Ухвала

від 06.02.2017 по справі 477/1629/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №477/1629/16-ц 06.02.2017 06.02.2017 06.02.2017

Провадження №22-ц/784/215/17

Справа № 477/1629/16-ц Головуючий у першій інстанції Козаченко Р.В.

Провадження № 22ц/784/ 215/17 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

Категорія 19

У Х В А Л А

іменем України

06 лютого 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Лептугою С.С.,

без участі сторін,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Промінвест рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Міжнародна інвестиційна компанія про визнання договору позики недійсним та Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Промінвест про визнання недійсним договору добровільного страхування від нещасних випадків та застосування наслідків недійсності.

у с т а н о в и л а :

31 серпня 2016 року ОСОБА_3 пред'явила до Приватного підприємства Міжнародна інвестиційна компанія та Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Промінвест зазначений позов, який обґрунтовувала наступним.

01 липня 2016 року вона в простій письмовій формі уклала із приватним підприємством Міжнародна інвестиційна компанія договір позики № 1304388, за умовами якого підприємство зобов'язалося надати їй в позику грошові кошти у розмірі 170 000 гривень для придбання нерухомості.

При цьому, обов'язоковою передумовою отримання позики - було укладення договору страхування від нещасних випадків і внесення за ним 8 000 гривень страхового внеску, які, за поясненнями представника позикодавця, будуть потім зараховані в рахунок повернення позикових платежів.

У зв'язку з цим, у той же день, з тією ж особою, що підписувала і договір позики від імені позикодавця, вона уклала договір страхування, при цьому, названа особа вже виступала від імені Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Промінвест .

Довіряючи представнику і бажаючи отримати позику якнайшвидше, позивачка підписала договори не прочитавши їх детально і зразу внесла зазначені кошти на наданий їй рахунок за реквізитами.

Проте, пізніше їй зателефонували, за їх представленням - представники підприємства, і повідомили, що сума платежу була розрахована невірно, а тому їй необхідно доплатити стільки ж грошей.

Зрозумівши, що її ошукують, стала вимагати повернення вже сплаченої суми, але отримала відмову.

Посилаючись на те, що діями представника відповідачів фактично була введена в оману, оскільки не тільки не отримала позики, а, навпаки, ще й витратила свої гроші на сплату страхового внеску за договором страхування, який не мала наміру укладати взагалі, просила позов задовольнити, визнавши обидва договори недійсними і стягнути зі страхової компанії безпідставно отримані 8 000 гривень.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила задовольнити його з тих же підстав, що й були викладені в позовній заяві.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі.

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Промінвест оскаржило це рішення в частині, що стосуються вимог до неї, просить його скасувати щодо неї й ухвалити нове рішення - про відмову у вимогах до неї.

Скаргу обгрунтовувало невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, яким врегульвано питання добровільного страхування від нещасних випадків.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без змін, оскільки суд постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції вважав доведеним факт укладення договорів під впливом обману та нечесної підприємницької практики, що дає йому підстави для визнання їх недійсними і застосування наслідків їх недійсності.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

В силу ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають, змінюються і припиняються із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 названої статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, зміст яких не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; за умови їх вчинення у формі, встановленій законом; особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; за їх вільного волевиявлення, відповідно до їх внутрішньої волі і спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (статі 203-204, 215, 626 ЦК України).

Недодержання виписаних вимог в прямо визначених законом випадках робить договір, як вид правочину, нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність (у повному обсязі або окремої його частини) за судовим рішенням.

При цьому, правом пред'явлення позову про визнання договору недійсним. відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України наділені сторони за договором, а також інші заінтересовані особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Якщо недійсність договору прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним - то він є правомірним і підлягає виконанню сторонами, відповідно до встановлених в ньому умов.

За ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Він є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими вважаються умови визначені в законі, або умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона.

Виключенням з названого правила є реальні договори. Для визнання його укладеним (таким, що набрав чинності), крім досягнення згоди сторін необхідно ще й передача речі, грошових сум, іншого майна або вчинення фактичних дій, передбачених ним.

За своєю характеристикою, істотні умови відображають природу договору, а тому відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.

Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом, необхідні для даного виду або на погоджені яких наполягає хоча б одна сторона, то договір вважається укладеним і набуває обов'язкової сили для сторін.

В силу статей 3, 627 ЦК України, договорам притаманна така риса, як свобода договору, яка поряд із справедливістю, добросовісністю і розумністю вважається вищою цінністю права, що забезпечує природне існування фізичної особи, стабільність суспільних відносин, економічну та фінансову рівновагу.

Свободу договору можна визначити як нормативно закріплену можливість особи здійснювати дії та вчинки на власний розсуд, не порушуючи при цьому свободу інших суб'єктів.

Зміст свободи договору в загальному розкривається у ст.627 ЦК України, яка з посиланням на ст.6 ЦК України встановлює співвідношення актів цивільного законодавства і договору.

За названими статтями, зміст названого принципу проявляється у свободі особи вільно вступати у договірні відносини; самостійно обирати контрагента та вид договору, який регулюватиме їх взаємні відносини; самостійно визначати умови (зміст) договору, структуру і вид договірного зв'язку; строк його дії; підстави і порядок припинення.

Параграфом 2 розділу ІV ЦК України передбачені правові наслідки недодержання сторонами при вчинені договору вимог закону

Так, статтями 229 - 230, 234 - 235 ЦК України передбачена можливість визнання правочину недійсним у разі невідповідності, в момент його вчинення, волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі та відсутності спрямованості на реальне настання правових наслідків.

За ст. 230 ЦК України, правочин вчинений в результаті обману може бути визнаний недійсним, якщо обман стосуються обставин, які мають істотне значення, щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність.

При цьому, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Надаючи судового тлумачення названіим нормам, Верховний Суд України в п. 9 своєї постанови № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними розяснив, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. При цьому, обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Що ж до введення сторони споживача в оману з використанням нечесної підприємницької практики, то слід наголосити, що у своїй постанові по справі 6-35ц12 від 23 травня 2012 року Верховного Суду України висловив наступну позицію.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли з бажання позивача на умовах мінімалізації оформлення, відсутності обтяжень та підтвердження доходів, отримати у позику грошові кошти у значному розмірі від позичальника, яким, в особі продавця-консультанта ОСОБА_4 (а.с. - 7, 11 зв.), виступило Приватне підприємство Міжнародна інвєстиційна компанія . Саме такі умови були анонсовані в рекламному оголошені газети Позвоните (а.с. 150 - титульна сторінка газети) і саме вони спонукали позивача до укладення оспорюваних договорів, другий з яких, за твердженням ОСОБА_4 є обов'язковим, оскільки дозволяє позикодавцю у разі нещасного випадку з позичальником, мінімізувати втрати за рахунок страхових виплат.

Вважаючи ОСОБА_4 належним представником і страхової компанії та перебуваючи під дією обману, щодо позикової операції, позивач уклала з Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Промінвєст договір добровільного страхування від нещасних випадків № 707/16. При цьому, вона навіть не звернула своєї уваги на те, що замість договору, оформленого відповідно до вимог, передбачених ст. 207 ЦК України, їй надали електрофотографічну копію, заповненого ОСОБА_4 документу, який не містив будь-яких вказівок щодо особи, яка укладала договір від імені страхової компанії; реквізити за якими слід провести сплату страхового платежу.

Подальший розвиток подій, а саме, звінок від імені страхової компанії з вимогою провести доплату страхового внеску та відсутність реальної передачі грошей за позикою давали позивачу підстави вважати себе ошуканою при укладені зазначених договорів, в тому числі і страхування та вимагати витрачених на сплату страхового внеску грошей, а, суду - визнати такий договір страхування недійсним, з підстав, зазначених ОСОБА_3

Інше, було б спонуканням недобросовісних осіб до продовження неправомірних дій, а, відповідно, констатацією безсилля правових способів захисту перед юридично освідченими особами, які обрали шлях неправомірного збагачення за рахунок громадян України, чого допустити неможна.

Розповсюдженість даних спорів в Україні, свідчать саме про це (копії судових рішень додані до справи). Користуючись обнищанням громадян їм пропонують позики на найбільш вигідних умован, але при обов'язковій попередній сплаті ними певних грошових сум на користь чи позичальника, чи страхової компанії, які, як правило, завжи існують поряд і, навіть, мають одних і тих же працівників.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення є обгрунтованим і закониним, а тому підстав для його скасування і задоволення апеляційної скарги немає.

Стосовно ж тверджень особи, яка подала апеляційну скаргу про наявність процесуальних порушень при розгляді судом 1 інстанції позову, то вони не можуть слугувати скасуванню оскарженого рішення, оскільки більша частина з них не має підтвердження, а ті ж, що мають місце, носять формальний характер і не вплинули на результат вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою ідповідальністю Страхова компанія Промінвєст відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2016 року, в оскарженій частині, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Лисенко П.П.

Судді: Самчишина Н.В.

Серебрякова Т.В.