Рішення

від 07.11.2016 по справі 477/1629/16-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 477/1629/16-ц

Провадження № 2/477/1030/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Козаченка Р.В.,

із секретарями судового засідання - Бітюковою С.В., Савун С.І.,

за участю:

позивачки - ОСОБА_1,

представників відповіачів - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства В«Міжнародна інвєстиційна компаніяВ» (приватне підприємство В«УрстройінвєстВ» ) та до товариства з додатковою відповідальністю В«Страхова компанія В«ПромінвєстВ» про визнання договорів недійсними та застосування наслідків правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його наступним наступним.

В червні 2016 році вона, маючи намір купити житло, за рекламою в газеті, уклала 1 липня 2016 року із приватним підприємством В«Міжнародна інвєстиційна компаніяВ» договір позики № 1304388, за умовами якого це підприємство зобов'язалося надати їй в позику грошові кошти в розмірі 170000 грн. для придбання нерухомості.

Необхідною умовою для отримання позики було укладення договору страхування від нещасних випадків, тому в той же день, той самий представник приватного підприємства, який підписував договір від імені позичальника уклав з нею від імені Товариства з додатковою відповідальністю В«Страхова компанія В«ПромівєстВ» (далі - ТДВ В«СК В«ПромівєстВ» ) також і договір від 1 липня 2016 року. При цьому, передумовою отримання позики було внесення 8000 грн., які, за поясненнями представника позикодавця будуть потім зараховані в рахунок повернення позикових платежів.

Довіряючи представнику і бажаючи отримати позику, позивачка підписала договори не прочитавши їх детально і внесла кошти на наданий їй рахунок за реквізитами, але потім їй зателефонували представники підприємства і повідомили, що сума платежу була розрахована не вірно і необхідно ще доплатити стільки ж коштів. Проте вона не забажала вносити кошти і стала вимагати повернення вже сплаченої суми, але отримала відмову. Детально ознайомившись із договорами зрозуміла, що вона фактично була введена в оману, оскільки коштів не отримувала, а навпаки внесла кошти на сплату страхового платежу за договором страхування, який і не бажала укладати. Позику їй так і не надали.

Тому, посилаючись на введення її в оману щодо умов отримання позики і враховуючи, що її вона так і не отримала, тому вважала, що договір не був укладений з метою його виконання, а із застосуванням забороненої законом нечесної підприємницької практики, тому вважала необхідним визнати обидва договори недійсними і стягнути з другого відповідача сплачені нею 8000 грн.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила задовольнити з тих же підстав, що й були викладені в її позові.

Представник приватної підприємства В«Міжнародна інвєстиційна компаніяВ» (ПП В«УкрстройінвєстВ» ) до судового засідання не з'явився, про його час та місце був повідомлений належним чином. Причини неявки суд не повідомив.

Представник ТДВ В«СК В«ПромівєстВ» до судового засідання також не з'явився, про його час та місце був повідомлений, надав письмові заперечення, якими просив відмовити в задоволенні позову через його необґрунтованість та безпідставність. Вказував, що договір був укладений належним чином і має самостійне правове значення, а додаткових коштів на сплату його виконання від позивачки ніхто не вимагав.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази та посилання сторін в їх сукупності, прийшов до такого.

1 липня 2016 року позивачка уклала із приватним підприємством В«Міжнародна інвєстиційна компаніяВ» договір про отримання позики в сумі 170000 грн. з терміном її повернення - до 1 липня 2026 року, з необхідністю повернення позики частина в розмірі щомісячного платежу 2351 грн. 67 коп. та сплатою 6,6 відсотків річних.

В договорі позикодавець зазначене приватне підприємство В«Міжнародна інвєстиційна компаніяВ» , код ЄДРПОУ 39869293, місце розташування: 01135, м. Київ, вул. В.Чорновола, 41д, офіс 12, а відповідно до витягу з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців за кодом ЄДРПОУ 39869293 і цим же місцем знаходження зареєстровано приватне підприємство В«УкстроінвєстВ» , тому суд вважає це однією й тією ж особою.

При цьому, відповідно до умов укладеного договору позики позичальник був зобов'язаний бути застрахованим від нещасного випадку та надати оригінал договору добровільного страхування від нещасного випадку; страхова сума страхувальника (позичальника). В якому повинна становити не менше суми узгодженої позики, вигодонабувачем повинен бути позичальник або член його сім'ї; страхова компанія обирається позичальником самостійно.

В той же день укладення договору позики - 1 липня 2016 року,

ОСОБА_1 (страхувальник) уклала із ТДВ В«СК В«ПромінвєстВ» (страховик) договір добровільного страхування від нещасних випадків № 707/16 (а.с. 12-13), відповідно до предмету якого страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити згідно з чинним законодавством України страхову виплату страхувальнику або вигодонабувачу в порядку і на умовах, визначених цим договором та Правилами добровільного страхування від нещасних випадків, а Страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж у визначений договором строк та виконувати інші умови договору.

Об'єктом страхування договір визначав майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи, якою є Страхувальник (ст. 2 договору), страховим випадком визначалася смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку або ж стійка втрата працездатності (інвалідність І групи) внаслідок нещасного випадку, що сталося під час дії договору страхування; а страхова сума встановлена в розмірі 400000,00 грн по будь-кому із цих випадків; страховий платіж - 4000,00 грн по кожному випадку (ст. 3, п 3.1. договору).

Вигодонабувачем за договором страхування не зазначено будь-яку особу, а записано - В«згідно законуВ» (ст. 5 п. 5.2.).

В той же день, о 10:00, позивачка оплатила 8000 грн. страхового платежу на рахунок ТДВ В«СК В«ПромівєстВ» .

Відповідно до ст. 979 , ст. 980 ч. 1 п. 1, ст. 985 ЦК України , ст.ст. 1 , 4 , 8 , 16 Закону України В«Про страхуванняВ» (далі - Закон № 85/96-ВР ) :

- за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі (вигодонабувачеві), грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору;

- предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, із життям, здоров'ям, працездатністю (особисте страхування);

- страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За приписами Закону № 85/96-ВР : добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком; загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону; конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ст. 6 ч. 1); добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин (ст. 6 ч. 2); видами добровільного страхування можуть бути, серед інших, страхування життя (ст. 6 ч. 4 п. 1), страхування від нещасних випадків (ст. 6 ч. 4 п. 2); страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку; умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи; у разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат; в інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя (ст. 6 ч. 6); страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії (ст. 6 ч. 7); страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування (ст. 38 ч. 2), аналогічна норма міститься у п. 2.10. Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 (із наступними змінами), реєстрація в Мінюсті України від 15.09.2003 за № 805/8126.

Наведену у частині 6 статті Закону № 85/96-ВР характеристику такого виду страхування як страхування життя конкретизовано у Характеристиці та класифікаційних ознаках видів добровільного страхування, затверджених розпорядженням ДКРРФП України від 9 липня 2010 року № 565 (із наступними змінами), реєстрація в Міністерстві юстиції України від 16 листопада 20103 за №1119/18414 (зокрема, по. 3.1.), а щодо страхування від нещасних випадків сформульовані такі характеристика і кваліфікаційні ознаки: страхування від нещасних випадків - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю страхувальника чи застрахованої особи, визначеної страхувальником у договорі страхування за згодою застрахованої особи; даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити страхову виплату відповідно до умов договору страхування в розмірі страхової суми або її частини у випадку смерті застрахованої особи, тимчасової втрати нею працездатності, встановлення їй інвалідності або отримання нею травматичних ушкоджень та/або функціональних розладів здоров'я, передбачених договором страхування, внаслідок нещасного випадку, який стався із застрахованою особою під час дії договору страхування; добровільне страхування від нещасних випадків може передбачати особливі умови страхування водія та/або пасажирів наземного транспорту від нещасного випадку, пов'язаного з дорожньо-транспортною пригодою (п. 3.2.).

ТДВ В«СК В«ПромінвєстВ» зареєстровано як юридичну особу 18 вересня 2007 року (код ЄДРПОУ 35428561), основним видом економічної діяльної якої є «Інші види страхування, крім страхування життя» (а.с. 27-28).

Відповідно до письмової відповіді Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ТДВ В«СК В«ПромінвєстВ» ліцензію на здійснення страхування не має, але підприємство має інші види ліцензії за видами страхування іншими ніж страхування життя.

Таким чином, відповідно до Закону № 85/96-ВР , інших норм законодавства та класифікації видів економічної діяльності страхування життя та страхування від нещасних випадків є різними видами страхування, а наявність у страховика ліцензії на провадження діяльності зі страхування життя виключає можливість провадження ним діяльності з інших видів страхування.

Нещасний випадок - це несподівана непередбачувана подія, що виникла всупереч волі людини, наслідком якої є ушкодження здоров'я або смерть людини, тож та обставина, що в результаті певного нещасного випадку може настати смерть людини, є загальнозрозумілою, загальновідомою і доказування не потребує (ст. 61 ч. 2 ЦПК України ), крім того, відображена в законодавстві.

Наведене приводить до висновку про помилковість ототожнення позивачем укладеного нею 1 липня 2016 року із ТДВ В«СК В«ПромінвєстВ» договору добровільного страхування від нещасних випадків № 707/16 із договором страхування життя.

Договір страхування життя сторонами не укладався, відповідні правовідносини не виникли, натомість виникли правовідносини з добровільного страхування від нещасних випадків, у яких страховик діяв у межах своїх повноважень і на підставі чинної ліцензії на цей вид страхування. Сама по собі ймовірність настання смертельного нещасного випадку не робить договір добровільного страхування від нещасного випадку договором страхування життя, укладеним відповідно до закону, а наявність у страховика ліцензії на інший, аніж страхування життя, вид страхування, з одного боку, виключала можливість укладання договору страхування життя як таку, з іншого, наявність у страховика права на страхування життя виключала б право на укладання договору добровільного страхування від нещасних випадків.

В той же час, Закон № 85/96-ВР забороняє використання добровільного страхування у конкретного страховика в якості обов'язкової передумови при реалізації інших правовідносин.

В пункті 3.33.2 договору позики не містяться та не визначаються конкретні умови страхування та конкретний страховик, із яким слід укласти договір.

В той же час, слід відмітити, що договір позики та договір страхування були укладені в один день та в одному місці одночасно, і їх змінні умови та реквізити (позичальник, страховик, місце проживання, суми тощо) візуально заповнені рукописно однією особою.

На волевиявлення позивача, при укладанні вищевказаного договору, вплинули два чинники - це реклама і консультація. Реклама відповідача 1 є недобросовісною, порушує своїм змістом та формою чинне Законодавство України, вводить в оману та завдає шкоду споживачу внаслідок неточності, недостовірності її змісту, двозначності висловлювань і тверджень, що подаються у ній, перебільшення переваг рекламованого об'єкта, а також замовчування його недоліків. Всі критерії недобросовісності реклами полягають у прямому чи прихованому обмані, що однозначно є порушенням загальнолюдських моральних норм, так само як і норм права.

Крім того, в ч. 1 ст. 7 Закону України В«Про рекламуВ» визначено основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Статтею 1 цього ж Закону дає визначення недобросовісної реклами - реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

Введення в оману споживачів реклами являє собою розповсюдження реклами, що за своїм змістом не відповідає дійсності, містить неправдиву інформацію про рекламований об'єкт чи іншу неправдиву інформацію.

Частиною 1 статті 15-1 Закону України В«Про захист від недобросовісної конкуренціїВ» визначає, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Частиною 2 статті 15-1 цього Закону передбачено, що інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають.

Реклама відповідача 1 є недобросовісною, порушує своїм змістом та формою чинне законодавство України, вводить в оману та завдає шкоду споживачу внаслідок неточності, недостовірності її змісту, двозначності висловлювань і тверджень, що подаються у ній, перебільшення переваг рекламованого об'єкта, а також замовчування його недоліків. Всі критерії недобросовісності реклами полягають у прямому чи прихованому обмані, що однозначно є порушенням загальнолюдських моральних норм, так само як і норм права, хоча ч. 3 ст. 12 Закону України В«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послугВ» закріплює, що інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання. А згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України В«Про захист прав споживачів", останній має право на достовірну і доступну інформацію.

Свідоме заплутування реципієнта інформації поряд з вищенаведеними прикладами, здійснюється також кількома іншими способами: 1)шляхом систематичного повторювання однієї і тієї ж очевидної інформації; 2) шляхом періодичного відсилання до інших статей і пунктів.

Специфічне текстуальне закріплення окремих положень Договору створює у адресата інформації досить віддалене уявлення про справжній зміст маніпуляцій фірми із залученими грошовими коштами учасників. Останні протягом певного часу дійсно можуть вірити у примарну майбутню вигоду.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України В«Про захист прав споживачівВ» виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно ч. 2 п. 3 ч. 3 ст. 18 даного Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 18 цього ж Закону, якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаний недійсним в цілому.

В умовах договору вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності, а саме: відповідач, розміщуючи в друкованих засобах масової інформації рекламу, спонукає клієнта звертатися за дешевим товаром

Відповідно до п. 2 ч. 1 п. 7 ч. 3 ч. 6 ст. 19 Закону України В«Про захист прав споживачівВ» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Законодавством України, зокрема Закону В«України В«Про захист парв споживачівВ» поняття В«послугаВ» визначена як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного, визначеного договором, матеріального чи нематеріального блага. Це здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України передбачено загальні принципи цивільного законодавства. До них відносяться справедливість, добросовісність та розумність. Принцип справедливості означає визначення нормою права обсягу, межі здійснення захисту цивільних прав та обов'язків особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Також, стаття 7 ЦК України визначає, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема, звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеними у певній сфері цивільних відносин.

Стаття 13 ЦК України вказує, що свої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. У загальному вигляді вимога до здійснення суб'єктивних прав виражена у ст. 68 Конституції України, яка передбачає, що кожний зобов'язаний неухильно дотримуватись конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частина 3 ст. 13 ЦК України передбачає, що не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Зазначені два види зловживання правом: 1) зловживання правом шляхом навмисного завдання шкоди іншій особі; 2) зловживання правом пов'язане з використанням недозволених форм його реалізації, але у рамках загального дозволеного типу поведінки щодо даного права.

З огляду на вищевикладене, дані договори були укладені під впливом обману і нечесної підприємницької практики, їх умови прямо суперечать вимогам низки законів та Конституції України.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України В«Про захист прав споживачівВ» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно ч. 1 статті 230 ЦК України встановлено, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч. 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Виходячи з того, що згідно з умовами договору від 1 липня 2016 року позивачки ОСОБА_1, з метою отримання у позику коштів була зобов'язана бути застрахованою від нещасного випадку, та надати оригінал договору добровільного страхування від нещасного випадку, страхова сума страхувальника (клієнта), в якому повинна становить не менш суми суми позики, тобто забезпечити таким чином гарантії отримання товару до його отримання, а також з врахуванням, що договір позики та договір страхування були укладені в один день, в одному місці, і від імені позикодавця та страховика діяла одна й та ж особа, а дія договору страхування в часі значно менша ніж дія договору позики, то з цього можна зробити висновок, що ці договори є взаємопов'язаними, і мали на меті не настання наслідку - передачу коштів у позику, а були направлені на неправомірне заволодіння коштами позивачки шляхом введення її в оману. На це вказує і той факт, що, хоча і всі умови обох договорів були нею виконані, кошти в позику вона так і не отримала.

Виходячи з цього, заперечення представника відповідача по заявленому позову суд не приймає, оскільки вони спростовуються викладеним вище обґрунтуванням.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все те, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсними договору позики № 1304388 від 1 липня 2016 та договору добровільного страхування від нещасного випадку № 707/16 від 1 липня 2016 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а також підлягає задоволенню вимога про відшкодування товариством з додатковою відповідальністю В«Страхова компанія В«ПромінвєстВ» позивачці сплаченої нею суми у розмірі 8000,00 грн.

За положеннями ст. 88 ЦПК України, у разі задоволення позову з відповідачів стягуються судові витрати у виді сплаченого позивачкою судового збору: з відповідача - приватного підприємства В«Міжнародна інвєстиційна компаніяВ» (ПП В«УкрпромінвєстВ» - в сумі 551 грн. 20 коп. (за вимогою немайнового характеру про визнання договору позики недійсним), з відповідача - ТДВ В«СК В«ПромінвєстВ» - 1102 грн. 40 коп. (за майновою вимогою про визнання договору страхування недійсним - 551 грн. 20 коп. та за майновою вимогою про повернення коштів в такій же сумі).

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 10,11, 16, 88, 200-216 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір позики № 1304388 від 1 липня 2016 року, укладений між приватним підприємством В«Міжнародна інвєстиційна компаніяВ» (приватне підприємство В«УкрстройінвєстВ» ) та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір добровільного страхування від нещасного випадку № 707/16 від 1 липня 2016 року, укладений між товариством з додатковою відповідальністю В«Страхова компанія В«ПромінвєстВ» та ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю В«Страхова компанія В«ПромінвєстВ» на користь ОСОБА_1 8000 (вісім тисяч) гривень 00 коп., сплачених нею як страхова сума.

Стягнути з приватного підприємства В«Міжнародна інвєстиційна компаніяВ» (приватне підприємство В«УкрстройінвєстВ» ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 грн.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю В«Страхова компанія В«ПромінвєстВ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя Р.В. Козаченко