Постанова

від 01.03.2017 по справі 910/15296/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р. Справа№ 910/15296/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гемопласт Сервіс (вх.№06-29.2/7389/16 від 15.11.2016) на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016

у справі № 910/15296/16 (суддя - Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гемопласт Сервіс

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору настороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Хрещатик

про стягнення 350000 грн. збитків

за участю представників сторін:

від позивача - Омельченко В.М., довіреність № 08/02 від 28.02.17, Сорокін В.П.- директор

від відповідача - Самелюк К.О., довіреність № 225КМР-21 від 10.01.2017

від третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Гемопласт Сервіс (позивач у справі) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (відповідач у справі) про стягнення 350 000,00 грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Генеральну угоду №01/ДЮГ/2016 про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит банку від 03.03.2016 року, Договір №1 від 03.03.2016 року, договір №2 від 04.04.2016, згідно яких позивач у ПАТ КБ Хрещатик розмістив депозитний вклад в сумі 350 000 грн. строком до 04.05.2016 року, який не повернуто банком ні за заявою позивача, як власника коштів, ні за спливом часу, на який кошти було розмішено на депозитному рахунку у зв'язку з віднесенням ПАТ КБ Хрещатик до категорії неплатоспроможних та запровадженням у банку Тимчасової адміністрації. Посилаючись на ст. 58 Закону України Про банки і банківську діяльність , позивач стверджує, що відповідач , як акціонер Банку, власник істотної участі (25,0002%) несе солідарну відповідальність з іншими акціонерами за невжиття своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, тому відповідач, як власник істотної участі Банку, несе відповідальність за зобов'язаннями банку, незважаючи на те, що договірні відносини виникли між Банком та клієнтом, оскільки саме він, а не клієнт Банку, повинен нести будь-які негативні наслідки від визнання Банку неплатоспроможним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Гемопласт Сервіс до Київської міської ради про стягнення 350 000,00 грн збитків відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Гемопласт Сервіс , подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, зокрема, апелянт зазначає, що невиконання належних заходів на відновлення платоспроможності Банку з боку відповідача, як власника істотної участі Банку, зумовило настання негативних наслідків для позивача, який зазнав грубого порушення права власності на кошти, розміщені у Банку, що порушує його права та законні інтереси всупереч принципу непорушності права власності, закріпленого нормами чинного законодавства України та міжнародного права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гемопласт Сервіс прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді - Тищенко О.В., Тарасенко К.В.. та призначено розгляд справи на 21.12.2016.

Розпорядженням начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-52/6709/16 від 27.12.2016 у зв'язку із задоволенням заяви головуючого судді Іоннікової І.А. про самовідвід, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15296/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жук Г.А., суддів: Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гемопласт Сервіс на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Жук Г.А., суддів: Мальченко А.О., Дикунська С.Я. з призначенням розгляду справи на 01.02.2017р.

В судовому засіданні 01.02.2017 представники позивача та відповідача надали пояснення по суті спору. ПАТ КБ Хрещатик в судове засідання не з'явився, що стало підставою для відкладення розгляду справи на 01.03.2017.

В судовому засіданні 01.03.2017 представники апелянта (позивача у справі) підтримали вимоги апеляційної скарги, просять суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Київської міської ради заперечив проти доводів апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники третьої особи у судове засідання 01.03.2017 повторно не з'явились, про причини неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату та місце розгляду справи, а також те, що участь представників учасників в засіданні суду є правом, а не обов'язком особи, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третьої особи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

03.03.2016 у між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Хрещатик (Банк за договором, третя особа у справі) та Дочірнім підприємством Гемопласт Сервіс (код ЕДРПОУ 30177577), нині Товариство з обмеженою відповідальністю Гемопласт Сервіс (код ЕДРПОУ 30177577) (вкладник за договором, позивач у справі) укладено Генеральну угоду №01/ДЮГ/2016 про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит банку, за умовами якої позивач розміщує, а Банк приймає грошові кошти у гривні в сумі та на строки, обумовлені договорами, укладеними в рамках цієї Генеральної угоди.

В рамках Генеральної угоди від 03.03.2016 №01/ДЮГ/2016 про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит банку між Позивачем та Банком укладено договір №01 від 03.03.2016, за умовами якого вкладник розміщує, а Банк приймає на рахунок вклад в сумі 350 000,00 грн. строком з 03.03.2016 по 04.04.2016.

Платіжним дорученням №46 від 03.03.2016 позивач вніс на депозитний рахунок Банку суму 350 000,00 грн. (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Договором №01 від 03.03.2016 сторони передбачили нарахування процентів на суму вкладу за користування Банком коштами вкладника в розмірі 19,40%, які Банк зобов'язався сплачувати вкладнику щомісячно в останній робочий день та в день дата повернення на поточний рахунок вкладника, зазначений у п. 3.4 Генеральної угоди.

Відповідно п. 3.4 Генеральної угоди №01/ДЮГ/2016 від 03.03.2016 про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит банку повернення вкладу і виплата вкладнику нарахованих процентів здійснюється Банком самостійно в терміни, визначені відповідними договорами, укладеними в рамках цієї Генеральної угоди шляхом перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок вкладника № 26000567073900, відкритий в АТ УкрСиббанк , м. Київ, МФО 351005.

По закінченню строку дії договору №1 від 03.03.2016 між позивачем та Банком, в рамках Генеральної угоди від 03.03.2016 №01/ДЮГ/2016 про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит банку, укладено договір №02 від 04.04.2016, за умовами якого вкладник розміщує, а Банк приймає на рахунок вклад в сумі 350 000,00 грн. строком з 04.04.2016. по 04.05.2016 з нарахуванням відсотків за користування Банком коштами вкладника за ставкою 19,40% та з виплатою вкладнику нарахованих процентів у відповідності до п. 3.4 Генеральної угоди.

У відповідності до умов п.п. 4.3 Генеральної угоди від 03.03.2016 №01/ДЮГ/2016 банк зобов'язався відкрити вкладнику депозитний рахунок і зарахувати на нього суму вкладу, перераховану вкладником (п.п. 4.3.1), прийняти грошові кошти на депозит у відповідності до умов даної угоди, та договорів, укладених в рамках цієї Генеральної угоди (п.п. 4.3.2), проводити нарахування процентів та їх виплату у відповідності до умов цієї Генеральної угоди (п.п. 4.3.3.) та в термін дата повернення повернути вкладнику суму вкладу і перерахувати нараховані проценти по відповідному договору у відповідності до п. 3.4 Генеральної угоди.

Позивач стверджує, що Банк, в порушення приписів ст.ст. 526, 610. 625, 1074 ЦК України не виконав зобов'язання за договором щодо повернення власних коштів позивача на його вимогу, посилаючись на рішення НБУ про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, введення тимчасової адміністрації під час якої Банк має певні обмеження на задоволення вимог кредиторів (вкладників).

У відповідності до ст.ст. 1058, 1060 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено інші умови повернення коштів.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про банки і банківську діяльність , який визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків, метою якого є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні, створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, а також забезпечення захисту законних інтересів вкладників та клієнтів банку, Банк визначено як юридичну особу, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги.

Згідно ст. 2 зазначеного закону банківська діяльність визначається як залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб установою, яка має банківську ліцензію - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених Законом, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність на території України.

У відповідності до Закону України Про Національний банк України (Закон №679-ХІУ) Національний банк України є центральним банком України, особливим державним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження та принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції НБУ має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі, сприяє фінансової стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі. НБУ здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп в межах та порядку, передбачених законодавством України, здійснює постійний нагляд за дотриманням банками , їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно правових актів НБУ і економічних нормативів.

У відповідності до ст. 66, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 76 Закону України Про банки і банківську діяльність (Закон №2121-ІІІ), державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у формі адміністративного регулювання: реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків та індикативне регулювання: встановлення обов'язкових економічних нормативів; визначення норм обов'язкових резервів для банків; встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; визначення процентної політики; рефінансування банків; кореспондентських відносин; управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інвестиції; операції з цінними паперами на відкритому ринку; імпорту та експорту капіталу.

У разі порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: письмове застереження; скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку; укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо; зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; встановлення для банку підвищених економічних нормативів; підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов'язаними з банком особами; заборона надавати бланкові кредити; накладення штрафів, а також, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Більш того, Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з критеріїв визначених ст. ст. 75, 76 Закону України Про банки і банківську діяльність , про що приймається відповідне рішення, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , тобто з моменту прийняття такого рішення НБУ вступає в дію Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банку.

Місцевим господарським судом встановлено, що 05.04.2016 Правління Національного банку України прийняло постанову за №234 Про віднесення ПАТ КБ ХРЕЩАТИК до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня 2016 за №463 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ ХРЕЩАТИК .

Водночас, 05.04.2016 позивач звернувся до Банку з листом №04/04 від 05.04.2016, в якому просив повернути йому депозит в розмірі 350 000,00 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок №260005670739000 відкритий в ПАТ УкрСиббанк . Однак на момент розгляду справи депозитний вклад у розмірі 350 000,00 грн. позивачу не повернутий.

Відповідно довідки Банку від 19.09.2016 за № 2-5/8688 Правлінням Національного банку України прийнято Рішення від 02.06.2016 за №46-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ ХРЕЩАТИК та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 за №913, Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ ХРЕЩАТИК та делегування повноважень ліквідатора банку .

Керуючись п. 12 ч.5 ст.12, ч.5 ст. 49 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.09.2019 за № 1776 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ КБ Хрещатик . Кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Гемопласт Сервіс (ідентифікаційний код ЕДРПОУ 30177577) затверджений в загальному переліку вимог кредиторів ПАТ КБ Хрещатик на суму 350963,02 грн., що становить суму депозитного вкладу та проценти (реєстраційний запис від 02.07.2016 за №4443) з визначенням черговості виплати коштів в 7 чергу у відповідності до вимог ст.52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Позивач, посилаючись на приписи ст.ст. 1073,1074 ЦК України, ч. 6 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб стверджує, що у разі невиконання банком зобов'язань за Генеральною угодою від 03.03.2016 №01/ДЮГ/2016 щодо повернення коштів вкладнику, його власники, одним з яких є Київська міська рада (відповідач у справі), відповідають за зобов'язаннями банку в порядку ст.ст. 52, 58 Закону України Про банки і банківську діяльність , просить стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 350 000 грн., як збитки спричинені останнім, оскільки Київською міською радою, як засновником ПАТ КБ Хрещатик з часткою 25,0002%, не вжито своєчасних заходів для запобіганню настання неплатоспроможності банком.

Дійсно, стаття 58 Закону України Про банки та банківську діяльність передбачає, що учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Зі змісту вищевказаних положень статті 58 Закону України Про банки та банківську діяльність вбачається, що необхідними умовами покладення відповідальності на акціонера за зобов'язаннями банку є: наявність у нього істотної участі в банку; наявність протиправного діяння; наявність шкоди, завданої таким діянням; причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням і заподіяною шкодою; вина учасника істотної участі в банку.

В розумінні ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність , істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи.

Так, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником 25% акцій ПАТ Комерційний банк Хрещатик . Як учасник істотної участі Банку Київська міська рада прийняла Рішення про внесення додаткового капіталу в банк в розмірі 150 млн грн. за умови аналогічних дій від інших мажоритарних акціонерів, про що було повідомлено НБУ, однак останні не виконали зазначених домовленостей до прийняття НБУ рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних.

Місцевий господарський суд, відмовляючи позивачеві у задоволені позову про стягнення збитків з акціонера банку на підставі ст.58 Закону України Про банки і банківську діяльність , правомірно дійшов висновку, що з моменту віднесення Банку до категорії неплатоспроможних взаємовідносини вкладника та банка регулюються виключно нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , вкладник набуває статус кредитора банку і відповідно до ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлюється черговість та порядок задоволення вимог кредиторів до банку, оплата витрат та здійснення платежів. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб позивач, як кредитор ПАТ Комерційний банк Хрещатик , належить до сьомої черги виплат коштів.

Частиною 4 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб закріплено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги.

Відповідно до частини п'ятої статті 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку.

У разі отримання відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, установлений Фондом або уповноваженою особою Фонду, Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Отже, відповідальність пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, як і порядок притягнення її до відповідальності здійснюється в порядку передбаченому зазначеним законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на момент звернення позивача з вимогою про повернення коштів (05.04.2016 листом за № 04.04) строк повернення депозитного вкладу не настав, оскільки за умовою Договору №2 від 04.04.2016 строк розміщення депозиту та дата повернення визначено сторонами -04.05.2016, однак на наступній день після укладення Договору №2 (05.04.2016) в Банку було введено тимчасову адміністрацію і вимоги кредиторів після введення тимчасової адміністрації вирішуються лише за процедурою визначеною Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Місцевий господарський суд надав повне правове обґрунтування права особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом подання позову про відшкодування збитків або майнової шкоди в наслідок порушення зобов'язання, зазначивши, що позивачем не доведено можливість застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за недоведеністю наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника) з боку саме відповідача, оскільки, вказана сума невиданого вкладу (депозиту) може становити розмір збитків, які відповідно до статті 611 ЦК України підлягають стягненню на користь кредитора з власників істотної участі за мінусом виплат від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто лише після застосування всіх можливих, передбачених Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб заходів спрямованих на повернення коштів вкладникам і якщо коштів одержаних фондом в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку не вистачить для повного задоволення всіх вимог позивача, як кредитора в даній процедурі.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам вірну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Беручи до уваги вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладається на апелянта, позивача у справі.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 102, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гемопласт Сервіс на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі №910/15296/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі №910/15296/16 залишити без змін.

3. Справу №910/15296/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська