Рішення

від 01.11.2016 по справі 922/3147/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р.Справа № 922/3147/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, м. Чугуїв до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Катеринівка , 2. Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, смт. Великий Бурлук, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Катеринівська сільська рада Великобурлуцького району Харківської області, с. Катеринівка про визнання недійсним розпорядження та договорів оренди земельної частки (паю) за участю :

прокурора - Чирик В.Г., посвідчення №036688 від 11.12.2015;

1-го відповідача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1; ОСОБА_2 за довіреністю №468 від 12.10.2016;

представника 2-го відповідача - Юнакова Є.О. за довіреністю №01-58/2221 від 08.09.2016;

представника 3-ї особи - не з'явилась

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (1-ий відповідач) та Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області (2-ий відповідач), в якій просить суд:

- визнати недійсним розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації №37 від 12.02.2015 року;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладений між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_2, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №1;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладеним між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_3, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №2;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладений між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_4, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №3;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладений між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_5, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №4;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладений між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_6, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №5;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладений між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_7, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №6;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладений між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_8, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №7;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладений між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_9, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №8.

В обґрунтування позову прокурор посилається, зокрема на те, що вищезазначене розпорядження 2-го відповідача прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки технічна документація щодо встановлення меж земельних ділянок по не витребуваним сертифікатам не розроблялась та відповідно на затвердження до Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області не подавалася, отже межі вказаних земельних ділянок по не витребуваним сертифікатам не були визначені в натурі (на місцевості), кадастровий номер їм не присвоєно, а тому об'єкти оренди фактично залишилися невизначеними і неможливо встановити їх площу, межі і місце розташування на місцевості. Крім того, прокурор зазначає, що у 2-го відповідача відсутні повноваження щодо розпорядження не витребуваними земельними частками (паями), які перебувають у колективній власності, оскільки право колективної власності, відповідно до державних актів на землю, КСП ім."Ілліча" не припинено у встановленому законом порядку та спірні земельні ділянки не передавалися у відання 2-ому відповідачу. Таким чином, прокурор вважає, що вказане розпорядження підлягає визнанню недійсним, а відтак і договори оренди земельних ділянок, які були укладені на підставі недійсного рішення органу виконавчої влади, повинні також бути визнані недійсними.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 вересня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03 жовтня 2016 року о 10:40 год.

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Катеринівську сільську раду Великобурлуцького району Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2016 року розгляд справи відкладено на 18 жовтня 2016 р. о 10:40 год.

1-ий відповідач 12 жовтня 2016 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №33671), в якому заперечує проти позову та просить суд зобов'язати позивача надати в судове засідання довідку органів статистики (реєстратора) про включення позивача - Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області до ЄДРПОУ та свідоцтво про державну реєстрацію станом на час розгляду справи.

У своєму відзиві 1-ий відповідач, зокрема посилається на те, що прокурором помилково застосовано до даних правовідносин норми Земельного кодексу України і Закону України "Про землеустрій", оскільки вказані правовідносини, зважаючи на правовий режим об'єкта оренди, регулюються спеціальними нормативними актами: Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указом Президента України від 08.08.1995 № 710 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", постановою Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" від 04.02.2004 № 122, постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119 "Про затвердження реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)". Крім того, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об'єктами земельних відносин і мають різний правовий режим та за своєю правовою природою земельні частки (паї) не є земельними ділянками, а тому оренда земельної частки (паю) і оренда земельної ділянки мають суттєво різні якісні відносини. У випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Також, відповідач посилається на те, що відсутнє порушення інтересів держави, оскільки вказані спірні земельні ділянки не відносяться до земель державної чи комунальної власності, до того ж Чугуївська місцева прокуратура не може бути стороною у справі в господарському процесі, адже не є юридичною особою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання 1-го відповідача про витребування доказів та розгляд справи відкладено на 01 листопада 2016 р. о 11:40 год.

Прокурор 01 листопада 2016 року надав до суду правове обґрунтування правової позиції (вх. №35874), яке судом долучено до матеріалів справи.

1-ий відповідач 01 листопада 2016 року надав до суду заяву (вх. №35905) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зокрема довідку про відсутність заборгованості по сплаті податків та відсутність заборгованості по оренді земельних паїв, які судом долучені до матеріалів справи.

Прокурор в судовому засіданні 01.11.2016 підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

1-ий відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

2-ий відповідач в судовому засіданні підтримав правову позицію 1-го відповідача та заперечував проти позову, вважає його безпідставним та необґрунтованим, оскільки 2-ий відповідач при передачі спірних земельних (паїв) в оренду діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

3-я особа в призначене судове засідання не з`явилась, проте 01.11.2016 через канцелярію суду надала клопотання (вх. №36164), в якому просить суд розглянути справу, призначену до розгляду на 01.11.2016 без участі його повноваженого представника.

Суд розглянувши дане клопотання 3-ї особи задовольнив його.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора, представників 1-го та 2-го відповідачів, суд встановив наступне.

12.02.2015 Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області прийнято розпорядження №37 "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) на території Катеринівської сільської ради ФОП ОСОБА_1", відповідно до якого надано 1-ому відповідачу в користування на умовах оренди не витребувані земельні частки (паї), згідно сертифікатів НОМЕР_6, НОМЕР_2, НОМЕР_7, НОМЕР_3, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_5, НОМЕР_4 загальною площею 47,84 умовних кадастрових гектарів, із земель колективної власності колишнього КСП ім. "Ілліча", розташовані за межами населених пунктів на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

На підставі вищезазначеного розпорядження між 1-им та 2-им відповідачами укладено:

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_2, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №1 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_3, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №2 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_4, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №3 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_5, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №4 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_6, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №5 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_7, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №6 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_8, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №7 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_9, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №8 від 17.02.2015.

Прокурор вважаючи, що розпорядження №37 від 12.02.2015 "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) на території Катеринівської сільської ради ФОП ОСОБА_1" прийнято Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області з порушенням вимог чинного законодавства звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним. Крім того, просить визнати недійсними укладені на його підставі договори оренди земельних ділянок.

Позовні вимоги прокурор обгрунтовує тим, що технічна документація щодо встановлення меж земельних ділянок по не витребуваним сертифікатам не розроблялась та відповідно на затвердження до Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області не подавалася, отже межі вказаних земельних ділянок по не витребуваним сертифікатам не були визначені в натурі (на місцевості), кадастровий номер їм не присвоєно, а тому об'єкти оренди фактично залишилися невизначеними і неможливо встановити їх площу, межі і місце розташування на місцевості. Крім того, прокурор зазначає, що у 2-го відповідача відсутні повноваження щодо розпорядження не витребуваними земельними частками (паями), які перебувають у колективній власності, оскільки право колективної власності, відповідно до державних актів на землю, КСП ім."Ілліча" не припинено у встановленому законом порядку та спірні земельні ділянки не передавалися у відання 2-ому відповідачу.

Проте, суд не погоджується з доводами прокурора, виходячи з наступного.

Порядок укладання договорів оренди земельної частки (паю) урегульований не Законом "Про оренду землі", а Указом Президента України від 03 грудня 1999р. №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" та постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. №119 "Про затвердження порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)".

Аналогічний висновок викладено у рішенні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.11.2003.

Відповідно до п.2, п.3, п.4, п.5 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. N 119 реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Для реєстрації договору оренди орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування: договір оренди у двох примірниках; сертифікат на право на земельну частку (пай). Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради перевіряє у дводенний термін подані документи, реєструє або готує обґрунтований висновок про відмову в реєстрації. Договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги. На обох примірниках договору оренди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номера запису, а також з підписом особи, яка зареєструвала договір.

Як вище встановлено спірні договори зареєстровані у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівською сільською радою 17.02.2015, що відповідає нормам чинного законодавства.

Крім того, спірні договори оренди земельної частки (паю) також відповідають Типовому договору оренди земельної частки (паю), форма якого затверджена наказом Держкомзему України №5 від 17.01.2000 "Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)".

У п.2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" господарським судам роз'яснено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

У розпорядженні Великобурлуцької РДА №37 від 12.02.2015 зазначено про передачу в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП ім. "Ілліча" на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів, відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. "Ілліча", при цьому передача в оренду здійснюється на підставі у тому числі й пункту 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, де вказано, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з ч.3 ст. 2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Таким чином, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.08.2014 у справі № 924/950/13.

Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об'єктами земельних відносин і мають різний правовий режим. На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективному сільськогосподарському підприємству. За своєю правовою природою земельні частки (паї) не є земельними ділянками, а тому оренда земельної частки (паю) і оренда земельної ділянки мають суттєво різні якісні відносини, у випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом.

Така позиція також викладена у листі Державного комітету України із земельних ресурсів № 14-17-2-Н1063/2960 від 13.03.2001, в якому зазначено, що оренда земельної частки (паю) та оренда земельної ділянки за предметом є суттєво різні якісні відносини. У випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Орендні відносини повинні оформлюватися договором як у випадку оренди земельної частки (паю), так і у випадку земельної ділянки.

Державна реєстраційна служба України у листі від 15.01.2013 № 10-06-15-13, також зазначає, що на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені. Отже, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Законодавство України не містить прямої імперативної норми про те, що отримання не витребуваних (нерозподілених) паїв (часток) в оренду здійснюється на підставі затвердженої документації із землеустрою певного виду.

У п.8. розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України зазначено, що сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію цього Кодексу уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт.

Таким чином, зі змісту оспорюваних розпорядження та договорів вбачається, що в оренду передавалися саме земельні частки (паї), при цьому учасники спірних відносин керувалися законодавством, яке регулює передачу в оренду земельних часток (паїв).

Згідно п. 1 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосіюдарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.2 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (п. 2 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям").

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено положеннями Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" запроваджено, зокрема, обов'язкове укладання підприємствами, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, а також спрощений порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування.

На виконання Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" наказом Держкомзему України від 17 січня 2000 р. №5 було затверджено Типовий договір оренди земельної частки (паю), сторонами якого є виключно власник (ки) земельної (-их) частки (-ок) (паю) (-їв) як орендодавці та юридичні особи, які використовують землю для сільськогосподарських потреб як орендарі.

Згідно п. 6 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Тобто, в подальшому для осіб, які здійснюють оформлення державного акту на право приватної власності необхідно відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку. Однак вказаний обов'язок визначений лише для власників земельних часток.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Разом з тим, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Така позиція узгоджується з листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 16.04.2008 №14-17-12/3882 - встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Крім того, об'єктом оренди є не земельна ділянка, а саме земельна частка (пай).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідно до п.12 постанови Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Тобто, законодавством передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету.

При цьому, оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Вказане також унеможливлює розроблення проекту землеустрою та присвоєння кадастрового номера орендованої земельної ділянки.

Враховуючи положення п.3 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та вимоги форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 року № 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Враховуючи вищевикладене, та виходячи з нормативних положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", нерозподілена (не витребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Отже, доводи прокурора щодо відсутності розробленої документації із землеустрою на об'єкти оренди, визначення та встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), як підстави визнання незаконним та скасування розпорядження Великобурдуцької районної державної адміністрації Харківської області, а також визнання недійсним договорів оренди, - не ґрунтуються на наведених вище положеннях спеціальних нормативно-правових актів, оскільки об'єктом оренди є виключно земельні ділянки для ведення товарного сільського господарського виробництва за рахунок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), а проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) є необхідним лише в разі виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) за заявами останніх.

Наведені положення нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини, не містять вимог щодо присвоєння об'єкту оренди кадастрового номера, вказівки місця розташування та розміру земельної ділянки або яких би то не було інших вимог щодо обов'язкових істотних умов у договорі оренди земельної частки (паю).

Таким чином, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", а норми ст.79-1 Земельного кодексу України та статті 3 Закону України "Про оренду землі", відносно визначення об'єкта оренди - не поширюється на відносини щодо оренди земельної частки (паю).

У п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" господарським судам роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

В статті 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті документи, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що спірне розпорядження є законним та відсутні підстави для визнання недійсними договорів оренди земельної частки (паю), які обгрунтовано приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Прокурором також не доведено порушення інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи 1-ий відповідач належним чином виконує свої обов'язки за спірними договорами оренди земельної частки (паю), що підтверджується довідкою Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів що контролюються органами державної податкової служби №461/11/20-26-17 від 29.09.2016 та довідкою №266 від 28.10.2016 Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області про відсутність заборгованості по сплаті орендної плати ФОП ОСОБА_1 за 2015-2016 року.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 12402,00 грн. слід покласти на прокурора.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.11.2016 р.

Суддя І.О. Чистякова