Постанова

від 01.11.2016 по справі 922/2564/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р. Справа № 922/2564/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Алєкаєв Ю.В., довіреність від 29.03.2016 р. № 042342;

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 20.01.2016 р. № 32-20-14-1553/0/19-16;

першого відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 12.08.2016 р.;

другого відповідача - не з'явився;

першої третьої особи - не з'явився;

другої третьої особи - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області (вх. № 2766 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.10.16 р. у справі № 922/2564/16

за позовом В.о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків

до 1) Публічне акціонерне товариство "САД", с. Мала Рогань,

2) Харківська районна державна адміністрація, м. Харків

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Кулиничівська селищна рада Харківського району Харківської області, с. Кулиничі

2) Харківська міська рада Харківської області, м. Харків

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИЛА:

В. о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області до Публічного акціонерного товариства "САД" та Харківської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 р., укладеного між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та Публічним акціонерним товариством В«САДВ» (ЄДРПОУ 00412458), зареєстрованого в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП В«Центр державного земельного кадаструВ» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2004 № 18, виклавши положення підпунктів пункту 7 розділу В«Орендна платаВ» вищевказаного договору в частині сплати орендної плати в редакції позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2016 р. у справі № 922/2564/16 позов в. о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області до ПАТ "САД" та до Харківської районної державної адміністрації Харківської області про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004, укладеного між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та Публічним акціонерним товариством В«САДВ» (ЄДРПОУ 00412458), зареєстрованого в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП В«Центр державного земельного кадаструВ» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2004 р. № 18 - залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що спір не може бути розглянутий по суті в зв'язку з тим, що прокурором не надано суду достатніх доказів по справі, які б підтверджували наявність підстав необхідності представництва прокурором інтересів держави саме в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до вимог Закону, та ін.

Харківська місцева прокуратура № 6 Харківської області з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилася, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що ухвала прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в ухвалі обставинам справи, з порушенням норм процесуального права. Просить ухвалу господарського суду скасувати та передати на розгляд господарському суду Харківської області справу № 922/2564/16.

Публічне акціонерне товариство "САД" у відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Головне управління Держгеокадастру у Харківської області у відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

В судовому засіданні 31.10.2016 р. оголошена перерва до 01.11.2016 р.

Після оголошеної перерви представники другого відповідача та третіх осіб у судове засідання 01.11.2016 р. не з'явилися.

Враховуючи факт належного повідомлення другого відповідача та третіх осіб про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника другого відповідача та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно зі ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2016 р. у даній справі позов залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України з тих підстав, що спір не може бути розглянутий по суті в зв'язку з тим, що прокурором не надано суду достатніх доказів по справі, які б підтверджували наявність підстав необхідності представництва прокурором інтересів держави саме в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до вимог Закону.

Проте, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування прийнятої у справі ухвали, та передання справи на розгляд господарського суду.

Згідно зі статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 1 Закону України В«Про прокуратуруВ» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України В«Про прокуратуруВ» , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України , так і нормами інших правових актів. Зміст поняття "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В позовній заяві прокурор просить суд внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 р., укладеного між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та Публічним акціонерним товариством В«САДВ» , також зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних відносинах, є Головне управління Держгеокадастру у Харківської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України В«Про оренду земліВ» , орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України В«Про оренду земліВ» , орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно п. а ч. 2 до ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

Відповідно ч. 4 ст. 173 Земельного кодексу України, землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Суд першої інстанції з посиланням на приписи норм Земельного кодексу України, зокрема пункту В«аВ» частини другої статті 83, частини четвертої статті 173 цього кодексу, Закону України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власностіВ» , пункту 3 розділу II цього закону зазначив, що вищезазначені землі перейшли у власність територіальної громади міста Харкова.

Такі висновки суду є помилковим, оскільки виходячи зі змісту цього пункту законом передбачено перебування у межах населеного пункту, крім земель комунальної власності також земель приватної та державної власності.

При цьому, статтею 117 Земельного кодексу України передбачена процедура передачі земель з державної власності у комунальну і навпаки, яка здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Зазначене відбувається за рішенням відповідного органу. Тобто з цих норм вбачається, що сам факт входження земель до меж населеного пункту не є підставою для автоматичного переходу землі з державної до комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізуються державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 10.12.2004 р. (із змінами) на даний час є чинним. Строк дії правочину - до 29.12.2054 р.

Проте, судом не надано належної правової оцінки тому факту, що за умовами чинного договору оренди землі об'єктом оренди виступають і земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до умов укладеного договору, земельні ділянки на строк дії правочину надані відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Судом залишено поза увагою те, що з 01.01.2013 р. розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності замість місцевих державних адміністрацій визначено Держгеокадастр та його територіальні органи (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», ч. 4 ст. 122 ЗК України).

Крім того, зазначений факт визнається Харківською районною державною адміністрацією Харківської області.

В даному випадку головне управління Держгеокадастру у Харківській області є розпорядником земель, які виступають об'єктом оренди за спірним правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої і у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Разом з цим, за наявності чинних договірних відносин, такі права і обов'язки виникнуть у нового власника речі лише після внесення відповідних змін до договору оренди землі.

А отже, з наведеного вбачається, що позивач наділений відповідними правами та функціями щодо предмету спірного договору.

Сторонами укладеного договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 р. (із змінами) є лише дві сторони - Харківська районна державна адміністрація Харківської області (орендодавець) та ПАТ «САД» (орендар), тобто, права і обов'язки за правочином мають лише дані особи.

Проте, виходячи із встановлених обставин у справі, судом не надано належної правової оцінки положенням Розділу II «Загальні положення про договір» ЦК України, зокрема, ч. 1 ст. 651 ЦК України, відповідно до яких зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 34 договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 р., перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Тобто, Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, як розпорядник земель, які є об'єктом оренди за спірним правочином, має право на захист інтересів держави у питанні, що стосується приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог закону та, хоча і не є стороною чинного договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 р., але обґрунтовано може звернутися до суду з відповідним позовом щодо захисту відповідного права.

З урахуванням викладеного, прокуратура правомірно та обґрунтовано звернулася до суду за захистом інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області у зв'язку з чим має відповідні правомочності та підстави щодо підписання позовної заяви у цій справі.

Таким чином, висновки, викладені в ухвалі господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування та передання справи на розгляд господарського суду для розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 101 , 102 , п. 2 ст. 103 , п. 1 ст. 104 , ст. ст. 105 , 106 ГПК України , судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.10.16 р. по справі № 922/2564/16 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.