Ухвала

від 31.10.2016 по справі 922/5489/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"31" жовтня 2016 р.Справа № 922/5489/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши заяву приватного підприємства "К.В." про відвід судді (вх. № 131 від 31 жовтня 2016 року) у справі

за позовом Приватного підприємства "К.В.", м. Харків до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради, м. Харків, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Харківська міська рада, м. Харків про стягнення коштів у розмірі 7 033,51 грн. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09 лютого 2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2015 року, позовні вимоги приватного підприємства "К.В." задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на користь приватного підприємства "К.В." збитки у розмірі 2000,00 грн. та 1827,00 грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

21 жовтня 2016 року на адресу господарського суду Харківської області від КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" надійшла заява (вх. № 30 від 21 жовтня 2016 року) про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 09 лютого 2015 року по справі № 922/5489/14 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року заяву комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради, в порядку ст. 112 ГПК України, призначено до розгляду у судовому засіданні на 08 листопада 2016 року (з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2016 року).

31 жовтня 2016 року до господарського суду Харківської області від приватного підприємства "К.В." надійшла заява про відвід судді Калініченко Н.В. (вх. № 131 від 31 жовтня 2016 року).

В обґрунтування вказаної заяви заявник, приватне підприємство "К.В.", посилається на справу № 922/5821/15 за позовом ФОП ОСОБА_1 (яка є директором ПП "К.В." (позивач у даній справі)) до КП "ХМБТІ" про стягнення збитків, яка розглядалась судією ОСОБА_2 і при розгляді якої (справа № 922/5821/15) у ОСОБА_1 склалося враження упередженості судді Калініченко Н.В. та надання суддею неприхованої переваги доводам і обґрунтуванням представника КП "ХМБТІ"; надання суддею, під час судових засідань, консультацій (підказок) представнику КП "ХМТБІ" які полягали, зокрема, в усних вказаннях судді Калініченко Н.В., на адресу представника КП "ХМБТІ", про необхідність подання письмової заяви про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності. Також заявник посилається на порушення норм процесуального права суддею Калініченко Н.В. при розгляді справи № 922/5821/15. Посилаючись на вказане, ПП "К.В." вказує на наявність сумнівів щодо неупередженості та безсторонності судді Калініченко Н.В. при здійсненні правосуддя з розгляду заяви КП "ХМБТІ" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі № 922/5489/14.

Розглянувши заяву приватного підприємства "К.В." про відвід судді Калініченко Н.В. (вх. № 131 від 31 жовтня 2016 року) суд визнав вказану заяву штучною, надуманою та необґрунтованою, відповідно, - не підлягаючою задоволенню з огляду на викладені нижче обставини.

Частиною 1 статті 20 ГПК України зазначено перелік обставин, які можуть бути підставою для відводу судді. Так зокрема, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. В пункті 1.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Із вимог процесуального законодавства випливає, що відвід повинен бути мотивований та обґрунтований. Це, зокрема, означає, що відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах. Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (п. 1.2.1. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Як вбачається із заяви ПП "К.В." підставами її подання є, на думку заявника, упередженість судді Калініченко Н.В. відносно ОСОБА_1 (яка є водночас директором підприємства позивача по даній справі) та надання судією переваги представнику КП "ХМБТІ" при розгляді справи № 922/5821/15.

Втім, вказані доводи не підтверджено жодними доказами, більш того спростовуються самими матеріалами справи № 922//5821/15. Наданий до суду відвід є штучним та розцінюється судом як спроба тиску на суд, яка обумовлена непогодженням останнього із прийнятим судом рішенням у справі № 922//5821/15. Отже, оскільки заявником не наведено жодної конкретної обставини для відводу судді, в розумінні статті 20 ГПК України, сама заява про відвід ґрунтується виключно на припущеннях заявника та спростовується самими матеріалами справи № 922/5821/15, відповідно - не підлягає задоволенню судом.

Водночас, суд зазначає, що вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до позивача чи відповідача, інших учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. При цьому втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється законом. У разі ж незгоди з винесеним по справі рішенням чи ухвалою, сторона по справі не позбавлена можливості оскаржити постановлене по справі рішення чи ухвалу у порядку і строки, визначені чинним процесуальним законом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

- по перше, при розгляді справи № 922/5821/15 ФО П ОСОБА_1 жодного разу не була присутня в судових засіданнях, і лише один раз (а саме 30 листопада 2015 року) під час розгляду справи № 922/5821/15 в судовому засіданні був присутній її представник (даний факт вбачається з протоколів судових засідань у справі № 922/5821/15);

- по друге, з'ясування питання застосування строків позовної давнини є обов'язком суду при розгляді справи, якщо таке питання ставиться відповідачем. Під час розгляду справи № 922/5821/15 представником КП "ХМБТІ" заявлялось про сплив строку позовної давності. В розумінні ст. 267 ЦК України, за формою звернення про застосування строку позовної давності, таке звернення може бути вчинено і в письмовій, і в усній формах. В подальшому, відповідачем надано тотожне клопотання в письмовій формі;

- по-третє, порушення норм процесуального права судом першої інстанції при розгляді справи № 922/5821/15 є відсутніми, оскільки постанова апеляційного суду в цій частині винесена без врахування наявних в матеріалах справи доказів (вся поштова кореспонденція направлялась учасникам судового процесу і була повернута відділенням зв'язку на підставі її неодержання, тобто судом першої інстанції було належним чином повідомлено учасників судового процесу про дату, час і місце розгляду справи, проте останні в засідання суду не з'явилися, водночас судом вжито всіх заходів для їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи) та у невідповідності до п. п. 3.9, 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року. При апеляційному розгляді справи суд апеляційної інстанції вказав: "Таким чином, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено відсутність порушеного права позивача в даному спорі, відсутні підстави для застосування позовної давності, а отже у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх недоведеності та необґрунтованості".

Водночас, переглядаючи справу в касаційному порядку Вищій господарській суд України

по перше, не вказав про наявність порушень норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду справи № 922/5821/15;

по друге, при перегляді даної справи ВГС України зазначив, що "В позові необхідно відмовити з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України це є самостійною підставою для відмови в позові. ... Апеляційним судом було скасоване першої рішення .. та прийняте рішення аналогічне по-суті, але з інших підстав (з підстав недоведеності позовних вимог). Враховуючи, що апеляційний суд прийняв правильне по-суті рішення та правомірно відмовив в позові (хоча керувався при цьому іншими нормами права), то постанова підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення".

Тобто, ВГСУ залишаючи без змін постанову ХАГС виходив з того, що по суті позову він не підлягав задоволенню через пропуску строку давності і лише внаслідок вірності та відповідності саме висновку про відмову в задоволенні позову залишив постанову апеляційного суду без змін. Водночас, такого самого висновку дійшов й суд першої інстанції при розгляді справи № 922/5821/15, але з підстав пропуску строку позовної давності.

Отже, ВГСУ погодився із позицією суду першої інстанції і залишив без змін постанову апеляційної інстанції, про що зазначено судом вище, лише внаслідок вірності висновку суду - відмова в задоволенні позову.

Зазначені вище обставини свідчать, що підстави для відводу судді Калініченко Н.В. у справі №922/5489/15 відсутні, в зв'язку з чим заява про відвід підлягає відхиленню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству "К.В." в задоволенні заяви про відвід судді господарського суду Харківської області Калініченко Н.В. по справі № 922/5489/14 (вх. № 131 від 31 жовтня 2016 року).

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/5489/14