Постанова

від 24.10.2016 по справі 910/13968/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2016 р. Справа№ 910/13968/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Руденко М.А.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

Представники сторін у судове засідання 24.10.2016 року не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЯ»

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 22.08.2016 року

у справі № 910/13968/16 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ «Д та К»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЯ»

про стягнення 64 331,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 року по справі № 910/13968/16 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ «Д та К» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. До вирішення спору у справі № 910/13968/16 по суті та набрання рішенням законної сили вжити заходи до забезпечення позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЯ» у межах суми позову 64 331,74 грн., що обліковуються на будь-яких виявлених державним виконавцем рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЯ».

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДІЯ» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 року по справі № 910/13968/16 скасувати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЯ» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Руденко М.А., Коршун Н.М. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.10.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 року було продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 24.10.2016 року.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.10.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № № 910/13968/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року справу прийнято до провадження у зазначеному вище складі колегії суддів.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надавали, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ «Д та К» (далі - позивач, постачальник, ТОВ «ТБ «Д та К») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЯ» (далі - відповідач, покупець, ТОВ «РАДІЯ») про стягнення заборгованості за Договір поставки № 311/К від 21.07.2015 року у розмірі 64 331,74 грн..

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконує зобов'язання за Договором поставки № 311/К від 21.07.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.08.2016 року.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій ТОВ «ТБ «Д та К» просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ТОВ «РАДІЯ» у сумі 64 331,74 грн.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Предметом спору в даній справі є вимоги про стягнення з ТОВ «РАДІЯ» 64 331,74 грн. заборгованості за Договором поставки № 311/К від 21.07.2015 року.

Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки існує реальна загроза виникнення неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

При цьому, позивач зазначає, що 11.07.2016 року позивач довідався про закриття мережі магазинів ТМ «Абсолют», що належать відповідачу та про необхідність вивезення залишків товарів. Крім того, 21.07.2016 відповідачем було повідомлено позивачу, що баланс підприємства є негативним, грошові кошти для погашення заборгованості відсутні та ведеться діяльність з розпродажу майна відповідача.

З огляду на те, що відповідач не здійснює погашення заборгованості за Договором (або повернення залишків товару) та посилається на відсутність фінансової можливості здійснити розрахунок з позивачем, останній вважає, що такі дії відповідача, направлені на умисне невиконання умов Договору поставки № 311/К від 21.07.2015 року.

Вказане стало підставою для звернення з вказаною заявою про забезпечення позову.

Як передбачено абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 16) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абз. 3 п. 1 постанови Пленуму ВГСУ № 16 при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 постанови Пленуму ВГСУ № 16 визначена позиція про доцільність вирішення питання про вжиття забезпечувальних заходів саме на стадії підготовки справи до розгляду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Враховуючи, що спір у даній справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань щодо погашення заборгованості за Договором поставки № 311/К від 21.07.2015 року. приймаючи до уваги, що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, застосування вищезгаданих заходів не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін у справі, а також є обґрунтованим та адекватним заходом вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову - 64 331,74 грн., що обліковуються на будь-яких виявлених державним виконавцем розрахункових рахунках ТОВ «РАДІЯ».

Крім того, колегія суддів відмічає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 року у даній справі № 910/13968/16 позовні вимоги ТОВ «ТБ «Д та К» до ТОВ «РАДІЯ» про стягнення 64 331,74 грн. задоволено.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 року по справі № 910/13968/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЯ» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 66, 67, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЯ» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 року по справі № 910/13968/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/13968/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді М.А. Руденко

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 26.10.2016 року.