Ухвала

від 02.11.2016 по справі 295/6067/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/6067/16-ц Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 53 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Широкової Л.В., Борисюка Р.М.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про визнання рішення протиправним, визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою Житомирської обласної ради,

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2016 року,

встановила:

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2016 року вищевказаний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення четвертої сесії Житомирської обласної ради сьомого скликання «Про відміну рішення обласної ради від 10.09.2015 №1954 та звільнення з посади» від 31 березня 2016 року №197.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунальної установи «Обласна база спеціального медичного постачання» Житомирської обласної ради з 31 березня 2016 року за пункту 2 статі 40 Кодексу законів про працю України .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора комунальної установи «Обласна база спеціального медичного постачання» Житомирської обласної ради з 31 березня 2016 року.

Стягнуто з Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22667 грн. 32 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

В апеляційній скарзі Житомирська обласна рада, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги представник Житомирської обласної ради зазначив, що судом надано неправильну правову оцінку обставинам, якими обґрунтовувались заперечення проти позовних вимог. Зокрема, суд не врахував того, що Комунальна установа «Обласна база спеціального медичного постачання» Житомирської обласної ради є фармацевтичним закладом спеціального призначення, а позивач не відповідає встановленим кваліфікаційним вимогам керівника фармацевтичного (аптечного) закладу. На думку представника відповідача не відповідає Регламенту роботи обласної ради та Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» висновок суду про те, що рішення про звільнення не може бути прийнято без попереднього розгляду в постійних комісіях ради. Розгляд справи і прийняття рішення здійснювалось в умовах конфлікту інтересів. Судом надано неправильну оцінку рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 щодо неможливості органів місцевого самоврядування скасовувати власні рішення. Вважає, що визнавши протиправним рішення обласної ради, суд втрутився в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування та вирішив питання, яке належать до компетенції адміністративного судочинства. Судом безпідставно не залучено до розгляду справи комунальну установу «Обласна база спеціального медичного постачання» Житомирської обласної ради, взято до уваги при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу довідку та розрахунок, які видані не уповноваженими особами. Враховуючи, що обласна рада не знала та не могла знати про тимчасову непрацездатність позивача під час його звільнення, вважає висновок суду щодо задоволення позову з цих підстав помилковим.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Рішенням 33 сесії Житомирської обласної ради 6 скликання від 10.09.2015 року №1594 ОСОБА_1 призначено на посаду директора комунальної установи «Обласна база спеціального медичного постачання» Житомирської обласної ради з 10.09.2015 року з укладенням контракту строком на п'ять років до 09.09.2020 року.

Рішенням 4 сесії Житомирської обласної ради 7 скликання від 31.03.2016 року №197 «Про відміну рішення обласної ради від 10.09.2015 №1594 та звільнення з посади», вищевказане рішення відмінено та звільнено останнього з посади директора комунальної установи «Обласна база спеціального медичного постачання» Житомирської обласної ради з 31.03.2016 року за п. 2 ст. 40 КЗпП України .

Підставами звільнення зазначено невідповідність директора комунальної установи «Обласна база спеціального медичного постачання» Житомирської обласної ради ОСОБА_1 займаній посаді, а саме - невідповідністю кваліфікаційним вимогам, встановленим наказами Міністерства охорони здоровця України від 29.03.2002 року №117, від 25.12.1992 року №195.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 21 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу в зв'язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов'язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у випадках, коли згідно із законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч. 2 ст. 40 КЗпП .

Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч.2 ст. 235 КЗпП України ).

За змістом ст. 16 Закону України «Про охорону здоров'я» визначено, що керівником закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.10.2002 №385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 №892/7180, до фармацевтичних аптечних закладів відносяться: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки , база спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна) тощо.

Наказом Міністерства охорони здоров'я від 29.03.2002 № 117, погодженого Міністерством праці та соціальної політики України затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників випуск 78 Охорона здоров'я, у якому визначено кваліфікаційні вимоги до посади, у тому числі, завідувача аптеки (аптечного складу): повна вища освіта з напрямом підготовки «Фармація», спеціальність «Фармація» .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вищевказані накази не містять кваліфікаційні вимоги до директора бази спеціального медичного постачання. Директор комунальної установи «Обласна база спеціального медичного постачання» Житомирської обласної ради не є керівником фармацевтичної служби чи аптечної бази, а тому на нього не поширюються кваліфікаційні характеристики, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я від 29.03.2002 № 117.

Такий висновок суду є правильним, а доводи апеляційної скарги у цій частині безпідставними, оскільки у наказі Міністерства охорони здоров'я від 29.03.2002 № 117, на який посилається відповідач, кваліфікаційні вимоги для керівника бази спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна) не визначені, а визначені лише кваліфікаційні характеристики для завідувача аптеки (аптечного закладу), завідувача бази аптечної, завідувача відділу (аптеки, бази). Окремо кваліфікаційні вимоги для працівників фармацевтичних закладів не встановлені.

Наказ Міністерства охорони здоров'я від 25.12.1992 №195 таких кваліфікаційних вимог також не містить, затверджує Перелік вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання знання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив, що вказані накази, на які відповідач посилається, як на підставу правомірності звільнення позивача та невідповідності його кваліфікації займаній посаді, діяли на час призначення позивача на умовах контракту на цю посаду на підставі рішень обласної ради ще з 17.03.2011. Проте така невідповідність наказам Міністерства охорони здоров'я раніше не встановлювалась. Суд правильно встановив, що призначення позивача на посаду директора комунальної установи «Обласна база спеціального медичного постачання» Житомирської обласної ради відбулося у відповідності до п. 5.1 Положення про порядок управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням Житомирської обласної ради від 19.03.2015 №1434.

При цьому судом також враховано, що ОСОБА_1 має вищу освіту за напрямком підготовки «Медицина», спеціальністю «Лікувальна справа», кваліфікацію лікаря, післядипломну спеціалізацію за фахом «Організація і управління охороною здоров'я», вищу кваліфікаційну категорію та стаж роботи на керівних посадах 9 років.

Позивач обіймав посаду директора комунального підприємства «Обласна база спеціального медичного постачання», яке з 23.09.2011 перейменовано у комунальну установу «Обласна база спеціального медичного постачання» Житомирської обласної ради, на умовах контракту з 15.02.2011, з 17.03.2011 (у зв'язку з перейменуванням) по 17.03.14, з 18.03.2014 року по 09.04.2015 та з 10.04.2015 строком на один рік.

Посилання представника відповідача у апеляційній скарзі на те, що рішення про звільнення може бути прийнято без попереднього розгляду в постійних комісіях на правильність висновку суду не впливає.

Не знайшли свого підтвердження і доводи обласної ради щодо конфлікту інтересів при вирішенні спору у зв'язку із тим, що батько судді, який ухвалив рішення, працює у обласній раді, безпосередньо підпорядкований голові ради та наявності у зв'язку з цим обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді при розгляді справи.

Суд правильно послався на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 щодо неможливості органів місцевого самоврядування скасовувати власні рішення, що стосується, зокрема, рішень відповідно до яких виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав, охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни або припинення. Зазначена позиція міститься у мотивувальній частині рішення Конституційного суду України і не суперечить його висновку.

Є також безпідставними посилання в апеляційній скарзі на те, що визнавши протиправним та скасувавши рішення органу місцевого самоврядування, суд втрутився в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування та вирішив питання, яке належить до компетенції адміністративного судочинства. Такі посилання не узгоджуються з положеннями п.10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, яким передбачено можливість захисту порушеного цивільного права шляхом визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування. Крім цього, спір виник із трудових правовідносин, стосується захисту трудових прав та підлягає захисту в порядку цивільного судочинства.

Незалучення до розгляду у справі комунальної установи «Обласна база спеціального медичного постачання» Житомирської обласної ради не свідчить про порушення судом першої інстанції вимог ЦПК України, оскільки у відповідності до п. 6.5 Статуту комунальної установи «Обласна база спеціального медичного постачання» Житомирської обласної ради наймання директора здійснюється у порядку, що встановлений органом управління майном - Житомирською обласною радою, шляхом укладення з ним контракту. Комунальна установа перебуває в управлінні цього органу місцевого самоврядування. Крім того, у відповідності до ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» всі питання управління об'єктами комунальної форми власності, у тому числі призначення і звільнення їх керівників належить до компетенції місцевих органів самоврядування.

Посилання суду на відсутність висновків атестаційної комісії, коли закон не вимагає їх обов'язковості, також не може слугувати підставою для зміни або скасування рішення, законність якого підтверджується дослідженими судом доказами.

Достовірність відомостей, які містяться у довідці та розрахунку, підписаних заступниками директора та головного бухгалтера комунальної установи «Обласна база спеціального медичного постачання» (а.с 2, 25 т. 2) не спростовані відповідачем. Інші дані щодо розміру середнього заробітку позивача суду обласною радою не надавалися, а тому доводи апеляційної скарги щодо безпідставного застосування цих письмових доказів при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими.

Не інформування позивача про тимчасову непрацездатність на час прийняття рішення про його звільнення не впливає на висновок суду щодо неможливості звільнення особи під час тимчасової непрацездатності та узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав звільнення ОСОБА_1 та відповідне рішення органу місцевого самоврядування незаконними, поновив його на роботі, стягнувши на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Житомирської обласної ради відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: