Рішення

від 19.12.2016 по справі 922/2564/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2016 р.Справа № 922/2564/16

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Прохоров С.А.

судді: Погорелова О.В. , Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовомВ.о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків до 1-відповідач - Публічне акціонерне товариство "САД", с. Мала Рогань , 2-й відповідач - Харківська районна державна адміністрація, м. Харків треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: - Кулиничівська селищна рада Харківського району Харківської області, с. Кулиничі - Харківська міська рада Харківської області, м. Харків про внесення змін до договору за участю представників:

прокурора - Чирик В.Г. посвідчення №036688 від 11.12.15

позивача - Бабанських - Коц за довіреністю №32-20-14-19694/0/19-15 від 23.12.2015

1 відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 12.08.2016

2 відповідача - не з'явився

3 -я особа Кулиничівська сільрада - ОСОБА_3 за довіреністю від 22.02.2016

3-я особа Харківська міська рада - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В. о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області до ПАТ "САД" та Харківської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 р., укладеного між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та ПАТ «САД» (ЄДРПОУ 00412458), зареєстрованого в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2004 № 18, виклавши положення підпунктів пункту 7 розділу «Орендна плата» вищевказаного договору в частині сплати орендної плати в редакції позовної заяви.

Розгляд справи було відкладено на 19 грудня 2016 року.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов прокурора підтримав.

Представник третьої особи - Харківської міської ради в судове засідання не з'явився.

Представник третьої особи - Кулиничівської селищної ради, позов прокурора підтримує.

Представник першого відповідача проти позову прокурора заперечує в повному обсязі.

Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін, та третьої особи які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 19.08.2004 № 316 Про надання земельної ділянки ВАТ САД Відкритому акціонерному товариству САД передано в оренду строком на 50 років земельну ділянку загальною площею 608,2117 га, в тому числі: сільськогосподарських угідь - 564,8984 га, несільськогосподарських угідь - 43,3133 га, розташованих на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області.

На підставі вищевказаного розпорядження 10.12.2004 року між Харківською районною державною адміністрацією в особі голови - ОСОБА_4 (Орендодавець) та ВАТ САД в особі голови правління ОСОБА_5 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 608,21 17 га, в тому числі: сільськогосподарських угідь - 564,8984 га, несільськогосподарських угідь - 43,3133 га, розташованих на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області строком на 50 років.

Договір оренди землі від 10.12.2004 зареєстрований у Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2004 № 18.

Пунктом 4 договору оренди від 10.12.2004 нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 12 603 680, 50 грн.

Відповідно до п. 7 розділу Орендна плата договору, орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі на рахунок Кулиничівської селищної ради в розмірі 0,03 % від грошової оцінки багаторічних насаджень площею 302,8777 га та 0,1 % від грошової оцінки іншої частини земельної ділянки площею 305,3340 га, в загальній сумі 5 391, 45 грн. на рік.

На підставі розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 27.04.2012 № 885 Про затвердження технічної документації із землеустрою ПуАТ САД , п. 30 договору оренди землі від 10.12.2004 між сторонами укладено додаткові угоди №№ 1 - 7, 9 якими внесено зміни (доповнення) до договору.

Рішенням XIII сесії VI скликання Харківської районної ради від 07.06.2012 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель ПуАТ САД для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 530,2762, розташованих на території Кулиничівської селищної ради в розмірі 18 860 388, 00 грн. станом на 01.01.2012.

Після укладання додаткових угод 1 - 7, 9 до договору оренди землі від 10.12.2004 в користуванні ПуАТ САД перебуває 529,7116 га земель, розташованих на території Кулиничівської селищної ради Харківського району сумарна нормативно грошова оцінка яких складає 18 848 812 грн., за використання яких сплачується орендна плата з розрахунку 0,1%, 0,03%, 1% (землі сільськогосподарського призначення, залежно від складу угідь).

Відповідно до п. 10 вищевказаного договору оренди землі, розмір орендної плати переглядається один раз у три роки у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Як зазначає прокурор, звертаючись з позовом до господарського суду, органом державної влади - Харківською районною державною адміністрацією Харківської області, як стороною договірних відносин, до цього часу не вжито будь-яких заходів щодо усунення порушень в частині ініціювання питання та приведення умов договору в частині розміру сплати орендної плати до вимог ПК України, а також щодо виконання ст. 21 Закону України «Про оренду землі» , п. 10 вищевказаного договору оренди землі щодо перегляду орендної плати.

Прокурор вважає, що нездійснення відповідними органами повноважень щодо захисту інтересів держави є підставою для представництва прокурора інтересів держави в суді, відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, на думку прокурора, наявні законні підстави для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2004 №18, укладеного між ПАТ «САД» та Харківською районною державною адміністрацією, а саме до пункту 7 Договору в частині встановлення орендної плати в розмірі 3% від грошової оцінки земельних ділянок.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України та ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки може бути укладений лише за взаємним волевиявленням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинам притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію загальної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

На підставі ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди, строк дії договору оренди, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, відповідальність сторін та ін.

Так, відповідно до умов укладеного між ПАТ "САД" (перший відповідач, орендар) та Харківською районною державною адміністрацією (другий відповідач, орендодавець), договору №18 від 10.12.2004, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кулиничівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що примусове припинення договору оренди землі шляхом його дострокового розірвання за ініціативою орендаря можливе у випадках істотного порушення орендодавцем умов договору оренди або закону.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, підстави для розірвання або зміни договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами, мають бути визначені або безпосередньо договором оренди, або приписами законодавства.

Відповідно до п. 30 договору оренди № 18 від 10.12.2004р., зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди, спір вирішується у судовому порядку.

Таким чином, як умови укладеного між відповідачами договору оренди, так і приписи Закону України «Про оренду землі» , передбачають можливість зміни умов договору оренди землі, за вимогою однієї із сторін договору.

Одночасно, позивач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, в інтересах якого прокурором подано даний позов, не є стороною за спірним договором оренди, укладеним між відповідачами, а жодна із сторін даного договору не зверталась до суду із відповідними позовними вимогами. Дані обставини сторони підтвердили в процесі вирішення даного спору.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Позовні вимоги повинні бути доведені і не можуть базуватись на припущеннях.

Натомість, доводи прокурора, викладені у позовній заяві не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, з огляду на зазначене.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Функція представництва прокуратурою інтересів громадян або держави в суді закріплена п.2 ст. 121 Конституції України. Виходячи із цього конституційного положення, прокурор має статус законного представника держави у випадках, передбачених чинним законодавством.

Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Формами представництва прокурора у господарському суді є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Статтею 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Звертаючись до суду з відповідним позовом про внесення змін до договору оренди, прокурор визначив позивачем у даній справі - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Як вбачається зі змісту спірного договору оренди, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не є стороною спірного договору, а сторонами договору є відповідачі у даній справі.

З урахуванням викладеного, з матеріалів справи вбачається, по-перше, відсутність порушених прав чи законних інтересів позивачів, яких визначив прокурор у позовній заяві, у зв'язку із укладенням між відповідачами у справі договору оренди, по-друге, відсутність у позивача, який не є стороною договору, права вимагати внесення змін до вказаного договору, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають нормам чинного законодавства і тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на прокурора.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 29, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 26.12.2016 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7