Постанова

від 07.06.2017 по справі 910/15296/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року Справа № 910/15296/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Малетича М.М.,

Плюшка І.А.

за участю представників:

позивача - Масленнікової Т.М., Сорокіна В.П.,

відповідача - Власенко І.І.,

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемопласт Сервіс"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017

та на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2016

у справі № 910/15296/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемопласт Сервіс"

до Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

про стягнення 350 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гемопласт Сервіс" (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Київської міської ради 350 000,00 грн.

В обґрунтування позову Товариство стверджує про завдання йому збитків у сумі 350 000,00 грн. внаслідок настання неплатоспроможності Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - Банк). При цьому, на думку Товариства, за невиконання Банком зобов'язань за генеральною угодою від 03.03.2016 № 01/ДЮГ/2016 щодо повернення Товариству депозитних коштів у зазначеній сумі відповідають в порядку ст.ст. 52, 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" засновники Банку, одним з яких є Київська міська рада з часткою 25,0002%, оскільки остання не вжила своєчасних заходів щодо запобігання настанню неплатоспроможності Банку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2016 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 (колегія суддів у складі: суддя Жук Г.А. - головуючий, судді Мальченко А.О., Дикунська С.Я.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи такі рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідальність пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, як і порядок притягнення її до відповідальності здійснюється в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 01.03.2017, рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги касатор стверджує, що рішення господарських судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а саме ст.ст. 321, 625 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 2, 48, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зокрема, на думку касатора, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що не вжиття відповідачем, як власником істотної участі, заходів щодо запобігання настанню неплатоспроможності Банку, зумовило настання негативних наслідків для Товариства, яке зазнало грубого порушення права власності на кошти, розміщені у Банку, що порушує його права та законні інтереси всупереч принципу непорушності права власності, закріпленого нормами чинного законодавства України та міжнародного права.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке:

Господарськими судами попередніх інстанцій, з дотриманням вимог ст. 43 ГПК України, встановлені наступні обставини:

- 03.03.2016 Банком та Дочірнім підприємством "Гемопласт Сервіс" (нині ТОВ "Гемопласт Сервіс") укладено генеральну угоду № 01/ДЮГ/2016 про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит Банку, за умовами якої Товариство розміщує, а Банк приймає грошові кошти у гривні в сумі та на строки, обумовлені договорами, укладеними в рамках цієї генеральної угоди;

- в рамках генеральної угоди від 03.03.2016 № 01/ДЮГ/2016 про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит Банку, Товариство та Банк уклали договір № 01 від 03.03.2016, за умовами якого Товариство розміщує, а Банк приймає на рахунок вклад в сумі 350 000,00 грн. строком з 03.03.2016 по 04.04.2016;

- платіжним дорученням № 46 від 03.03.2016 Товариство внесло на депозитний рахунок Банку суму 350 000,00 грн.;

- договором № 01 від 03.03.2016 сторони передбачили нарахування процентів на суму вкладу за користування банком коштами вкладника в розмірі 19,40%, які банк зобов'язався сплачувати вкладнику щомісячно в останній робочий день та в день "дата повернення" на поточний рахунок вкладника, зазначений у п. 3.4 генеральної угоди;

- відповідно п. 3.4 генеральної угоди № 01/ДЮГ/2016 від 03.03.2016 про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит банку повернення "вкладу" і виплата вкладнику нарахованих процентів здійснюється банком самостійно в терміни, визначені відповідними договорами, укладеними в рамках цієї генеральної угоди шляхом перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок вкладника, відкритий в АТ "УкрСиббанк";

- по закінченню строку дії договору № 1 від 03.03.2016, Товариство та Банк в рамках генеральної угоди від 03.03.2016 № 01/ДЮГ/2016 про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит банку, уклали договір № 02 від 04.04.2016, за умовами якого Товариство розміщує, а Банк приймає на рахунок вклад в сумі 350 000,00 грн. строком з 04.04.2016 по 04.05.2016 з нарахуванням відсотків за користування Банком коштами вкладника за ставкою 19,40% та з виплатою вкладнику нарахованих процентів у відповідності до п. 3.4 генеральної угоди;

- відповідно до умов п. 4.3 генеральної угоди від 03.03.2016 № 01/ДЮГ/2016 Банк зобов'язався відкрити Товариству депозитний рахунок і зарахувати на нього суму вкладу, перераховану Товариством (п.п. 4.3.1), прийняти грошові кошти на депозит у відповідності до умов даної угоди, та договорів, укладених в рамках цієї генеральної угоди (п.п. 4.3.2), проводити нарахування процентів та їх виплату у відповідності до умов цієї генеральної угоди (п.п. 4.3.3.) та в термін "дата повернення" повернути Товариству суму вкладу і перерахувати нараховані проценти по відповідному договору у відповідності до п. 3.4 генеральної угоди;

- 05.04.2016 Правління Національного банку України прийняло постанову № 234 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016 № 463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик";

- 05.04.2016 Товариство звернулося до Банку з листом № 04/04 від 05.04.2016, в якому просило повернути йому депозит в розмірі 350 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок відкритий в ПАТ "УкрСиббанк";

- депозитний вклад у розмірі 350 000,00 грн. позивачу не повернутий;

- Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 02.06.2016 за № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку";

- керуючись п. 12 ч. 5 ст. 12, ч. 5 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.09.2019 за № 1776 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "КБ "Хрещатик". Кредиторські вимоги ТОВ "Гемопласт Сервіс" затверджені в загальному переліку вимог кредиторів ПАТ "КБ "Хрещатик" на суму 350 963,02 грн., що становить суму депозитного вкладу та проценти (реєстраційний запис від 02.07.2016 за № 4443) з визначенням черговості виплати коштів в 7 чергу відповідно до вимог ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

- територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником 25% акцій ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" і як учасник істотної участі банку Київська міська рада прийняла рішення про внесення додаткового капіталу в Банк в розмірі 150 млн. грн. за умови аналогічних дій від інших мажоритарних акціонерів, про що було повідомлено НБУ, однак мажоритарні акціонери не виконали зазначених домовленостей до прийняття НБУ рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з приписів ст.ст. 611, 1058, 1060 ЦК України, ст. 1, ст. 2, ст. 66, ст. 58, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ст. 75, ч. 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 36, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вищий господарський суду України погоджується з наведеним висновком господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке:

Відповідно до ст.ст. 1058, 1060 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено інші умови повернення коштів.

Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим державним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження та принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції НБУ має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі, сприяє фінансової стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі. НБУ здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп в межах та порядку, передбачених законодавством України, здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно правових актів НБУ і економічних нормативів.

Згідно з ст. 66, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у формі адміністративного регулювання: реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків та індикативне регулювання: встановлення обов'язкових економічних нормативів; визначення норм обов'язкових резервів для банків; встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; визначення процентної політики; рефінансування банків; кореспондентських відносин; управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інвестиції; операції з цінними паперами на відкритому ринку; імпорту та експорту капіталу. У разі порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: письмове застереження; скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку; укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо; зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; встановлення для банку підвищених економічних нормативів; підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов'язаними з банком особами; заборона надавати бланкові кредити; накладення штрафів, а також, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Крім того, Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з критеріїв визначених ст.ст. 75, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", про що приймається відповідне рішення, повідомити про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто з моменту прийняття такого рішення НБУ вступає в дію Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банку.

Отже, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пункт 8 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлює, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

У п. 16 ст. 2 вказаного закону визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами 1-3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

У силу п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У цьому зв'язку Вищий господарський суд України вважає за необхідне зауважити на тому, що чинним законодавством не передбачена автоматична відповідальність власників істотної участі за зобов'язаннями банку у випадку визнання його неплатоспроможним.

Частиною 4 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку.

У разі отримання відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, установлений Фондом або уповноваженою особою Фонду, Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Отже, відповідальність пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, як і порядок притягнення її до відповідальності здійснюється в порядку передбаченому зазначеним законом.

При цьому, господарськими судами враховано вимоги ст. 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність", якою передбачено, що учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку. Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Отже, відповідно до положень ст. 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність" необхідними умовами покладення відповідальності на акціонера за зобов'язаннями банку є: наявність у нього істотної участі в банку; наявність протиправного діяння; наявність шкоди, завданої таким діянням; причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням і заподіяною шкодою; вина учасника істотної участі в банку.

Господарські суди попередніх інстанцій надали відповідне правове обґрунтування права особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом подання позову про відшкодування збитків або майнової шкоди внаслідок порушення зобов'язання, зазначивши, що позивачем не доведено можливість застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за недоведеністю наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника) з боку саме відповідача, оскільки вказана сума неповернутого вкладу (депозиту) може становити розмір збитків, які відповідно до ст. 611 ЦК України підлягають стягненню на користь кредитора з власників істотної участі за мінусом виплат від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто лише після застосування всіх можливих, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заходів спрямованих на повернення коштів вкладникам і якщо коштів одержаних фондом в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку не вистачить для повного задоволення всіх вимог позивача, як кредитора в даній процедурі.

Щодо посилань касатора на порушення господарськими судами рішень Європейського суду з прав людини в яких наголошується на непорушності права власності та дотримання всіх складових принципу верховенства права при вирішенні справ, пов'язаних з власністю особи, то Вищий господарський суд України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не порушили принцип верховенства права при вирішенні даного спору, оскільки в даному випадку національним законодавством, зокрема Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовано процедуру виведення неплатоспроможних банків, і цей закон є спеціальним у даних правовідносинах. При цьому, вказаним законом передбачено право вкладників (які набуваюсь статусу кредиторів неплатоспроможного банку) звернутися до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з відповідними заявами, встановлено черговість та порядок задоволення вимог кредиторів до банку, оплата витрат та здійснення платежів, а також передбачено дії Фонду або уповноваженої особи Фонду у разі недостатності майна банку для задоволення вимог кредиторів. У той же час надання необґрунтованих переваг одному з кредиторів Банку, яким є Товариство, за рахунок стягнення заборгованості з одного з акціонерів Банку, вина якого у настанні неплатоспроможності Банку не доведена, навпаки свідчило б про порушення принципу верховенства права.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемопласт Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі № 910/15296/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: М. Малетич І. Плюшко