Постанова

від 02.11.2016 по справі 826/16301/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 листопада 2016 року №826/16301/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Кузьменка В.А., Федорчука А.Б., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» доОфісу великих платників Державної фіскальної служби (відповідач-1) Державної фіскальної служби України (відповідач-2) проскасування рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, Державної фіскальної служби України, в якому просить (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 06.11.2013):

- скасувати податкове повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 17.07.2013 №0000133720;

- скасувати рішення Міністерства доходів і зборів України від 30.09.2013 №12183/6/99-99-10-01-15;

- визнати протиправними дії міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників з винесення податкового повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0000133720.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2015 за результатами розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» у даній адміністративній справі скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. У мотивувальній частині даної ухвали вказано, що у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій при визнанні правомірним податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не досліджено та не здійснено аналізу податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість постачальнику в ціні придбаних товарів (послуг); не досліджено реального здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування ПДВ. Крім того, судам попередніх інстанцій за необхідності слід поставити питання про проведення експертного дослідження на предмет документального підтвердження факту подальшої переробки та руху саме насіння соняшника, придбаного у контрагентів, оскільки однією з обставин для відмови позивачу у задоволенні позову є висновок судів про неможливість встановлення факту переробки саме того насіння, що було придбане у контрагентів.

З огляду на викладене, розгляд справи здійснено з врахуванням частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

У судовому засіданні 26.07.2016 неналежного відповідача-1 - міжрегіональне головне управління державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників - замінено на належного - Офіс великих платників Державної фіскальної служби.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки досліджувані фінансово-господарські операції позивача з його контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями останнього, належним чином оформленою первинною документацією, а рішення Міністерства доходів і зборів України від 30.09.2013 №12183/6/99-99-10-01-15 за результатами адміністративного (досудового) оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення прийняте без врахування всіх обставин, про які вказував позивач у своїй скарзі.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши про правомірність оскаржуваних рішень, прийнятих у межах наданих останнім повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональним головним управлінням державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 2010-2013 роки.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом встановлено такі порушення вимог податкового законодавства з боку товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна»:

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по операціях, які оподатковуються на загальних підставах на суму ПДВ 7 247 770,00 грн., в т.ч.: вересень 2010 року на суму ПДВ 78 462 грн.; листопад 2011 року на суму ПДВ 16 169 грн.; грудень 2011 року на суму ПДВ 983 995 грн.; березень 2012 року на суму ПДВ 1 791 589 грн.; квітень 2012 року на суму ПДВ 2 654 318 грн.; травень 2012 року на суму ПДВ 1 377 631 грн.; лютий 2013 року на суму ПДВ 345 606 грн. та підлягає зменшенню;

- пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 7 247 770 грн., в т.ч. за податкові періоди: жовтень 2010 року на суму ПДВ 78 462 грн.; грудень 2011 року на суму ПДВ 16 169 грн.; січень 2012 року на суму ПДВ 983 995 грн.; квітень 2012 року на суму ПДВ 1 791 589 грн.; травень 2012 року на суму ПДВ 2 654 318 грн.; червень 2012 року на суму ПДВ 1 377 631 грн.; березень 2013 року на суму ПДВ 345 606 грн. та підлягає зменшенню.

На підставі вказаного, контролюючим органом складено акт від 27.06.2013 №761/40-50/37-20/33546533 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0000133720, яким товариству з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 247 770,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, товариством з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» подано до Міністерства доходів і зборів Україну відповідну скаргу, розглянувши яку останнім прийнято рішення про результати розгляду скарги від 30.09.2013 №12183/6/99-99-10-01-15, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0000133720, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0000133720 та рішення про результати розгляду скарги від 30.09.2013 №12183/6/99-99-10-01-15 необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

У розумінні норми пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року) (надалі - Закон №168/97-ВР), «податковий кредит» - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Об'єктом оподаткування зазначеним податком є операції платників податків, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, та з поставки (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту) згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди). До останніх з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюються поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажів, а також міжнародних відправлень у випадках, визначених підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 цього Закон (підпункти 3.1.1 і 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту (підпункт 7.4.5 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодеку України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

З вказаної норми права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

Як вбачається зі змісту акту міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27.06.2013 №761/40-50/37-20/33546533, висновки про завищення суми бюджетного відшкодування ґрунтуються на твердженнях контролюючого органу про те, що правочини, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Сервістрансмаш», товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Імперія», товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченко-Південь-Агро», приватним підприємством «Павлоград-Інвест-Агро», ФГ «Давос», ФГ «Південна зірка», Приватною агрофірмою «Світоч-Агро», товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко», ФГ «Антар», відповідно до частин першої та другої статті 215, частин першої та п'ятої статті 203 та статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, є нікчемними та суперечать інтересам держави і суспільства, а тому, у силу статті 216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з недійсністю останніх.

Так, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлена невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства, проведеного дослідженням правомірності оформлення первинних документів, а також не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Сервістрансмаш» за вересень 2010 року (податковий кредит у сумі 78 461,53 грн.). В обґрунтування таких висновків контролюючим органом покладено акт про відсутність посадових осіб за податковою адресою товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Сервістрансмаш» від 12.11.2012 №306/22-200.

Натомість, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, взаємовідносини за перевіряємий період позивача (покупець) з товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Сервістрансмаш» (продавець) ґрунтувались на договорах купівлі-продажу від 22.09.2010 №4793 та від 29.09.2010 №4985, згідно з умовами яких продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені цим договором.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів купівлі-продажу від 22.09.2010 №4793 та від 29.09.2010 №4985, видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банківських рахунків, товарно-транспортної накладної.

Також, контролюючим органом встановлена розбіжність у податковій звітності товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ України» за листопад 2011 року суми ПДВ в розмірі 16 169,31 грн. з постачальником товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Імперія», оскільки від державної податкової інспекції у місті Херсоні надійшов акт від 22.03.2012 №45/15-3/13864914 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Імперія» щодо підтвердження господарських відносин з платника податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.11.2011 по 30.11.2011, який є постачальником товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ України».

В свою чергу, позивач посилається на реальний рух активів в процесі здійснення господарських операцій із названим контрагентом, на підтвердження чого надано суду договір купівлі-продажу від 11.11.2011 №7116, у відповідності до положень якого продавець (товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Імперія») поставляє та передає у власність, а покупець (позивач) приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договором.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії таких документів: договору купівлі-продажу від 11.11.2011 №7116, видаткової накладної, податкової накладної, виписки з банківського рахунку, товарно-транспортної накладної.

Згідно з актом перевірки, контролюючим органом встановлено розбіжності у податковій звітності товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (завищення податкового кредиту) за грудень 2011 року, а саме: сума ПДВ в розмірі 632528,27 грн. з постачальником товариство з обмеженою відповідальністю «Шевченко-Південь-Агро», з огляду на отриману податкову інформацію у вигляді довідки «Про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків ТОВ «Шевченко-Південь-Агро» від 27.06.2012 №460/07, у відповідності до якої місцезнаходження платника податків не встановлено.

У той же час,за посиланням позивача, його взаємовідносини як покупця із товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченко-Південь-Агро» (продавець) ґрунтуються на договорах купівлі-продажу від 09.12.2011 №7375, від 15.12.2011 №7417, від 23.12.2011 №7477, від 20.12.2011 №7454, у відповідності до умов яких, продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договором.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів купівлі-продажу від 09.12.2011 №7375, від 15.12.2011 №7417, від 23.12.2011 №7477, від 20.12.2011 №7454 разом з додатковими угодами, видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банківського рахунку, товарно-транспортних накладних.

Контролюючим органом також встановлена розбіжність у податковій звітності товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (завищення податкового кредиту) за грудень 2011 року (сума ПДВ у розмірі 351466,72 грн.) з постачальником приватне підприємство «Павлоград-Інвест-Агро» із зазначенням того, що від Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС надійшов акт від 06.09.2012 №86/22/6-35168745 про результати документальної позапланової перевірки вказаного підприємства з питань взаємовідносин з покупцем - товариством з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» - за грудень 2011 року та січень 2012 року.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що взаємовідносини позивача (покупець) з приватним підприємством «Павлоград-Інвест-Агро» (продавець) ґрунтуються на договорі від 06.12.2011 №61/Д, від 20.12.2011 №64/Д, від 01.12.2011 №58/Д, у відповідності до умов яких, продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договором.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 06.12.2011 №61/Д, від 20.12.2011 №64/Д, від 01.12.2011 №58/Д, видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банківського рахунку, товарно-транспортних накладних, карток аналізу зерна, складських квитанцій на зерно, актів прийому-передачі зерна.

Міжрегіональним головним управлінням державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників в акті перевірки також зазначено про виявлену розбіжність у податковій звітності товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (завищення податкового кредиту) за березень, квітень 2012 року на суму ПДВ у розмірі 1223241,36 грн. з постачальником ФГ «Давос», оскільки від Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції надійшов акт від 04.09.2012 №217/22/34337217 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ФГ «Давос» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 по 31.04.2012, в якому, зокрема, зазначено, що керівником ФГ «Давос» надані не в повному обсязі, а саме: не були надані в повному обсязі документи, що засвідчують реалізацію продукції товариству з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна».

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, взаємовідносини позивача (покупець) та ФГ «Давос» (продавець) ґрунтуються на договорах купівлі-продажу від 19.03.2012 №7848, від 16.03.2012 №7831, від 15.03.2012 №7817, від 14.03.2012 №7802, від 12.03.2012 №7785, від 06.03.2012 №7776, від 03.03.2012 №7762, згідно з умовами яких, продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договором.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 19.03.2012 №7848, від 16.03.2012 №7831, від 15.03.2012 №7817, від 14.03.2012 №7802, від 12.03.2012 №7785, від 06.03.2012 №7776, від 03.03.2012 №7762, видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банківського рахунку, товарно-транспортних накладних.

У відповідності до змісту акту перевірки, контролюючим органом також встановлено розбіжності у податковій звітності товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (завищення податкового кредиту) за березень, квітень 2012 року на суму ПДВ у розмірі 2 023 893,97 грн. з постачальником ФГ «Південна зірка» із зазначенням того, що від Жовтневої МДПІ Миколаївської області надійшов акт від 26.07.2012 №525/22-34203055 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ФГ «Південна звірка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 30.06.2012.

В свою чергу, за посиланням позивача, фінансово-господарські взаємовідносини позивача (покупець) з ФГ «Південна зірка» (продавець) виникли на підставі договорів купівлі-продажу від 26.03.2012 №7908, від 29.03.2012 №7930, від 28.03.2012 №7921, від 04.04.2012 №7973, від 06.04.2012 №7995, від 03.04.2012 №7954, від 02.04.2012 №7948, від 30.03.2012 №7940, згідно з якими продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договором.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 26.03.2012 №7908, від 29.03.2012 №7930, від 28.03.2012 №7921, від 04.04.2012 №7973, від 06.04.2012 №7995, від 03.04.2012 №7954, від 02.04.2012 №7948, від 30.03.2012 №7940 разом з додатковими угодами, видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банківського рахунку, товарно-транспортних накладних.

Міжрегіональним головним управлінням державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників в акті перевірки зазначено про розбіжність у податковій звітності товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (завищення податкового кредиту) а квітень, травень 2012 року на суму ПДВ у розмірі 2 576 402,18 грн. з постачальником приватна агрофірма «Світоч-Агро», в обґрунтування чого зазначено, що від Березанського відділення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції надійшов акт від 14.08.2012 №204/2201/30628749 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватної агрофірми «Світоч-Агро» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 30.06.2012, у якому вказано, що чисельність працюючих на підприємстві складає 1 найманий працівник, підприємство не має власних або орендованих основних виробничих фондів для здійснення господарської діяльності, пов'язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що фінансові операції позивача (покупець) з приватною агрофірмою «Світоч-Агро» (продавець) ґрунтувались на договорах купівлі-продажу від 10.04.2012 №8011, від 13.04.2012 №8029, від 18.04.2012 №8044, від 20.04.2012 №8060, від 23.04.2012 №8068, від 25.04.2012 №8078, від 26.04.2012 №8093, від 28.04.2012 №8104, від 03.05.2012 №8110, від 07.05.2012 №8123, від 08.05.2012 №8126, від 10.05.2012 №8131, від 12.05.2012 №8144, згідно з якими продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договором.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів купівлі-продажу від 10.04.2012 №8011, від 13.04.2012 №8029, від 18.04.2012 №8044, від 20.04.2012 №8060, від 23.04.2012 №8068, від 25.04.2012 №8078, від 26.04.2012 №8093, від 28.04.2012 №8104, від 03.05.2012 №8110, від 07.05.2012 №8123, від 08.05.2012 №8126, від 10.05.2012 №8131, від 12.05.2012 №8144 разом з додатковими угодами, видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банківського рахунку, товарно-транспортних накладних.

Змістом акту перевірки встановлена розбіжність у податковій звітності товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ України» (завищення податкового кредиту) за лютий 2013 року на суму ПДВ у розмірі 155 855,33 грн. з постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко» зі зазначенням того, що від державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС надійшов акт від 30.05.2013 №1624/22-30/31681342 про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з приватним підприємством «Атрія Стар» та товариством з обмеженою відповідальністю «Афродіта Фінанс» за лютий 2013 року.

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, взаємовідносини позивача (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко» (продавець) ґрунтуються на договорах купівлі-продажу від 15.02.2013 №9796, від 18.02.2013 №9805, від 14.02.2013 №9788, від 06.02.2013 №9754, у відповідності до яких продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договором.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів купівлі-продажу від 15.02.2013 №9796, від 18.02.2013 №9805, від 14.02.2013 №9788, від 06.02.2013 №9754, видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банківського рахунку, товарно-транспортних накладних.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що за результатами вказаної перевірки встановлено розбіжності у податковій звітності товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (завищення податкового кредиту) за лютий 2013 року на суму ПДВ у розмірі 189 750,41 грн. з постачальником ФГ «Антар» у зв'язку з тим, що від Бериславської МДПІ надійшов акт від 08.04.2013 №90/22/37557140 про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ФГ «Антар» з питань правильності застосування податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2012 по 28.02.2013.

За наявними у матеріалах справи доказами, взаємовідносини позивача (покупець) з ФГ «Антар» (продавець) ґрунтувались на договорах купівлі-продажу від 19.02.2013 №9813, від 27.02.2013 №9855, згідно з якими продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договором.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів купівлі-продажу від 19.02.2013 №9813, від 27.02.2013 №9855, видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банківського рахунку, товарно-транспортних накладних.

З огляду на викладене вбачається, що висновки контролюючого органу про завищення товариством з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» суми бюджетного відшкодування ґрунтуються, в першу чергу, на висновках актів перевірок (неможливості проведення зустрічних звірок) контрагентів останнього.

З приводу вказаного слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.

При цьому, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів в останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Натомість, аналіз взаємовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Сервістрансмаш», товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Імперія», товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченко-Південь-Агро», приватним підприємством «Павлоград-Інвест-Агро», ФГ «Давос», ФГ «Південна зірка», Приватною агрофірмою «Світоч-Агро», товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко», ФГ «Антар» свідчить, що контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість; під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» контролюючим органом не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, відповідачем не надано суду доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

При цьому, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Вказаний факт також підтверджено висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 31.03.2016 №18236/18237/15-45/5245ч5252/16-45, призначеної на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.07.2015 у даній справі, згідно з яким розмір податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого товариством з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» за 2010-2013 роки за операціями з постачальниками товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Сервістрансмаш», товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Імперія», товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченко-Південь-Агро», приватним підприємством «Павлоград-Інвест-Агро», ФГ «Давос», ФГ «Південна зірка», Приватною агрофірмою «Світоч-Агро», товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко», ФГ «Антар», документально підтверджено у розмірі 7 247 770,00 грн., а висновки акту перевірки від 27.06.2013 №761/40-50/37-20/33546533 документально не підтверджуються.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, суд звертає увагу, що формальні помилки та неточності в первинних документах, про які під час судового розгляду справи вказував представник відповідачів (як-то помилки в оформленні товарно-транспортних накладних) не можуть свідчити про безтоварність укладених правочинів. Натомість, оцінка здійсненим господарським операціям повинна даватись на підставі комплексного всебічного аналізу матеріалів справи та фактичних обставин. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.01.2016 у справі №К/800/66448/14 (ЄДРСР № 55155993).

З урахуванням викладеного, суд звертає увагу, що допитані в якості свідків особи, які приймали безпосередню участь у перевіряємих операціях, підтвердили свою участь у них шляхом прийняття товару на складі, детально пояснивши суду етапи та порядок прийняття товару.

Слід зазначити, що приписами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивач мав ділову мету, укладаючи вказані договори з товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Сервістрансмаш», товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Імперія», товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченко-Південь-Агро», приватним підприємством «Павлоград-Інвест-Агро», ФГ «Давос», ФГ «Південна зірка», Приватною агрофірмою «Світоч-Агро», товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко», ФГ «Антар», що підтверджується подальшою реалізацію придбаних товарів третім особам.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.

За таких обставин, з урахуванням правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 07.07.2015 у даній справі, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Сервістрансмаш», товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Імперія», товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченко-Південь-Агро», приватним підприємством «Павлоград-Інвест-Агро», ФГ «Давос», ФГ «Південна зірка», Приватною агрофірмою «Світоч-Агро», товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко», ФГ «Антар» - не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0000133720 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому з метою належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0000133720.

При цьому, позовні вимоги про визнання протиправними дій міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників з винесення податкового повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0000133720 не підлягають задоволенню з огляду на те, юридично значимим для платника податків є саме рішення контролюючого органу, а не дії із його прийняття.

Щодо позовних вимог про скасування рішення Міністерства доходів і зборів України від 30.09.2013 №12183/6/99-99-10-01-15 суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що останнім розглянуто скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» на податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 №0000133720, прийняте за результатами перевірки.

Отже, рішення Міністерства доходів і зборів України від 30.09.2013 №12183/6/99-99-10-01-15 саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, вказане рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 17.07.2013 №0000133720. В іншій частині позовних вимог суд дійшов до висновку про відмову в їхньому задоволенні.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина третя статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжного доручення від 08.10.2013 №0830 та квитанції від 06.11.2013 №47, товариством з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» в якості судового збору сплачено 493,22 грн.

Отже, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу, становить 164,40 грн.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 17.07.2013 №0000133720.

В іншій частині позову відмовити.

Присудити здійснені товариством з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (код ЄДРПОУ 33546533, адреса: 04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, 16-А) документально підтверджені платіжним дорученням від 08.10.2013 №0830, квитанцією від 06.11.2013 №47 судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 164,40 грн. (ста шістдесяти чотирьох грн. 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 11-Г).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Судді Кузьменко В.А.

Федорчук А.Б.