Постанова

від 09.10.2019 по справі 295/6067/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 295/6067/16-ц

провадження № 61-13515св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Житомирська обласна рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Житомирської обласної ради на рішення Богунського районного суду

м. Житомира від 18 серпня 2016 року у складі судді Полонця С. М. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 02 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Широкової Л. В., Борисюка Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирської обласної ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення четвертої сесії Житомирської обласної ради сьомого скликання Про відміну рішення обласної ради від 10 вересня 2015 № 1954 та звільнення з посади від 31 березня 2016 року № 197, визнати незаконним його звільнення з посади директора комунальної установи Обласна база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради з 31 березня 2016 року за пунктом 2 статті 40 КЗпП України, поновити його на вказаній вище посаді з 31 березня 2016 року та стягнути з Житомирської обласної ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. При цьому посилається на те, що його було незаконно та безпідставно звільнено із займаної посади за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, з порушенням встановленого законом порядку та під час перебування на лікарняному.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2016 року вищевказаний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення четвертої сесії Житомирської обласної ради сьомого скликання Про відміну рішення обласної ради

від 10 вересня 2015 № 1954 та звільнення з посади від 31 березня

2016 року № 197.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунальної установи Обласна база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради з 31 березня 2016 року за пункту 2 частини першої статі 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора комунальної установи Обласна база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради з 31 березня 2016 року.

Стягнуто з Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22 667 грн 32 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що накази Міністерства охорони здоров`я України не містять кваліфікаційних вимог до директора бази спеціального медичного постачання. Директор комунальної установи Обласна база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради не є керівником фармацевтичної служби чи аптечної бази, а тому на нього не поширюються кваліфікаційні характеристики, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2002 № 117.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 02 листопада

2016 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2016 року залишено безмін.

Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції погодився та вважав, що судом ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

24 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга Житомирської обласної ради, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, заявник просить рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 02 листопада 2016 року скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотивуючи касаційну скаргу, Житомирська обласна рада вказує, що судами дано неправильну правову оцінку обставинам справи та застосовано законодавство, що не поширюється на правовідносини, які є предметом спору. Зазначає, що рішення обласної ради від 31 березня 2016 року № 197 було прийнято виходячи з того, що ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним вимогам до керівника закладу охорони здоров`я (фармацевтичного закладу), яким є комунальна установа Обласна база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради.

На думку представника відповідача розгляд справи в суді першої інстанції і прийняття рішення здійснювалось в умовах конфлікту інтересів. Судами надано неправильну оцінку рішенню Конституційного Суду України

від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 щодо неможливості органів місцевого самоврядування скасовувати власні рішення. Вважає, що визнавши протиправним рішення обласної ради, суд втрутився в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. Судами безпідставно не залучено до розгляду справи комунальну установу Обласна база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради, взято до уваги при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу довідку та розрахунок, які видані не уповноваженими особами. Враховуючи, що обласна рада не знала та не могла знати про тимчасову непрацездатність позивача під час його звільнення, вважає висновок суду щодо задоволення позову з цих підстав помилковим.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу 295/6067/16-ц із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про визнання рішення протиправним, визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 березня 2018 року справу № 295/6067/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу № 295/6067/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами встановлено, що ОСОБА_1 має вищу освіту за напрямком підготовки Медицина , спеціальністю Лікувальна справа , кваліфікацію лікаря, післядипломну спеціалізацію за фахом Організація і управління охороною здоров`я , вищу кваліфікаційну категорію та стаж роботи на керівних посадах 9 років.

15 лютого 2011 року ОСОБА_1 був призначений на посаду в.о. директора комунального підприємства Обласна база спеціального медичного постачання та 17 березня 2011 року він був призначений на посаду директора вказаного комунального підприємства на умовах контракту.

23 вересня 2011 року комунальне підприємство Обласна база спеціального медичного постачання перейменовано у комунальну установу Обласна база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради.

17 березня 2014 року позивача було звільнено з посади у зв`язку із закінченням строку трудового договору, 18 березня 2014 року його призначено на посаду в.о. директора тимчасово, а з 10 квітня 2014 року строком на один рік на умовах контракту.

09 квітня 2015 року позивача звільнено з посади директора у зв`язку із закінченням строку трудового договору, а з 10 квітня 2015 року його призначено в.о. директора комунальної установи тимчасово.

Відповідно до рішення 33 сесії Житомирської обласної ради 6 скликання від 10 вересня 2015 року № 1594 ОСОБА_1 призначено на посаду директора комунальної установи Обласна база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради з 10 вересня 2015 року з укладенням контракту строком на п`ять років до 09 вересня 2020 року.

10 вересня 2015 року ОСОБА_1 було укладено контракт із Житомирською обласною радою, пунктом 22 якого передбачено підстави припинення контракту, а пунктом 23 визначено підстави розірвання цього контракту до закінчення строку його дії.

Рішенням 4 сесії Житомирської обласної ради 7 скликання від 31 березня 2016 року № 197 Про відміну рішення обласної ради від 10 вересня

2015 року № 1594 та звільнення з посади , скасовано рішення 33 сесії обласної ради 6 скликання від 10 вересня 2015 року № 1594 Про призначення директора комунальної установи Обласна база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради та звільнено ОСОБА_1 з посади директора комунальної установи Обласна база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради з

31 березня 2016 року за пунктом 2 частини другої статті 40 КЗпП України.

Вказане вище рішення було прийняте Житомирською обласною радою, як зазначено в цьому рішенні, у зв`язку з невідповідністю директора комунальної установи Обласна база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради ОСОБА_1 займаній посаді, а саме невідповідністю кваліфікаційним вимогам, встановленим наказами Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2002 року № 117, від 25 грудня 1992 року № 195. При цьому Житомирська обласна рада керувалася статтями 43, 46, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Положенням про порядок управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженим рішенням обласної ради від 19 березня 2015 року № 1434.

Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 31 березня 2016 року до 07 квітня 2016 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Житомирської обласної ради підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови

від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів під час розгляду справи про звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу в зв`язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов`язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у випадках, коли згідно із законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил частини другої статті 40 КЗпП .

За змістом статті 16 Закону України Основи законодавства про охорону здоров`я визначено, що керівником закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Проаналізувавши вказані вище норми закону та виходячи із встановлених у справі обставин, слід дійти висновку, що Житомирська обласна рада не мала визначених законом підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунальної установи Обласна база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки на час призначення останнього на вказану посаду обласна рада дійшла висновку про відповідність ОСОБА_1 кваліфікаційним вимогам для зайняття такої посади, кваліфікаційні характеристики для зайняття якої затверджені Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2002 року № 117, який станом на момент звільнення ОСОБА_1 не скасовано, зміни щодо відповідних кваліфікаційних вимог до якого також не вносились.

Частиною третьою статті 40 КЗпП України визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

У своєму рішенні від 04 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що істотними умовами укладення контракту є передбачення строку його дії, підстав його припинення чи розірвання. Таким чином, контракт укладається на строк, який встановлюється за погодженням сторін та містить чітке зазначення, коли розпочинається строк дії контракту та коли він закінчується.

Проте наведене не може бути підставою для незастосування до працівників, які працюють відповідно до укладеного контракту, положень частини третьої статті 40 КЗпП України, і такі працівники не можуть бути звільнені в день тимчасової непрацездатності або в період перебування у відпустці, оскільки це зумовить нерівність та дискримінацію цієї категорії працівників, ускладнить їх становище та знизить реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України.

Отже, ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади з порушенням положень частини третьої статті 40 КЗпП України, оскільки останній з

31 березня 2016 року до 07 квітня 2016 року перебував на лікарняному, що встановлено судами та підтверджується матеріалами справи.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, врахувавши встановлені у справи обставини, зокрема освіту, кваліфікацію, стаж та досвід роботи позивача на керівних посадах, в тому числі й на посаді директора комунальної установи Обласна база спеціального медичного постачання , дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання рішення протиправним, визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів та вважає правильним посилання судів на те, що накази Міністерства охорони здоров`я, якими відповідач обґрунтовує свою позицію щодо правомірності звільнення позивача та невідповідності його кваліфікації займаній посаді, вже діяли на час призначення ОСОБА_1 на умовах контракту на вказану посаду на підставі рішень обласної ради, проте така невідповідність наказам Міністерства охорони здоров`я раніше не встановлювалась. При цьому суди дійшли висновку, що призначення позивача на посаду директора комунальної установи Обласна база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради відбулося у відповідності до пункту 5.1 Положення про порядок управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням Житомирської обласної ради від 19 березня 2015 року № 1434.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано визнав звільнення ОСОБА_1 та відповідне рішення органу місцевого самоврядування незаконними й поновив його на роботі.

Рішення судів першої й апеляційної інстанцій в указаній частині ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частини другої статті 235 КЗпП України).

Отже, поновлюючи ОСОБА_1 на роботі на посаді директора комунальної установи Обласна база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради та вирішуючи питання про стягнення з Житомирської обласної ради на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що позивач перебував у трудових відносинах саме з комунальною установою Обласна база спеціального медичного постачання , яка, в тому числі, здійснювала нарахування позивачеві заробітної плати та інших виплат, передбачених трудовим законодавством, тобто саме комунальна установа Обласна база спеціального медичного постачання є належним відповідачем у частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішення справи без залучення до участі належного відповідача є порушенням вимог цивільного процесуального законодавства, оскільки суд вирішує питання про права і обов`язки особи, яка не бере участь у справі, тому у порушення принципів рівності сторін та змагальності позбавлена можливості давати пояснення по суті спору, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, та заперечення проти доводів інших учасників справи.

Таким чином, судом першої інстанції, в порушення статей 33, 130 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) не вирішено питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи в частині вирішенні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки.

Так як згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог, а касаційний суд на стадії касаційного перегляду позбавлений можливості усунути допущені судами попередніх інстанцій порушення вимог процесуального права і залучити до участі у справі належного відповідача, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині вирішення вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наслідками розгляду касаційної скарги встановлено, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання рішення протиправним, визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, коли визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного вище колегія суддів дійшла висновку про передачу справи в частині вирішення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирської обласної ради задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 02 листопада

2016 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про визнання рішення протиправним, визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді залишити без змін.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 02 листопада

2016 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради в частині вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило