Постанова

від 08.12.2016 по справі 922/3147/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р. Справа № 922/3147/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

прокурор - Ногіна О.М. - на підставі посвідчення від 11.02.2015р. №032167,

від 1-го відповідача - ОСОБА_1 (особисто), ОСОБА_2 - за довіреністю від 12.10.2016р. №445/730,

від 2-го відповідача - Юнаков Є.О. - за довіреністю від 08.09.2016р. №01-58/2221,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора області (вх.№3090 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2016р. у справі №922/3147/16,

за позовом Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, м. Чугуїв,

до 1-го відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,с. Катеринівка,

2-го відповідача: Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, смт. Великий Бурлук,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, с. Катеринівка,

про визнання недійсним розпорядження та договорів оренди земельної частки (паю),

ВСТАНОВИЛА:

Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, в якій просив суд:

- визнати недійсним розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації №37 від 12.02.2015 року;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладений між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_1, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №1;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладеним між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_2, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №2;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладений між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_3, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №3;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладений між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_4, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №4;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладений між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_5, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №5;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладений між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_6, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №6;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладений між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_7, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №7;

- визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) укладений між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_8, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №8.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2016р. у справі №922/3147/16р. (суддя Чистякова І.О.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2016р. у справі № 922/3147/16 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури задовольнити в повному обсязі; судовий збір розподілити відповідно до Закону.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги прокурор вказує на наступні обставини справи:

- спірне розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації від 12.02.2015р. № 37 в порушення вимог п. "в" ч. 1 ст. 20 та ч. 1, 2, 4 ст. 55 Закону України "Про землеустрій" видано без розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка необхідна для визначення в натурі (на місцевості) місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки та їх закріплення межовими знаками, що необхідно для встановлення їх площі, меж і місця розташування на місцевості;

- спірні договори оренди не відповідають Типовому договору оренди земельної частки (паю), форма якого затверджена наказом Держземагенства України від 17.01.2000р. № 5, оскільки в них не вказано кадастрові та інші характеристики земельних ділянок, відсутні кадастрові плани;

- розмір земельної ділянки зазначено в умовних кадастрових гектарах, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 24.01.2000р. №119, якою затверджено Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю);

- місцевим господарським судом не було встановлення факту припинення у встановленому законом порядку права колективної власності КСП «Ілліча» на підставі державного акту на право колективної власності на земельні ділянки загальною площею 5546,8 га, а також передачі спірних земельних ділянок у відання Великобурлуцької райдержадміністрації Харківської області; виділення в натурі єдиним масивом відповідних земельних ділянок на землях колективної власності КПС ім. «Ілліча», що знаходяться на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області;

- оскільки земельна ділянка була передана в оренду з порушенням встановленого державою порядку, що має наслідком порушення інтересів держави за захистом якого прокурор звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2016р. апеляційну скаргу Заступника прокурора області прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

Катеринівською сільською радою Великобурлуцького району Харківської області подано клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника даного учасника судового процесу (вх.№ 12230 від 05.12.2016р.).

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2016р. у справі № 922/3147/16 залишити без змін (вх.№ 12273 від 05.12.2016р.).

В обґрунтування свої позиції у справі 1-й відповідач зазначає, що доводи прокурора щодо відсутності розробленої документації із землеустрою на об'єкти оренди, визначення та встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), як підстави визнання незаконним та скасування розпорядження РДА, а також визнання недійсним договорів оренди не ґрунтуються на положеннях спеціальних нормативно-правових актів, якими регулюються правовідносини з надання в оренду не витребувані земельні ділянки (паї), оскілки об'єктом оренди є виключно земельні ділянки для ведення товарного сільського виробництва за рахунок нерозподілених (не витребуваних ) земельних часток (паїв), а проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) є необхідним лише у випадку вилучення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельним часток (паїв) за заявами останніх.

Таким чином, на думку 1-го відповідача, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державні реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», а норми статті 79-1 Земельного кодексу України, статті 3 Закону України «Про оренду землі», відносно визначення об'єкту оренди - не поширюється на відносини щодо оренди земельної частки (паю).

На підставі протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 07.12.2016р. у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шутенко І.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М.

В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2016р. у справі №922/3147/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури задовольнити в повному обсязі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та його представник заперечували проти вимог апеляційної скарги, просили суд рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2016р. у справі № 922/3147/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора області - без задоволення.

Представник 2-го відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги та виклав суду свою позицію у справі.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів дійшла висновку за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за наявними у ній матеріалами.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, що 12.02.2015 Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області прийнято розпорядження №37 "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) на території Катеринівської сільської ради ФОП ОСОБА_1.", відповідно до якого надано 1-ому відповідачу в користування на умовах оренди не витребувані земельні частки (паї), згідно сертифікатів НОМЕР_5, НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_2, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_4, НОМЕР_3 загальною площею 47,84 умовних кадастрових гектарів, із земель колективної власності колишнього КСП ім. "Ілліча", розташовані за межами населених пунктів на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

На підставі вищезазначеного розпорядження між 1-им та 2-им відповідачами укладено:

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_1, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №1 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_2, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №2 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_3, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №3 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_4, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №4 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_5, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №5 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_6, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №6 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_7, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №7 від 17.02.2015;

- договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,98 ум. кад. га відповідно до сертифікату НОМЕР_8, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівської сільської ради за №8 від 17.02.2015.

Прокурор вважаючи, що розпорядження №37 від 12.02.2015 "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) на території Катеринівської сільської ради ФОП ОСОБА_1." прийнято Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області з порушенням вимог чинного законодавства звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним. Крім того, просить визнати недійсними укладені на його підставі договори оренди земельних ділянок.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилався на те, що технічна документація щодо встановлення меж земельних ділянок по не витребуваним сертифікатам не розроблялась та, відповідно, на затвердження до Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області не подавалася, отже межі вказаних земельних ділянок по не витребуваним сертифікатам не були визначені в натурі (на місцевості), кадастровий номер їм не присвоєно, а тому об'єкти оренди фактично залишилися невизначеними і неможливо встановити їх площу, межі і місце розташування на місцевості.

Крім того, прокурор зазначив, що у 2-го відповідача відсутні повноваження щодо розпорядження не витребуваними земельними частками (паями), які перебувають у колективній власності, оскільки право колективної власності, відповідно до державних актів на землю, КСП ім."Ілліча" не припинено у встановленому законом порядку та спірні земельні ділянки не передавалися у відання 2-ому відповідачу.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 01.11.2016р., яким було відмовлено в задоволенні позову, Заступник прокурора області звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду.

Виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст. ст. 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України. У зв'язку з цим підлягає встановленню наявність у відповідного органу повноважень для вирішення питання щодо передачі спірних земельних ділянок в оренду, а, отже, й дійсність укладених договів, що оспорюється. Окрім того, оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду (аналогічна правова позиція викладена в п.2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Згідно з п. 1 Указу Президента України від 08.08.1995р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з ч.3 ст. 2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно дост.3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об'єктами земельних відносин і мають різний правовий режим. На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективному сільськогосподарському підприємству. За своєю правовою природою поняття земельні частки (паї) не є тотожним земельними ділянками, а тому оренда земельної частки (паю) і оренда земельної ділянки мають суттєво різні якісні відносини, у випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом.

Відповідна позиція викладена у листі Державного комітету України із земельних ресурсів від 13.03.2001р. № 14-17-2-Н1063/2960, в якому зазначено, що оренда земельної частки (паю) та оренда земельної ділянки за предметом є суттєво різні якісні відносини. У випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Орендні відносини повинні оформлюватися договором як у випадку оренди земельної частки (паю), так і у випадку земельної ділянки.

Державна реєстраційна служба України у листі від 15.01.2013р. № 10-06-15-13, також зазначає, що на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Така позиція узгоджується з листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 16.04.2008 №14-17-12/3882.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості ) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Статтею 3 Закону передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до Закону у разі подання заяв про виділення власників земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку .

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельні ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Тобто, законодавством передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету.

При цьому, оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Вказане також унеможливлює розроблення проекту землеустрою та присвоєння кадастрового номера орендованої земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, та виходячи з нормативних положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995р. № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", нерозподілена (не витребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Таким чином, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", а норми ст.79-1 Земельного кодексу України та статті 3 Закону України "Про оренду землі", відносно визначення об'єкта оренди - не поширюється на відносини щодо оренди земельної частки (паю).

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2004р. №122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заявки про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб'єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Відповідно до п. 9 Порядку результати розподілу оформляються протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв) або їх представників, які взяли участь у розподілі, головуючим та секретарем зборів. До протоколу додається схема розташування земельних ділянок згідно з проектом із зазначенням номерів земельних ділянок та номерів їх власників (за списком).

В подальшому для осіб, які здійснюють оформлення державного акту на право приватної власності необхідно відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку. Однак вказаний обов'язок визначений лише для власників земельних часток.

Згідно з п. 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду (п.12 Указу Президента України № 720/95).

При цьому, спеціальним законодавства не визначено спеціального порядку передачі не витребуваних земельних ділянок (паїв) відповідним державним адміністраціям, з яким пов'язане виникнення права на розпорядження ними згідно з ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Як вбачається з розпорядження Великобурлуцької РДА від 12.02.2015р. №37, передача в оренду була здійснена саме щодо не витребуваних земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП ім. "Ілліча" на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів, відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. "Ілліча", зокрема, на підставі п. 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, відповідно до якого сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до листа Відділу Держгеокадастру у Великобурлуцькому районі Харківської області від 12.10.2016р. № 10-20.15-0.1-1187/2-16 сертифікати на право власності на земельні ділянки (паї), які зазначені в спірних договорах оренди, наявні та значаться у відділі як не витребувані (а.с. 93).

Матеріалами справи підтверджується, що землі, надані в оренду ФОП ОСОБА_1 за спірними договорами оренди, виділені одним масив в межах кожного договору, відповідають номерам земельних ділянок згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), складений у відповідності до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", суб'єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, а саме: №№106, 107, 108,111, 125, 126, 146, 180, 512, що дає можливість встановлення їх розташування на відповідній території, їх межі та площі сільськогосподарських угідь (а.с. 33-35).

Разом з тим, спеціальне законодавство України з спірних правовідносин не містить прямої імперативної норми про те, що отримання не витребуваних (нерозподілених) паїв (часток) в оренду здійснюється на підставі затвердженої документації із землеустрою певного виду.

Таким чином, доводи прокурора щодо відсутності розробленої документації із землеустрою на об'єкти оренди, визначення та встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), як підстави визнання незаконним та скасування розпорядження Великобурдуцької районної державної адміністрації Харківської області від 12.02.2015р. № 37, не ґрунтуються на наведених вище положеннях спеціальних нормативно-правових актів, оскільки об'єктом оренди є виключно земельні ділянки для ведення товарного сільського господарського виробництва за рахунок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), а проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) є необхідним лише в разі виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) за заявами останніх.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Натомість в процесі судового розгляду прокурором не було надано доказів на підтвердження наявності обставин, які б зумовлювали визнання протиправними та скасування розпорядження 2-го відповідача від 12.02.2015р. №39 "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) на території Катеринівської сільської ради ФОП ОСОБА_1.", зокрема, прийняття спірного розпорядження з перевищенням наданих Законом повноважень, у зв'язку з чим в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи справу по суті в частині визнання недійсними спірних договорів оренди, господарський суд апеляційної інстанції виходить із норм ст.215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" запроваджено, зокрема, обов'язкове укладання підприємствами, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, а також спрощений порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування.

На виконання Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" наказом Держкомзему України від 17.01.2000р. №5 було затверджено Типовий договір оренди земельної частки (паю), сторонами якого є виключно власник (ки) земельної (-их) частки (-ок) (паю) (-їв) як орендодавці та юридичні особи, які використовують землю для сільськогосподарських потреб як орендарі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до спірних договорів оренди земельної частки (паю) від 17.02.2015р., а саме, відповідно до п. 1 яких орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну частку (пай) розміром 5,98 умовних кадастрових гектарів (ріллі) вартістю 140354 гривень, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, на землях колективної власності КСП ім. "Ілліча" на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

Відповідно до п. 2.1 договору метою використання земельної частки (паю) визначено передача в оренду для сільськогосподарських потреб.

При цьому, спірні договори оренди мають посилання на сертифікати на право на земельну ділянку (пай) (серію та номер), яким відповідають кадастрові номери в проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), що підтверджується наданою прокурором до матеріалів справи копією витягу з журналу Катеринівської сільської ради (а.с. 33-35).

Відповідно до положень п.3 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995р. № 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)" встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Наведені положення нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини, не містять вимог щодо присвоєння об'єкту оренди кадастрового номера, вказівки місця розташування та розміру земельної ділянки або яких би то не було інших вимог щодо обов'язкових істотних умов у договорі оренди земельної частки (паю).

За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно норми ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Указом Президента України від 03.12.1999 р. N 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності Кабінету Міністрів України доручено здійснити організаційні заходи щодо запровадження спрощеного порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування та виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), яка звернулася із заявами про відведення земельних ділянок в натурі, з метою спільного використання або надання в оренду цих ділянок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 р. №119 затверджено Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю).

Відповідно до п.2, п.3, п.4, п.5 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. N 119 реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Для реєстрації договору оренди орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування: договір оренди у двох примірниках; сертифікат на право на земельну частку (пай). Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради перевіряє у дводенний термін подані документи, реєструє або готує обґрунтований висновок про відмову в реєстрації. Договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги. На обох примірниках договору оренди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номера запису, а також з підписом особи, яка зареєструвала договір.

Таким чином, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.08.2014 у справі № 924/950/13.

Як вище встановлено спірні договори зареєстровані у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Катеринівською сільською радою 17.02.2015, що відповідає нормам чинного законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини.

Таким чином, при укладенні оспорюваних договорів оренди сторони керувались законодавством, яке регулює передачу в оренду земельних часток (паїв): за наявності законного рішення органу державної влади, до компетенція якого входять повноваження щодо розпорядження відповідними земельними ділянками, а також на підставі досягнення згоди щодо всіх істотних умов відповідних договорів, що свідчить про відсутність підстав для визнання їх недійсними.

Окремо слід зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

В резолютивній частині вказаного рішення зазначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. N 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" згідно з абзацом четвертим частини першої та частиною другою статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. У разі невиконання такої вимоги подана ним позовна заява підлягає поверненню в порядку, встановленому статтею 63 названого Кодексу.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень (п. 3 Постанови).

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними та фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої держадміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, прокурором при зверненні з позовом до суду не надано доказів попереднього звернення останнього до органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, з повідомленням про відповідне звернення до суду - Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області.

Крім того, як вірно зазначено місцевим господарським судом, прокурором не доведено порушення інтересів держави, оскільки як вбачається з матеріалів справи, 1-ий відповідач належним чином виконує свої обов'язки за спірними договорами оренди земельної частки (паю), що підтверджується довідкою Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів що контролюються органами державної податкової служби №461/11/20-26-17 від 29.09.2016 та довідкою №266 від 28.10.2016 Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області про відсутність заборгованості по сплаті орендної плати ФОП ОСОБА_1 за 2015-2016 р.

Кошти отримані від оренди земельними ділянкам в повному обсязі підлягають перерахуванню до місцевого бюджету відповідної сільської ради, що не суперечить інтересам держави щодо наповнення Державного бюджету України.

Разом з тим, при обґрунтуванні поданого позову прокурор не обґрунтував наявності порушення прав орендодавця відсутністю у договорі оренди умов, на які позивач посилається, як на істотні, що суперечить висновкам, викладеним Верховним Судом України в постановах: від 21.01.2015р. у справі N 6-215цс14; від 4.02.2015р. у справі N 6-233цс14.

Таким чином, господарським судом встановлено відсутність порушення прав інтересів держави, за захистом якого прокурор звернувся до суду з відповідним позовом, а також порушення сторонами визначеного Законом порядку його подання, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга Заступника прокурора області не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2016р. у справі №922/3147/16 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2016р. у справі №922/3147/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.12.2016р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Здоровко Л.М.