Рішення

від 02.11.2016 по справі 2-117/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №2-117/12 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Євген Олексійович (Житомирський р.с.)

Категорія 27 Доповідач Товянська О. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого: судді Товянської О.В.

суддів: Худякова А.М., Микитюк О.Ю.

при секретарі: Кравчук Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів за розпискою

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, та, уточнивши позовні вимоги, остаточно просив визнати ОСОБА_3 солідарним боржником по виконанню зобов'язання по розписці від 20 травня 2008 року, стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 379 758,87 грн. та моральну шкоду в розмірі 40000 грн., а всього 419758,87 грн. Зазначав, що ОСОБА_2 отримав від нього у борг кошти в сумі 35 140 доларів США, про що написав розписку.

Термін виконання зобов'язання, щодо повернення коштів був визначений 01.11.2008р. Проте у цей строк вони не були повернуті і відповідач відмовляється їх повернути. У зв'язку з невиконанням свого зобов’язання, ОСОБА_4 завдано йому моральну шкоду в розмірі 40 000 грн.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідачів на користь ОСОБА_1 в солідарному порядку 279 714,40 грн., з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100044,41 грн. та 1700 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позові. Зазначає, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуально права. Таке рішення ґрунтується на припущеннях, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Під час розгляду справи суд не притягнув до участі у справи третіх осіб ТОВ «ТД «Краус», директором якого був він та ТОВ «ЦКЗ «Мілєан», директором якого був ОСОБА_1 Вважає, що вимоги позивача безпосередньо пов'язані з діяльністю цих підприємств.

Крім того, суд першої інстанції не з'ясував чи були отримані кошти самим ОСОБА_4 за розпискою та не звернув увагу на те, що ним зазначалося про судовий розгляд аналогічної справи про стягнення тих самих коштів, але не за розпискою, а за договором позики від 20.05.2008р. На вимогу суду надати оригінал зазначеного договору представник позивача пояснив, що він втрачений. Необґрунтованим є рішення про стягнення боргу з ОСОБА_3, яка не виступала поручителем та не має жодного відношення до укладення договору.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 05 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 у солідарному порядку та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено. У решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення від 05 лютого 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 коштів скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 травня 2008р. між сторонами було укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 35140дол.США, що у гривневому еквіваленті на момент укладення договору становило 175696грн., із терміном повернення до 01.11.2008р. Крім суми боргу позивач просив стягнути 3% річних від простроченої суми - 20885,30грн., заборгованість з урахуванням індексу інфляції за час прострочення - 75159,17грн., всього 379758,87 грн.

Відповідно до ст.ст.1046,1047,1050,545 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання повністю або частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов’язання. У цьому випадку настає прострочення кредитора. Зобов’язання припинається виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст.ст.202,203,207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України );

Розписку відповідач писав самостійно, належних і допустимих доказів психологічного або фізичного тиску з боку позивача не надав.

Вказаний договір недійсним не визнаний, позов про це не заявлявся і предметом судового дослідження не був. Ніяких клопотань з цього приводу відповідач не заявляв. Тому посилання на те, що при розгляді справи в суді було порушено його права, що зміст розписки є спірним, не знайшло свого підтвердження.

Посилання відповідача на те, що він не підписував спірну розписку не відповідає дійсності, що підтверджено висновком комплексної судово-почеркознавчої експертизи №261/16-25/465/16-25 від 04.08.2016р. Встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 20.05.2008р. виконаний самим ОСОБА_2

На підставі наведеного судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 175696грн., , що у доларовому еквіваленті на момент укладення договору становило 35140дол.США, 3% річних від простроченої суми - 20885,30грн., заборгованість з урахуванням індексу інфляції за час прострочення - 75159,17грн., всього 379758,87 грн. і 1700грн. судового збору.

В решті вимог рішення не є предметом апеляційного перегляду, на що вказано в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення від 05 лютого 2015 року.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,314,316,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 379 758,87 грн. і 1700грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: