Постанова

від 01.11.2016 по справі 815/3447/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3447/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) ( з урахуванням уточнень позовних вимог ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - ГУМВС України в Одеській області), Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області) про визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області № 65 від 28 січня 2008 року «Про надзвичайну подію в Хмельницькому ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та покарання винних» в частині звільнення Позивача з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області № 41 о/с від 31 січня 2008 року «По особовому складу» в частині звільнення Позивача з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, поновлення лейтенанта міліції ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 28 січня 2008 року, зобов'язання ГУ МВС України в Одеській області зарахувати термін протягом якого Позивач не працював у зв'язку з незаконним звільненням з роботи, до стажу роботи за спеціальністю, державної служби в органах внутрішніх справ, стягнення з Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь Позивача грошового забезпечення у вигляді середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один рік, згідно довідки, у розмірі 30 948,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ начальника ГУМВС України в Одеській області № 41 о/с від 31 січня 2008 року про його звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за п. 66 Положення про проходження служби в органах внутрішніх справ - «за дискредитацію» прийнятий неправомірно, оскільки 13 жовтня 2014 року Малиновським районним судом м. Одеси винесено вирок, залишений без змін ухвалою Апеляційною суду Одеської області 25 грудня 2014 року, згідно якого позивач був визнаний невинним і виправданий у зв'язку з недоведеністю його участі у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року адміністративний позов задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в Одеській області № 65 від 28 січня 2008 року «Про надзвичайну подію в Хмельницькому ВМ Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області та покарання винних», яким старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в Одеській області № 41 о/с від 31 січня 2008 року про звільнення з 31 січня 2008 року у запас Збройних Сил України за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_2 Поновлено лейтенанта міліції ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 31 січня 2008 року. Стягнуто з Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, за один рік, у розмірі 20 616,00 грн. (двадцять тисяч шістсот шістнадцять грн.). Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення лейтенанта міліції ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 31 січня 2008 року та в частині стягнення з Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, за один місяць, в розмірі 1 718,00 грн. (одна тисяча сімсот вісімнадцять грн.). В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ліквідаційна комісія ГУНП в Одеській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

24 січня 2008 року Прокуратурою Одеської області відносно позивача було порушено кримінальну справу № 051200800012 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України за фактом отримання хабара від гр. ОСОБА_3 /т. 1 а.с. 9/

28 січня 2008 року прийнятий наказ ГУМВС України в Одеській області № 65 «Про надзвичайну подію в Хмельницькому ВМ Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області та покарання винних», згідно якого позивача звільнено за дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ, що виразилось в отриманні хабара від гр. ОСОБА_3, в якості винагороди за відмову в порушенні кримінальної справи. /т.1 а.с.148-149/

31 січня 2008 року виданий наказ ГУМВС України в Одеській області № 41 о/с про звільнення з 31 січня 2008 року у запас Збройних Сил України за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_2 /т.1 а.с.150/

13 жовтня 2014 року Малиновським районним судом м. Одеси винесено вирок, залишений без змін ухвалою Апеляційною суду Одеської області від 25 грудня 2014 року, згідно якого ОСОБА_2 в пред'явленому йому звинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України - визнано невинним та виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у скоєнні злочину. /т. 1 а.с. 11-19/

27 квітня 2015 року позивач звернувся до ГУМВС України в Одеській області із заявою, в якій просив відновити усі його порушені права, завдані незаконним звільненням, скасувати накази ГУМВС України № 65 від 28 січня 2008 року та № 41 о/с від 31 січня 2008 року в частині його звільнення, поновити його на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. /т. 1 а.с. 20/

Листом № 31/8 - Т-33 від 02 червня 2015 року позивачу була надана відповідь, якою у задоволенні заяви було відмовлено. /т. 1 а.с. 21/

З огляду на викладені обставини та у зв'язку з наявністю виправдувального вироку відносно позивача, враховуючи відмову ГУМВС України в Одеській області в поновленні його на посаді, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2014 року спростовано факти, які стали підставою для звільнення позивача з урахуванням, що останнього визнано невинним в одержанні хабара, поєднаного з вимаганням хабара. Однак, відсутні підстави для зобов'язання ГУ МВС України в Одеській області зарахувати терміну протягом якого позивач не працював у зв'язку із незаконним звільненням з роботи, до стажу роботи за спеціальністю, державної служби в органах внутрішніх справ, оскільки відновлення трудових прав позивача в цій частині, додаткового судового захисту не потребують.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про Дисциплінарний статус органів внутрішніх справ України», Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29 липня 1991 року та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України №499 від 31 грудня 2007 року.

В апеляційної скарзі вказується на те, що скоєний позивачем вчинок призвів до приниження професійної репутації, авторитету органів внутрішніх справ, оскільки працівники міліції мають спеціальний правовий статус відповідно до якого вимоги морального звіту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників ОВС, приймаючи присягу працівника ОВС України позивач склав клятву «всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ». До того ж, апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на недотримання відповідачем порядку звільнення позивача на підставі накладання дисциплінарного стягнення є неправильним, оскільки звільнення за статтею 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України не є дисциплінарним стягненням.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 66 Положення, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3640-ІV (далі - Статут).

Частиною 12 Статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до положень статті 14 Статуту, якою визначено порядок накладення дисциплінарних стягнень, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Частиною 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом (стаття 5 Дисциплінарного статуту).

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначені види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, серед яких є і звільнення з органів внутрішніх справ.

Пунктами 63-65 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлені підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі, за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення.

Окремо пунктами 66 і 67 зазначеного Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення. Так, пунктом 66 цього ж Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

При цьому, чинне законодавство України не містить нормативного визначення поняття «вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу», відтак, таке поняття є оціночним та пов'язане із невиконанням чи неналежним виконанням службових обов'язків, порушенням вимог чинного законодавства України, що в обов'язковому порядку повинно дискредитувати високе звання рядового начальницького складу ОВС.

Тобто, вчинком, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, є скоєння працівником міліції дій чи бездіяльності, які гублять честь і завдає шкоди органам внутрішніх справ, підриваючи до них довір'я з боку населення, є несумісними з нормами професійної етики і принципами моралі. Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Ці вимоги відображені, зокрема, у Правилах поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України № 155 від 22 лютого 2012 року, інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність органів системи МВС України та їх особового складу.

Всі обставини скоєння особою вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, мають бути встановлені в процесі проведення службового розслідування, а саме: чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зроблено висновок про необхідність звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів і внутрішніх справ, що проявилось у незаконному вимаганні та отриманні хабара від гр. ОСОБА_3 за відмову в порушенні кримінальної справи.

Такі ж підстави звільнення позивача вказано у наказі № 41 о/с від 31 січня 2008 року.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2014 року, який набрав законної сили, вбачається, що інкриміноване ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 2 ст. 368 КК України, в отриманні хабара службовою особою з використанням наданого йому службового положення, поєднане з вимогою хабара, не знайшло своє підтвердження, оскільки позивача виправдано у зв'язку з недоведеністю його вини.

Вищевикладеним вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2014 року спростовано факти, які стали підставою для звільнення позивача та враховуючи, що останнього визнано невинним в одержанні хабара, поєднаного з вимаганням хабара, колегія суддів приходить до висновку, що проступок внаслідок якого настала б дискредитація органів внутрішніх справ, втрата довіри, сумніви в компетентності, неупередженості працівника органів внутрішніх справ позивачем не здійснено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року встановлено, що тільки виправдувальним вироком, у кримінальній справі відносно позивача, було повністю спростовано факт скоєння ним дискредитую чого вчинку, за який його було звільнено з органів внутрішніх справ. Та зроблені висновки про помилковість висновку суду першої інстанції, що результати розгляду кримінальної справи у даному випадку не впливають на обставини звільнення позивача в 2008 році за п.66 (за дискримінацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів і внутрішніх справ, у зв'язку з чим причини пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду цим судовим рішенням були визнанні поважними.

До того ж, ГУМВС України в Одеській області, як суб'єкт владних повноважень, не надало до суду достатніх беззаперечних доказів правомірності прийнятих ним спірних наказів.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржувані накази № 65 від 28 січня 2008 року «Про надзвичайну подію в Хмельницькому ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та покарання винних» в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та № 41 о/с від 31 січня 2008 року «По особовому складу» в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача в частині поновлення на попередній посаді з 28 січня 2008 року, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Поновленню на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області позивач підлягає з 31 січня 2008 року, оскільки саме з цієї дати наказом ГУМВС України в Одеській області № 41 о/с було реалізовано наказ ГУМВС України в Одеській області № 65 від 28 січня 2008 року про звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

В зв'язку з встановленням рішенням суду порушення ГУ МВС України в Одеській області трудових прав позивача та визначенням рішенням суду конкретної дати, з якої позивач підлягає поновленню на попередній посаді, відповідно, відсутні підстави для зобов'язання ГУ МВС України в Одеській області зарахувати термін протягом якого Позивач не працював у зв'язку із незаконним звільненням з роботи, до стажу роботи за спеціальністю, державної служби в органах внутрішніх справ, оскільки відновлення трудових прав Позивача в цій частині, додаткового судового захисту не потребують.

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог позивача про зобов'язання ГУ МВС України в Одеській області зарахувати термін протягом якого Позивач не працював у зв'язку із незаконним звільненням з роботи, до стажу роботи за спеціальністю, державної служби в органах внутрішніх справ слід відмовити.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на його користь грошового забезпечення у вигляді середньомісячної заробітку за час вимушеного прогулу за один рік у розмірі 30 948, 36 грн. колегія зазначає наступне.

В обґрунтування вищевказаної суми грошового забезпечення ОСОБА_2 посилається на довідку Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в якій зазначено дані про середнє грошове забезпечення співробітника на посаді старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Хмельницького відділу міліції за період з 01 листопада 2014 року по 01 листопада 2015 року. /т.1.а.с. 180/

Однак, колегія суддів не погоджується з заявленою позивачем до стягнення сумою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один рік, оскільки, на думку колегії суддів, зазначений розрахунок ОСОБА_2, з огляду на посилання на зазначену довідку, є помилковими.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Згідно п. 3.5.2. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України № 499 від 31 грудня 2007 року, особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені.

В матеріалах справи міститься довідка Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області /т. 2 а.с. 53/ згідно якої середнє грошове забезпечення ОСОБА_2 на момент звільнення з займаної посади дорівнювало 1 718,00 грн.

До того ж, під час розгляду справи до суду апеляційної інстанції позивачем надано довідку про доходи за 2008 рік, згідно якої вбачається, що у період з червня по грудень 2008 року позивач працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» та отримував виплати на загальну суму 3 454,74 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідним змінити висновок суду першої інстанції в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один рік, у розмірі 20 616,00 грн. шляхом стягнення з Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 17 161,26 грн., з урахуванням вказаних виплат.

Аналізуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення правильно по суті вирішив справу, однак без врахування довідки про доходи позивача за 2008 рік, оскільки дана довідка була надана позивачем до суду апеляційної інстанції, а тому резолютивну частину даного рішення слід змінити.

Статтею 201 КАС України встановлено, що підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 201, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ліквідаційної комісії Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року - змінити, виклавши абзац п'ятий її резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 17161,26 грн. (сімнадцять тисяч сто шістдесят одна грн. 26 коп.)».

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.В.Бойко

Суддя: О.В.Яковлєв