Постанова

від 18.07.2017 по справі 922/3147/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року Справа № 922/3147/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі№ 922/3147/16 Господарського судуХарківської області за позовомЗаступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області до - фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 - Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Катеринівська сільська рада Великобурлуцького району Харківської області провизнання недійсним розпорядження та договорів оренди земельної частки (паю)

за участю представників: позивачаПаршутіна Ю.А.- посвідч. № 044787; відповідачів - не з'явився; - не з'явився; третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Великобурлуцької районної державної адміністрації за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області про визнання недійсним розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації № 37 від 12.02.2015 та визнання недійсними договорів оренди земельної частки (паю), укладених відповідачами.

Позов вмотивовано приписами статей 116, 124, НОМЕР_13, НОМЕР_14, 152 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 22, 25, 55 Закону України "Про землеустрій" та обґрунтовано прийняттям адміністрацією розпорядження в порушення вимог чинного законодавства, оскільки технічна документація щодо встановлення меж земельних ділянок за невитребуваними сертифікатами не розроблялась та, відповідно, на затвердження не подавалась, межі орендованих земельних ділянок не визначені в натурі, кадастровий номер не присвоєно, крім того, прокурор вказав, що не припинено у встановленому законом порядку право колективної власності на землю колективного сільського господарства, відтак, у Великобурлуцької районної державної адміністрації відсутні повноваження розпоряджатись невитребуваними земельними частками (паями) .

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 проти позову заперечив, вказав, що прокурор помилково застосував до спірних правовідносин приписи Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій"; спірні земельні ділянки не відносяться до земель державної чи комунальної власності, такі земельні частки (паї) не є земельною ділянкою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації, а є умовною часткою земель, що належать колективним сільськогосподарським підприємствам, розмір яких визначений в умовних кадастрових гектарах.

Великобурлуцька районна державна адміністрація в судовому засіданні підтримала позицію фізичної особи-підприємця щодо безпідставності позову.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.11.2016 (суддя Чистякова І.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 (судді: Лакіза В.В.- головуючий, Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, Заступник прокурора Харківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, невірним застосуванням статей 79, 93, 183 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", частини першої статті 20, статті 50 Закону України "Про землеустрій", статей 2, 6, 15 Закону України "Про оренду землі"; вважає, що суди в порушення статей 4-7, 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України надали невірну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та доводам прокурора та дійшли помилкового висновку, щодо недоведеності прокурором порушення інтересів держави та природі спірних договорів, як таких, що відповідають Типовому договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Держкомзему України № 5 від 17.01.2000; не врахували, що у разі прийняття розпорядження, без складання проекту землеустрою, без встановлення меж земельних ділянок в натурі, об'єкти оренди є невизначеними і неможливо встановити їх площу, межі і місце розташування на місцевості.

Відповідачі та третя особа не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників та надання відзиву на касаційну скаргу.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 12.02.2015 Великобурлуцька районна державна адміністрація Харківської області прийняла розпорядження № 37 "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) на території Катеринівської сільської ради ФОП ОСОБА_4", відповідно до якого надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 в користування на умовах оренди не витребувані земельні частки (паї) згідно з сертифікатами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 загальною площею 47,84 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства ім. "Ілліча", розташовані за межами населених пунктів на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

На підставі зазначеного вище розпорядження відповідачі уклали:

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_2, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за № 1 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_4, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за № 2 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_8, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за № 3 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_7, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за № 4 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_1, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за № 5 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_3, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за № 6 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_5, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за № 7 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату серії НОМЕР_6, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за № 8 від 17.02.2015.

Землі, надані в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за спірними договорами оренди, виділені одним масивом в межах кожного договору, відповідають номерам земельних ділянок згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), складеним у відповідності до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", суб'єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, а саме: №№ НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11,НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, що дає можливість встановлення їх розташування на відповідній території, їх межі та площі сільськогосподарських угідь.

Відповідно до листа Відділу Держгеокадастру у Великобурлуцькому районі Харківської області від 12.10.2016 № 10-20.15-0.1-1187/2-16 сертифікати на право власності на земельні ділянки (паї), які зазначені в спірних договорах оренди, наявні та значаться у відділі, як не витребувані.

Судова колегія зазначає, що згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за його захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом. Відповідно частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що заперечувати дійсність правочину може одна із сторін чи заінтересована особа на підставах, встановлених законом; розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права чи охоронюваного законом інтересу позивача та наявність підстав недійсності правочину відповідно до підстав поданого позову.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін правочину, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно з частиною третьої статті 2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до змісту статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди за цим Законом є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Указом Президента України від 03.12.1999 N 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності, Кабінету Міністрів України доручено здійснити організаційні заходи щодо запровадження спрощеного порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування та виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), яка звернулася із заявами про відведення земельних ділянок в натурі, з метою спільного використання або надання в оренду цих ділянок, запроваджено, зокрема, обов'язкове укладання підприємствами, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, а також спрощений порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування.

На виконання Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" наказом Держкомзему України від 17.01.2000 № 5 затверджено Типовий договір оренди земельної частки (паю), сторонами якого є виключно власник (ки) земельної (-их) частки (-ок) (паю) (-їв) як орендодавці та юридичні особи, які використовують землю для сільськогосподарських потреб як орендарі.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено положеннями Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" , статтею 3 якого передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Відповідно до Закону у разі подання заяв про виділення власників земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (стаття 11 Закону).

Виходячи з наведених положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", нерозподілена (не витребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Разом з тим, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об'єктами земельних відносин і мають різний правовий режим; у випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Орендні відносини повинні оформлюватися договором, як у випадку оренди земельної частки (паю), так і у випадку земельної ділянки.

Відповідно до пункту 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

При цьому, спеціальним законодавством не визначено спеціального порядку передачі не витребуваних земельних ділянок (паїв) відповідним державним адміністраціям, з яким пов'язане виникнення права на розпорядження ними згідно з статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Великобурлуцької районної державної адміністрації від 12.02.2015 № 37, передача в оренду була здійснена саме щодо невитребуваних земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП ім. "Ілліча" на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів, відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. "Ілліча", зокрема, на підставі пункту 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 N 119 реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Для реєстрації договору оренди орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування: договір оренди у двох примірниках; сертифікат на право на земельну частку (пай). Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради перевіряє у дводенний термін подані документи, реєструє або готує обґрунтований висновок про відмову в реєстрації. Договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги. На обох примірниках договору оренди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номера запису, а також з підписом особи, яка зареєструвала договір.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди дійшли вірного висновку про відсутність порушення прав та інтересів держави, на захист яких звернувся з позовом прокурор, оскільки в оренду за спірними договорами передані саме земельні частки (паї) та про безпідставність та недоведеність позову з урахуванням вимог чинного на момент винесення спірного розпорядження районною держадміністрацією законодавства.

Прокурор залишив поза увагою, що визначення ідентифікуючих ознак земельної ділянки (зокрема, її меж в натурі) не може здійснюватися поза реалізацією власниками сертифікатів належного їм права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, без участі цих власників; спірні земельні частки не належать до державної чи комунальної власності.

Доводи касаційної скарги не спростовують належно та повно встановлених судом апеляційної інстанції істотних обставин справи та законності їх правових висновків відповідно до наведених вище положень законодавства.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Підстав для скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі № 922/3147/16 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова