті внаслідок виявлення допущених порушень під час проведення господарських операцій позивача з контрагентами ПП ТК "АМАДА" та ТОВ "ТАРМА-ГРУП", з огляду на наступне.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що на формування податкових зобов'язань позивача у спірному періоді, вплинули його господарські операції з контрагентами ПП ТК "АМАДА" та ТОВ "ТАРМА-ГРУП".

Колегія суддів вважає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із зібраних матеріалів у справі вбачається, що позивачем (в особі покупця) укладено 20 червня 2014 року договір № 01/01/14 з ПП ТК "АМАДА" (в особі постачальника), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався виготовити, поставити та передати покупцю металовироби, який зобов'язаний їх прийняти та оплатити.

До вказаного договору додано специфікацію № 1/14 від 20 червня 2014 року, якою визначено кількість та ціну товару, який відповідно до видаткової накладної № 506 від 23 червня 2014 року поставлено позивачу.

Також, позивачем (в особі покупця) укладено 05 червня 2014 року договір № 077 з ТОВ "ТАРМА-ГРУП" (в особі постачальника), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався виготовити, поставити та передати покупцю металовироби, який зобов'язаний їх прийняти та оплатити.

До вказаного договору додано специфікацію № 1 від 05 червня 2014 року, якою визначено кількість та ціну товару, який відповідно до акту здачі-приймання робіт № ТГ-0000153 від 17 липня 2014 року, поставлено позивачу

За наслідком проведених господарських операцій суми податку на додану вартість внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів.

Із зібраних доказів вбачається, що факт отримання товарів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на товарність проведеної операції, а саме наявність операції, їх оплата, що узгоджується з метою діяльності товариства.

Так, у справах з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

В даному випадку при проведенні перевірки податковим органом не виявлено будь-яких порушень податкового законодавства, або іншого законодавства з питань оподаткування зі сторони позивача, а фактично встановлено порушення з боку контрагентів, посилаючись зокрема на акти, що свідчать про неможливість проведення податкової перевірки контрагентів позивача.

Колегія вважає, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства позивачем, що ґрунтуються на основі актів про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагентів є безпідставним, так як фактично перевірки контрагента не проводились, а тому відсутні будь-які об'єктивні факти причинно-наслідкового зв'язку між порушенням контрагентів та позивачем.

Також, є безпідставними посилання податкового органу на безтоварність спірних господарських операцій внаслідок невеликої чисельності штату працівників контрагентів, а також на відсутність у них певної матеріальної бази, так як такі контрагенти не позбавлені права залучати до проведення робіт орендовану техніку та тимчасово найманих працівників без залучення субпідрядників, при цьому будь-які порушення податкового обліку вказаним контрагентом, не є достатньою підставою для нарахуванню позивачу податкових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем, належним чином, підтверджено реальність отримання товарів та послуг за вищевказаними операціями від своїх контрагентів, то оскаржуване рішення податкового органу є необґрунтованим та підлягають скасуванню.

При цьому, не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002962201 від 02 грудня 2014 року, так як належним способом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин є скасування податкового повідомлення-рішення № 0003232201 від 11 січня 2015 року, провадження в частині оскарження якого підлягає закриттю, внаслідок досягнення податкового компромісу.

Крім того, враховуючи досягнення примирення сторін у справі, в частині нарахованих податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2012 року, колегія суддів вважає безпідставним зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у вказаному періоді, на суму 2675 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівельне підприємство "РЕСПЕКТ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0003232201 від 14 січня 2015 року, на суму 133 373,0 грн. ( сто тридцять три тисячі триста сімдесят три гривні) за основним платежем, та на суму 30 165,0 грн. (тридцять тисяч сто шістдесят п'ять гривень) за штрафними санкціями; 0002972201 від 02 грудня 2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в частині суми 124 158,0 грн. (сто двадцять чотири тисячі сто п'ятдесят вісім гривень) за основним платежем та 31 039,0 грн. (тридцять одна тисяча тридцять дев'ять гривень) за штрафними санкціями - закрити, відповідно до ч. 3 ст. 51 КАС України.

В іншій частині прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівельне підприємство "РЕСПЕКТ" - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області: № 0002972201 від 02 грудня 2014 року, в частині суми 16 083,0 грн. (шістнадцять тисяч вісімдесят три гривні) за основним платежем та 4021,0 грн. (чотири тисячі двадцять одна гривня) за штрафними санкціями; № 0002982201 від 02 грудня 2014 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло