Рішення

від 18.10.2016 по справі 910/15296/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2016Справа №910/15296/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемопласт Сервіс"

до Київської міської ради

про стягнення 350 000,00 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Валенко А.С. - за довіреністю №06/06 від 22.06.2016 року;

від відповідача: Рог О.В. - за довіреністю №225-КМГ-2449 від 26.07.2016 року.

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гемопласт Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради про стягнення 350 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача відповідач (як власник ПАТ КБ «Хрещатик») не вжив достатніх дій для запобігання неплатоспроможності ПАТ КБ «Хрещатик»), в зв'язку з чим позивачу не повернуті грошові кошти в розмірі 350 000,00 грн., які розміщені на підставі Генеральної угоди №01/ДЮГ/2016 про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит банку від 03.03.2016 року, Договору №01 в рамках Генеральної угоди від « 3» березня 2015р. №01/ДЮГ/2016 про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит банку від 03.03.2016 року та Договору №02 в рамках Генеральної угоди від « 3» березня 2015р. №01/ДЮГ/2016 про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит банку від 04.04.2016 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 350 000,00 грн. - заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.09.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року відкладено розгляд справи на 11.10.2016 року.

В судовому засіданні 11.10.2016 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 11.10.2016 року оголошено перерву до 18.10.2016 року.

В судовому засіданні 18.10.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 18.10.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2016 року між Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (далі по тексту - Банк, ПАТ «КБ «Хрещатик») та Дочірнім підприємством «Гемопласт Сервіс» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Гемопласт Сервіс»; далі по тексту - Позивач, ТОВ «Гемопласт Сервіс», Вкладник) укладено Генеральну угоду №01/ДЮГ/2016 про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит банку (далі по тексту - Генеральна угода), за умовами якої Позивач розміщує, а Банк приймає грошові кошти у гривні в сумі та на строки, обумовлені договорами, укладеними в рамках цієї Генеральної угоди.

03.03.2016 року між Позивачем та Банком укладено Договір №01 в рамках Генеральної угоди від « 3» березня 2015р. №01/ДЮГ/2016 про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит банку (далі по тексту - Договір №01), за умовами якого Вкладник розміщує, а Банк приймає на рахунок вклад в сумі 350 000,00 грн.

Пунктом 2 Договору №01 передбачено, що розміщення вкладу здійснюється з 03 березня 2016 року по 04 квітня 2016 року.

03.03.2016 року на виконання умов Договору №01 позивачем внесено на депозитний рахунок ПАТ «КБ «Хрещатик» 350 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №46 від 03.03.2016 року на суму 350 000,00 грн. (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи.

04.04.2016 року між Позивачем та Банком укладено Договір №01 в рамках Генеральної угоди від « 3» березня 2015р. №01/ДЮГ/2016 про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит банку (далі по тексту - Договір №02), за умовами якого Вкладник розміщує, а Банк приймає на рахунок вклад в сумі 350 000,00 грн., розміщення вкладу здійснюється з 04.04.2016 року по 04.05.2016 року.

05.04.2016 року Позивач звернувся до Банку з листом №04/04 від 05.04.2016 року, в якому просив повернути йому депозит в розмірі 350 000,00 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок №260005670739000 відкритий в ПАТ «Укрсиббанк».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 року №234 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРІЦІЙНИЙ БАНК «ХРЕЩАТИК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 05 квітня 2016 року №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 року №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ХРЕЩАТИК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 03.06.2016 року №913, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

На момент розгляду справи депозитний вклад у розмірі 350 000,00 грн. позивачу не повернутий.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зіслався на положення п. 2 ч. 1 ст. 52, ч. 3-6 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 526, 610. 625, 1074 ЦК України, ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та наявність вини саме Київської міської ради (далі по тексту - відповідач), як власника істотної участі, в доведенні банку до неплатоспроможності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами частин 3-6 ст. 58 «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку . Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини. несе відповідальність своїм майном . Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Зі змісту вищевказаних положень статті 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність" випливає, що необхідними умовами покладення відповідальності на акціонера за зобов'язаннями банку є:

- наявність у нього істотної участі в банку;

- наявність протиправного діяння;

- наявність шкоди, завданої таким діянням;

- причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням і заподіяною шкодою;

- вина учасника істотної участі в банку;

Тобто, позивач повинен обґрунтувати свою позицію фактичними даними та довести шкоду, протиправність дій Київської міської ради (відповідача), як власника істотної участі, та причинний зв'язок між діянням та шкодою.

В розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи.

Так, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником 25% акцій ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик". Однак, Київська міська рада є не єдиним та не найбільшим учасником істотної участі.

В позовній заяві ТОВ "Гемопласт Сервіс" вказує саме на "відсутність дій власників банку для запобігання його неплатоспроможності, а також у зв'язку з тим, що діяльність ПАТ "Комерційний банк Хрещатик" не відповідала вимогам банківського законодавства і нормативно-правовим актам Національного банку України ".

Натомість, згідно офіційної інформації, розміщеної на веб-сайті Національного банку України, Київська міська рада, як власник 25%, прийняла рішення про внесення капіталу в банк у розмірі 150 млн грн. однак, за умови аналогічних дій від інших мажоритарних акціонерів банку: ОСОБА_3 - 37.44 % та ОСОБА_4 - 24.24 %. Однак, оскільки останні не виконали своєї частини домовленості - НБУ прийняв рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (роздруківка з сайту НБУ міститься в матеріалах справи).

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлена черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач, як кредитор ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", належить до сьомої черги виплат коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.

Частиною 4 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" закріплено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги . У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Відповідно до частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку.

У разі отримання відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, установлений Фондом або уповноваженою особою Фонду, Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов'язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

Таким чином, позивач, без надання доказів звернення в установленому порядку до Фонду гарантування вкладів щодо заявлення вимог, як кредитора, та визначення його черги, намагається в обхід встановленої процедури стягнути всю суму вкладу з Київської міської ради, як винної особи (на думку позивача), яка має сплатити позивачу саме заборгованість за депозитним договором, а не суму заподіяної шкоди, в разі наявності підстав передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб, встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Тобто, з правових наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 ЦК України, є відшкодування збитків, якщо такі наслідки передбачені договором або законом.

Отже, вказана сума невиданого вкладу (депозиту) може становити розмір збитків, які відповідно до статті 611 ЦК України підлягають стягненню на користь кредитора з власників істотної участі за мінусом виплат від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Оскільки власники істотної участі - це особи, які спільно володіють часткою статутного капіталу банку, за законом кожний власник істотної участі зобов'язаний підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому НБУ, та вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку, - вони є особами, які несуть солідарний обов'язок за зобов'язаннями банку, адже предмет зобов'язання є неподільним (стаття 541 ЦК України).

Суд звертає увагу, що відповідальність власників істотної участі у випадку неплатоспроможності банку не настає автоматично. Для застосування відповідальності та компенсації шкоди за рахунок майна акціонерів потрібно довести наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів підстав для компенсації шкоди немає.

Оскільки позивачем не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення вчиненого саме Київською міською радою (відповідач), правові підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49,, 82-85 ГПК України, суддя -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 01.11.2016 року.