Рішення

від 01.11.2016 по справі 903/357/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016Справа №903/357/16

За позовом дочірнього підприємства "Рибгосп "Маневичі"

до Державного підприємства "Укрриба"

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

1)Фонд державного майна України

2)Державне агентство рибного господарства України

про визнання договору недійсним

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Сахарчук А.А.(дов. від 17.10.2016)

Від відповідача Ільчук Н.В.(дов. від 16.09.2016)

Від третьої особи-1 Зубарєва Н.В.(дов. від 31.12.2015)

Від третьої особи-2 не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Дочірнє підприємство "Рибгосп "Маневичі" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Укрриба", в якій просить суд визнати недійсним договір зберігання державного майна № 2/13 від 03.01.2013 з додатковою угодою від 08.01.2013, укладеного між державним підприємством "Укрриба" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Маневичі".

Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірна угода є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна, з огляду на те, що основною ознакою спірного договору є користуванням майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором. Об'єкти, які є предметом спірного договору зберігання державного майна № 2/13 від 03.01.2013, відносяться до захисних гідротехнічних споруд та мають загальнодержавне значення, не підлягають приватизації та передачі в оренду в силу статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". А також передача спірного державного майна відбулася на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, а отже ДП "УКРРИБА" при укладанні спірного договору перевищило свою компетенцію, як балансоутримувач майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2016 порушено провадження у справі № 903/357/16, залучено до участі у розгляді даної справи третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України (третя особа 1) та Державне агентство рибного господарства України (третя особа 2) та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.07.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У дане судове засідання представники позивача та відповідача не з'явився, про поважність причини неявки суд не повідомили.

Вимог суду в повному обсязі не виконано.

Також, суд дійшов висновку про необхідність витребування нових доказів у даній справі, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Ухвалою суду від 06.07.2016 відкладено розгляд справи на 03.08.2016.

Розпорядженням від 03.08.2016 № 04-23/1489 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 903/357/16.

Ухвалою від 04.08.2016 суддя Прокопенко Л.В. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 19.08.2016.

В судове засідання 19.08.2016 представники позивача, відповідача та третьої особи 1 не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали.

В судове засідання 19.08.2016 представник третьої особи 2 з'явився, надав усні пояснення по суті справи.

Розгляд справи відкладено на 05.10.2016.

Згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.10.2016, справу № 903/357/16 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою суду від 04.10.2016 суддею Головатюком Л.Д. прийнято справу № 903/357/16 до свого провадження.

Представники позивача та третьої особи-2 в судове засідання 05.10.2016 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання 05.10.2016 прибули представники відповідача та третьої особи-1, дали пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 18.10.2016.

Представники третіх осіб в судове засідання 18.10.2016 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання 18.10.2016 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 01.11.2016.

В судове засідання 01.11.2016 прибули представники позивача, відповідача та третьої особи-1, дали пояснення по справі.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, у зв'язку з тим, що спірний договір не є договором зберігання і права Фонду державного майна України не порушені.

Суд прийняв до уваги даний відзив.

Представник третьої особи-2 у судове засідання 01.11.2016 не з'явився, витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження третьої особи-2 за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Ухвала суду від 18.10.2016 отримана третьою особою-2 21.10.2016, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 04053 3117116 6 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що третя особа-2 повідомлена про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання третя особа-2 був належним чином повідомлена, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 між дочірнім підприємством "Рибгосп "Маневичі"(далі позивач, зберігач за спірним договором) та Державним підприємством "Укрриба"(далі відповідач, поклажодавець за спірним договором) укладено договір зберігання державного майна № 2/13, згідно якого ДП "УКРРИБА" передало на відповідальне зберігання ДП "Рибгосп "Маневичі" нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі ДП "УКРРИБА" та знаходяться на території Волинської обл.: смт. Маневичі, с. Прилісне, с. Северинівка, с. Череваха, с. Городок, с. Костюхнівка.

Згідно акту приймання-передачі державного майна від 03.01.2013, який є невід'ємною частиною вищенаведеного договору, ДП "УКРРИБА" передано на відповідальне зберігання ДП "Рибгосп "Маневичі" гідротехнічні споруди 36 ставів, зумувал, маточників згідно переліку.

Згідно з п. 1.1 договору поклажодавець (відповідач) передає, а зберігач (позивач) приймає на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибацьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачі гідротехнічних споруд" від 06.05.2003 року " 126/752.

За умовами п. 4.1 договору за відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10 грн., в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячної інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується а розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року.

Відповідно до п. 2.2 договору зберігач вживає всі заходи для збереження майна, його цілісності, комплектності протягом всього строку дії договору відповідно до глави 66 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом десяти років з 03.01.2013 по 03.01.2023.

08.01.2013 укладено додаткову угоду до вказаного договору зберігання, відповідно до якої державне підприємство "Укрриба" передало дочірньому підприємству дозвіл на користування майном «Рибгосп «Маневичі» на платній основі, а саме плата у відповідності до п. 1.3. даної угоди становить: 2450,56 грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно з Положенням про управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого Наказом ФДМУ та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68, одним із способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою КМУ від 21.09.1998 № 1482.

Майно, яке є об'єктом спірного договору, не підлягає приватизації та передачі в оренду, а отже органом приватизації було обрано спосіб управляння цим майном шляхом передачі його до сфери управління Міністерства аграрної політики України (наказ від 06.05.2003 № 126/752), яке у свою чергу передало зазначене майно на баланс ДП "УКРРИБА".

Спір між учасниками даного судового процесу виник у зв'язку із тим, що, на думку позивача, договір є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є не співрозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором. Крім того, зазначається, що з огляду на те, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, адже правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, тому ДП "УКРРИБА" при укладенні договору перевищило свою компетенцію як балансоутримувач майна. Також позивач вважає, що оспорюваний договір суперечить нормам законодавства.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 22.05.2003 №145 "Про здійснення передачі гідротехнічних споруд" на виконання вищезазначеного спільного наказу було зобов'язано Державний департамент рибного господарства забезпечити передачу і створення комісій з питань передачі майна та гідротехнічних споруд на баланс державного підприємства "Укрриба".

29.07.2003 Державним департаментом рибного господарства наказом №210 було затверджено Акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп", на баланс державного підприємства "Укрриба", та закріплено зазначене в Акті майно за ДП "Укрриба" на праві повного господарського відання.

У відповідності до зазначених документів на баланс державного підприємства "Укрриба" було передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутного фонду ВАТ "Волиньрибгосп".

На підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, які в процесі приватизації не увійшли до статутних капіталів інших осіб, передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

Відповідно до Статуту ДП "УКРРИБА" в редакції від 18.01.2012, засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Державного агентства рибного господарства України та підзвітне йому (п. 1.1 Статуту).

Основною метою діяльності підприємства зокрема є здійснення організаційного комплексу заходів з нагляду за технічною експлуатацією та ефективним використання державного майна-гідротехнічними рибницькими (рибоводними) спорудами, що знаходяться на балансі підприємства; технічна експлуатація гідротехнічних споруд рибогосподарських водних об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства на підставі вимог Водного та Земельного кодексів України в частині користування водними об'єктами та землями водного фонду; надання у зберігання гідротехнічних рибницьких (рибоводних) споруд, включаючи ставкові рибоводні споруди, ставків, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання, а також іншого майна, необхідного для рибогосподарської діяльності (п. 3.1 Статуту).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання належить до двосторонніх договорів, тобто при оплатних і безоплатних відносинах зобов'язання зберігання є взаємними, де існують певні права та обов'язки обох сторін. Зберігач, зокрема зобов'язаний забезпечити зберігання майна і повернути його іншій стороні, яка у свою чергу, зобов'язана після закінчення строку, зазначеного охоронцем, взяти назад здане нею на зберігання майно і відшкодувати зберігачеві витрати, необхідні для зберігання майна, та збитки, завдані його властивостями, коли зберігач, приймаючи майно на зберігання, не знав і не повинен був знати про ці властивості.

Пунктом 1 ст. 946 ЦК України визначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

За приписами ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Для встановлення дійсної правової природи зберігання з наданням зберігачеві права користування поклажею необхідно насамперед встановити, на що були спрямовані воля і волевиявлення сторін, а також хто з сторін надав послугу. Так, у договорі зберігання послуга надається зберігачем, яка оплачується поклажодавцем (власником чи іншим титульним володільцем майна), а у договорі майнового найму послуга оплачується наймачем, котрий користується майном.

За вимогами додаткової угоди від 08.01.2013, зберігач зобов'язується проводити плату за користування державним майном, зазначеним в акті приймання-передачі не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном, визначена в протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору, становить 2450,56 грн в т.ч. ПДВ.

В даному випадку, за додатковою угодою до договору зберігання державного майна від 08.01.2013, що згідно до п. 8.2 договору зберігання є невід'ємною частиною цього договору, обов'язок по оплаті покладено на зберігача, що підтверджує позицію прокурора, що спірний договір по суті є договором оренди державного майна та законодавством України передбачені певні особливості укладання та виконання договору найму (оренди).

Чинним законодавством передбачено, що у разі якщо сторони свідомо оформлюють договором зберігання передання в користування власного майна за певну плату, то можливо застосування положень про удаваний правочин.

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Таким чином, проаналізувавши умови спірного договору суд дійшов висновку, що вказана угода є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди державного майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання (безоплатно) за договором. Тобто користування майном за плату є кваліфікуючими ознаками оренди державного майна.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з договору зберігання № 2/13 від 03.01.2013 разом з Додатковою угодою від 08.01.2013, вчинені дії щодо майна, що є власністю держави та перебуває на балансі ДП "УКРРИБА", тобто останній не є власником переданого майна, яке на момент приватизації не увійшло до статутного фонду господарських товариств. Будь-якого погодження з боку Уповноваженого органу управління на укладання угоди щодо передачі в оренду гідротехнічних споруд зазначених в акті прийому-передачі від 03.01.2013 до договору № 2/13 від 03.10.2013 - не надавалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ГК України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями державного майна-майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" від 09.12.2011р. №4107-VІ, Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної діяльності.

Отже, з аналізу викладеного свідчить, що ДП "УКРРИБА" може виступати стороною договору оренди спірного майна (за погодженням з органом управління майна) лише в якості балансоутримувача, а не орендарем.

В даному випадку, передача зазначених гідротехнічних споруд в оренду відбулася на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та його дозволу, у зв'язку з чим, спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме особою у якої відсутні повноваження щодо укладання такого роду договорів, а тому у суду наявні всі підстави для визнання його недійсним.

При цьому, суд відзначає, що наведене порушення законодавства потягнуло за собою порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна".

Так, пунктом 17 вказаної Методики встановлено, що у разі, коли орендодавцем є Фонд державного майна України чи його регіональне відділення, орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70 % до державного бюджету, 30 % державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

Таким чином, недотримання вказаних норм законодавства спричинило збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати, яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до Державного бюджету (Постанови ВГС України від 31.07.2012 у справі № 15/104-11, від 25.04.2012 у справі № 26/162-11, від 25.10.2012 у справі № 5002-23/5089-2011, від 26.09.2012 у справі № 3/258, від 16.01.2013 у справі № 14/140-11/10-12).

За приписами ст. 216 УК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 25, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір зберігання державного майна № 2/13 від 03.01.2013 та додаткову угоду до даного договору від 08.01.2013 , що укладені між дочірнім підприємством "Рибгосп "Маневичі"(44600, Волинська обл., Маневицький район, смт Маневичі, вул. Шевченка, буд. 34, код ЄДРПОУ 30958915) та Державним підприємством "Укрриба"(04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Тургенєвська, буд. 82-А, код ЄДРПОУ 25592421).

3. Стягнути з Державного підприємства "Укрриба" (04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Тургенєвська, буд. 82-А, код ЄДРПОУ 25592421) на користь дочірнього підприємства "Рибгосп "Маневичі" (44600, Волинська обл., Маневицький район, смт Маневичі, вул. Шевченка, буд. 34, код ЄДРПОУ 30958915) судовий збір в розмірі 1378(одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 04.11.2016