Ухвала

від 02.11.2016 по справі 369/9796/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., ШтеликС.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Енергобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 8 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Енергобанк» (далі - ПАТ «Енергобанк») звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 26 жовтня 2007 року між акціонерним банком «Енергобанк», правонаступником якого є ПАТ «Енергобанк», та ОСОБА_4 укладено договір про відкриття кредитної лінії, зі змінами та доповненнями, за умовами якого ОСОБА_4 отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 2 400 000 грн на строк до 25 жовтня 2012 року зі сплатою 18 % річних. 26 жовтня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено два договори іпотеки, за умовами яких ОСОБА_3 передала банку в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 211,4 кв. м та земельну ділянку площею 0,1053 га, на якій розташований зазначений вище житловий будинок.

Позивач указував про те, що рішенням апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2013 року з ОСОБА_4 стягнуто на його користь заборгованість за вищевказаним договором про відкриття кредитної лінії у розмірі 2 718 335 грн 10 коп. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, відповідачка є його спадкоємцем.

Зазначав про те, що вказане рішення апеляційного суду виконано не було, унаслідок чого станом на 31 серпня 2015 року заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії складала 4 243 732 грн 80 коп., з яких: 500 тис. грн заборгованість по кредиту; 2 337 894 грн 80 коп. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами; 1 003 693 грн 06 коп. пеня за несвоєчасну сплату процентів; 219 780 грн 82 коп. пеня за несвоєчасну сплату процентів; 81 934 грн 71 коп. 3 % річних нарахованих на прострочені відсотки; 100 429 грн 40 коп. інфляційні втрати.

З урахуванням наведеного ПАТ «Енергобанк» просило у рахунок часткового погашення заборгованості у розмірі 4 243 732 грн 80 коп. за договором про відкриття кредитної лінії від 26 жовтня 2007 року звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 шляхом визнання за ним права власності на предмети іпотеки.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року у задоволенні позову ПАТ «Енергобанк» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 8 червня 2016 року рішення районного суду скасовано. У задоволенні позову ПАТ «Енергобанк» відмовлено з інших правових підстав.

У касаційній скарзі ПАТ «Енергобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402- VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Енергобанк», суд першої інстанції виходив із того, що спір про стягнення на предмет іпотеки вже вирішений, правовідносини сторін знаходяться на стадії виконавчого провадження і вимоги позивача до спадкоємця про повторне звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж було визначено преюдиційним судовим рішенням, безпідставні.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Енергобанк» з інших правових підстав, виходив із того, що хоча п. 3.3. спірних договорів іпотеки передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання, проте можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів, а ст. 392 ЦК України не породжує право власності, а лише підтверджує набуте раніше на законних підставах таке право у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності.

Проте повністюпогодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає .

Судом установлено, що 26 жовтня 2007 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_4 укладено договір про відкриття кредитної лінії, зі змінами та доповненнями, за умовами якого ОСОБА_4 отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 2 400 000 грн на строк до 25 жовтня 2012 року зі сплатою 18 % річних.

26 жовтня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передала ПАТ «Енергобанк» в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 211,4 кв. м.

26 жовтня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передала ПАТ «Енергобанк» в іпотеку земельну ділянку площею 0,1053 га, по АДРЕСА_1

Рішенням апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2013 року з ОСОБА_4 стягнуто на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 26 жовтня 2007 року у розмірі 2 718 335 грн 10 коп.

5 грудня 2013 року Києво-Святошинським районним суд Київської область ПАТ «Енергобанк» видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 26 жовтня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Судом також встановлено, що кредит не погашено, рішення суду не виконано, у зв'язку з чим банк звернувся до суду зі вказаним вище позовом до іпотекодавця.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд не звернув уваги на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У п. 32 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

У даних правовідносинах допускається правонаступництво, а спадкоємцем померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_3, яка також є власником предметів іпотеки, постійно проживала разом із ним на час відкриття спадщини, докази щодо її відмови від спадщини відсутні.

У п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Судом установлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2013 року з ОСОБА_4 стягнуто на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість за спірним договором про відкриття кредитної лінії, проте дане рішення виконано не було, заборгованість не погашена.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Згідно із ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Ураховуючи, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст . 599 ЦК України), то у кредитора за договором залишається право вимоги до боржника, а боржник не звільняється від обов'язку розрахуватися з кредитором, відповідне право вимоги залишається навіть після спливу строку договору.

Відповідно до ч . 1 ст . 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 11 грудня 2013 року № 6-124цс13, від 23 вересня 2015 року № 6-213цс15, від 14 вересня 2016 року № 6-1219цс16, яка у силу ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для усіх судів України.

Відповідно до п. 3.3. спірних договорів іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Також, у п. 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що з урахуванням ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателемправа власності на нього за рішеннямсуду.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону та ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України належним чином не дослідив, чи наявні підстави для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмети іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, якщо такий спосіб передбачено п. 3.3. спірних іпотечних договорів, та у разі якщо рішення апеляційного суду, яким задоволено вимоги кредитора не виконане, заборгованість за спірним договором про відкриття кредитної лінії не погашена.

Крім того, апеляційний суд, посилаючись на правову позиціюВерховного Суду України , викладену у постанові від 30 березня 201 6 року № 6-1 851цс1 5 не звернув увагу на те, що предметом спору у справі, яка переглядалась Верховним Судом України, було звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки за умови наявності на це згоди іпотекодавця .

Проте, у даній справі умова про обов'язковість згоди іпотекодавця на набуття права власності іпотекодержателем на предмети іпотеки відсутня, а, отже, апеляційний суд безпідставно послався на вищевказану постанову Верховного СудуУкраїни, яка стосувалась інших фактичних обставин.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Енергобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Енергобанк» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 8 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

В.І.Журавель

С.Ф.Хопта

С.П.Штелик